Постанова

від 27.10.2020 по справі 127/112/17-ц

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/112/17-ц

Провадження № 22-ц/801/1333/2020

Категорія: 39

Головуючий у суді 1-ї інстанції Антонюк В. В.

Доповідач:Міхасішин І. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2020 рокуСправа № 127/112/17-цм. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ: головуючого: Міхасішина І.В.,

суддів: Сопруна В.В., Стадника І.М.

з участю секретаря судового засідання: Безрученко Н.Р

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниця цивільну справу №127/112/17-ц за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Довіра та Гарантія до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором шляхом надання права на продаж предмета іпотеки будь-якій особі - покупцеві

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 травня 2020 року , повний текст якого складено 18 травня 2020 року, ухвалене у складі судді Антонюка В.В.

встановив:

В січні 2017 року ТОВ ФК "Довіра та Гарантія" звернулось до суду із позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором шляхом надання права на продаж предмета іпотеки будь-якій особі - покупцеві.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 04 грудня 2007 року між АКБ Східно-Європейський банк та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 299/2007, відповідно до якого останній отримав кредит (грошові кошти) на споживчі цілі в сумі 80 000 (вісімдесят тисяч) доларів США, терміном з 04.12.2007 року по 04.12.2012 року, зі сплатою 15 % річних, яка була змінена згідно додаткового договору № 1 від 02.06.2008 року до 16 %.

Відповідно до вказаного договору Позичальник зобов`язався погашати кредит на умовах, визначених договором та сплатити проценти за його користування.

В забезпечення виконання зобов`язання за Кредитним договором № 299/2007 між АКБ Східно-Європейський банк та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 було укладено Іпотечний договір від 04.12.2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Терещенко В.В. та зареєстрований за № 7912, в реєстрі заборон зареєстрованого за № 7913 (далі по тексту - Договір іпотеки), відповідно до умов якого в іпотеку було передано трикімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , що належить їм на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 14.10.2003 року Вінницькою міською радою на підставі рішення виконкому Вінницької міської ради №1649 від 14.10.2003 року, зареєстрованого КП Вінницьке обласне бюро технічної інвентаризації 26.03.2007 року в реєстровій книзі № 613, реєстр за №1/53680.

Позивач зазначає, що згідно п. 1.3 Договору іпотеки за згодою сторін предмет іпотеки приймається в іпотеку, вартістю 481 962,00 (чотириста вісімдесят одна тисяча дев`ятсот шістдесят дві гривні), в тому числі ПДВ.

Згідно п. 3.3.1. Кредитного договору Позичальник зобов`язується забезпечити повернення кредиту не пізніше 4 грудня 2012 року. Сплата відсотків за користування кредитом здійснюється щомісячно.

Позичальник свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, що призвело до виникнення заборгованості, розмір якої складає 70 711,56 доларів США, (що еквівалентно 538 114,97 грн.), з яких борг по кредитним коштам - 65 191,47 доларів США, пеня за несвоєчасне повернення кредитних коштів - 604,48 доларів США, борг по відсотках - 4 705,65 доларів США, пеня за несвоєчасну сплату відсотків - 209,96 доларів США.

Заочним рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 30 вересня 2009 року (справа № 2-2818/2009) за позовом Акціонерного комерційного банку "Східно-Європейський банк" в особі Вінницької філії до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором позов задоволено та стягнуто з ОСОБА_3 на користь Акціонерного комерційного банку "Східно-Європейський банк" суму заборгованості в розмірі 538 114 грн. 97 коп., в тому числі шляхом звернення стягнення на належний ОСОБА_2 , ОСОБА_1 предмет іпотеки.

Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 13 лютого 2015 року (справа № 127/2-2818/2009) змінено заочне рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 30 вересня 2009 року (справа № 2-2818/2009) та вирішено стягнути з ОСОБА_3 на користь АКБ Східно-Європейський банк заборгованість за кредитним договором № 299/2007 від 04.12.2007 року в загальній сумі 70 711,56 доларів США, що еквівалентно 538 114,97 грн., з яких борг по кредитним коштам - 65 191,47 доларів США, пеня за несвоєчасне повернення кредитних коштів - 604,48 доларів США, борг по відсотках - 4 705,65 доларів США, пеня за несвоєчасну сплату відсотків - 209,96 доларів США.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 29 липня 2014 року (справа № 127/2-2818/2009) замінено стягувача з АКБ Східно-Європейський банк на Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" у виконавчому провадженні щодо виконання виконавчого листа № 2-2818/09 про стягнення з ОСОБА_3 вищезазначеної заборгованості.

Зазначене судове рішення перебуває на виконанні у Замостянському відділі державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції перебуває на виконанні виконавче провадження № 46984595.

25 квітня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Брокінвестгруп" (первісний кредитор), яке діяло від імені Акціонерного комерційного банку "Східно-Європейський банк" на підставі договору про передавання в управління непродовольчих активів від 13.12.2013 року) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" (новий кредитор) було укладено договір купівлі - продажу права вимоги № 23/ФК-14, відповідно до умов якого первісний кредитор Товариство з обмеженою відповідальністю "Брокінвестгруп" відступає за плату, а новий кредитор Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" набуває право вимоги, належне первісному кредитору відповідно до Кредитного договору, укладеного між Акціонерним комерційним банком "Східно-Європейський банк" та боржником.

Відповідно до Додатку № 2 до договору купівлі-продажу права вимоги № 23/ФК-14 25 квітня 2014 року визначений перелік боржників та контрактів відносно яких виникло право вимоги та право за якими відступається до нового кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія", в тому числі відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 299/2007 від 04 грудня 2007 року за яким Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" набуло прав кредитора відносно ОСОБА_3 .

22 травня 2014 року між Акціонерним комерційним банком "Східно-Європейський банк" від імені якого діє Товариство з обмеженою відповідальністю "Брокінвестгруп" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" укладений договір про відступлення прав за іпотечним договором від 04.12.2007 року, зареєстрованим в реєстрі за № 7912, відповідно до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" стає іпотекодержателем відносно ОСОБА_2 , ОСОБА_1 .

Виходячи з того, що стягнення з боржника у судовому порядку суми заборгованості за кредитним договором не призвело до належного виконання зобов`язання боржника за вказаним вище Кредитним договором, - сама по собі наявність судового рішення про стягнення кредитної заборгованості не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум шляхом звернення стягнення на передане боржником (поручителем) в іпотеку нерухоме майно.

Оскільки відповідачі не сплатили суму боргу, позивач був змушений звернутись до суду із даним позовом в якому просить в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором № 299/2007 від 04 грудня 2007 року, укладеного між АКБ "Східно-Європейський банк" та ОСОБА_3 перед ТОВ "ФК" Довіра та Гарантія" в розмірі 538 114,97 грн., звернувши стягнення на предмет іпотеки - трикімнатну квартиру загальною площею 61,2 кв.м., яка знаходиться в АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 14.10.2003 року Вінницькою міською радою на підставі рішення виконкому Вінницької міської ради № 1649 від 14.10.2003 року, зареєстрованого КП "Вінницьке обласне бюро технічної інвентаризації" 26 березня 2007 року в реєстровій книзі № 613, реєстр за №1/53680, шляхом надання ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" права на продаж предмета іпотеки будь-якій особі - покупцеві, за ціною 481 962,00 грн., а також стягнути судові витрати.

