Рішення

від 23.10.2020 по справі 233/3946/20

КОСТЯНТИНІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

233 № 233/3946/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2020 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області в складі: головуючого - судді Наумик О. О., за участі секретаря судового засідання Вареніченко В. А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу №233/3946/20 за позовом

ОСОБА_1 до

Товариства з обмеженою відповідальністю Крампассервіс ,

касира Агентства з продажу квитків Краматорськ Товариства з обмеженою відповідальністю Крампассервіс ОСОБА_2 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії ,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 у поданій ним до суду позовній заяві просить:

- визнати дії касира ОСОБА_2 (Відповідача 2) та ТОВ Крампассервіс (Відповідача 1) незаконними та такими, що порушують його громадянські права;

- повернути з касира ОСОБА_2 на його користь незаконно стягнуті кошти у розмірі 50,40 грн;

- стягнути на відшкодування моральної шкоди 1000,00 грн з Відповідача 1 на його користь;

- стягнути на відшкодування моральної шкоди 1000,00 грн з Відповідача 2 на його користь,

пославшись на таке:

03.08.2020 приблизно о 15-00 він - ОСОБА_1 на автостанції м. Краматорськ підійшов до каси, де попросив квиток до м. Костянтинівки, пред`явив посвідчення УБД, касир повідомила, що льотних місць на цей рейс не має, перевізник їх не дає.

З цим він не погодився і зазначив, що у Законі України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ніякої кількості перевезення осіб не обумовлено, пільгових місць. Касир все одно відмовив надати йому пільговий квиток та у грубій формі повідомив, або він сплачує в повному обсязі або не отримує квиток. Тому він був вимушений придбати проїзний квиток. Запитавши ім`я касира йому було показано один бейджик. Також позивач повідомив, що буде викликати поліцію за те, що йому відмовляють у придбанні квитка, що і зробив. Поліція прийняла у нього заяву, повідомила касиру, що він понесе відповідальність, але йому все одно було відмовлено.

Відповідно до п. 1, 6 ч. 1 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основи соціального захисту населення.

Згідно з ч.4 статті 14 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей військовослужбовці, які стали інвалідами внаслідок бойових дій, учасники бойових дій та прирівняні до них особи, а також батьки військовослужбовців, які загинули чи померли або пропали безвісти під час проходження військової служби, користуються правом безоплатного проїзду всіма видами міського пасажирського транспорту загального користування (крім таксі) в межах адміністративного району за місцем проживання, залізничного та водного транспорту приміського сполучення та автобусами приміських маршрутів за наявності посвідчення встановленого зразка, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - також електронного квитка, який видається на безоплатній основі.

Відповідно до п.7 ч.1 статті 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту учасникам бойових дій надаються такі пільги, зокрема на безплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту, автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських і міжміських маршрутів, у тому числі внутрішньорайонних, внутрішньо- та міжобласних незалежно від відстані та місця проживання за наявності посвідчення встановленого зразка, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - також електронного квитка, який видається на безоплатній основі.

Крім цього, надається безплатний проїзд один раз на два роки (туди і назад) залізничним, водним, повітряним або міжміським автомобільним транспортом, незалежно від наявності залізничного сполучення, або проїзд один раз на рік (туди і назад) вказаними видами транспорту з 50-процентною знижкою. Для реалізації цього права слід скористатися талонами, які видаються разом із документами про надання статусу учасника бойових дій. Вказані пільги надаються на підставі посвідчення, що підтверджує відповідний статус громадян та дає право користуватися пільгами відповідно до чинного законодавства.

Стаття 12 Закону України „Про транспорт" зобов`язує транспортні підприємства забезпечувати права на пільги громадян щодо користування транспортом, яку саме і порушив водій.

Відповідно до статті 37 Закону України „Про автомобільний транспорт" пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування.

Відповідно до п.10 статті 145 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 №176, перевізник зобов`язаний здійснювати перевезення пасажирів з квитками і пасажирів, яким, згідно з законодавством, надано пільги щодо плати за проїзд.

Враховуючи зазначене вище, учасники бойових дій, без обмеження чисельності пільгової категорії, мають право на безплатний проїзд: усіма видами міського пасажирського транспорту, залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських і міжміських маршрутів, у тому числі внутрішньорайонних, внутрішньо-та міжобласних незалежно від відстані та місця проживання.

