Ухвала

від 26.10.2020 по справі 910/18285/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

26 жовтня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/18285/19

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Селіваненка В.П.,

розглянувши матеріали касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Брайтон ЛТД" (далі - ТОВ "Брайтон ЛТД")

на рішення господарського суду міста Києва від 13.07.2020 та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.09.2020

за позовом ТОВ "Брайтон ЛТД"

до акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (далі - АТ КБ "Приватбанк")

про визнання недійсним договору від 26.10.2016 №4П15117И/П,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю "Павліс" (далі - ТОВ "Павліс"),

ВСТАНОВИВ:

30.09.2020 (згідно з поштовими відмітками на конверті) ТОВ "Брайтон ЛТД" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 13.07.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.09.2020 у справі №910/18285/19, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, Касаційний господарський суд дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначеними у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Приписами частини третьої статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено, серед іншого, підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі оскарження судового рішення суду на підставі пунктів 1-4 частини другої статті 287 ГПК України скаржник має вказати висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладений у постанові, який не був врахований судами попередніх інстанцій при вирішенні спору; або обґрунтувати необхідність відступлення від такого висновку; або зазначити про відсутність такого висновку щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; та/або зазначити підставу касаційного оскарження з урахуванням частини першої, третьої статті 310 ГПК України.

Скаржник у касаційній скарзі посилається як на підстави касаційного оскарження на пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України та зазначає підпункти 3, 4 частини третьої статті 310 ГПК України.

ТОВ "Брайтон ЛТД" вказано, що судами не досліджено низку обставин справи, які необхідно було дослідити для прийняття законного та обґрунтованого рішення, а саме:

- не надано належної правової оцінки тому факту, що відповідно до рішення Правління Національного банку України від 05.10.2016 №323/БТ (далі - рішення Правління),

АТ КБ "Приватбанк" зобов`язано розробити план реструктуризації (трансформації) кредитного портфеля (ухвалою від 17.02.2020 суд зобов`язав АТ КБ "Приватбанк" надати копію рішення Правління, однак ухвала суду не була виконана і суд не застосував положення частини десятої статті 81 ГПК України та не визнав встановленою обставину, на яку посилалося ТОВ "Брайтон ЛТД" щодо намірів відповідача реструктурувати кредитний портфель шляхом надання кредиту позивачу з подальшим погашенням заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю "Мондоро" шляхом укладення та виконання договору поруки від 26.10.2016 №4М12137И/П);

- не надано належної правової оцінки тому факту, що платіж ТОВ "Брайтон ЛТД" на користь АТ КБ "Приватбанк" згідно з оспорюваним договором поруки було зроблено за рахунок кредитних коштів, отриманих на підставі кредитного договору між

ТОВ "Брайтон ЛТД" та АТ КБ "Приватбанк" від 26.10.2016 №416104Г;

- не враховано положень договору поруки щодо обов`язку Банку у випадку виконання поручителем обов`язку боржника за кредитним договором передати поручителю впродовж п`яти робочих днів банку з моменту виконання обов`язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов`язки боржника за кредитним договором (пункт 10 Договору поруки);

- не надано належної правової оцінки тому факту, що сума заборгованості ТОВ "Павліс" за кредитним договором від 16.12.2015 №4П15117И/П перед АТ КБ "Приватбанк" була сплачена ТОВ "Брайтон ЛТД" у повному обсязі, з чого випливає виникнення у відповідача обов`язку, встановленого пунктом 10 договору поруки від 26.10.2016 №4П15117И/П;

- при укладенні договору поруки від 26.10.2016 ТОВ "Брайтон ЛТД" мало намір отримати прибуток від укладення спірного договору поруки у вигляді отримання права власності на активи, що забезпечували зобов`язання попереднього боржника за кредитними договорами. Проте відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2016 №961 "Деякі питання забезпечення стабільності фінансової системи" АТ КБ "Приватбанк" перейшло у власність держави. Водночас банк не виконав зобов`язання з передачі поручителю документів, що посвідчували права заставодержателя на активи, якими забезпечені зобов`язання боржників (при цьому у рішенні суду першої інстанції відсутні будь-які відомості щодо розгляду клопотання позивача про витребування у АТ КБ "Приватбанк" договорів, укладених на забезпечення виконання за кредитним договором від 16.12.2015 №4П15117И, укладеним між ТОВ "Павліс" та АТ КБ "Приватбанк", якими підтверджується наявність надзвичайно ліквідних активів, у тому числі корпоративних прав, товарів в обороті, цінних паперів та інше, за рахунок яких позивач міг досягти мети власної господарської діяльності), а суд апеляційної інстанції взагалі не взяв до уваги цю обставину.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України скаржник повинен довести необґрунтованість відхилення клопотання (заяви) судом та обґрунтувати, яким саме чином це унеможливило встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з пунктами 3, 4 частини третьої статті 310 ГПК України, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Проте у касаційній скарзі скаржником не зазначено, які саме клопотання (заяви) були відхилені судом та які обставини суд встановив на підставі недопустимих доказів.

Навпаки, зі змісту касаційної скарги вбачається, що ухвалою від 17.02.2020 суд першої інстанції зобов`язав відповідача надати копію рішення Правління Національного Банку України від 05.10.2016 №323/БТ, а зі змісту ухвали суду першої інстанції від 10.03.2020 випливає, що суд відхилив клопотання позивача про витребування у відповідача договорів, укладених на забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором від 16.12.2015 №4П15117И, чим спростовуються доводи позивача про відсутність відомостей щодо розгляду даного клопотання.

Скаржник фактично вказує, що судові рішення підлягають скасуванню ще й на підставі того, що суд не дослідив зібрані у справі докази.

Так, відповідно до пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Отже, умовою для застосування пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України є висновок про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

При цьому скаржником чітко не зазначено конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) статтею 287 ГПК України, та не наведено належного обґрунтування того, у чому конкретно полягало неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд у такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Таким чином, суд касаційної інстанції зазначає, що ТОВ "Брайтон ЛТД" необхідно чітко вказати пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як підставу (підстави) для касаційного оскарження судового рішення та слід навести висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладений в його постанові, який не був врахований судами попередніх інстанцій при вирішенні спору; або обґрунтувати необхідність відступлення від такого висновку; або зазначити про відсутність такого висновку щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; та/або зазначити підставу касаційного оскарження з урахуванням частин першої, третьої статті 310 ГПК України; чітко обґрунтувати, у чому конкретно полягало неправильне застосування норм матеріального та/або порушення норм процесуального права судами попередніх інстанцій.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу Компанії на те, що неусунення названих недоліків протягом установленого строку матиме наслідком повернення касаційної скарги відповідно до частини четвертої статті 174 ГПК України.

Керуючись статтями 174, 234, 287, 290, 292 ГПК України, Касаційний господарський суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Брайтон ЛТД" на рішення господарського суду міста Києва від 13.07.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.09.2020 у справі №910/18285/19 залишити без руху.

2. Надати товариству з обмеженою відповідальністю "Брайтон ЛТД" строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю не більше 10 днів з дня вручення цієї ухвали. Документи про усунення недоліків направляти до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.

3. Роз`яснити товариству з обмеженою відповідальністю "Брайтон ЛТД", що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя В. Селіваненко