Постанова

від 27.10.2020 по справі 360/3678/19

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2020 року справа №360/3678/19

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Ястребової Л.В., суддів Гайдара А.В., Компанієць І.Д.,

секретар Харечко О.П.,

за участі представника позивача Петрощук К.В.,

представників відповідача Дікарєвої О.Ю., Курганова В.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Військово-цивільної адміністрації міста Сєвєродонецьк Луганської області на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2020 року про закриття провадження у справі (головуючий суддя І інстанції - Борзаниця С.В., складену у повному обсязі 03 вересня 2020 року у м. Сєвєродонецьк Луганської області) у справі № 360/3678/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сєвєродонецькспецстроймонтаж до Департаменту землеустрою, містобудування та архітектури Сєвєродонецької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватне підприємство Транссервис, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Комунальне підприємство Землевпорядник Сєвєродонецької міської ради про визнання рішення незаконними та зобов`язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИВ:

В провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сєвєроднецькспецстроймонтаж до Департаменту землеустрою, містобудування та архітектури Сєвєродонецької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Приватне підприємство Транссервис , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Комунальне підприємство ЗЕМЛЕВПОРЯДНИК Сєвєродонецької міської ради, в якому просив:

- визнати незаконним рішення Департаменту землеустрою, містобудування та архітектури Сєвєродонецької міської ради у формі висновку від 03.07.2019 № 302 про відмову в погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування нежитлових будівель, розташованої за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Сметаніна, буд.1 Д;

- зобов`язати Департамент землеустрою, містобудування та архітектури Сєвєродонецької міської ради погодити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування нежитлових будівель, розташованої за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Сметаніна, буд. 1 Д.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2020 заяву представника позивача про закриття провадження у справі, стягнення правової допомоги та повернення судового збору задоволено. Провадження в адміністративній справі № 360/3678/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сєвєродонецькспецстроймонтаж до Департаменту землеустрою, містобудування та архітектури Сєвєродонецької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Приватне підприємство Транссервис , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Комунальне підприємство Землевпорядник Сєвєродонецької міської ради про визнання рішення незаконним та зобов`язання вчинити певні дії закрито. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Сєвєродонецької міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сєвєродонецькспецстроймонтаж витрати на правову допомогу у розмірі 35000,00 грн.

Не погодившись з ухвалою суду, Військово-цивільна адміністрація міста Сєвєродонецьк Луганської області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2020 року в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань витрат на правову допомогу.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що стягнута сума витрат на правову допомогу є недоведеною відповідними документами.

Під час апеляційного розгляду представники апелянта підтримали доводи апеляційної скарги, представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечувала, наполягала на тому, що апелянти не наділені повноваженнями звернення до суду з апеляційною скаргою.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі задовольнити частково, з наступних підстав.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем у даній справі виступав невідокремлений структурний підрозділ Сєвєродонецької міської ради - Департамент землеустрою, містобудування та архітектури Сєвєродонецької міської ради (ЄДРПОУ 26204220).

Відповідно до Указу Президента України № 297/2020 від 28.07.2020 року створено Військово-цивільну адміністрацію міста Сєвєродонецька Луганської області (ЄДРПОУ 43748368) для виконання повноважень органу місцевого самоврядування. Запис про проведення державної реєстрації юридичної особи внесено 04.08.2020 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України Про військово-цивільні адміністрації , у день набрання чинності актом Президента України про утворення військово-цивільної адміністрації припиняються згідно із цим Законом повноваження сільських, селищних, міських, районних у містах (У разі їх створення) рад, їх виконавчих органів, сільських, селищних, міських голів, інших посадових та службових осіб місцевого самоврядування, які працюють у цих органах місцевого самоврядування, - у разі утворення військово-цивільної адміністрації відповідного населеного пункту (населених пунктів).

Абзацом 4 частини 1 статті 1 Закону визначено, військово-цивільні адміністрації населених пунктів - це тимчасові державні органи, що здійснюють на відповідній території повноваження сільських, селищних, міських рад, районних у містах рад, виконавчих органів сільських, селищних, міських, районних у містах рад та голів та інші повноваження, визначені цим Законом.

Частиною 12 ст. 3 цього Закону нормовано, що повноваження військово-цивільних адміністрацій здійснюються ними в порядку, визначеному законами України для здійснення повноважень відповідних органів місцевого самоврядування, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Враховуючи, що на час прийняття ухвали суду першої інстанції, саме Військово-цивільна адміністрація міста Сєвєродонецька Луганської області, як тимчасовий орган державної влади, створений для виконання повноважень органу місцевого самоврядування, отже Військово-цивільна адміністрація міста Сєвєродонецька Луганської області наділена повноваженнями на звернення з апеляційною скаргою.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції переглядає ухвалу суду лише в частині стягнення з Сєвєродонецької міської ради витрат на правову допомогу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 16 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ч. 3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частиною 3 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до ч. 1, 6 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України від 5 липня 2012 року № 5076-VI Про адвокатуру та адвокатську діяльність (далі - Закон №5076-VI).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно зі статтею 13 Закону №5076-VI адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.

Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Статтею 30 Закону №5076-VI передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 5 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Матеріали справи містять договір б/н від 01 липня 2019 року про надання правової допомоги, укладений між позивачем (далі - Клієнт) та Адвокатськом об`єднанням КЕЙТС ЛО ГРУП (далі - Адвокатське об`єднання) в особі керуючого партнера - заступника голови об`єднання Петрощук Катерини Володимирівни (т. 1 а.с. 239-242).

Підпунктом 2.4.3 пункту 2 Договору визначено, що клієнт зобов`язаний прийняти роботу, яку було виконано, або, яку було підготовлено до виконання під час надання правової допомоги, та сплатити гонорар в розмірі та порядку, передбаченому цим Договором.

Відповідно до підпункту 2.4.4 пункту 2 Договору клієнт зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі компенсувати фактично понесені витрати за цим Договором.

Згідно з пунктом 3.2 Договору гонорар сплачується в такому порядку:

3.2.1 за надання правової допомоги Клієнт сплачує гонорар залежно від встановлених тарифів на окремі послуги в Адвокатському об`єднанні. Факт надання послуг підтверджується Актом наданих послуг.

3.2.2 гонорар сплачується на підставі отриманого рахунку-фактури або рахунків-фактури на протязі всієї дії даного Договору.

Представником позивача на підтвердження оплати Адвокатському об`єднанню КЕЙТС ЛО ГРУП послуг адвоката надано платіжне доручення від 10 жовтня 2019 року № 48 про сплату позивачем за надання правової допомоги, консультацій, з роз`яснення з правових питань у сумі 35000,00 грн. (т. 2 а.с. 13).

14 серпня 2020року між ТОВ Сєвєродонецькспецстроймонтаж (далі - Клієнт) та Адвокатськом об`єднанням КЕЙТС ЛО ГРУП (далі - Адвокатське об`єднання) укладено акту прийняття-передачі наданих послуг відповідно до Договору про надання правової допомоги від 01.07.2019 про наступне:

1. Адвокатським об`єднанням в період часу з 20 серпня 2019 року по 14 серпня 2020 року надано, а клієнтом прийнято послугу в вигляді правової допомоги відповідно до пункту 1 розділу 1 Договору про надання правової допомоги, укладеного між сторонами 01 липня 2019 року.

2. Вартість наданих послуг гонорару Адвокатським об`єднанням становить 35000,00 грн. та складається з наступного: 20 серпня 2019 року - 14 серпня 2020 року клієнту надано усну консультацію з вивчення документів, які надіслані клієнтом на електронну адресу адвоката Петрощук К.В., з питання законності непогодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування нежитлових приміщень, розташованих за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Сметаніна, буд. 1д, відповідно до висновку вих. № 302 від 03 липня 2019 року. Вироблення конкретних пропозицій щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, обрання спільної правової позиції. Складання адвокатським об`єднання позовної заяви та надання її Клієнту для подання її до суду. Участь адвоката в судових засіданнях (т. 2 а.с. 243, 244).

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс-19).

З вимог статті 134 КАС України вбачається, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та в постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 вересня 2019 року у справі №810/3806/18, від 31 березня 2020 року у справі №726/549/19.

Апеляційний суд зазначає, що він не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг та умовами договору.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відтак, виходячи з того, що провадження у справі закрито за клопотанням позивача, оскільки відповідач самостійно врегулював спірні правовідносини, та з того, що опис наданих послуг адвокатським об`єднанням не містить конкретизації (вказано всі послуги, які надавались за рік, у т.ч. надання усних консультації протягом 12 місяців), суд вважає необґрунтованою та неспівмірною фактичному закриттю провадження суму гонорару адвоката у розмірі 35 000,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне скасувати ухвалу суду в частині стягнення судових витрат у сумі 35 000,00 грн., та змінити цю суму на 1 000,00 грн., що на думку суду є співмірною сумою для даної справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до положень ч.1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне скасувати ухвалу суду першої інстанції в частині вимог про стягнення витрат на правничу допомогу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 134, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військово-цивільної адміністрації міста Сєвєродонецьк Луганської області - задовольнити частково.

Ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2020 року у справі № 360/3678/19 - скасувати в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Сєвєродонецької міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сєвєродонецькспецстроймонтаж витрат на правову допомогу у розмірі 35000,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Сєвєродонецької міської ради (код ЄДРПОУ 26204220, місцезнаходження: 93400, Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, бульвар Дружби Народів, буд. 32) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сєвєродонецькспецстроймонтаж (код ЄДРПОУ 34767579; місцезнаходження: 93402, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Маяковського, буд. 2 В) витрати на правову допомогу у розмірі 1 000,00 грн. (одна тисяча гривень) 00 коп.

В іншій частині ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2020 року у справі № 360/3678/19 - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 27 жовтня 2020 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, встановленому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Л.В. Ястребова

Судді А.В. Гайдар

І.Д. Компанієць