Рішення

від 15.10.2020 по справі 280/5601/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15 жовтня 2020 року 11 год. 18 хв.Справа № 280/5601/20 м.Запоріжжя Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Сацький Р.В., за участі секретаря судового засідання Приймака Є.О. та сторін

від позивача: адвокат Боганова О.І.,

від відповідача: не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощенного позовного провадження адміністративну справу

за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу СЕРП І МОЛОТ

до - Головного управління ДПС у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування рішення від 11.03.2020 №15916/10/08-01-51-04 та зобов`язання вчинити певні дії.

ВСТАНОВИВ:

18 серпня 2020 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла 18 серпня 2020 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Сільськогосподарського виробничого кооперативу СЕРП І МОЛОТ (далі по тексту - позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі по тексту - відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №15916/10/08-01-51-04 від 11.03.2020;

- зобов`язати відповідача поновити реєстрацію позивача в реєстрі платників єдиного податку.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у контролюючого органу не було правових підстав для прийняття рішення про анулювання реєстрації позивача платником єдиного податку четвертої групи, оскільки 11.02.2020 позивачем було подано податкову декларацію платника єдиного податку ІV групи з помітками загальна , звітна , що не спричинило втрат бюджету, оскільки в разі їх окремого подання, суми єдиного податку, нараховані за кожній з цих декларацій є однаковими. Оскільки помилка була виявлена та виправлена позивачем самостійно, шляхом подання 04.03.2020 звітної податкової декларації платника єдиного податку за 2020 рік, тобто до винесення відповідачем оскаржуваного рішення, позивач вважає, що податковим органом було допущено надмірний формалізм. Позивач також вказує, що всупереч закону, до винесення рішення про не підтвердження статусу платника єдиного податку на 2020 рік, відповідач не провів документальну позапланову перевірку позивача з цього питання, яка в обов`язковому порядку має передувати винесенню оскаржуваного рішення. З урахуванням вищезазначеного просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 20 серпня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін. Відповідачу встановлено 15-ти денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження для подання відзиву на позовну заяву.

17.08.2020 через канцелярію суду (вх. № 43605) від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позову та зазначає, що статус позивача, як платника ІV групи спрощеної системи оподаткування не підтверджено внаслідок подання неповного пакету податкової звітності, а саме неподання звітної декларації платника єдиного податку ІV групи. З наведених підстав просить суд відмовити у задоволенні позову.

15.10.2020 від представника позивача через канцелярію суду (вх. №48775) подане клопотання щодо стягнення з відповідача судових витрат в сумі 17059 грн, в тому числі судового збору в сумі 4204 грн та витрат на послуги адвоката у розмірі 12855 грн.

У судовому засіданні представник позивача на задоволенні позовних вимог наполягав та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача до суду не прибув, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Сільськогосподарського виробничого кооперативу СЕРП І МОЛОТ ( код ЄДРПОУ 03749632) зареєстроване як юридична особа у встановленому законом порядку, про що в Єдиному державному реєстрі про проведення державної реєстрації юридичної особи міститься запис № 1 10941200000000172, дата запису 28.02.2000.

Основними видами статутної діяльності Позивача є вирощування сільськогосподарської продукції, що дає йому право перебувати на спрощеній системі оподаткування IV групи від початку своєї діяльності і дотепер, що підтверджується відповідними листами податкових органів.

На виконання пп. 298.8.1 ст 298 Податкового кодексу України, позивачем були подані відповідачу наступні документи:

- 11.02.2020 - розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2019 рік, подання якого підтверджується квитанціями № 1 та № 2 від 11.02.2020;

- 11.02.2020 - загальна звітна податкова декларація платника єдиного податку четвертої групи за 2020 рік, подання якої підтверджується квитанціями №1 та № 2 від 12.02.2020;

- 11.02.2020 - додаток № 1 до податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи - відомості про наявність земельних ділянок, подання якого підтверджується квитанцією № 1 від 12.02.2020, -

які були прийняті податковими органами без зауважень.