Всіма діями він використав майже 2 години свого часу, всі ці обставини призвели до душевного болю і не спокою, тому вважає за потрібне стягнути з відповідачів моральну шкоду.

Ухвалою судді Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 27.08.2020 позовну заяву було залишено без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків (а.с.13-14).

Ухвалою судді Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 02.09.2020 відкрите провадження в цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с.20-21).

Відповідачі позовні вимоги не визнали, виклавши підстави такого невизнання у відзиві на позовну заяву (а.с.32-40):

ТОВ Крампассервіс є юридичною особою, що зареєстровано у встановленому законодавством порядку, що підтверджується випискою.

Товариство в приміщенні автостанції в м. Краматорську здійснює господарську діяльність, яка пов`язана з реалізацією квитків на проїзд, на підставі укладених агентських договорів.

При цьому, ТОВ Крампассервіс не являється автомобільним перевізником і перевезень не здійснює, а виступає лише в якості посередника між пасажиром і перевізником.

Відповідно до п.115 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №176 від 18.02.1997 (зі змінами), продаж квитків здійснюється власником автостанції, автомобільним перевізником, водієм чи іншим суб`єктом господарювання, уповноваженим на це автомобільним перевізником чи власником автостанції.

При цьому, відповідно до ст.37 ЗУ Про автомобільний транспорт пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування.

Саме автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом.

Тлумачення статті 37 Закону України Про автомобільний транспорт свідчить, що відповідальність за безпідставну відмову від пільгового перевезення має покладатися на автомобільного перевізника. Це зумовлено тим, що саме йому забороняється відмовляти у пільговому перевезенні.

ТОВ Крампассервіс не являється автомобільним перевізником і перевезень не здійснює, а виступає лише в якості посередника між пасажиром і перевізником та здійснює реалізацію квитків на підставі укладених агентських договорів.

ТОВ Крампассервіс зобов`язані діяти в межах своїх повноважень, здійснюючи посередницьку діяльність з реалізації проїзних квитків у відповідності до умов укладених договорів (копія договору додається).

При цьому, правове регулювання посередницької діяльності визначене ст.ст.243,1003 Цивільного кодексу України, відповідно до яких комерційним представником є особа, яка постійно та самостійно виступає представником підприємців при укладенні ними договорів у сфері підприємницької діяльності. У договорі або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними. Повірений зобов`язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення.

Окрім цього, комерційна посередницька (агентська) діяльність в Україні врегульована главою 31 Господарського кодексу України, відповідно до положень якої угода, укладена від імені суб`єкта, якого представляє комерційний агент, без повноваження на її укладення або з перевищенням наданого йому повноваження, вважається схваленою цим суб`єктом за умови, якщо він не відхилить перед третьою особою дії комерційного агента.

Таким чином, автомобільний перевізник, який здійснює перевезення пасажирів за відповідними маршрутами, безпосередньо самостійно забезпечує пільгове перевезення пасажирів та вправі встановлювати іншим суб`єктам господарювання, як його комерційним агентам, обсяги здійснення угод - продажу квитків. Водночас, кількість комерційних посередників перевізника є необмеженою, а чинне законодавство заборон щодо встановлення перевізниками обсягів продажу квитків агентам не містить.

Здійснюючи реалізацію квитків за агентським договором ТОВ Крампассервіс діє в рамках укладеного договору, який жодним чином не порушує права пільгової категорії громадян.

Відповідно до статті 39 Закону України Про автомобільний транспорт документами для регулярних пасажирських перевезень для пасажира є квиток на проїзд в автобусі та на перевезення багажу (для пільгового проїзду - посвідчення особи встановленого зразка).

Відповідно до ст.41 Закону України Про автомобільний транспорт пасажир зобов`язаний мати при собі квиток на проїзд, на перевезення багажу, а за наявності права пільгового проїзду - відповідне посвідчення.

Як визначено ст.42 Закону України Про автомобільний транспорт договір перевезення пасажира автобусом на маршруті загального користування укладається між автомобільним перевізником та пасажиром. Цей договір вважається укладеним з моменту придбання пасажиром квитка на право проїзду, а для осіб, які користуються правом пільгового проїзду, - з моменту посадки в автобус.