Ухвалою Вінницького міського суду від 14 травня 2020 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог, пред`явлених до співвідповідача ОСОБА_2 , в зв`язку з його смертю.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 14 травня 2020 року позов задоволено повністю.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 (за Кредитним договором № 299/2007 від 04 грудня 2007 року, укладеного між АКБ Східно-Європейський банк та ОСОБА_3 ) перед Товариством з обмеженою відповідальністю ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ в розмірі 538 114 (п`ятсот тридцять вісім тисяч сто чотирнадцять) гривень дев`яносто сім копійок, звернуто стягнення на предмет іпотеки-трикімнатну квартиру загальною площею 61, 2 кв. м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 14 жовтня 2003 року Вінницькою міською радою на підставі рішення виконкому Вінницької міської ради №1649 від 14 жовтня 2003 року, зареєстрованого КП Вінницьке обласне бюро технічної інвентаризації 26 березня 2007 року в реєстровій книзі № 613, реєстр за №1/53680, шляхом надання Товариству з обмеженою відповідальністю ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ права на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, за ціною 481 962 (чотириста вісімдесят одна тисяча дев`ятсот шістдесят дві) гривні 00 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Довіра та Гарантія судовий збір у сумі 1 378,00 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із доведеності обставин укладення кредитного та іпотечного договорів, невиконання відповідачем зобов`язань з повернення кредитних коштів та доведеності підстав для звернення стягнення на іпотечне майно у рахунок погашення кредитної заборгованості.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 вказує, що суд першої інстанції ухвалив рішення яке є явно незаконним та необґрунтованим.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції надав не правильну оцінку інформації, що існує рішення Апеляційного суду Вінницької області від13 лютого 2015 року у справі № 127/2-2818/2009, яким відмовлено у зверненні стягнення на предмет іпотеки, і передбачено стягнення грошових коштів з ОСОБА_3 . Таким чином, має місце подвійне стягнення одного і того самого боргу на підставі двох судових рішень. Суд першої інстанції вирішив питання про звернення стягнення на предмет іпотеки Ѕ частини квартири, яке належала відповідачу ОСОБА_4 , який помер, не з`ясувавши при цьому, хто із спадкоємців прийняв спадщину померлого. Крім того кредитором не дотримано порядку повідомлення її як спадкоємця про необхідність погасити борг, відповідно до норм ст. 1281 ЦК України.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

18 вересня 2020 року на адресу Вінницького апеляційного суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник позивача ТОВ Фінансова компанія Довіра та гарантія в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений завчасно та належним чином.

В судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з`явилась, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

27 жовтня 2020 року на електронну пошту Вінницького апеляційного суду надійшла заява від ОСОБА_3 в якій зазначено, що ОСОБА_1 не може з`явитись в судове засідання призначене на 27 жовтня 2020 року в зв`язку з хворобою, однак доказів поважності причини суду не надано.

У рішенні від 07 липня 1989 року у справі Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії Європейський суд з прав людини вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та можливість проведення судового розгляду у відсутність осіб, які не з`явилися.

Колегія суддів перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції вищевказаним вимогам закону відповідає.

Так, по справі встановлено, що 04 грудня 2007 року між АКБ Східно-Європейський банк та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 299/2007, відповідно до якого останній отримав кредит (грошові кошти) на споживчі цілі в сумі 80 000 (вісімдесят тисяч) доларів США, терміном з 04 грудня 2007 року по 04 грудня 2012 року, зі сплатою 15 % річних, яка була змінена згідно додаткового договору № 1 від 02.06.2008 року до 16 %.

Відповідно до вказаного договору Позичальник зобов`язався погашати кредит на умовах, визначених договором та сплатити проценти за його користування.

В забезпечення виконання зобов`язання за Кредитним договором № 299/2007 між АКБ Східно-Європейський банк та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 було укладено Іпотечний договір від 04 грудня 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Терещенко В.В. та зареєстрований за № 7912, в реєстрі заборон зареєстрованого за № 7913 (далі по тексту - Договір іпотеки), відповідно до умов якого в іпотеку було передано трикімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , що належить їм на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 14 жовтня 2003 року Вінницькою міською радою на підставі рішення виконкому Вінницької міської ради №1649 від 14 жовтня 2003 року, зареєстрованого КП Вінницьке обласне бюро технічної інвентаризації 26 березня 2007 року в реєстровій книзі № 613, реєстр за №1/53680.