При цьому, Позивачем помилково, в строк до 20.02.2020 не було подано окремо звітну податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи за 2020 рік, відомості в якій тотожні загальній звітній декларації, прийнятій Відповідачем 12.02.2020 без зауважень.

Виявивши таку помилку самостійно, Позивач подав Відповідачу наступні документи:

- 04.03.2020 - загальна податкова декларація платника єдиного податку четвертої групи за 2020 рік, подання якої підтверджується квитанціями № 1 та № 2 від 04.03.2020;

- 04.03.2020 - додаток №1 до податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи - відомості про наявність земельних ділянок, подання якого підтверджується квитанцією № 1 від 04.03.2020.

Згідно обох податкових декларацій платника єдиного податку IV групи, поданих 11.02.2020 та 04.03.2020, річна сума єдиного податку, що підлягає сплаті за рік є однаковою, та складає 141225,77 грн.

11.03.2020 Відповідачем було підготовлено лист № 15916/10/08-01-51-04 про відмову в статусі єдиного податку IV групи, в якому через неподання до 20.02.2020 звітної податкової декларації з єдиного податку, Відповідач не підтвердив Позивачу статус платника єдиного податку на 2020 рік.

Позивач не погоджується з рішенням Відповідача про не підтвердження статусу Відповідача, як платника єдиного податку IV групи, вважає таке рішення упередженим та таким, що суперечить нормам Податкового кодексу України, у звязку з чим звернувся до суду із позовом.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини виникли з приводу підтвердження позивачем свого статусу як платника єдиного податку четвертої групи.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України), а правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлені главою І "Спрощена система оподаткування, обліку та звітності" розділу XIV "Спеціальні податкові режими" ПК України.

Підпунктом 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України (в редакції на дату подання позивачем документів) встановлено, що до четвертої групи суб`єктів господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, віднесено сільськогосподарських товаровиробників, юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Відповідно до абзацу 1 пункту 294.1 статті 294 Податкового кодексу України податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку четвертої групи є календарний рік.

Підпунктом 295.9.1 пункту 295.9 статті 295 Податкового кодексу України встановлено, що платники єдиного податку четвертої групи самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням платника податку та місцем розташування земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.

Порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування, або відмови від спрощеної системи оподаткування визначається статтею 298 ПК України, пунктом 298.8 якої передбачено, що порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування платниками єдиного податку четвертої групи здійснюється відповідно до підпунктів 298.8.1-298.8.4 цієї статті.

Відповідно до підпункту 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 ПК України сільськогосподарські товаровиробники для переходу на спрощену систему оподаткування або щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку подають до 20 лютого поточного року:

- загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок (сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), та/або земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків та водосховищ), - контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку);

- звітну податкову декларацію з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки - контролюючому органу за місцем розташування такої земельної ділянки (юридичні особи);

- розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва (юридичні особи) - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику;

- відомості (довідку) про наявність земельних ділянок - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок.

З огляду на положення вказаних норм права, позивач, як платник єдиного податку, був зобов`язаний до 20 лютого 2020 року подати контролюючому органу податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, а також для підтвердження статусу платника єдиного податку, позивач мав обов`язок до 20 лютого 2020 року подати контролюючому органу документи, які визначені п.п. 298.8.1 п. 298.8 ст. 298 ПК України.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи позивач є сільськогосподарським товаровиробником.

Для підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи позивачем засобами електронного зв`язку направлено до контролюючого органу:

- податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи за 2020 рік з відмітками загальна, звітна , зареєстрований під № 9020631128 від 12.02.2020;

- відомості про наявність земельних ділянок (додаток № 1 з відмітками до загальної, звітної);

- розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2019 рік, зареєстрований під № 9019335690 від 11.02.2020.