Оскільки, ТОВ Крампассервіс , а також його працівники, здійснюючи свою діяльність, діють лише у межах наданих їм повноважень (умовами агентського договору), а також те, що в даному випадку ТОВ Крампассервіс не є автомобільним перевізником і не здійснював перевезень пасажирів, вважає, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Дана позиція викладена у постановах Верховного Суду колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10.05.2018 по справі № 646/9604/16-ц і від 24.10.2018 по справі №296/5099/16-ц.

Щодо вимог відшкодування моральної шкоди:

Частиною 1 ст.1172 ЦК України передбачено, що юридична особа або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Як роз`яснив Верховний суд України у постанові пленуму № 4 від 31.03.1995 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди моральна шкода може полягати, зокрема: у … порушенні … прав, наданих споживачам, … у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди передбачено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, якими доказами це підтверджується, та необхідно з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру.

Однак, Позивачем в позовній заяві не зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відповідач вважає, що з наданих Позивачем доказів, не встановлено та не доведено жодним належним та допустимим доказом, що Відповідачі порушили право Позивача на пільгове перевезення, а отже, вважає, відсутні підстави для стягнення як матеріальної так і моральної шкоди.

Щодо вимог стягнення 50,40 грн з Відповідача 2:

Обґрунтовуючи свої вимоги, Позивач посилається на копію квитка № 199753 від 03.08.2020, однак, підтверджень того, що цей квиток був придбаний Позивачем безпосередньо та вимушено, не надано.

По-друге, після ознайомлення з відеозаписом (файл з назвою VID _ 20200803_140600) на 27 секунді невідома особа говорить: Я - ОСОБА_1 , у меня аналогичное удостоверение участника боевых действий. Вы отказываете тоже продать льготный билет? .

Так особа, яка назвалася ОСОБА_1 , у відеозаписі:

- не просив у касира квиток до м. Костянтинівки;

- не пред`являв касиру посвідчення учасника бойових дій, а лише сказав, що в нього є аналогічне посвідчення;

- не придбавав квиток № 199753 ;

- касир не повідомляла йому про необхідність сплатити за проїзд у повному обсязі.

Крім того, належних та допустимих доказів того, що безпосередньо Відповідач 2 отримував від Позивача кошти у розмірі 50,40 грн, не надано.

Між тим, особа, яка дійсно придбавала квиток №199753, придбала його безпосередньо у юридичної особи ТОВ Крампассервіс .

Оскільки, ТОВ Крампассервіс , а також його працівники, здійснюючи свою діяльність, діють лише у межах наданих їм повноважень (умовами агентського договору), а також те, що в даному випадку вони не являються автомобільним перевізником і не здійснювали перевезень пасажирів, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Також, оскільки подані Позивачем відеозаписи та звукозаписи, які містяться на диску, не засвідчені відповідно до вимог ЦПК України (не містять в собі електронного цифрового підпису), вони не мають прийматися судом в якості електронних доказів.

Просить в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

З`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дістає таких висновків.

ОСОБА_1 відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого Головним управлінням Національної поліції в Донецькій області 17.11.2016, має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій (копія - на а.с.8).

Стаття 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту надає учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, зокрема такі пільги: 7) безплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту, автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських і міжміських маршрутів, у тому числі внутрірайонних, внутрі- та міжобласних незалежно від відстані та місця проживання за наявності посвідчення встановленого зразка, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - також електронного квитка, який видається на безоплатній основі.

Судом установлено, що 03 серпня 2020 року близько 15 години ОСОБА_1 , знаходячись у м. Краматорську Донецької області по б. Машинобудівників, 28, в Агентстві з продажу квитків Краматорськ ТОВ Крампассервіс придбав квиток на автобусний рейс 252522 сполученням Краматорськ - Бахмут до м. Костянтинівки.

За квиток ОСОБА_1 сплатив повну його вартість у розмірі 50,40 грн, у наданні пільги ОСОБА_1 як особі, яка прирівняна до ветеранів війни - учасників бойових дій, було відмовлено.

Обслуговування позивача здійснювала касир Агентства - ОСОБА_2 (копія наказу (розпорядження) про прийняття на роботу від 01.07.2019 - на а.с.42).

Зазначені обставини підтверджені копією квитка (а.с.7), відеозаписом події, і відповідачами належними та допустимими доказами не спростовані.

Вирішуючи питання правомірності дій відповідачів та обґрунтованості заявлених позовних вимог визнання дій відповідачів незаконними, суд виходив з такого:

Пільгові перевезення пасажирів автомобільним транспортом, регулюються зокрема Законом України Про автомобільний транспорт , стаття 37 якого передбачає, що пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування (ч.1).

Автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом (ч.2).

Безпідставна відмова від пільгового перевезення тягне за собою відповідальність згідно із законом (ч.3).

Види та обсяги пільгових перевезень установлюються замовленням, у якому визначається порядок компенсації автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на маршрутах загального користування, збитків від цих перевезень (ч.4).

Стаття 39 Закону України Про автомобільний транспорт визначає, що документами для регулярних пасажирських перевезень для пасажира є квиток на проїзд в автобусі та на перевезення багажу (для пільгового проїзду - посвідчення особи встановленого зразка чи довідка, на підставі якої надається пільга), а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - електронний квиток та документи для пільгового проїзду.

Стаття 41 Закону України Про автомобільний транспорт зобов`язує пасажира мати при собі квиток на проїзд, на перевезення багажу, за наявності права пільгового проїзду - відповідне посвідчення чи довідку, на підставі якої надається пільга, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - зареєструвати електронний квиток.

За приписами статті 42 Закону України Про автомобільний транспорт договір перевезення пасажира автобусом на маршруті загального користування укладається між автомобільним перевізником та пасажиром. Цей договір вважається укладеним з моменту придбання пасажиром квитка на право проїзду, а для осіб, які користуються правом пільгового проїзду, - з моменту посадки в автобус, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - з моменту реєстрації електронного квитка.

Стаття 60 Закону України Про автомобільний транспорт передбачає відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт у вигляді застосування до автомобільних перевізників адміністративно-господарських штрафів и за безпідставну відмову від пільгового перевезення пасажира - штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порядок здійснення перевезень пасажирів та їх багажу, зокрема автобусами, а також обслуговування пасажирів на автостанціях визначаються Правилами надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затв. постановою КМ України від 18 лютого 1997 р. № 176 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2007 р. № 1184 (далі - Правила).

Ці Правила є обов`язковими для виконання організаторами регулярних перевезень, замовниками транспортних послуг автомобільними самозайнятими перевізниками, персоналом автомобільного транспорту, перевізниками, автомобільними автостанціями та пасажирами (п.1).

Згідно з п.29 Правил перевезення пасажирів за міськими, приміськими та міжміськими маршрутами у межах території однієї області (внутрішньообласні, внутрішньорайонні маршрути) здійснюється на підставі договору про організацію перевезень, укладеного відповідно до закону.

Згідно з п.41 Правил пасажир повинен мати квиток на проїзд в автобусі (для пільгового проїзду - посвідчення особи встановленого зразка чи довідку, на підставі якої надається пільга), а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - електронний квиток та документи для пільгового проїзду.

Згідно з п.130 Правил особи, що користуються пільгами з оплати проїзду автобусами міжміського та/або приміського сполучення, звертаються у квиткову касу автостанції для внесення відповідної позначки до касової відомості та отримання квитка на пільговий проїзд.

Згідно з пп.10 п.145 Правил автомобільний перевізник зобов`язаний, зокрема: здійснювати перевезення пасажирів з квитками і пасажирів, яким згідно із законодавством надано пільги щодо плати за проїзд.

Згідно з пп.6 п.148 Правил водій автобуса має право, зокрема не допускати до поїздки пасажирів, які не мають квитків або не пред`являють посвідчення встановленого зразка, що підтверджує право на пільги щодо оплати проїзду.

Згідно з пп.1 п.158 Правил пасажир автобуса зобов`язаний, зокрема мати при собі квиток на проїзд, квиток (квитанцію) на перевезення багажу, за наявності права пільгового проїзду - відповідне посвідчення чи довідку, на підставі якої надається пільга, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - зареєструвати електронний квиток.

Згідно з пп.5 п.160 Правил пасажирам автобуса (таксі) забороняється здійснювати поїздку без оплати її вартості або без пред`явлення посвідчення особи встановленого зразка (у разі наявності права на пільги щодо проїзду).

За змістом наведених норм права зверненню до перевізника особи, яка має право пільгового проїзду, передує звернення цієї особи до квиткової каси автостанції для внесення відповідної позначки до касової відомості та отримання квитка на пільговий проїзд.

