Ухвала

від 22.10.2020 по справі 274/5230/19

БЕРДИЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 274/5230/19

провадження № 2/0274/484/20

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

22.10.2020 року м. Бердичів

Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області в складі: головуючого - судді Вдовиченко Т.М., за участю секретаря судового засідання - Рудич М.О., розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бердичева Житомирської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Гришковецької селищної ради, Бердичівської районної державної адміністрації про визнання права власності на спадкове майно, -

В с т а н о в и в :

Позивачі - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовною заявою, в якій зазначили, що є спадкоємцями своєї матері - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . За життя ОСОБА_3 прийняла спадщину, але не оформила свої спадкові права після смерті своєї матері - ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказують, що за життя ОСОБА_4 була членом КСП "Скаківське" та була включена до списку громадян, що мають право на земельну частку (пай), однак не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Позивачі також зверталися до нотаріуса для отримання свідоцтва про право на спадщину, однак отримали відмову у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу на земельну ділянку.

У зв`язку з наведеним позивачі просять визнати за ними право власності на земельну частку (пай) розміром 2,30 умовних кадастрових гектарах із земель реформованого КСП "Скаківське" в порядку спадкування за законом, після смерті матері - ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі по 1/2 частини за кожним.

В судове засідання учасники справи або їхні представники не з`явились.

Представник позивачів подав заяву про розгляд справи в його відсутності, позов підтримує в повному обсязі .

Представник відповідача Гришковецької селищної ради подав заяву про розгляд справи за його відсутності, проти задоволення позову не заперечував.

Представник відповідача - Бердичівської районної державної адміністрації в судове засідання не з"явився, причину неявки суду не повідомлено.

13.11.2019 року на адресу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області представником Бердичівської районної державної адміністрації було подано відзив на позовну заяву. Згідно даного відзиву зазначають, що не мають спору з позивачами та жодним чином не порушували їх права та обов"язки. При винесенні рішення покладаються на розсуд суду ( а.с. 52-53).

Розгляд справи здійснюється без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам частини 2 статті 247 ЦПК України.

Відповідно до положень ст.ст. 55, 124 Конституції України, ст. 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) та ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ст. 1216 ЦК).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1223 ЦК право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (ч. 1 ст. 1269 ЦК).

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачів - ОСОБА_3 (а.с. 10).

Після смерті матері позивачі звернулися до приватного нотаріуса Бердичівського районного нотаріального округу Богатирчука В.А. для отримання свідоцтв про право на спадщину за законом на право на земельну частку (пай) із земель, які перебувають у колективній власності КСП "Скаківське" Скаківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області, яке належало ОСОБА_4 , матері, спадкоємцем якої було дочка ОСОБА_3 , яка спадщину прийняла, але не оформила своїх спадкових прав, однак позивачі отримали відмову у зв`язку з відсутністю документа, підтверджуючого право ОСОБА_4 на земельну частку (пай) (а.с. 21).

Згідно довідки Скаківської сільської ради № 192 від 16.03.2018 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 до дня своєї смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 була зареєстрована і проживала в АДРЕСА_1 . На день її смерті та на протязі 6-ти місяців після її смерті за даною адресою була зареєстрована донька - ОСОБА_3 (а.с. 25).

До матеріалів справи додано копію матеріалів архівної пенсійної справи ОСОБА_4 , які підтверджують трудову участь в колгоспі "Заповіт Ілліча" с.Скаківка (а.с. 27-31)

Як вбачається з повідомлення Відділу у Бердичівському районі Головного управління Держгекадастру у Житомирській області № 29-6-0.16-1191/112-18 від 17.10.2018 року, згідно Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) по КСП "Скаківське", Скаківської сільської ради, на ім`я гр. ОСОБА_4 сертифікат не виготовлявся (а.с. 24).

Згідно з пунктом 11 Постанови № 7 Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року "Про судову практику у справах про спадкування" при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України 1990 року, Указу Президента України від 8 серпня 1995 року № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" та відповідні норми ЦК УРСР. У цьому разі слід ураховувати, що згідно з пунктом 17 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам таких часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Частиною другою статті 14 Конституції України встановлено, що право власності на землю гарантується, це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до Закону.

Нормами частини першої статті 22, частини другої статті 23 Земельного Кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", членство в підприємстві ґрунтується на праві добровільного вступу до членів підприємства і безперешкодного виходу із складу його членів. Членами підприємства можуть бути громадяни, які досягли 16-річного віку, визнають і виконують його статут.

Пунктом 1 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року №720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" /далі Указ № 720/95/ встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Відповідно до пункту 2 Указу № 720/95, право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.

За змістом наведеного вище, особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: - перебування в членах КСП на час паювання; - включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; - одержання КСП цього акта. Отже право власності на земельну частку (пай) виникає не з часу внесення членів КСП до списків, перевірки, уточнення і затвердження цих списків, а з моменту передачі власності на землю конкретному КСП, членом якого вони є (ухвала Верховного суду України від 05 липня 2006 року).