Відповідно до п.299.10 ст.299 ПК України, реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі:

1) подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв`язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву;

2) припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення;

3) у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу;

4) якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва юридичної особи платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75 відсотків;

5) якщо платником єдиного податку четвертої групи не подано податкову звітність, передбачену підпунктом 295.9.1 пункту 295.9 статті 295 цього Кодексу.

Отже однією із підстав для анулювання реєстрації платником єдиного податку є неподання платником єдиного податку четвертої групи податкової звітності, передбачену підпунктом 295.9.1 пункту 295.9 статті 295 ПК України.

Згідно підпункту 299.6 ст. 299 ПК України, підставами для прийняття контролюючим органом рішення про відмову у реєстрації суб`єкта господарювання як платника єдиного податку є виключно:

1) невідповідність такого суб`єкта вимогам, встановленим статтею 291 ПК України;

2) наявність у суб`єкта господарювання, який утворюється у результаті реорганізації (крім перетворення) будь-якого платника податку, непогашених податкових зобов`язань чи податкового боргу, що виникли до такої реорганізації;

3) недотримання таким суб`єктом вимог, встановлених підпунктом 298.1.4 пункту 298.1 статті 298 цього Кодексу.

Відповідно до статті 49 ПК України прийняття податкової декларації є обов`язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу.

Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають (підпункт 49.8); за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом (підпункт 49.9).

Отже, до обов`язків контролюючого органу віднесено перевірку податкової декларації на її відповідність вимогам пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 ПК України та в разі виявлення порушень згідно з пунктом 49.11 статті 49 ПК України контролюючий орган зобов`язаний надати платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Як встановлено судом, позивач 11.02.2020 подав до контролюючого органу пакет документів визначених підпунктом 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 Податкового кодексу України.

Розглядаючи питання обґрунтованості рішення № 15916/10/08-01-51-04 від 11.03.2020 Про відмову в статусі єдиного податку четвертої групи ГУ ДПС у Запорізькій області, суд враховує, що за змістом статті 48 ПК України обов`язкові реквізити в податковій декларації повинні відповідати вимогам ПК України.

У даному випадку йдеться про подання позивачем податкової декларації, якою підтверджується статус платника єдиного податку четвертої групи, в якій задекларовано податок щодо земель сільськогосподарського призначення, наявні всі обов`язкові реквізити, в тому числі найменування контролюючих органів як за основним місцем обліку платника податків так і за місцем розташування земельних ділянок з відмітками загальна звітна , оскільки адреси місця розташування контролюючого органу і земельних ділянок - співпадають. Разом з тим, за наслідками безпосереднього дослідження поданих позивачем податкових декларацій судом встановлено їх відповідність наведеним формальним вимогам у частині заповнення обов`язкових реквізитів.

Суд погоджується з думкою представника позивача про те, що за відсутності письмового повідомлення контролюючого органу про відмову у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою податковим органом без зауважень.

Після подачі документів позивач встановив, що під час заповнення декларацій було допущено механічну помилку, а саме: в податковій декларації платника єдиного податку за 2020 рік крім відмітки в графі 04 "Звітна" зроблено також відмітку в графі 01 "Загальна", що підтверджується наявною в матеріалах справи копією податкової декларації.

На думку суду, подання податкової декларації саме з відмітками загальна і звітна не призвело до втрати декларацією визначеного ПК України статусу, оскільки всі зазначені обов`язкові реквізити та інформація відповідають нормам та змісту задекларованого податку.

Системний аналіз норм ПК України свідчить про те, що контролюючий орган може відмовити у прийнятті податкової декларації виключно у випадку порушення платником податку при її заповненні вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 Податкового Кодексу України.

Таким чином, прийняття податкової декларації податковим органом є, по суті, формальним рівнем податкового контролю, під час якого працівник контролюючого органу здійснює візуальну перевірку декларації та її аналіз за формальними ознаками. В свою чергу, підставою для невизнання податкової декларації податковою звітністю є такі дефекти її заповнення, які впливають на порядок адміністрування податку.

Податковий орган не наділений повноваженнями не приймати вже отриману податкову декларацію у разі її складання з дотриманням вимог статті 48 Податкового кодексу України, оскільки прийняття податкової звітності є обов`язком контролюючого органу (вказана позиція підтверджується постановою Верховного Суду від 31.07.2018 у справі №810/1570/16).

Суд погоджується з твердженням позивача про те, що оскільки земельні ділянки позивача перебувають на території однієї сільської ради, втрати бюджету допущені не були.

Крім того, суд вважає, що позивач також виконав умови підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2020 рік, подавши у встановлений строк до контролюючого органу звітність, передбачену підпунктом 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 ПК України, складену за формами, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 №578, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.07.2015 за №799/27244 "Про затвердження форм податкових декларацій платника єдиного податку". Вказана звітність прийнята контролюючим органом.

Суд вважає, що допущення механічних помилок під час визначення типу декларації не є підставою для надання відмови у підтвердженні статусу платника єдиного податку.

При цьому, обставин, встановлених у визначеному порядку, для анулювання реєстрації платника єдиного податку, а також відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування, контролюючим органом не наведено.

Аналіз наведених вище норм свідчить про те, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках.

Суд звертає увагу на те, що способом реалізації владних управлінських функцій за наявності встановлення обставин під час проведення документальної перевірки, за яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), є прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, шляхом виключення з реєстру платників цього податку.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 816/543/17, від 16.04.2018 у справі № 808/657/16, від 08.05.2018 у справі № 816/1088/17, від 02.10.2018 у справі № 805/1307/17-а, від 06.11.2018 у справі № 820/4721/17, від 06.05.2020 у справі № 812/1137/16.

Проте, відповідачем документальна перевірка позивача не проводилась, а рішення про анулювання реєстрації шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку не приймалося.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного суду.

Суд додатково наголошує, що будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, повинні містити конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено.

Загальними вимогами, які висуваються до акту індивідуальної дії, як акту правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення контролюючим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року у справі №822/1817/18.

Відтак, невиконання контролюючим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акту індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Враховуючи викладене, оскільки анулювання реєстрації позивача як платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку відбулось без проведення документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування, а також за відсутності випадків, передбачених п.п. 299.10, 299.11 ст. 299 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення у повному обсязі. Тобто Головне управління ДПС в Запорізькій області направляючи листа платнику податку про не підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2020 рік, з підстав та у порядку, не передбачених Податковим кодексом України, діяло протиправно та всупереч вимогам діючого законодавства.

Суд погоджується з позицією позивача про те, що прийняття оскаржуваного рішення за умови самостійного виявлення та усунення помилки позивачем є проявом надмірного формалізму в роботі державного органу.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Складовою верховенства права є принцип правової визначеності (п. 61 рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року "Брумареску проти Румунії").

Основу принципу правової визначеності утворює ідея передбачуваності (очікуваності) суб`єктом відносин визначених правових наслідків (правового результату) своєї поведінки, яка відповідає наявним у суспільстві нормативним приписам.

Принцип правової визначеності вимагає ясності й однозначності правової норми та забезпечення того, щоб ситуації та правовідносини залишалися передбачуваними (правові позиції Конституційного Суду України висловлені у рішеннях від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010, від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010, від 11 жовтня 2011 року № 10-рп/2011).

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, згідно якої закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим із достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку (п. 109 рішення від 13 грудня 2001 року у справі "Церква Бессарабської Митрополії проти Молдови").

Досліджуючи принцип правової визначеності у вказаних правовідносинах, суд зазначає, що суб`єкт владних повноважень має діяти лише в рамках, наданих йому законодавством повноважень.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може, в тому числі, прийняти постанову про зобов`язання відповідача вчинити певні дії.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає, що позовні вимоги сільськогосподарського виробничого кооперативу СЕРП І МОЛОТ є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Так, позивачем за подачу даної позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 4204,00 грн згідно платіжного доручення №103 від 16.07.2020.

