Рішення

від 28.09.2020 по справі 160/9819/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2020 року Справа № 160/9819/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Букіна Л.Є.,

за участю: секретаря судового засідання Котляревська Г.С.,

представник позивача - Бендюг С.М,

представника відповідача - Прокофьєв.Є.Г

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Променергетика" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Променергетика" (далі - Товариство) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 23.09.2019 року № 000127520 та № 000128520 відповідно.

В обґрунтування позову Товариство посилається на свою добросовісність як платника податку, оскільки ним сформовано податковий кредит і валові витрати, у періоді який перевірявся, на підставі відповідних документів бухгалтерського обліку. При цьому, усі учасники господарських операцій на момент укладання відповідних договорів, відповідали ознакам і поняттю юридичних осіб та виступали правоздатними учасниками господарського обороту, а самі правочини опосередковувалися реальним настанням правових наслідків та мали на меті отримання прибутку, у зв`язку з чим вважає, що здійснюючи оскаржені донарахування податковий орган діяв не на підставі та у спосіб, передбачений чинним законодавством України. Також зазначив, що ухвала Подільського районного суду м. Києва у справі № 758/14610/18 не є інформацією, що підтверджувала б підстави надіслання на адресу Товариства запиту про надання документального підтвердження по господарським взаємовідносинам із визначеним у ньому контрагенті, позаяк позивач вважає, що така ухвала отримана контролюючим органом із порушенням визначеної законом процедури. З підстав викладеного просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.10.2019 р. відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд у порядку загального позовного провадження.

Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначає, що оскаржені рішення прийняті ним у відповідності до вимог чинного законодавства, оскільки надані Товариством до перевірки документи та сукупність доказів свідчать про відсутність факту реального вчинення господарських операцій, а самі операції спрямовані виключно на подальшу мінімізацію податкових зобов`язань усіх учасників паперово-транзитного переміщення товару по ланцюгу постачання, у зв`язку з чим, у задоволенні позову просить відмовити.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду 09.09.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представники учасників справи підтримали правові позиції та надали суду пояснення, аналогічні тим, що викладені у заявах по суті.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши відповідні норми чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, суд виходить із такого.

Судом встановлено, що Товариство є юридичною особою приватного права, зареєстрованого Департаментом адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, перебуває на податковому обліку в органах ДПС і є платником, зокрема: податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), податку на прибуток. З установчих документів позивача слідує, що останній здійснює діяльність пов`язану з неспеціалізованою оптовою торгівлею (Код КВЕД 46.90 - основний).

На підставі відповідного повідомлення і наказу, посадовими особами відповідача у період з 12.08.2019 р. по 16.08.2019 р., проведено позапланову документальну невиїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам із ТОВ БІЗНЕС КОНСЕПШЕН (код ЄДРПОУ 40465961) за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 23.08.2019 р.№ 47753/04-36-14-21/23944198, згідно висновків якого, перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема: ст. 185, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1, п.201.4, п.201.7 статті 201 Податкового кодексу України, у результаті чого останнім занижено податок на додану вартість всього за 2016 року на суму 148408 грн.; пп. 134.1.1 п. 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, у результаті чого позивачем занижено податок на прибуток за 2016 рік на загальну суму 186 975 грн.

Такі висновки контролюючий орган обумовлює у зв`язку з зібраної податкової інформацією стосовно контрагента позивача - ТОВ БІЗНЕС КОНСЕПШЕН , з яким Товариство мало господарські взаємовідносини у періоді, який підлягав перевірці. Так, відповідач посилається на аналіз даних ЄРПН в розрізі номенклатурних позицій та встановлює, що ТОВ БІЗНЕС КОНСЕПШЕН не здійснювало придбання та не являється імпортером ТМЦ, які у подальшому реалізовувались на адресу позивача. Також посилається на ухвалу Подільського районного суду м. Києва у справі № 758/14610/18, відповідно до якого директор - ТОВ БІЗНЕС КОНСЕПШЕН ОСОБА_1 вчинив фіктивне підприємство - юридичної особи ТОВ БІЗНЕС КОНСЕПШЕН .

На підставі такого акту і встановлених порушень, відповідачем 23.09.2019 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 000128520, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 185510,00 грн. та податкове повідомлення-рішення у № 000127520, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 233718,75 грн.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з того, що предметом спору у цій справі є фінансово-господарські взаємовідносини Товариства з контрагентом - постачальником робіт (послуг) - ТОВ БІЗНЕС КОНСЕПШЕН у спірний період, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит та визначено валові витрати у відповідному звітному податковому періоді, висновки щодо яких викладені контролюючим органом в акті перевірки від 23.08.2019 р.№ 47753/04-36-14-21/23944198.

При цьому, суд відхиляє доводи позивача, що ухвала Подільського районного суду м. Києва у справі № 758/14610/18 не є інформацією, що підтверджувала б підстави надіслання на адресу Товариства запиту про надання документального підтвердження по господарським взаємовідносинам із визначеним у ньому контрагенті, ураховуючи, що такі обставини мають місце під час дослідження наказу про призначення перевірки, який у свою чергу вже був предметом судового розгляду у справі 160/7074/19 та за наслідками його розгляду, такий наказ судом визнано правомірним.

