Рішення

від 28.08.2007 по справі 43/249

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

43/249

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

28.08.07 р.                                                                               Справа № 43/249                               

За позовом: Державного підприємства ”Український науково-дослідний тапроектно-конструкторський інститут по збагаченню та брикетуванню вугілля ”УКРНДІВУГЛЕЗБАГАЧЕННЯ” м. Луганськ   

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ”Полюс і К” м. Селидове   

про  стягнення 14  424, 15 грн.   

Суддя              Забарющий М.І.

Представники сторін:

Від позивача: не з'явився   

Від відповідача: не з'явився   

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, державне підприємство ”Український науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут по збагаченню та брикетуванню вугілля ”УКРНДІВУГЛЕЗБАГАЧЕННЯ” м. Луганськ, звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю ”Полюс і К” м. Селидове, 8 220 грн. боргу, 3 514, 76 грн. пені, 2 104, 32 грн. інфляційних та 585, 07 грн. 3% річних.

 В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на:

-          невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати виконаних робіт за договором № 24322-141(140) від 02.06.2004р., внаслідок чого у нього виникла заборгованість в сумі  8 220 грн.;

-          досудове попередження № 41/345 від 29.06.2006р., яке направлене на адресу відповідача і залишене без відповіді;

-          нарахування відповідачу на підставі ст.625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) 2 104, 32 грн. інфляційних та 585, 07 грн. 3% річних;

-          нарахування відповідачу пені в сумі 3 514, 76 грн.

Відповідач вимоги позивача не оскаржив, відзив на позов та інші витребувані судом документи не представив, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

Сторони 02.06.2004р. уклали між собою договір на виконання робіт (послуг)                        № 24322-141 (далі – договір від 02.06.2004р.), згідно умов якого замовник (відповідач) доручив, а виконавець (позивач) прийняв на себе роботу з розробки розвантажувальної камери сушильного барабану діаметром 3,4м, довжиною 18,2м. Строк здачі роботи за договором від 02.06.2004р. - 1 вересня 2004р. Відповідно до п.1.4. договору від 02.06.2004р. виконавець виконує всі обумовлені договором роботи та здає їх в закінченому вигляді у встановлені договором строки відповідно до технічного завдання. Загальна сума договору складала 30 000 грн. (див. п.2.1. договору від 02.06.2004р. та протокол узгодження договірної ціни на науково-технічну продукцію). Строк дії вищевказаного договору відповідно до п.7.1. -  з 02.06.2004р. по 01.09.2004р.  

При завершенні роботи виконавець надає замовнику акт здачі-приймання робіт з додатковою документацією, яка визначена в технічному завданні (п. 3.1. договору від 02.06.2004р.). Відповідно до технічного завдання (додаток 3 до договору від 02.06.2004р.) позивач повинен був розробити конструкторську документацію на розвантажувальну камеру сушильного барабану.  

Відповідач направив на адресу позивача лист № 700-09/ф від 10.09.2004р., в якому просив у зв'язку з відсутністю фінансування розірвати договір від 02.06.2004р.  

В пункті 3.6. договору закріплено, що якщо робота припиняється за ініціативою замовника або при виявленні недоцільності або неможливості її подальшого виконання з незалежних від виконавця причин, замовник оплачує роботу за її фактично виконаний обсяг.       

Виконуючи умови договору від 02.06.2004р., позивач виконав розробку конструкторської документації компоновки розвантажувальної камери для барабану діаметром 3,4м, довжиною 18,2м та визначив її конструктивні параметри. Вартість фактично виконаної роботи  склала 8 220 грн. Даний факт підтверджується актом здачі-приймання науково-технічної продукції № 1 від 10.11.2004р. до договору № 24322-140, підписаним обома сторонами без заперечень.

Розбіжності в нумерації договорів позивач пояснив таким чином. Основний номер договору - 24322. Цифри після дефісу  в номері договору - це службові цифри підрозділів, які виконують роботи, необхідні для комп'ютерної обробки. Цифра 14 означає виконавця з порядковим номером підрозділу 14, а цифра 1 означає головного виконавця зі співвиконавцем роботи. Під час виконання робіт за договором № 24322-141 від 02.06.2004р. залишився тільки головний виконавець з номером 0, тому в акті здачі-приймання науково-технічної продукції № 1 від 10.11.2004р. вказано договір № 24322-140. Також позивач в судовому засіданні, яке відбулось 16.08.2007р., заявив, що крім договору на виконання послуг № 24322-141 від 02.06.2004р. між ним та відповідачем  у 2004р. інших договорів не укладалось (вказане зафіксовано в протоколі судового засідання від 16.08.2007р.). Тому суд дійшов висновку, що акт здачі-приймання науково-технічної продукції № 1 від 10.11.2004р. стосується саме договору від 02. 06.2004р.   

Відповідно до п.2.4. договору від 02.06.2004р. оплата виконаних робіт здійснюється замовником на підставі актів приймання-здачі роботи платіжним дорученням або іншим шляхом, узгодженим сторонами при прийманні роботи протягом 20 банківських днів з дня здачі роботи. Відповідач не подав суду  доказів сплати боргу в розмірі 8 220 грн., тому ця сума підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ст. 625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом. На підставі цієї статті позивач нарахував відповідачу індекс інфляції в сумі 2 104, 32 грн. та 3% річних в сумі 585, 07 грн. Враховуючи правомірність нарахування цих сум, суд стягує їх з відповідача на користь позивача.   

В пункті 4.3. договору від 02.06.2004р. встановлено, що у випадку невиконання п.2.4 даного договору щодо оплати робіт замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки  платежу від невиплаченої вчасно суми за виконані роботи. На підставі цього пункту договору позивач за період з 09.12.2004р. по 25.04.2007р. нарахував відповідачу суму в розмірі 3 514, 76 грн.

Суд вважає таке нарахування не правомірним, оскільки відповідно до ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Таким чином пеня повинна нараховуватись за період з 09.12.2004р. по 09.06.2005р., а її сума складає 741, 83 грн. Ця сума пені і підлягає  стягненню з відповідача. В стягненні решти пені суд позивачу відмовляє.   

На підставі ст. 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 526, 625, 892 Цивільного кодексу України та керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

                                                      В И Р I Ш И В :

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю ”Полюс і К” (85490, м. Селидове, смт. Курахівка, р/р 260082625 в АКБ ”Легбанк” м. Київ, МФО 300056, ЄДРПОУ 31114848) на користь державного підприємства ”Український науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут по збагаченню та брикетуванню вугілля ”УКРНДІВУГЛЕЗБАГАЧЕННЯ” (91016, м. Луганськ, вул. Советська, 61, р/р 260063 в ЛОД ВАТ ”Райффайзен банк АВАЛЬ” м. Луганська,  МФО 304007, ЄДРПОУ 00185755) –               8 220 грн. боргу,  585, 07 грн. річних, 2 104, 32 грн. інфляційних, 741, 83 грн.  пені,                         95, 32 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 116, 51 грн. витрат на сплату держмита.

У решті вимог позивачу у позові відмовити.

Суддя