Постанова

від 21.10.2020 по справі 715/574/20

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2020 року м. Чернівці

справа № 715/574/20

провадження №22-ц/822/777/20

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Перепелюк І. Б.

суддів: Владичана А.І., Кулянди М.І.

секретар Тодоряк Г.Д.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 17 липня 2020 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням

встановив:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2020 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням. Позовні вимоги обґрунтував слідуючими обставинами.

ОСОБА_2 є власником житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 . Право власності ОСОБА_2 підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 17.02.2020 року.

Вищевказаний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами розташований на земельній ділянці, загальною площею 0,2453 га., кадастровий номер - 7321083000:01:002:0777, яка є його власністю і підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 16.01.2020 року.

Відповідач по справі є його онукою. Вона не проживає у вищевказаному житловому будинку більше одного року, що підтверджується довідкою Корчівецької сільської ради Глибоцького району Чернівецької області та актом обстеження матеріально-побутових умов сім`ї за №124 від 27.02.2020 року.

На сьогоднішній день місце знаходження та фактичне проживання відповідачки за адресою: АДРЕСА_2 .

У зв`язку з вищезазначеним, позивач неодноразово просив відповідачку знятися з реєстраційного обліку. Однак на його усні прохання щодо зняття з реєстрації відповідачка ніяким чином не реагувала. Позивач просив визнати ОСОБА_1 , яка реєстрована по АДРЕСА_1 , але фактично не проживає - такою що втратила право користування житловим будинком під АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 17 липня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено повністю.

Визнано ОСОБА_1 , яка зареєстрована по АДРЕСА_1 - такою, що втратили право користування житловим приміщенням - будинком, який розташований по АДРЕСА_1 .

Короткий зміст вимог апеляційних скарг

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 , просить скасувати рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 17 липня 2020 року та ухвалити нове, яким в задоволені позову відмовити.

Узагальнені доводи осіб, які подали апеляційні скарги

Апелянт вважає ухвалене рішення незаконним, оскільки в ньому не доведені обставини, що мають значення для справи і які суд вважав встановленими, а також неправильно застосовані норми матеріального права та порушено норми процесуального права.

Зазначав, що належних доказів на підтвердження факту не проживання відповідачки у спірному житловому будинку без поважних причин більше одного року матеріали справи не містять, як і факт, що відповідачка втратила інтерес до спірного житла, підстави для визнання відповідачкою такою, що втратила право користування спірним жилим приміщенням відсутні.

Визнання ОСОБА_1 такою, що втратила право користуванням спірним житловим будинком у контексті пропорційності застосування такого заходу має оцінюватися з урахуванням порушення права останньої на житло.

Мотивувальна частина

Обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є власником житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 . Право власності ОСОБА_2 , підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 17.02.2020 року.

Вищевказаний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами розташований на земельній ділянці, загальною площею 0,2453 га., кадастровий номер - 7321083000:01:002:0777, яка є його власністю і підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 16.01.2020 року.

Згідно акту №124 обстеження матеріально побутових умов сім`ї ОСОБА_2 , від 27.02.2020р. відповідач ОСОБА_1 , зареєстрована, але зі слів ОСОБА_2 , не проживає в АДРЕСА_1 , більше одного року.

Відповідно до довідок виданих Корчівецькою сільською радою Глибоцького району Чернівецької області №74, 75 від 27 лютого 2020 року, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована в АДРЕСА_1 та не проживає за вказаною адресою більше 1 року.

Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Згідно ч.1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Відповідно до ч.1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном

Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб.

Відповідно до частини четвертої статті 156 ЖК УРСР до членів сім`ї власника відносяться особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім`ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.

За змістом зазначених норм правом користування житлом, який знаходиться у власності особи, мають члени сім`ї власника (подружжя, їх діти, батьки) та інші особи, які постійно проживають разом з власником будинку, ведуть з ним спільне господарство, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Відповідно до частини другої статті 405 ЦК України член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Вичерпного переліку поважності причин не проживання у житловому приміщенні законодавство не встановлює, у зв`язку з чим зазначене питання суд вирішує у кожному конкретному випадку, з урахуванням конкретних обставин справи.

Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Тлумачення наведених норм цивільного законодавства дає підстави для висновку про те, що в разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження майном, що перебуває у приватній власності, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі звернутися до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні власністю шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, або шляхом виселення (негаторний позов).

Судом встановлено, що позивач є власником житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 і відповідно до вимог ч.1 ст. 391 ЦК України має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Позивач є особою похилого віку і отримання листів від колекторських компаній ТОВ Фінансова компанія Інвест Фінанс , ТОВ Велфін , ТОВ Мілоан , ТОВ Фінансова компанія Кредит-Капітал , ТОВ Фінансова компанія Синерджи Фінанс Солюшин , ТОВ Манівео швидка фінансова допомого , ТОВ Таліон Плюс , в яких повідомляється про ймовірне позбавлення його майна, безумовно впиває на його психологічний стан, на стан його самопочуття, викликає об`єктивні побоювання щодо збереження власного майна. Також реєстрація відповідачки впливає на можливість отримання (розмір, вид, тощо) соціальних видів забезпечення позивача, як то: субсидії, матеріальної допомоги, тощо. Реєстрація відповідачки зобов`язує позивача, у разі відчуження майна, зазначати про це в угодах, що відповідно ускладнює для позивача можливість укладення відповідних угод і впливає на визначення ціни таких правочинів.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

У відповідності до положень статті 16 ЦК України особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права.

Встановлено, що згідно акту №124 обстеження матеріально побутових умов сім`ї ОСОБА_2 , від 27.02.2020р. та довідок виданих Корчівецькою сільською радою Глибоцького району Чернівецької області №74, 75 від 27 лютого 2020 року, відповідач ОСОБА_1 , зареєстрована, але зі слів ОСОБА_2 , не проживає в АДРЕСА_1 , більше одного року. В суді апеляційної інстанції представником позивача зазначено, що відповідач не проживає в будинку з червня 2018 року.

Задовольняючі позов, суд першої інстанції, з висновком якого погоджується й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачка є повнолітньою працездатною особою, тривалий час не проживає за вказаною адресою (приїжджала на вихідні до діда та баби), проживає у своєї родички, має батьків, які проживають в іншій області та володіють житлом, а тому позбавлення її права користування житлом не завдасть істотної шкоди інтересам відповідачки.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України), тому дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Сутність добросовісності передбачає вірність зобов`язанням, повагу до прав інших суб`єктів, обов`язок до співставлення власних та чужих інтересів, унеможливлення заподіяння шкоди третім особам.

Згідно із частиною третьою статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Враховуючи те, що позивач є власником будинку, а реєстрація відповідачки у створює перешкоди у користуванні житлом, а також враховуючи те, що відповідач в будинку не проживає, а проживає у своєї тітки, як підтвердив її представник, то задовольняючи позов шляхом позбавлення відповідача права користування будинком, не буде порушено справедливого балансу між інтересами осіб - учасників справи, оскільки відбулось у відповідності до закону, яким визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що в будинку знаходяться речі відповідача не можуть бути прийняті колегією суддів до уваги, оскільки належними та допустимими доказами не підтверджені. Доводи апелянта про те, що відповідачу чиняться перешкоди у проживанні у спірному будинку є неприйнятними, оскільки не підтвердженні належними та допустимими доказами.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи зазначене, підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 17 липня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови - 23 жовтня 2020 року.

Головуючий І.Б. Перепелюк

Судді А.І. Владичан

М.І. Кулянда