Рішення

від 13.10.2020 по справі 915/647/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2020 року Справа № 915/647/20

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Степановій І.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОС ТІМ» , вул. Бугаївська, 21, офіс 508/2, м. Одеса, 65005 (код ЄДРПОУ 40111231)

до відповідача Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» , вул. Олени Теліги, 8, м. Київ, 04112 (код ЄДРПОУ 37884028)

фактична адреса: вул. Ямська, 32, м. Київ, 03038

Миколаївська філія, с. Весняне, Миколаївський район, Миколаївська область, 57134 (код ЄДРПОУ 38104270)

про стягнення коштів в сумі 423 276, 15 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Шуфрич І.Ю., адвокат, ордер ВЕ 1017846 від 07.07.2020 року;

від відповідача: представник не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Миколаївської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОС ТІМ» з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» (м. Київ, код ЄДРПОУ 37884028) 423 276, 15 грн., у тому числі: 226 888, 00 грн. - заборгованість за договором; 22 688, 80 грн. - 10 % за договором; 138 855, 46 грн. - пеня (0,1 % вартості товару за кожний день прострочення); 23 437, 53 грн. - індекс інфляції; 11 406, 36 грн. - 3 % річних.

10.08.2020 року до господарського суду Миколаївської області від позивача надійшла заява про уточнення (зменшення) позовних вимог (вх. № 9793/20 від 10.08.2020), в якій позивач просить суд стягнути з Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» в особі Миколаївської філії ДП «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» :

- 226 888, 00 грн. - заборгованість за договором поставки майбутнього врожаю № 218-13/2018-Ф від 20.04.2018 року;

- 26 688, 00 грн. - штраф 10 %;

- 12 707, 51 грн. - 3 % річних;

- 28 214, 89 грн. - інфляційні.

Заява про зменшення розміру позовних вимог прийнята судом до розгляду, про що зазначено в ухвалі господарського суду Миколаївської області від 27.08.2020 року.

І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 15.05.2020 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОС ТІМ» (вх. № 5774/20 від 12.05.2020 року) до відповідача Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» про стягнення коштів в сумі 423 276, 15 грн. залишено без руху.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 09.06.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання по справі на 09.07.2020 року.

У зв`язку з перебуванням судді Олейняш Е.М. на навчанні з підготовки суддів, підготовче засідання по справі № 915/647/20, призначене на 09.07.2020 року, не відбулось.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 14.07.2020 року призначено підготовче засідання по справі на 27.08.2020 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 27.08.2020 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 09.09.2020 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 09.09.2020 року відкладено підготовче засідання по справі на 28.09.2020 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 28.09.2020 року закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті 13.10.2020 року.

Відповідач ДП «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» явку повноважного представника в жодне судове засідання, які відбулись 27.08.2020 року, 09.09.2020 року, 28.09.2020 року не забезпечив, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (арк. 105-106, 127-128, 168-170, 172). Крім того, судом додатково повідомлено відповідача про дату, час та місце судового засідання телефонограмою (арк. 72, 194).

Ухвали господарського суду Миколаївської області від 09.06.2020 року, від 14.07.2020 року, від 27.08.2020, від 09.09.2020 року, направлені на адресу Миколаївської філії, с. Весняне, Миколаївський район, Миколаївська область, 57134 (код ЄДРПОУ 38104270) повернуті на адресу суду поштовою установою із відміткою адресат відсутній (арк. 108-112, 129-132, 173-181).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки .

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.

В судовому засіданні 13.10.2020 року судом відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ІІ. ЗАЯВИ ТА КЛОПОТАННЯ У СПРАВІ.

Заяви та клопотання відсутні.

ІІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.

1. Правова позиція позивача.

Позивач зазначає, що предметом спору є вимога про стягнення грошових коштів.

Підставою позову позивачем зазначено обставини щодо неналежного виконання відповідачем умов договору поставки зерна майбутнього врожаю № 218-13/2018-Ф від 20.04.2018 року, а саме: зобов`язання щодо поставки оплаченого позивачем товару в повному об`ємі, внаслідок чого позивачем заявлено до стягнення заборгованість у спірній сумі (оплачена позивачем сума вартості товару, який не поставлено) та нараховано відповідачу штраф у розмірі 10 %, індекс інфляції та 3 % річних. Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 173, 174, 180, 189, 193, 202, 216-218, 230, 231, 264, 265, 266, 267 ГК України, ст. 530, 549, 612, 627, 628, 625 ЦК України та умовами договору.

2. Правова позиція (заперечення) відповідача.

Відповідачем не подано суду відзив на позовну заяву в порядку ч. 1, 2, 4 ст. 161 ГПК України.

Відповідно до п. 4 Розділу Х "Прикінцеві положення" ГПК України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-ІХ від 30.03.2020 року (в редакції, яка діяла до 16.07.2020 року) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продвжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

17.07.2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 725-IX від 18.06.2020 року.

Відповідно п. 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 731-IX від 18.06.2020 (набрав чинності 17.07.2020 ) процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом . Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Відповідно до п. 4 Розділу Х "Прикінцеві положення" ГПК України (в редакції Закону України № 731-IX від 18.06.2020) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином . Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином .

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 09.06.2020 року відповідачу встановлено строк у 15 днів з дня вручення даної ухвали з урахуванням п. 4 Розділу Х "Прикінцеві положення" ГПК України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-ІХ від 30.03.2020 року.

Вказаний строк є строком, встановленим судом.

Враховуючи вищевказані приписи законодавства, строк для подання відзиву на позовну заяву з урахуванням п. 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 731-IX від 18.06.2020 закінчився 06.08.2020 року.

Відповідачем не подано суду відзиву на позовну заяву, як у встановлений судом строк, так і станом на дату розгляду справи. Будь-яких заяв та клопотань від відповідача щодо продовження процесуального строку на адресу суду не надходило.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

22.06.2020 року, 27.07.2020 року до господарського суду Миколаївської області від відповідача надійшли клопотання (вх. № 7512/20, № 7516/20 та № 9146/20) (арк. 113-114, 116-117, 133-134), в яких відповідач просив суд, зокрема, застосувати до позовних вимог про стягнення неустойки, штрафу та пені спеціальну позовну давність в один рік.

В поданих суду клопотаннях відповідач також зазначив, що у нього відсутні оригінали документів, які були додані до позовної заяви, у тому числі і договір № 218-13/2018-Ф від 20.04.2018. Миколаївській філії ДП Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу не надавався дозвіл на укладення згаданої вище спірної угоди та у директора Миколаївської філії були відсутні повноваження на її підписання.

ІV. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

20.04.2018 року між ДП Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу (постачальник) в особі Миколаївської філії та ТзОВ АГРОС ТІМ (покупець) укладено договір поставки зерна майбутнього врожаю № 218-13/2018-Ф (арк. 158-160), у відповідності до умов якого в порядку та на умовах цього договору постачальник у визначений сторонами строк поставляє покупцю наступну сільськогосподарську продукцію українського походження (надалі - Товар ) (зерно пшениці 3-6 класу) (п. 1.1, п. 1.3.1 договору).

Відповідно до п. 7.1 Договору цей договір набуває чинності з моменту його укладання.

Відповідно до п. 7.4 Договору строк дії договору: з дати набуття чинності - до 31.12.2018 року, а в частині виконання сторонами своїх обов`язків за цим договором - до моменту їх повного та належного виконання.

До договору між сторонами укладено додаток № 1, яким сторони погодили формулу визначення вартості товару (арк. 161).

Договір та додаток підписано та скріплено печатками сторін.

Умовами договору не передбачено автоматичної пролонгації договору.

Доказів припинення, розірвання договору суду не подано.

Доказів визнання недійсним договору суду не подано. Доказів звернення до суду із позовом про визнання недійсним договору суду не подано.

Умовами договору сторони передбачили наступне.

Відповідно до п. 2.1 Договору термін поставки: до 01 вересня 2018 року.

Відповідно до п. 2.2 Договору умови поставки: EXW (згідно ІНКОТЕРМС 2010) за наступними адресами:

-Миколаївська область, Миколаївський район, село Весняне

- Миколаївська область, Новоодеський район, місто Нова Одеса

- Миколаївська область, Первомайський район, місто Первомайськ

- Миколаївська область, Жовтневий район, село Галіцинове.

Відповідно до п. 2.3 Договору поставка відповідної партії товару вважається здійсненою в момент підписання між покупцем та постачальником акту приймання-передачі відповідної партії товару та надання постачальником наступних документів:

- рахунок-фактура на 100% вартості товару, що поставляється за договором із зазначенням кількості товару, ціни без ПДВ, загальної суми без ПДВ, суми ПДВ, всього до сплати;

- видаткова та податкова накладна, виписана на 100% товару у відповідності до діючого законодавства України;

- копію квитанції про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (у відповідності із п. 11 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 3.1 Договору сторони погодили, що вартість товару узгоджується сторонами, виходячи з ринкових цін на товар, що діятимуть на дату здійснення остаточного розрахунку. Порядок визначення ринкової вартості товару визначається у Додатку № 1 до цього Договору.

Відповідно до п. 3.2 Договору загальна вартість договору (загальна вартість товару) визначається шляхом множення кількості поставленого товару (в метричних тонах) на вартість однієї метричної тонни визначеної в цьому договорі.

Відповідно до п. 3.3 Договору оплата товару покупцем вважається здійсненою у разі надходження грошових коштів на поточний рахунок постачальника, у наступному порядку:

3.3.1 Покупець, до 15 липня 2018 року, здійснює перший транш попередньої оплати у розмірі 1 000, 00 грн (з ПДВ) за кожну тонну товару, що поставляється згідно додатків до цього договору.

3.3.2 Остаточна оплата - на протязі 5 (п`яти) банківських днів з дати поставки товару згідно умов п. 2.3 договору. Остаточна оплата за товар вираховується наступним чином:

ОП = КТ х ВТ-ПП

де

ОП - розмір остаточної оплати, передбачений п. 3.3.3 Договору;

КТ - кількість Товару, поставленого Покупцю (в тоннах);

ВТ - вартість однієї метричної тонни, згідно додатку № 1 до Договору;

ПП - попередня оплата, здійснена відповідно до п. 3.3.1, п. 3.3.2 Договору.

Відповідно до п. 4.1 Договору постачальник зобов`язаний поставити товар, а покупець прийняти сільськогосподарську продукцію передбачену п. 1.1 договору, строком до 01 вересня 2018 року.

Відповідно до п. 4.2 Договору покупець зобов`язаний прийняти товар (поставлений насипом) протягом 5 робочих днів з моменту його повідомлення постачальником про готовність поставити товар та оплатити його у відповідності до п. 3.3. Договору після виконання постачальником вимог передбачених п. 2.3 договору.

Відповідно до п. 4.3 Договору у разі невиконання (неналежного виконання) зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно із законодавством України та/або цим договором.

Відповідно до п. 4.5 Договору у разі порушення постачальником строків та/або об`ємів товару, встановлених даним договором, постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 10% від розміру вартості товару.

Відповідно до п. 4.6 Договору у разі не поставлення покупцю товару у визначені строки за цим договором та/або продаж товару визначеного цим договором третім особам, постачальник зобов`язується: повернути до 15 вересня 2018 року отримані від покупця кошти ; сплатити штраф відповідно до п. 4.5 договору.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивач ТзОВ АГРОС ТІМ в період з 20.04.2018 по 20.11.2018 перерахував на розрахунковий рахунок Миколаївської філії ДП Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу (постачальник) попередню оплату згідно виставленого рахунку № 3 від 20.04.2018 (арк. 183) за сільськогосподарську продукцію (пшеницю) в сумі 2 176 000, 00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями (арк. 65-88, 90, 92-94).

Судом також встановлено, що позивачем направлялись на адресу відповідача листи від 20.04.2018 року № 04/20/1, від 11.09.2018 року № 18/09/11/01, від 23.11.2018 № 23/11/18/01 та від 28.09.2018 року № 18/09/28/01, в яких позивач просив відповідача повернути кошти, які були помилково перераховані по рахунку № 3 від 20.04.2018 року по договору № 218-13/2018-Ф від 20.04.2018 року (арк. 96-99).

В свою чергу відповідачем було повернуто позивачу кошти в загальній сумі 261 000, 00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями (арк. 64, 89, 91, 95), із зазначенням призначення платежу повернення помилково зарахованих коштів .

На виконання умов укладеного між сторонами договору відповідачем в період з 07.07.2019 по 11.11.2019 поставлено, а позивачем прийнято товар (пшеницю) на загальну суму 1 688 112, 00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, підставою поставки в яких зазначено договір № 218-13/2018-Ф від 20.04.2018 року (арк. 33-41).

Видаткові накладні підписано та скріплено печатками сторін.

Відповідно до складеного, підписаного та скріпленого печатками сторін Акту звірки взаємних розрахунків за період 20.04.2018 року по 31.12.2019 року заборгованість відповідача перед позивачем за договором поставки № 218-13/2018-Ф від 20.04.2018 року становить 226 888, 00 грн. (арк. 42). Акт звірки підписано сторонами та скріплено печатками сторін.

В судовому засіданні 09.09.2020 судом оглянуто оригінали договору поставки, видаткових накладних, акту звірки та встановлено, що наявні в матеріалах справи копії документів відповідають їх оригіналам.

Отже, починаючи з 20.04.2018 по 11.11.2019 позивачем частинами проводилась попередня оплата за товар. В свою чергу відповідачем поставку товару здійснено частково.

Суду не подано доказів поставки відповідачем товару на всю сплачену позивачем суму попередньої оплати.

Станом на день розгляду справи відповідачем не поставлено позивачу товар на загальну суму 226 888, 00 грн. (2 176 000, 00 грн. - 261 000, 00 грн. - 1 688 112, 00 грн.), як і не подано доказів повернення позивачу попередньої оплати в розмірі 226 888 грн.

Підставою позову стали обставини щодо неналежного виконання відповідачем умов договору поставки № 218-13/2018-Ф від 20.04.2018 року, а саме зобов`язань щодо в повному обсязі поставки товару у строки, передбачені договором, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення оплаченої позивачем суми вартості товару, який не поставлено.

V. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.

1. Щодо вимоги про стягнення суми основного боргу.

На підставі ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов`язання, яке в силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову (постанова Верховного Суду від 07.02.2018 року по справі № 910/5444/17, постанова Верховного суду від 20.02.2019 року по справі № 912/2275/17).

Позивачем обрано такий варіант поведінки як повернення суми попередньої оплати товару шляхом пред`явлення вимоги у формі позову.

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17; п. 68 постанови ВП ВС від 22.09.2020 № 918/631/19).

У відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, ч. 1 ст. 530 ЦК України з наступного дня після спливу строку поставки. Водночас Велика Палата Верховного Суду не погоджується з доводами скаржника про те, що прострочення зобов`язання з повернення суми попередньої оплати пов`язано також із датою закінчення строку дії контракту, оскільки відсутні підстави ототожнювати цю дату із строком (терміном) виконання постачальником (продавцем) обов`язку повернути суму попередньої оплати (п. 85, 86 постанови ВП ВС від 22.09.2020 № 918/631/19).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та підставність позовних вимог, оскільки позивачем було проведено попередню оплату за товар за договором поставки № 218-13/2018-Ф від 20.04.2018 року, тобто у відповідача в силу умов договору виник обов`язок з поставки товару у строк, передбачений умовами договору, тобто до 01.09.2018 року (п. 2.1 договору). Однак, відповідачем порушено взяте на себе за договором зобов`язання щодо поставки товару та здійснено часткову поставку товару на суму 1 688 112, 00 грн., що підтверджено наявними в матеріалах справи видатковими накладними, а також часткове повернення помилково зарахованих коштів в сумі 261 000, 00 грн., що підтверджено наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями. Доказів поставки товару на суму 226 888, 00 грн. як у строк, передбачений умовами договору, так і станом на день розгляду справи суду не подано. Отже, у позивача в силу приписів ч. 2 ст. 693 ЦК України виникло право вимагати повернення суми попередньої оплати. Крім того, умовами п. 4.6 договору сторони погодили обов`язок постачальника повернути отримані кошти від покупця до 15.09.2018 року. Суду не подано жодних доказів поставки товару чи повернення відповідачем коштів в розмірі 226 888, 00 грн., як і не спростовано позовних вимог в цій частині.

Враховуючи вищевикладене, позовна вимога в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 226 888, 00 грн. є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню.

2. Щодо вимоги про стягнення 3 % річних та індексу інфляції.

Позивачем нараховано відповідачу 28 214, 89 грн. - індексу інфляції на суму попередньої оплати за період з вересня 2018 року по червень 2020 року та 12 707, 51 грн. - 3 % річних за період з 15.09.2018 по 27.07.2020 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ст. 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Таким чином, ст. 625 ЦК України передбачено можливість стягнення 3 % річних та інфляційних втрат за прострочення саме грошового зобов`язання.

За змістом ст. 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Тобто правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі ч. 2 ст. 625 цього Кодексу (п. 73-74 постанови ВП ВС від 22.09.2020 № 918/631/19).

Позивачем нараховано відповідачу 12 707, 51 грн. - 3 % річних від суми заборгованості за період з 15.09.2018 року по 27.07.2020 року.

Перевіривши розрахунок розміру 3 % річних, судом встановлено, що позивачем при нарахуванні 3 % не враховано вихідні дні (ч. 5 ст. 254 ЦК України, а саме не враховано, що останній день строку виконання відповідачем зобов`язання припадає на 17.09.2018 (оскільки 15.09.2018 року - це субота) і лише з 18.09.2018 року боржник є таким, що прострочив виконання зобов`язання. Вказане мало наслідком неправильне визначення строку нарахування 3 % річних.

Судом здійснено перерахунок розміру 3 % річних. Таким чином, 3 % за період з 18.09.2018 року по 27.07.2020 року становлять 12 651, 57 грн. Детальний розрахунок 3 % річних, здійснений судом, наявний в матеріалах справи (арк. 195). Розрахунок розміру 3 % річних здійснено судом за допомогою Бази "Законодавство", виходячи з суми простроченого платежу з урахуванням оплат.

Позивачем також нараховано відповідачу 28 214, 89 грн. - індексу інфляції за прострочення виконання грошових зобов`язань. Нарахування здійснено за період з вересня 2018 року по червень 2020 року.

Перевіривши розрахунок розміру інфляційних, судом встановлено, що позивачем при нарахуванні інфляційних, аналогічно як при нарахуванні 3 % річних, не враховано, що строк оплати настав 17.09.2018. Вказане мало наслідком неправильне визначення строку нарахування інфляційних.

Інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця . Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат (постанова КГС ВС від 14.01.2020 року № 924/532/19).

Судом здійснено перерахунок розміру індексу інфляції. Таким чином, інфляційні втрати за період з жовтня 2018 по червень 2020 становлять 23 458, 31 грн. Детальний розрахунок інфляційних, здійснений судом, наявний в матеріалах справи (арк. 196). Розрахунок розміру інфляційних здійснено судом за допомогою Бази "Законодавство", виходячи з суми простроченого платежу.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 23 458, 31 грн. та 3 % річних у розмірі 12 651, 57 грн.

3. Щодо вимоги про стягнення штрафу.

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.

Статтею 611 ЦК України зазначено, що одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з нормами ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Разом з тим, господарським законодавством закріплено, що у випадку, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або в кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч. 4 ст. 231 ГК).

Відповідно до п. 4.6 Договору у разі не поставлення покупцю товару у визначенні строки за цим договором та/або продаж товару визначеного цим договором третім особам, постачальник зобов`язується: повернути до 15 вересня 2018 року отримані від покупця кошти; сплатити штраф відповідно до п. 4.5 договору.

Відповідно до п. 4.5 Договору у разі порушення постачальником строків та/або об`ємів товару, встановлених даним договором, постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 10% від розміру вартості товару.

Отже, в силу умов п. 4.6 договору відповідач повинен був повернути до 15 вересня 2018 року отримані від покупця кошти.

15.09.2018 року припадає на суботу, отже граничним строком повернення коштів в силу положень ч. 5 ст. 254 ЦК України є 17.09.2018 року (включно).

З 18.09.2019 року відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання з повернення попередньої оплати, а позивач в свою чергу набув право на стягнення штрафу.

Отже, позивачем правомірно відповідно до умов договору (п. 4.5 договору) нараховано відповідачу штраф. При цьому, штраф в розмірі 10 % нараховано позивачем, виходячи з суми боргу в розмірі 226 888 грн. В описовій частині заяви про уточнення (зменшення) позовних вимог (арк. 139) позивач зазначає про суму штрафу в розмірі 22 688, 00 грн. Натомість, в прохальній частині заяви просить суд стягнути штраф в розмірі 26 688, 00 грн. Отже, в частині штрафу в розмірі 3 999, 20 грн. слід відмовити у зв`язку з недоведеністю. Нарахування штрафу у розмірі 22 688, 80 грн., нарахованого позивачем, виходячи з 10 % від заявленої до стягнення суми попередньої оплати (226 888, 00 грн. х 10 %), є обґрунтованим та підставним.

Щодо застосування строку позовної давності до позовних вимог про стягнення штрафу.

22.06.2020 року, 27.07.2020 року до господарського суду Миколаївської області від відповідача надійшли клопотання (вх. № 7512/20, № 7516/20 та № 9146/20) (арк. 113-114, 116-117, 133-134), в яких відповідач просив суд, зокрема, застосувати до позовних вимог про стягнення неустойки, штрафу та пені спеціальну позовну давність в один рік.

Відповідно до п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" № 10 від 29.05.2013 року законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного. В останньому випадку воно обов`язково має бути зазначене в протоколі судового засідання; господарський суд може також запропонувати відповідачеві викласти таку заяву в письмовій формі та долучити її до матеріалів справи.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (постанова ВП ВС від 29.05.2019 по справі № 367/2022/15-ц; постанова ВП ВС від 14.11.2018 по справі № 183/1617/16.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч. 5 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Виходячи з вимог ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем. Таким чином, відмова в задоволенні позову у зв`язку зі спливом позовної давності без встановлення порушення права або охоронюваного законом інтересу позивача не відповідає вимогам закону (постанова ВП ВС від 22.05.2018 по справі № 369/6892/15-ц; постанова ВП ВС від 04.12.2018 по справі № 910/18560/16; постанова ВП ВС від 14.11.2018 по справі № 183/1617/16).

Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення ст. 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму) (постанова ВП ВС від 19.11.2019 по справі № 911/3680/17; постанова ВП ВС від 26.11.2019 по справі № 914/3224/16; постанова ВП ВС від 21.08.2019 по справі № 911/3681/17).

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людині основоположних свобод від 4 листопада 1950 року передбачає, що кожен має право на справедливий розгляд його справи судом. ЄСПЛ зауважує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення. Періоди позовної давності, які є звичним явищем у національних правових системах Договірних держав, переслідують декілька цілей, що включають гарантування правової визначеності й остаточності та запобігання порушенню прав відповідачів, які могли б бути ущемлені у разі, якщо було б передбачено, що суди ухвалюють рішення на підставі доказів, які могли стати неповними внаслідок спливу часу (див. mutatis mutandis рішення у справах ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії від 20 вересня 2011 року ( OAO Neftyanaya Kompaniya Yukos v. Russia , заява № 14902/04, пункт 570), Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства від 22 жовтня 1996 року ( Stubbings and Others v. the United Kingdom , заяви № 22083/93 і № 22095/93, пункт 51) (постанова ВП ВС від 13.02.2019 по справі № 826/13768/16).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до п. 4.3 вищевказаної Постанови № 10 якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов`язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. При цьому, однак, слід мати на увазі положення частини шостої статті 232 ГК України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю , а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).

Відповідно до п. 4.4.2 Постанови № 10 днем подання позову слід вважати дату поштового штемпеля підприємства зв`язку, через яке надсилається позовна заява (а в разі подання її безпосередньо до господарського суду - дату реєстрації цієї заяви в канцелярії суду).

Позивачем нараховано штраф за порушення строків поставки товару. Враховуючи, що відповідач повинен був поставити товар у строк до 01.09.2018 року (п. 2.1 договору), а у випадку не поставки товару - повернути кошти до 15.09.2018 року (фактично до 17.09.2018 включно з урахуванням вихідних днів) та сплатити штраф (п. 4.6 договору), отже з 18.09.2018 відповідач вважаться таким, що порушив строки поставки товару, а у позивача виникло право на нарахування штрафу 18.09.2018 року.

Позовну заяву надіслано через підприємство зв`язку 07.05.2020 року, про що свідчить дата оформлення поштового відправлення зазначена на поштовій накладній (арк. 46).

Таким чином, позовні вимоги в частині штрафу заявлено позивачем поза межами однорічного строку позовної давності (з пропуском строку).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про сплив позовної давності в частині вимоги про стягнення штрафу у розмірі 22 688, 80 грн.. В цій частині позову слід відмовити у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір в розмірі 3 944, 97 грн. слід відшкодувати позивачу з відповідача.

Судовий збір в розмірі 472, 51 грн. слід покласти на позивача.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з відповідача Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» , вул. Олени Теліги, 8, м. Київ, 04112 (код ЄДРПОУ 37884028); фактична адреса: вул. Ямська, 32, м. Київ, 03038 в особі Миколаївської філії Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» , с. Весняне, Миколаївський район, Миколаївська область, 57134 (код ЄДРПОУ 38104270) на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОС ТІМ» , вул. Бугаївська, 21, офіс 508/2, м. Одеса, 65005 (код ЄДРПОУ 40111231):

- 226 888, 00 грн. (двісті двадцять шість тисяч вісімсот вісімдесят вісім грн. 00 коп.) - заборгованості за Договором поставки майбутнього врожаю № 218-13/2018-Ф від 20.04.2018 року;

- 12 651, 57 грн. (дванадцять тисяч шістсот п`ятдесят одна грн. 57 коп.) - 3 % річних;

- 23 458, 31 грн. (двадцять три тисячі чотириста п`ятдесят вісім грн. 31 коп.) - інфляційних втрат;

- 3 944, 97 грн. (три тисячі дев`ятсот сорок чотири грн. 97 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено 23.10.2020 року.

Суддя Е.М. Олейняш