Таким чином, оскільки суд дійшов висновку про задоволення вимоги позивача, з урахуванням наведеного судом вище, наявні підстави для стягнення з відповідача суми сплаченого судового збору у розмірі 4204,00 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача на його користь суми витрат на правничу допомогу у розмірі 12855,00 грн, суд зазначає наступне.

Частинами 1 та 2 ст.16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до вимог ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що з метою отримання правової допомоги між позивачем та Адвокатом Богановою Ольгою Іванівною укладено договір про надання правової допомоги №66 від 10.06.2020.

Предметом договору відповідно до п. 1.1 розділу 1 договору є правове забезпечення діяльності Клієнта та надає іншу правову допомогу, пов`язану із оскарженням дій ГУ ДПС у Запорізькій області щодо позбавлення Клієнта статусу платника єдиного податку IV групи, та вживає дії, направлені на поновлення цього статусу Клієнта.

Згідно п. 3.2 розділу 3 договору, розмір гонорару за надання правової допомоги погоджується Сторонами в Додатках до цього Договору, в яких визначається зміст конкретної справи.

Гонорар Гонорар оплачується Клієнтом за фактично надану правову допомогу на підставі Акту приймання- передачі наданих послуг ( п. 3.7. розділу 3 договору).

Додатком №1 до договору №66 від 10.06.2020, сторонами узгоджено розмір гонорару.

Згідно акту №66/1 -приймання-передачі наданих послуг від 07.09.2020 адвокатом надано наступну правничу допомогу:

- 10.06.2020 - ознайомлення з рішенням Бердянського управління ГУ ДПС у Запорізькій області, оформленого у вигляді листа № 15916/10/08-01-51-04 від 11.03.2020 про відмову в статусі платника єдиного податку 4 групи; формування правової позиції з урахуванням актуальної судової практики по аналогічним спорам, рекомендації щодо стратегії та тактики захисту інтересів Клієнта та підготовки доказів, тривалість годин - 8, розмір гонорару 2000,00 грн;

- 09.07.2020 - адвокатський запит до ГУ ДПС у Запорізькій області - положення по Бердянське управління та повноваження начальника БУ ГУ ДПС у Запорізькій області Федорової О.В. на прийняття рішень про позбавлення статусу платника IV групи, тривалість годин - 1 , розмір гонорару 350,00 грн;

- 09.07.2020 - адвокатський запит до ГУ ДПС у Запорізькій області - копії актів камеральних та виїзних документальних перевірок Клієнта за період 01.01.2020 по 11.03.2020, тривалість годин - 1 , розмір гонорару 350,00 грн;

- 09.07.2020 - адвокатський запит до ГУ ДПС у Запорізькій області - податкові вимоги та докази їх вручення Клієнту, тривалість годин - 1 , розмір гонорару 350,00 грн;

- 16.07.2020 - підготовка проекту адміністративного позову про протиправним та скасування рішення ГУ ДПС у Запорізькій області № 15916/10/08-01-51-04 від 11.03.2020 та зобов`язання вчинити дії, тривалість годин - 6 , розмір гонорару 2000,00 грн;

- відшкодування поштових витрат на направлення позову, розмір гонорару 55,00 грн;

- 22.07.2020 - усна консультація Клієнта з питань, пов`язаних з наслідками судового оскарження рішення БУ ГУ ДПС у Запорізькій обл.. № 15916/10/08-01-51-04 від 11.03.2020, тривалість годин - 6 , розмір гонорару 2000,00 грн.

Всього підлягало сплаті 5505,00 грн.

Оплата вказаних послуг у розмірі 5505,00 грн була здійснена позивачем в безготівковій формі, що підтверджується платіжним дорученням №6208 від 28.09.2020.

