Постанова

від 21.10.2020 по справі 283/1251/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

21 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 283/1251/16-ц

провадження № 61-7178св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О.,

суддів: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1 ,

відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2 ,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Малинського районного суду Житомирської області від 22 березня 2019 року в складі судді Тимошенка А. О. та постанову Житомирського апеляційного суду від 19 березня 2020 року в складі колегії суддів: Микитюк О. Ю., Талько О. Б., Коломієць О. С.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , який в ході розгляду справи уточнила, та остаточно просила поділити спільне майно подружжя, визнавши за нею право власності на 1/2 частини наступного майна:

- земельну ділянку, площею 17,301 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер: 1823481400:02:000:0048, що знаходиться на території Луківської сільської ради, Малинського району, Житомирської області;

- земельну ділянку, площею 8,5883 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер: 1823481400:02:000:0049, що знаходиться на території Луківської сільської ради, Малинського району, Житомирської області;

- житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- об`єкт житлової нерухомості - домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що складається з одного житлового будинку, загальною площею 353,1 кв. м, з надвірними будівлями та спорудами, реєстраційний номер: 25683035; двоквартирного жилого будинку, загальною площею 353,1 кв. м, реєстраційний номер: 26056376; домоволодіння загальною площею 46,2 кв. м, реєстраційний номер 603473;

- домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ;

- об`єкт нерухомого майна: комплекс, комора, телятник, навіс для сіна, сінажна траншея, артезіанська свердловина, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_4 ;

- мисливська нарізна зброя марки Browning , калібру 22 LR, № НОМЕР_1 ;

- мисливську нарізну зброю марки DPMSG2 , калібру 308 Win, № НОМЕР_2 ;

- мисливську нарізну зброю марки CZ-527 , калібру 223 Rem, № НОМЕР_3 ;

- мисливську нарізну зброю марки Colt , калібру 223 Rem, № НОМЕР_4 ;

- мисливську комбіновану зброю марки Blaser R8 , калібру 308Win/223Rem, № НОМЕР_5 ;

- мисливську гладкоствольну зброю марки Fabarm Lion Н368 Comosit , калібру 12/76, № НОМЕР_6 ;

- мисливську гладкоствольну зброю марки Beretta А400 , калібру 12/89, № НОМЕР_7 ;

- TOYOTA Tundra, 5665 (2011) чорний, державний номерний знак НОМЕР_8 , № куз. НОМЕР_9 ;

- TOYOTA Tundra, 5700 (2007) чорний, державний номерний знак НОМЕР_8 , № куз. НОМЕР_10 ;

- саморобний причіп, (2002) синій, державний номерний знак НОМЕР_11 ;

- Opel Senator (1989) білий, державний номерний знак НОМЕР_12 , № куз. НОМЕР_13 ;

- Renault Kangoo 1.9D, (2002) жовтий, державний номерний знак НОМЕР_14 , № куз. НОМЕР_15 ;

- ПГМФ 8904 (2006) синій, державний номерний знак НОМЕР_16 , № шас. НОМЕР_17 ;

- ПР ОДИСЕЙ 5, (2011) зелений, державний номерний знак НОМЕР_18 , № шас. НОМЕР_19 ;

- DAIMLER-CHRYSLER 902.6 КА , (2005) білий, державний номерний знак НОМЕР_21 , № куз. НОМЕР_22 ;

- DAIMLER-CHRYSLER 313, (2006) білий, державний номерний знак НОМЕР_23 , № куз. НОМЕР_24 ;

- ZHEJIANG LZX200GY-2, (2008) синій, державний номерний знак НОМЕР_25 , № шас. НОМЕР_26 ;

- FAW СА1047, (2008) синій, державний номерний знак НОМЕР_27 , № шас. НОМЕР_28 ;

- прогулянкове судно Крим , бортовий реєстраційний номер судна НОМЕР_36;

- прогулянкове судно Казанка 5мЗ , бортовий реєстраційний номер судна НОМЕР_37;

- прогулянкове судно ВАLТ-550 № НОМЕР_29 , бортовий реєстраційний номер судна НОМЕР_38;

- прогулянкове судно ТЕRHI VARIO № НОМЕР_30 , бортовий реєстраційний номер судна НОМЕР_31 ;

- стягнути з ОСОБА_2 на її користь 1/2 частини одержаних ним доходів, як учасником (засновником), в наступних господарських товариствах: товариство з обмеженою відповідальністю Спеціалізоване мисливське господарство Лісомир , товариство з обмеженою відповідальністю Люкс. Нет ; товариство з обмеженою відповідальністю Полісся-с ; товариство з обмеженою відповідальністю Квадро-с ;

- стягнути з ОСОБА_2 на її користь 1/2 частини одержаних ним доходів, як власником приватного малого підприємства Полісся .

Позов мотивований тим, що спірне рухоме та нерухоме майно придбане сторонами під час перебування у шлюбі та за їх спільні кошти. Окрім того, вона має право на поділ одержаних доходів від здійснення господарської діяльності юридичними особами, учасником яких виступив відповідач.

Посилаючись на те, що ОСОБА_2 відмовляється добровільно вирішити спір, ОСОБА_1 просила задовольнити позовні вимоги.

У серпні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , який в ході розгляду справи уточнив, та остаточно просив:

- визнати особистою власністю ОСОБА_1 статутний капітал та майно малого приватного підприємства Арго ;

- визнати його особистою власністю статутний капітал та майно приватного малого підприємства Полісся ;

- стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 різницю вартості статутних капіталів малого приватного підприємства Арго та приватного малого підприємства Полісся в розмірі 399 999 грн 50 коп.;

- визнати за ним право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_5 ;

- визнати за ним право власності на 1/2 частини нежитлового приміщення, площею 203,8 кв. м, по АДРЕСА_6 ;

- визнати за ним право власності на 1/2 частини земельної ділянки, площею 0,1912 га, кадастровий номер 1821155400:01:001:0061, по АДРЕСА_6 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 22 березня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1 право власності на: 1/2 частини саморобного причіпу (2002 року випуску) синій, державний номерний знак НОМЕР_11 ; 1/2 частини автомобіля марки OPEL Senator (1989 року випуску) білий, державний номерний знак НОМЕР_12 , номер кузова НОМЕР_13 ; 1/2 частини прогулянкового судна ВАLТ-550 № НОМЕР_29 , бортовий, реєстраційний номер судна НОМЕР_38 (зареєстровано у Судновій книзі України НОМЕР_39 від 13 червня 2002 року). Визнано за ОСОБА_2 право власності на: 1/2 частини саморобного причіпу (2002 року випуску) синій, державний номерний знак НОМЕР_11 ; 1/2 частини автомобіля марки OPEL Senator (1989 року випуску) білий, державний номерний знак НОМЕР_12 , номер кузова НОМЕР_13 ; 1/2 частини прогулянкового судна ВАLТ-550 № НОМЕР_29 , бортовий реєстраційний номер судна НОМЕР_38 (зареєстровано у Судновій книзі України НОМЕР_39 від 13 червня 2002 року). Залишено саморобний причіп (2002 року випуску) синій, державний номерний знак НОМЕР_11 , автомобіль марки OPEL Senator (1989 року випуску) білий, державний номерний знак НОМЕР_12 , номер кузова НОМЕР_13 , прогулянкове судно ВАLТ-550 № НОМЕР_29 , бортовий реєстраційний номер судна НОМЕР_38 (зареєстровано у Судновій книзі України НОМЕР_39 від 13 червня 2002 року) у спільній частковій власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . В задоволенні іншої частини позову ОСОБА_1 відмовлено. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 11 жовтня 1987 року по 21 червня 2016 року, проте з січня 2006 року не проживали разом та не вели спільного господарства, що встановлено в рішенні Малиновського районного суду Житомирської області від 21 червня 2016 року про розірвання шлюбу.

Частково задовольняючи первісний позов ОСОБА_1 , місцевий суд виходив з того, що спільною сумісною власністю подружжя відповідно норм сімейного законодавства може бути майно, набуте сторонами лише у період з 11 жовтня 1987 року по січень 2006 року, яким є саморобний причіп (2002 року випуску) синій, автомобіль марки OPEL Senator (1989 року випуску) та прогулянкове судно ВАLТ-550 № НОМЕР_29 . Оскільки інше майно набуте відповідачем після січня 2006 року, воно не є спільною сумісною власністю подружжя, у зв`язку з чим відсутні правові підстави здійснення його розподілу.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині поділу земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 17,301 га, кадастровий номер: 1823481400:02:000:004, та площею 8,5883 га, кадастровий номер: 1823481400:02:000:0049, суд першої інстанції врахував, що вказані земельні ділянки належать ОСОБА_2 на підставі державних актів, виданих відповідачу взамін сертифікатів на земельну ділянку (пай), які він в 2000 році отримав в дар, а тому спірне майно відповідно до частини першої статті 24 КпШС України є його особистою власністю.

Встановивши, що відомості про реєстрацію права власності на домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , виключені з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, оскільки будинок знищений, місцевий суд дійшов висновку, що він не може бути спільною сумісною власністю сторін та розділений між ними.

Оскільки дозволи на право носіння та зберігання мисливської зброї, яку ОСОБА_1 просила поділити, видані ОСОБА_2 після припинення ведення сторонами спільного господарства, суд вважав вказане майно особистою власністю відповідача.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 1/2 частини доходів, отриманих ним як учасником товариств Спеціалізоване мисливське господарство Лісомир , Люкс. Нет , Полісся-с ; Квадро-с та засновником приватного малого підприємства Полісся , місцевий суд виходив з того, що декларації вищевказаних юридичних осіб не містять відомостей про виплату ОСОБА_2 доходів (дивідендів), у зв`язку з чим останній не набув права власності на них.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до статей 66, 85 Господарського кодексу України статутні капітали малого приватного підприємства Арго та приватного малого підприємства Полісся є власністю цих підприємств. Крім того, позивач не довів, що такі статутні капітали створені за рахунок спільних коштів.

Встановивши, що власником нежитлового приміщення, площею 203,8 кв. м, по АДРЕСА_6 , є мале приватне підприємство Арго , а доказів того, що інше нерухоме майно, яке просить поділити позивач, є спільною сумісною власністю подружжя, останній не надав, місцевий суд дійшов висновку про відмову в задоволенні зустрічного позову в цій частині.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Житомирського апеляційного суду від 19 березня 2020 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 залишено без задоволення, рішення Малинського районного суду Житомирської області від 22 березня 2019 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції щодо розподілу між сторони спільного майна подружжя.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У квітні 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови в задоволенні її первісного позову та ухвалити нове рішення про його задоволення в повному обсязі.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що рішення Малинського районного суду Житомирської області від 22 березня 2019 року та постанова Житомирського апеляційного суду від 19 березня 2020 року оскаржуються ОСОБА_1 в частині вирішення її первинного позову, у зв`язку з чим оскаржувані судові рішення в іншій частині на предмет законності та обґрунтованості судом касаційної інстанції відповідно до статті 400 ЦПК України не перевіряються.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не враховано висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року в справі № 372/504/17 та постановах Верховного Суду від 06 лютого 2018 року в справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року в справі № 404/1515/16-ц, відповідно до яких діє презумпція спільності права власності подружжя на майно, набуте ними в період шлюбу. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Також суди не врахували висновки, викладені Об`єднаною палатою Верховного Суду від 18 квітня 2018 року в справі № 753/11000/14-ц, щодо преюдиційності судових рішень, яку утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Суд першої інстанції безпідставно відмовив в задоволенні клопотання про виклик свідків, які могли підтвердити факт перебування сторін в шлюбі у період з 11 жовтня 1987 року по 21 червня 2016 року. Суди не врахували, що Renault Kangoo 1.9D, (2002) , ПГМФ 8904 (2006) , DAIMLER-CHRYSLER 902.6 КА 2005), DAIMLER-CHRYSLER 313, (2006)та прогулянкове судно ТЕRHI VARIO № НОМЕР_30 набуте сторонами до січня 2006 року.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу та узагальнення його доводів

У червні 2020 року ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Відзив мотивований тим, що судом повно та на підставі належних доказів, поданих відповідачем, встановлено наявність майна на час припинення сторонами спільного господарства, з`ясовано джерело і час його придбання, встановлено дату припинення спільного господарства.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 30 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її з суду першої інстанції.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2020 року вказана справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 02 жовтня 2020 року справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна призначено до розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IХ Про внесення змін до Господарського процесуального

кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ .

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 11 жовтня 1987 року.

Рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 21 червня 2016 року шлюб між позивачем та відповідачем розірваний.

З довідки Іршанської селищної ради Володарсько-Волинського району Житомирської області від 20 грудня 2016 року та довідки виконавчого комітету Луківської сільської ради Малинського району Житомирської області від 22 грудня 2016 року вбачається, що відповідач до січня 2006 року проживав в АДРЕСА_7 (за місцем проживання позивача), а з 10 січня 2006 року зареєстрований та проживає по АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 є власником земельних ділянок, площею 17,301 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер: 1823481400:02:000:0048, та площею 8,5883 га, які знаходиться на території Луківської сільської ради, Малинського району, Житомирської області. Право власності на вказані земельні ділянки належать відповідачу на підставі державних актів, виданих 04 липня 2002 року Малинським районним відділом земельних ресурсів взамін сертифікатів на право на земельну частку (пай), які були йому подаровані у 2000 році.

Житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований за ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_33 , виданого Луківською сільською радою Малинського району Житомирської області 18 вересня 2012 року.

Домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , побудоване відповідачем у 2007-2008 роках на земельній ділянці, яка набута ним на підставі договору дарування земельної ділянки від 15 червня 2005 року. Право власності ОСОБА_2 на вказане домоволодіння зареєстровано після січня 2006 року. Побудований в 1939 році дерев`яний будинок, який був розміщений за цією адресою, знищей.

Домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , відповідач придбав на підставі договору купівлі-продажу від 25 грудня 1990 року, є знищеним. Відомості про реєстрацію права власності на будинок виключені з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Об`єкт нерухомого майна: комплекс, комора, телятник, навіс для сіна, сінажна траншея, артезіанська свердловина, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_4 , зареєстрований за ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_34 , виданого Луківською сільською радою Малинського району Житомирської області 18 вересня 2012 року.

Дозвіл на право її носіння та зберігання мисливської нарізної зброї марки Browning , калібру 22 LR, № НОМЕР_1 , мисливської нарізної зброї марки DPMSG2 , калібру 308 Win, № НОМЕР_2 , мисливської нарізної зброї марки CZ-527 , калібру 223 Rem, № НОМЕР_3 , мисливської нарізної зброї марки Colt , калібру 223 Rem, № НОМЕР_4 , мисливської комбінованої зброї марки Blaser R8 , калібру 308Win/223Rem, № НОМЕР_5 , мисливської гладкоствольної зброї марки Fabarm Lion Н368 Comosit , калібру 12/76, № НОМЕР_6 , мисливської гладкоствольної зброї марки Beretta А400 , калібру 12/89, № НОМЕР_7 ОСОБА_2 отримано після січня 2006 року.

Наземні та водні транспортні засоби TOYOTA Tundra, 5665 (2011) чорний, державний номерний знак НОМЕР_8 , № куз. НОМЕР_9 , TOYOTA Tundra, 5700 (2007) чорний, державний номерний знак НОМЕР_8 , № куз. НОМЕР_10 , RENAULT Kangoo 1.9D, (2002) жовтий, державний номерний знак НОМЕР_14 , № куз. НОМЕР_15 , ПГМФ 8904 (2006) синій, державний номерний знак НОМЕР_16 , № шас. НОМЕР_17 , ПР ОДИСЕЙ 5, (2011) зелений, державний номерний знак НОМЕР_18 , № шас. НОМЕР_19 , DAIMLER-CHRYSLER 902.6 КА, (2005) білий, державний номерний знак НОМЕР_21 , № куз. НОМЕР_22 , DAIMLER-CHRYSLER 313, (2006) білий, державний номерний знак НОМЕР_23 , № куз. НОМЕР_24 , ZHEJIANG LZX200GY-2, (2008) синій, державний номерний знак НОМЕР_25 , № шас. НОМЕР_26 , FAW НОМЕР_35 , (2008) синій, державний номерний знак НОМЕР_27 , № шас. НОМЕР_28 , прогулянкове судно Крим , бортовий реєстраційний номер судна НОМЕР_36, прогулянкове судно Казанка 5мЗ , бортовий реєстраційний номер судна НОМЕР_37, прогулянкове судно ТЕRHI VARIO № НОМЕР_30 , бортовий реєстраційний номер судна УКА-6662-К зареєстровані за ОСОБА_2 після січня 2006 року.

Саморобний причіп (2002 року випуску) синій, державний номерний знак НОМЕР_11 , автомобіль марки OPEL Senator (1989 року випуску) білий, державний номерний знак НОМЕР_12 , номер кузова НОМЕР_13 , прогулянкове судно ВАLТ-550 № НОМЕР_29 , бортовий реєстраційний номер судна НОМЕР_38 (зареєстровано у Судновій книзі України НОМЕР_39 від 13 червня 2002 року) зареєстровані за відповідачем в період з 11 жовтня 1987 року по січень 2006 року.

ОСОБА_2 є учасником (засновником) наступних господарських товариств: товариство з обмеженою відповідальністю Спеціалізоване мисливське господарство Лісомир , товариство з обмеженою відповідальністю Люкс. Нет ; товариство з обмеженою відповідальністю Полісся-с ; товариство з обмеженою відповідальністю Квадро-с та власником приватного малого підприємства Полісся .

Відомості про виплату відповідачу доходів (дивідендів) як учаснику та засновнику вказаних юридичних осіб відсутні.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог статті 22 КпШС України, чинного на час набуття майна, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

У частині першій статті 24 КпШС України, зазначено, що майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них.

Згідно зі статтею 28 КпШС України в разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, їх частки є рівними. Суд може визнати майно, нажите кожним із подружжя під час їх роздільного проживання при фактичному припиненні шлюбу, власністю кожного з них.

Набуття майна за час шлюбу створює презумпцію права спільної сумісної власності майна подружжя, яка не потребує доказування та не потребує встановлення інших обставин, крім набуття майна за час шлюбу, та існує поки не спростована.

Відповідно до статті 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України.

Згідно зі статтями 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

У Рішенні Конституційного Суду України від 19 вересня 2012 року в справі за конституційним зверненням приватного підприємства ІКІО щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 61 СК України №1-8/2012 (№ 17-рп/2012), яким встановлено, зокрема, що основою майнових відносин подружжя є положення про те, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу); вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 Кодексу). Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (частина перша статті 61 Кодексу). Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентовано статтею 63 Кодексу, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки.

У постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18) Велика Палата Верховного Суду висловила правову позицію про те, що зазначені норми свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, частина третя статті 368 ЦК України), відповідно до частин другої, третьої статті 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

У справі, що переглядається, суди встановили, що з 11 жовтня 1987 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі, який рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 21 червня 2016 року розірваний.

Разом з цим, вважаючи факти, встановлені рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 21 червня 2016 року про розірвання шлюбу, преюдиційними, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що з січня 2006 року сторони не проживали разом та не вели спільного господарства.

Вирішуючи питання щодо правового режиму спільно нажитого майна подружжя, суди попередніх інстанцій, керуючись положеннями статті 22 КпШС України та статті 60 СК України, дійшли висновку, що таким може бути майно, набуте сторонами у період з 11 жовтня 1987 року по 10 січня 2006 року.

Колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду не погоджується з вказаним висновком судів попередніх інстанцій та вважає його передчасним з огляду на наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.

Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року в справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17).

З описової частини рішення Малинського районного суду Житомирської області від 21 червня 2016 року, залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 02 серпня 2016 року, про розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , вбачається, останній, звертаючись до суду з цим позовом, посилався на те, що з січня 2006 року сторони проживають окремо, не ведуть спільне господарство та не мають спільного бюджету.

Разом з цим, питання щодо фактичної дати припинення сімейних відносин Малинським районним судом Житомирської області в межах справи про розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не досліджувалось, мотивувальна частина не містить висновку про припинення сторонами ведення спільного господарства саме з січня 2006 року, а тому рішення Малинського районного суду Житомирської області від 21 червня 2016 року не має преюдиційного значення під час вирішення цієї справи та не є доказом припинення шлюбних відносин з січня 2006 року.

Крім того, не погоджуючись з твердженням ОСОБА_2 про припинення шлюбних відносин з січня 2006 року, ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції із заявою про виклик свідків, які, на її думку, спростовують доводи позивача.

Протокольною ухвалою від 12 липня 2018 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про виклик свідків, чим допущено порушення норм процесуального права, зокрема, частини четвертої статті 91 ЦПК України, відповідно до якої суд вирішує питання про виклик свідка в ухвалі про відкриття провадження у справі або іншій ухвалі, яка має містити мотиви та підстави такої відмови.

Згідно із положеннями частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, ОСОБА_2 , заперечуючи презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, відповідно до частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України повинен надати відповідні докази, довівши їх переконливість.

Вказане питання має вирішальне значення для розгляду цієї справи, що не враховано судами попередніх інстанції під час її вирішення.

При цьому Верховний Суд звертає увагу, що матеріали справи не містять відомостей про дату набуття відповідачем права власності на мисливські зброї, які відповідно до частини другої статті 183 ЦК України є річчю неподільною.

Оскільки суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з`ясувати дійсні обставини справи, колегія суддів приходить до висновку про направлення справи в частині вирішення первинного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна на новий розгляд до суду першої інстанції.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Малинського районного суду Житомирської області від 22 березня 2019 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 19 березня 2020 року в частині вирішення первинного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна скасувати, справу передати в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. О. Кузнєцов

Судді : В. С. Жданова

С. О. Карпенко

В. А. Стрільчук

М. Ю. Тітов