Ухвала

від 26.10.2020 по справі 751/7166/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

26 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 751/7166/19

провадження № 61-11669ск20

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Кузнєцова В. О. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 08 січня 2020 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 01 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Чернігівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти імені К. Д. Ушинського про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі і відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ :

У серпні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 08 січня 2020 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 01 липня 2020 року, яка оформлена з порушенням вимог пункту 5 частини другої статті 392 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Ухвалою Верховного Суду від 10 серпня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено строк для усунення наявних у ній недоліків. Заявникові необхідно було подати уточнену редакцію касаційної скарги, в якій чітко зазначити підставу (підстави), передбачену (передбачені) частиною другою статті 389 ЦПК України, на якій (яких) ця скарга подається.

26серпня 2020 року ОСОБА_1 надіслав до Верховного Суду уточнену касаційну скаргу, у якій зазначив, що підставою касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судами норм матеріального права, а саме: застосування норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Однак, пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

Оскільки ОСОБА_1 не зазначено в уточненій касаційній скарзі, у якій саме постанові Верховного Суду викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваних судових рішеннях, ухвалою Верховного Суду від 17 вересня 2020 року продовжено строк для усунення недоліків його касаційної скарги протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали. Заявникові слід було подати до Верховного Суду уточнену редакцію касаційної скарги, яка містила б посилання на постанову Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, копію ухвали Верховного Суду від 17 вересня 2020 року отримано заявником 01 жовтня 2020 року.

07 жовтня 2020 року ОСОБА_1 надіслав до Верховного Суду уточнену касаційну скаргу, у якій на виконання ухвали Верховного Суду від 17 вересня 2020 року зазначив, що у справі № 607/18964/18 апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції, виходив з того, що умови праці педагогічних працівників мають довготривалий характер, оскільки такі пов`язані із здійсненням безперервного навчально-виховного процесу у навчальних закладах і вони не містять передумов вважати такий процес обмеженим у часі.

Також заявник посилається на те, що за останніми змінами до процесуального законодавства касаційне оскарження судових рішень можливе, виходячи з того, зробив Верховний Суд висновок про застосування певної норми права в певних правовідносинах чи відступав від раніше зроблених ним висновків щодо правозастосування тієї чи іншої норми в певних правовідносинах, або якщо заявник обґрунтовує необхідність такого відступу. На думку заявника, касаційне оскарження звужується і перефокусується більше на правові позиції Верховного Суду. ОСОБА_1 вважає, що кожна справа індивідуальна за своїм змістом, тому не завжди є можливим при вирішенні касаційної скарги керуватись тільки тими рішеннями, які вже мали місце в практиці Верховного Суду. В деяких категоріях справ можливий відступ Верховного Суду від раніше зроблених ним висновків щодо застосування тієї чи іншої норми права в певних правовідносинах.

Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України визначено, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Заявник в уточненій касаційній скарзі не обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

На підставі викладеного, уточнені редакції касаційної скарги не можна вважати належним виконанням вимог ухвали Верховного Суду від 10 серпня 2020 року та усуненням недоліків касаційної скарги.

Оскільки на час постановлення цієї ухвали вимоги ухвали Верховного Суду від 10 серпня 2020 року не виконані, а саме: не зазначено чітко підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав), таку скаргу слід визнати неподаною і повернути заявникові на підставі частини третьої статті 185, частини другої статті 393 ЦПК України .

Суд роз`яснює, що повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Керуючись статтями 185 , 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 08 січня 2020 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 01 липня 2020 року визнати неподаною і повернути заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В. О. Кузнєцов