Системний аналіз вищезазначеного вказує на те, що головним критерієм для визнання за особою права на земельну частку (пай) є членство у колективному сільськогосподарському підприємстві, сільськогосподарському кооперативі, сільськогосподарському акціонерному товаристві, а також те, що особа є пенсіонером, який раніше працював в ньому і залишається членом зазначеного підприємства, кооперативу, товариства.

Відповідно до абзацу першого, другого частини першої статті 1 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" зазначено, що право на земельну частку (пай) мають колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом.

Частиною першою статті 19 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" визначено, що трудові відносини членів підприємства регулюються цим Законом і статутом підприємства, а громадян, які працюють за трудовим договором або контрактом - законодавством про працю України.

Згідно пункту 23, 24 Постанови № 7 Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" визначено, що судам потрібно мати на увазі, що згідно зі статтею 25 ЗК України, при приватизації земель державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ, організацій земельні ділянки передаються їх працівникам, а також пенсіонерам з числа працівників з визначенням кожному з них земельної частки (паю) за рішенням органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування і кожна з цих осіб має гарантоване право одержати безоплатно свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості). Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю (пункт 17 розділу Х Перехідні положення ЗК). Член колективного сільськогосподарського підприємства (далі КСП), включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку. При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 8 серпня 1995 р. № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність. Позови громадян, пов`язані з паюванням земель (зокрема, про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, незаконність відмови у видачі сертифіката, виділення паю в натурі), можуть бути предметом розгляду судів. Відповідачами в таких справах є КСП, сільськогосподарські кооперативи, районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, а також виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі, тощо.

Таким чином, основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Для набуття права на земельну частку (пай) колективного сільськогосподарського підприємства особа повинна бути членом такого підприємства та мати необхідний обсяг правоздатності на день видачі колективному сільськогосподарському підприємству державного акта на право колективної власності на землю і, відповідно, для спадкування такого права воно має існувати у спадкодавця на день відкриття спадщини.

В даному випадку доводи представника позивача про підтвердження права померлої ОСОБА_4 на земельну частку(пай) лише включенням її до уточненого списку осіб, які мають право на земельну частку (пай), не заслуговують на увагу та заявлених вимог не підтверджують. Крім того, такий список датований після смерті спадкодавця, тобто, поза межами її цивільної дієздатності ( а.с.26).

Даний факт також підтверджується довідкою Відділу у Бердичівському районі Головного управління Держгекадастру у Житомирській області № 29-6-0.16-487/112-19 від 18.03.2019 року, з якої вбачається, що ОСОБА_4 не було включено до списку-додатку до Державного акту на право колективної власності на землю КСП "Скаківка", Скаківської сільської ради, виданого 04.11.1995 року, серія ЖТ 02-22 №0000005 (а.с. 23) та не спростовується протоколом загальних зборів членів КСП "Скаківське" с. Скаківка Бердичівського району від 26.04.1995 року №2, протоколом зборів уповноважених КСП "Скаківське" с. Скаківка Бердичівського району від 10.12.1996 року №3 (а.с. 124-131).

Що стосується довідки Відділу у Бердичівському районі Головного управління Держгекадастру у Житомирській області № 29-6-0.16-770/112-19 від 12.06.2019 року, суд не бере її до уваги в якості доказу, оскільки вона суперечить іншим матеріалам справи і не знайшла свого підтвердження (а.с. 22).

Інших доказів про підтвердження права ОСОБА_4 на земельну частку (пай) позивачами не надано.

Таким чином, право на земельну частку (пай), яке позивачі просять встановити за ними у порядку спадкування, спадкодавець ОСОБА_4 за життя не набула, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Такі висновки узгоджуються з викладеним в постанові Верховного суду від 14 серпня 2019 року в справі № 372/510/17-ц провадження № 61-28880св18, яка враховується судом, відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України та в якій вказано про неможливість наділення особи правом на земельну частку (пай) у приватну власність після її смерті.

За наведених обставин не мають правового значення доводи про фактичний вступ у спадщину померлої матері позивачів - ОСОБА_3 після смерті матері - ОСОБА_4 .

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у зв`язку з недоведеністю наявності у позивачів права на спадщину на земельну частку (пай) реформованому КСП "Скаківське" Скаківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області.

Керуючись ст.ст. 12-13,76-81,141,258,263-265,273,354 ЦПК України , ст.ст. 1223, 1279 ЦК України, суд, -

В и р і ш и в :

В задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Гришковецької селищної ради, Бердичівської районної державної адміністрації про визнання права власності на спадкове майно - відмовити за безпідставністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Житомирського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно п.п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги можуть також подаватися учасниками справи до або через відповідні суди.

Головуючий: Т.М. Вдовиченко