Позивач, звертаючись до квиткової каси автостанції Агентства з продажу квитків Краматорськ ТОВ Крампассервіс , виконав вимогу вище наведеного законодавства, пред`явивши касиру ОСОБА_2 посвідчення ветерану війни - учасника бойових дій, що надає йому право пільгового проїзду.

Касир же ОСОБА_2 у порушення наведеного законодавства, зокрема п.130 Правил, відповідну позначку до касової відомості не внесла, квиток на пільговий проїзд ОСОБА_1 не надала, причину чого останньому не пояснила, що суд вважає неправомірним.

Тож позов в частині вимог визнання дій неправомірними підлягає задоволенню.

Приймаючи таке рішення суд виходить з такого:

Стаття 5 ЦПК України визначає, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1). У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ч.2).

Статтею 16 ЦК України передбачений такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів як визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (п.10 ч.2).

Відповідачі не є переліченими у наведений нормі органами або їхніми посадовими і службовими особами.

Проте, з огляду на те, що право позивача на пільговий проїзд фактично оспорене неправомірними діями відповідачів, суд вважає за можливе захистити це право позивача у запропонований ним спосіб - визнання дій неправомірними.

При цьому суд не приймає до уваги посилання відповідачів на постанову Верховного Суду від 10.05.2018 у справі №646/9604/16-ц, оскільки відмова касира у наданні позивачу права пільгового проїзду у цій справі була мотивована тим, що продаж пільгових квитків був обмежений перевізником, чому і була надана оцінка Верховним Судом.

У справі за дійсним позовом судом встановлена та обставина, що при зверненні позивача з приводу пільгового проїзду відмова відповідача 2 не була мотивована.

Тож в цій частині позов підлягає задоволенню.

Щодо вимоги стягнення грошових коштів у розмірі 50,40 грн:

За приписами частини 1 статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Тож в частині вимог повернення з відповідача - касира ОСОБА_2 на користь позивача незаконно стягнутих коштів у розмірі 50,40 грн належить відмовити як пред`явлених не до належного відповідача.

Щодо вимоги відшкодування моральної шкоди:

Загальні положення про відшкодування моральної шкоди закріплені в статтях 23, 1167 ЦК України.

Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

За змістом ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Як роз`яснив ВСУ у п.3 постанови Пленуму Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Так згідно з ч.3 ст.23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Вирішуючи питання щодо розміру моральної шкоди, суд враховує як ступінь вини відповідачів, так і доведеність позивачем моральної втрати внаслідок неправомірних дій відповідачів.

Тому, враховуючи вимоги розумності та справедливості, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача 1 - ТОВ Крампассервіс на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 500,00 грн.

У задоволенні позову в частині вимог відшкодування моральної шкоди до відповідача 2 - касира ОСОБА_2 , з огляду на наведені вище приписи ч.1 ст.1172 ЦК України належить відмовити.

За наведених підстав позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням того, що позивач на підставі закону звільнений від сплати судового збору при зверненні до суду з вказаним позовом, судовий збір, з урахуванням положень ч.1 ст.1172 ЦК України, підлягає стягненню з відповідача 1 - ТОВ Крампассервіс в дохід держави.

Пунктом 10 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17 жовтня 2014 року Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах роз`яснено, що подані до суду позовні заяви чи заяви, а також зустрічні позовні заяви можуть містити кілька самостійних позовних вимог, кожна з яких є об`єктом справляння судового збору.

Тому, відповідно до положень ст.141 ЦПК України у зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог та звільненням позивача від сплати судового збору при зверненні до суду з позовом, з відповідача 1 в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1681,60 грн (840,80 грн (за вимогами щодо визнання дій неправомірними) та 840,80 грн (за вимогами стягнення моральної шкоди).

Керуючись ст.ст. 263-265, 141 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю Крампассервіс (Донецька область, м. Краматорськ, вул. Машинобудівників,28, ЄДРПОУ 43051729), касира Агентства з продажу Краматорськ Товариства з обмеженою відповідальністю Крампассервіс ОСОБА_2 (Донецька область, м. Краматорськ, вул. Машинобудівників,28) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати дії Товариства з обмеженою відповідальністю Крампассервіс в особі касира ОСОБА_2 з приводу відмови у наданні ОСОБА_1 права пільгового проїзду незаконними.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Крампассервіс на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 500 (п`ятсот) грн.

В частині вимоги стягнення 50,40 грн, а також в частині вимоги відшкодування моральної шкоди до касира ОСОБА_2 у задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя