Ухвала

від 22.10.2020 по справі 918/420/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

УХВАЛА

"22" жовтня 2020 р. Справа №918/420/20

Господарський суд Рівненської області у складі судді Качура А.М.,

розглянувши заяву: Акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" про визнання вимог поточного кредитора

до боржника: Товариство з обмеженою відповідальністю "ГЕОМАК" (35603, Рівненська область, місто Дубно, вул. Данила Галицького 1, код ЄДРПОУ 40262726)

у справі про банкрутство

секретар судового засідання: Коваль С.М.;

представники:

від кредитора: Кислюк В.В.;

від боржника: не з`явився;

арбітражний керуючий: не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ГЕОМАК" (35603, Рівненська область, місто Дубно, вул. Данила Галицького 1, код ЄДРПОУ 40262726) звернулося до Господарського суду Рівненської області із заявою про визнання його банкрутом.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 12 травня 2020 року прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕОМАК" про відкриття провадження у справі про банкрутство. Призначено заяву до слухання у підготовчому засіданні на 21 травня 2020 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 21 травня 2020 року відкрито провадження у справі №918/420/20 про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕОМАК", проведення попереднього засідання суду призначено на 07 липня 2020 року.

21 травня 2020 року оприлюднене офіційне оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство ТзОВ "ГЕОМАК".

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 09 червня 2020 року відсторонено арбітражного керуючого Загоруйка А.А. від виконання повноважень розпорядника майна боржника, розпорядником майна призначено Завору О.І.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 07 липня 2020 року визнано вимоги кредитора Акціонерного товариства "Банк Інвестицій та заощаджень" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕОМАК" в розмірі: 4 204,00 грн. судового збору (перша черга); 55 720 601,19 грн. заборгованості по основному зобов`язанню (четверта черга); 3 939 301,42 грн. заборгованості по процентам (четверта черга); 1 520 406,44 грн. пені (шоста черга); 2 441 100,00 грн. штрафу (шоста черга). Підсумкове засідання призначено на 28 липня 2020 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 28 липня 2020 року відсторонено арбітражного керуючого Завору Олега Івановича від виконання повноважень розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕОМАК", розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Рудецьку Оксану Ярославівну. Підсумкове засідання відкладено на 27 серпня 2020 року.

Постановою суду від 27 серпня 2020 року визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю "ГЕОМАК", відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців.

21 вересня 2020 року від Акціонерного товариства "Банк Інвестицій та заощаджень" надійшла заява з вимогами поточного кредитора, в якій заявник просить суд визнати грошові вимоги до боржника ТОВ "ГЕОМАК" в розмірі 1 582 556,42 грн. за договором про відкриття кредитної лінії №173/V від 28.07.2016 року та включити вказані грошові вимоги до реєстру вимог кредиторів.

Ухвалою суду від 22 вересня 2020 року прийнято вказану заяву до розгляду в судовому засіданні на 06 жовтня 2020 року.

06 жовтня 2020 року від ліквідатора надійшло повдомлення про те, що поточні вимоги АТ "Банк Інвестицій та заощаджень" розглянуті та визнані повністю, включені до реєстру вимог кредиторів в четверту чергу, витрати по сплаті судового збору в першу чергу.

Ухвалою суду від 06 жовтня 2020 року розгляд заяви про визнання вимог поточного кредитора відкладено на 22 жовтня 2020 року.

В судовому засідання представник кредитора підтримав подану заяву.

Розглянувши подану Акціонерним товариством "Банк Інвестицій та заощаджень" заяву про визнання вимог поточного кредитора суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Судом встановлено, що 28 липня 2016 року, між Акціонерним товариством "Банк Інвестицій та заощаджень" (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГЕОМАК" (позичальник) було укладено генеральну мультивалютну кредитну угоду №46, відповідно до змісту якої банк зобов`язується надавати позичальнику кредитні кошти в порядку і на умовах, визначених у кредитних договорах, договорах про відкриття кредитної лінії, договорах про надання овердрафту за поточним рахунком, укладених у рамках цієї генеральної угоди і які є додатками та невід`ємними частинами цієї генеральної угоди.

28 липня 2016 року між Акціонерним товариством "Банк Інвестицій та заощаджень" (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГЕОМАК" (позичальник) було укладено договір про відкриття мультивалютної кредитної лінії №173/V, відповідно до предмету якого банк відкриває позичальнику поновлювальну відкличну мультивалютну кредитну лінію та надає позичальнику кредит в її межах у валюті , визначеній у генеральній угоді та зазначеній у заяві позичальника на видачу кредиту, а позичальник зобов`язується використати кредит на цілі визначені в пункті 1.5. цього договору, своєчасно та в повному обсязі виплачувати банку кредит у терміни, встановлені цим договором.

Відповідно до пункту 1.2. кредитного договору №173/V, ліміт кредитної лінії (гранична сума заборгованості по кредитній лінії) складає суму 59 215 500,00 грн. (з врахуванням додаткової угоди №16 від 28 грудня 2019 року).

Відповідно до пункту 1.3. кредитного договору №173/V, розмір процентів за користування кожним з кредитів складає 10,5 % річних в гривні (з врахуванням додаткової угоди №16 від 28 грудня 2019 року).

Порядок нарахування, сплати та зміни розміру процентів за користування кредитами передбачений розділом 5 кредитного договору №173/V.

Відповідно до пункту 5.1. кредитного договору №173/V, проценти нараховуються щомісяця на суму загальної заборгованості за кредитами, фактично наданими в межах кредитної лінії, протягом усього строку наявності такої заборгованості, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році. При цьому день надання кредиту враховується, а день повернення кредиту не враховується при поверненні процентів.

За умовами пункту 5.2. кредитного договору №173/V, проценти нараховані за місяць позичальник зобов`язаний сплачувати щоквартально не пізніше останнього робочого дня місяця, наступного за кварталом, в якому такі проценти були нараховані. У разі повного повернення кредитів не пізніше дня закінчення строку дії кредитної лінії, проценти, нараховані за місяць, в якому закінчується зазначений строк, повинні бути сплачені не пізніше дня закінчення строку кредитної лінії. У разі наявності будь-якого простроченого кредиту або його частини після строку дії кредитної лінії проценти, нараховані за місяць, в якому відбувається фактичне повне повернення такого кредиту, повинні бути сплачені не пізніше дня його повернення.

Заявник зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ГЕОМАК" має невиконані зобов`язання перед Акціонерним товариством "Банк Інвестицій та заощаджень" за договором про відкриття мультивалютної кредитної лінії №173/V від 28 липня 2016 року щодо погашення простроченої заборгованості за процентами за період з 21 травня 2020 року (дата відкриття провадження у справі №918/420/20) по 27 серпня 2020 року (включно) (дата постанови про визнання банкрутом) в розмірі 1 582 556,42 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості ТОВ "ГЕОМАК" згідно з умовами договору про відкриття мультивалютної кредитної лінії №173/V від 28 липня 2016 року станом на 27 серпня 2020 року (включно) та виписками по особовому рахунку ТОВ "ГЕОМАК".

Зокрема, за розрахунком заявника, ним нараховано боржнику 1 582 556,42 грн. відсотків за користування кредитними коштами за період з 21 травня 2020 року по 27 серпня 2020 року. Розмір відсотків становить 10,50% (пункту 1.3. договору про відкриття мультивалютної кредитної лінії №173/V від 28 липня 2016 року з врахуванням додаткової угоди №16 від 28 грудня 2019 року).

З огляду на нарахування заявником, як кредитором, відсотків за користування кредитними коштами за вказаний вище період, банк просить суд визнати дані відсотки грошовими вимогами поточного кредитора, та включити ці вимоги до реєстру вимог кредиторів.

Під час розгляду таких вимог заявника суд ураховує наступне.

Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство (стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства).

Відповідно до положень абзацу 2 частини 1 статті 59 Кодексу України з процедур банкрутства, з дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури строк виконання всіх грошових зобов`язань банкрута вважається таким, що настав.

Відповідно до статті 175 Господарського процесуального кодексу України майново - господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з нормами частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Разом з тим відповідно до частини 1 статті 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банківський кредит - будь-яке зобов`язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов`язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов`язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

В силу вимог частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Суд зазначає, що згідно з положеннями статті 204 Цивільного кодексу України укладений сторонами кредитний договір як правочин є правомірним на час розгляду справи, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом, і його недійсність не була визнана судом, а тому зазначений договір в силу вимог статті 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами, і зобов`язання за ним мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

Частиною 2 статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ("Позика"), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Нормами частини 1 статті 1046 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої якості.

Водночас нормами частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з положеннями частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до пункту 1.4. договору про відкриття мультивалютної кредитної лінії №173/V від 28 липня 2016 року, з врахуванням додаткової угоди №15 від 30 вересня 2019 року, строк дії кредитної лінії закінчується 31 березня 2020 року.

Однак, позичальник, всупереч умовам договору, не виконав свої зобов`язання щодо повернення кредиту у передбачені пунктом 1.4. кредитного договору строки.

14 квітня 2020 року банк направив позичальнику вимогу №03-02/1/2625, в якій зазначив, що 31 березня 2020 року сплинув строк виконання боржником в повному обсязі своїх зобов`язань перед банком за договором про відкриття мультивалютної кредитної лінії №173/V від 28 липня 2016 року (з усіма додатковими угодами та додатками).

У пункту 7.1. договору про відкриття мультивалютної кредитної лінії №173/V від 28 липня 2016 року сторони передбачили, що позичальник повинен повернути банку кожен із кредитів не пізніше терміну закінчення строку дії кредитної лінії, зазначеного в пункті 1.4. цього договору. У випадках передбачених цим договором або чинним законодавством України, позичальник зобов`язаний на вимогу кредитора повернути всі кредити достроково.

Водночас, як встановив суд, кінцевий строк користування (погашення) кредиту закінчився 31 березня 2020 року.

Вказані обставини відповідають положенням генеральної кредитної угоди.

При цьому, застосування зазначених вище положень абзацу 2 частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України щодо щомісячної виплати процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути можливе лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Однак, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з умовами частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України. Права та інтереси позивача в охоронних правовідносинах забезпечені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Подібна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.12.2018 у справі №903/914/17.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що після спливу визначеного договором строку кредитування (31 березня 2020 року), у банку відсутні правові підстави для нарахування відсотків за користування кредитними коштами.

Частиною першою статті 1050 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За частиною ж другою цієї статті якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому на підставі статті 1048 цього Кодексу.

Водночас за змістом частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц дійшла висновків про те, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно із частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України. Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів.

Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) зазначено, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється, і права та інтереси позивача в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Тобто у постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами (наприклад у межах строку користування кредитом) та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.

Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 Цивільного кодексу України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення.

Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 Цивільного кодексу України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.

Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому, за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Вказана позиція відображена у постанові Верховного Суду від 25 травня 2020 року у справі № 924/1226/18, та узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.

Згідно з положеннями частини 4 статті 60 Кодексу України з процедур банкрутства у ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає заяви з вимогами поточних кредиторів, які надійшли до господарського суду після офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом. Заяви з вимогами поточних кредиторів розглядаються господарським судом у порядку черговості їх надходження. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд своєю ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів. Вимоги поточних кредиторів погашаються в порядку черговості, визначеної статтею 64 цього Кодексу.

З урахуванням наведеного та зважаючи на те, що заявлені грошові вимоги є необгрунтованими, суд дійшов висновку про відхилення вимоги поточного кредитора - Акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" в сумі 1 582 556,42 грн. нарахованих відсотків.

Відповідно до положень статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки заявлені вимоги поточного кредитора судом відхилені, судовий збір сплачений заявником покладається на Акціонерне товариство "Банк інвестицій та заощаджень".

Керуючись статтями 44-47, 60 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 129, 232- 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Відхилити вимоги поточного кредитора - Акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" в сумі 1 582 556,42 грн.

Судові витрати покласти на заявника.

Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили 22 жовтня 2020 року та може бути оскаржена у десятиденний строк до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Суддя Качур А.М.