Дослідивши первинні документи, надані позивачем на підтвердження фінансово-господарських взаємовідносини з вказаним контрагентом за період, який перевірявся, суд зазначає, зокрема про таке.

При вирішені спору суд виходить із того, що відповідно до приписів підпункту а пункту 198.1 та пунктів 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За вимогами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Приписами пункту 135.2 статті 135 та пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що як доходи, так і витрати, визначаються на підставі первинних документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Разом з тим, згідно статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно із підпунктом а пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) у паперовому вигляді.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, у силу вимог наведених норм податкові накладні виписані від імені підприємства та від особи, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності цього підприємства, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами, відповідно посвідчувати факт придбання товарів.

У постанові Верховного Суду України від 5 березня 2012 року (справа № 21-421а11) міститься правовий висновок, відповідно до якого податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Водночас звертається увага, що обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту та складу витрат належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), позаяк саме він є суб`єктом, який зменшує суму податкового зобов`язання на суму понесених витрат, що підлягають перерахуванню до бюджету.

Відтак, у разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого частиною 1 статті 77 КАС України обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу), повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов`язку.

Судом встановлено та із матеріалів справи слідує, що у перевіреному контролюючим органом періоді позивачем у податковому обліку відображено господарські операції з ТОВ БІЗНЕС КОНСЕПШЕН з приводу придбання послуг у рамках договору на виконання ремонтних робіт № 120116 від 01.12.2016 року.

Долучені позивачем до матеріалів справи документи, на підтвердження господарських взаємовідносин з ТОВ БІЗНЕС КОНСЕПШЕН , а саме договір на виконання ремонтних робіт № 120116 від 01.12.2016 року, акти приймання-передачі виконаних робіт, податкові накладні, підписані ОСОБА_1 , як директором ТОВ БІЗНЕС КОНСЕПШЕН . Слід відмітити, що жоден із цих документів не надавався особам, що здійснювали перевірку через оскарження наказу про призначення перевірки, який у свою чергу вже був предметом судового розгляду у справі 160/7074/19 та за наслідками його розгляду, такий наказ судом визнано правомірним.

У той же час, відповідно до ухвали Подільського районного суду м. Києва від 29.03.2019 року у справі № 758/14610/18 встановлено, що у червні 2016 року ОСОБА_1 , більш точну дату та час в ході досудового розслідування встановити не надалося за можливе, вступив в попередню змову з невстановленими слідством особами, направлену на фіктивне підприємництво, тобто створення суб`єкту підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності.

Згідно із досягнутої з невстановленими співучасниками злочину змови, ОСОБА_1 повинен був за матеріальну винагороду у сумі 500 гривень, надати копії свого паспорта громадянина України, а також картки фізичної особи платника податків з ідентифікаційним номером та без мети ведення фінансово-господарської діяльності, підписати у нотаріуса складений та наданий йому невстановленими особами нову редакцію статут підприємства, який є установчим документом суб`єкта господарювання, на підставі якого створюється юридична особа, і повернути зазначений офіційний документ невстановленим співучасникам злочину, які, в подальшому повинні були використовувати реквізити створеного підприємства, з метою прикриття незаконної діяльності у вигляді створення умов для ухилення від сплати податків підприємствам реального сектору економіки.

За викладених обставин, суд вважає, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена ухвалою суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, а тому віднесення відображених у них витрат до складу валових витрат та сум ПДВ до складу податкового кредиту є безпідставними. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 26.01.2016р. №21-4781а15.

Статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 16.01.2018р. №2а-7075/12/2670.

При цьому, судом не враховується посилання Товариства, що у рамках розгляду справи № 758/14610/18 Подільського районного суду м. Києва прийнято ухвалу, а не вирок, а також того, що ОСОБА_1 не визнав вину у вчиненні інкримінованого поступку, ураховуючи, що таким судовим актом встановлено фіктивність суб`єкта господарювання - ТОВ БІЗНЕС КОНСЕПШЕН щодо взаємовідносин саме із позивачем.

Слід також відмітити, що ОСОБА_1 звільнено від відповідальності не за реабілітуючих обставин.

Таким чином, Товариство взяло на себе ризик негативних наслідків у вигляді неможливості застосування податкової вигоди на підставі документів від спірного контрагента, що не відповідає вимогам чинного законодавства. Нездійснення заходів з перевірки правоздатності контрагента є ризиком самого платника, а тому саме на нього покладаються негативні наслідки неналежної організації своєї господарської діяльності, зокрема, у вигляді непідтвердження права на формування у податковому обліку податкового кредиту та валових витрат.

Отже, суд доходить висновку, що здійснюючи оскаржені донарахування податковий орган порушень вимог законодавства не допустив, у зв`язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Променергетика" - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, у разі якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного перегляду справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його складання.

Учасник справи, якому повне рішення суду не вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складений 08.10.2020 року.

Суддя Л.Є. Букіна