Згідно акту №66/3 -приймання-передачі наданих послуг від 23.09.2020 адвокатом надано наступну правничу допомогу:

21.09.2020 - підготовка клопотання про долучення додаткових доказів по справі № 280/5601/20 та додатків до нього, тривалість годин - 0,5, розмір гонорару 350,00 грн;

- 21.09.2020 - участь адвоката в судовому засіданні по справі №280/5601/20, тривалість годин - 8, розмір гонорару 3000,00 грн;

- 15.10.2020 - письмові судові дебати по справі № 280/5601/20 (аванс), тривалість годин - 2, розмір гонорару 1000,00 грн;

- 15.10.2020 - участь адвоката в судовому засіданні по справі № 280/5601/20 (аванс), тривалість годин - 8, розмір гонорару 9000,00 грн.

Всього підлягало сплаті 7350,00 грн.

Оплата вказаних послуг у розмірі 7350,00 грн була здійснена позивачем в безготівковій формі, що підтверджується платіжним дорученням №6204 від 24.09.2020.

Дослідивши подані документи суд зазначає, що вказана справа не є складною та не потребувала у представника значного часу на вивчення практики з цього приводу.

Окрім того, такі послуги як ознайомлення з рішенням Бердянського управління ГУ ДПС у Запорізькій області, оформленого у вигляді листа № 15916/10/08-01-51-04 від 11.03.2020 про відмову в статусі платника єдиного податку 4 групи; формування правової позиції з урахуванням актуальної судової практики по аналогічним спорам, рекомендації щодо стратегії та тактики захисту інтересів Клієнта та підготовки доказів, підготовка клопотання про долучення додаткових доказів по справі № 280/5601/20 та додатків до нього, усна консультація Клієнта з питань, пов`язаних з наслідками судового оскарження рішення БУ ГУ ДПС у Запорізькій обл. № 15916/10/08-01-51-04 від 11.03.2020 є складовими частинами підготовки позовної заяви до суду. Однак, на думку суду співмірною сумою за таку послугу, слід вважати 1000,00 грн.

Також, така послуга як адвокатський запит, за яку адвокатом заявлено 1050,00 грн є надлишковою та такою, що не відповідає приписам статті 134 КАС України і відповідно такою, що не підлягають задоволенню.

Також суд зазначає, що справа розглядалась у порядку спрощеного позовного провадження, в якому не передбачено судових дебатів, тому вартість послуги за письмові судові дебати у розмірі 1000,00 грн суд також відхиляє.

Суд також зазначає, що адвокат приймала участь у судових засіданнях, які відбулися 21.09.2020 та 15.10.2020, однак на думку суду, належною сумою за таку послугу слід вважати 500 грн за одне судове засідання.

З огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2000 (дві тисячі) грн 00 коп.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Сільськогосподарського виробничого кооперативу СЕРП І МОЛОТ (72141, Запорізька область, Приморський район, с. Лозуватка, вул. Тараса Шевченка (Леніна), буд. 47, код ЄДРПОУ 03749632) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 43143945), про визнання протиправним та скасування рішення від 11.03.2020 №15916/10/08-01-51-04 та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області №15916/10/08-01-51-04 від 11.03.2020.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 43143945) поновити реєстрацію Сільськогосподарського виробничого кооперативу СЕРП І МОЛОТ (72141, Запорізька область, Приморський район, с. Лозуватка, вул. Тараса Шевченка (Леніна), буд. 47, код ЄДРПОУ 03749632) в реєстрі платників єдиного податку.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 43143945) на користь Сільськогосподарського виробничого кооперативу СЕРП І МОЛОТ (72141, Запорізька область, Приморський район, с. Лозуватка, вул. Тараса Шевченка (Леніна), буд. 47, код ЄДРПОУ 03749632) судовий збір у розмірі 4204 (чотири тисячі двісті чотири) грн 00 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 43143945) на користь Сільськогосподарського виробничого кооперативу СЕРП І МОЛОТ (72141, Запорізька область, Приморський район, с. Лозуватка, вул. Тараса Шевченка (Леніна), буд. 47, код ЄДРПОУ 03749632) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення в повному обсязі виготовлено та підписане суддею 20.10.2020.

Суддя Р.В. Сацький