Як вбачається із п. 1.3 Договору іпотеки за згодою сторін предмет іпотеки приймається в іпотеку, вартістю 481 962,00 (чотириста вісімдесят одна тисяча дев`ятсот шістдесят дві гривні), в тому числі ПДВ.

Згідно п. 3.3.1. Кредитного договору Позичальник зобов`язується забезпечити повернення кредиту не пізніше 4 грудня 2012 року. Сплата відсотків за користування кредитом здійснюється щомісячно.

Позичальник свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, що призвело до виникнення заборгованості, розмір якої складає 70 711,56 доларів США, (що еквівалентно 538 114,97 грн.), з яких борг по кредитним коштам - 65 191,47 доларів США, пеня за несвоєчасне повернення кредитних коштів - 604,48 доларів США, борг по відсотках - 4 705,65 доларів США, пеня за несвоєчасну сплату відсотків - 209,96 доларів США.

Заочним рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 30 вересня 2009 року (справа № 2-2818/2009) за позовом Акціонерного комерційного банку "Східно-Європейський банк" в особі Вінницької філії до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором позов задоволено та стягнуто з ОСОБА_3 на користь Акціонерного комерційного банку "Східно-Європейський банк" суму заборгованості в розмірі 538 114 грн. 97 коп., в тому числі шляхом звернення стягнення на належний ОСОБА_2 , ОСОБА_1 предмет іпотеки.

На виконання рішення суду 23 грудня 2009 року Замостянським районним судом м. Вінниці виданий виконавчий лист № 2-2818/2009.

Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 13 лютого 2015 року (справа № 127/2-2818/2009) змінено заочне рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 30 вересня 2009 року (справа № 2-2818/2009) та вирішено стягнути з ОСОБА_3 на користь АКБ Східно-Європейський банк заборгованість за кредитним договором № 299/2007 від 04 грудня 2007 року в загальній сумі 70 711,56 доларів США, що еквівалентно 538 114,97 грн., з яких борг по кредитним коштам - 65 191,47 доларів США, пеня за несвоєчасне повернення кредитних коштів - 604,48 доларів США, борг по відсотках - 4 705,65 доларів США, пеня за несвоєчасну сплату відсотків - 209,96 доларів США. В частині позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовлено. (т. 1 а.с. 22-23)

25 квітня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Брокінвестгруп" (первісний кредитор), яке діяло від імені Акціонерного комерційного банку "Східно-Європейський банк" на підставі договору про передавання в управління непродовольчих активів від 13 грудня 2013 року) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" (новий кредитор) було укладено договір купівлі - продажу права вимоги № 23/ФК-14, відповідно до умов якого первісний кредитор Товариство з обмеженою відповідальністю "Брокінвестгруп" відступає за плату, а новий кредитор Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" набуває право вимоги, належне первісному кредитору відповідно до Кредитного договору, укладеного між Акціонерним комерційним банком "Східно-Європейський банк" та боржником.

Відповідно до Додатку № 2 до договору купівлі-продажу права вимоги № 23/ФК-14 25 квітня 2014 року визначений перелік боржників та контрактів відносно яких виникло право вимоги та право за якими відступається до нового кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія", в тому числі відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 299/2007 від 04 грудня 2007 року за яким Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" набуло прав кредитора відносно ОСОБА_3 .

22 травня 2014 року між Акціонерним комерційним банком "Східно-Європейський банк" від імені якого діє Товариство з обмеженою відповідальністю "Брокінвестгруп" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" укладений договір про відступлення прав за іпотечним договором від 04 грудня 2007 року, зареєстрованим в реєстрі за № 7912, відповідно до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" стає іпотекодержателем відносно ОСОБА_2 , ОСОБА_1 .

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 29 липня 2014 року (справа № 127/2-2818/2009) замінено стягувача з АКБ Східно-Європейський банк на Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" у виконавчому провадженні щодо виконання виконавчого листа № 2-2818/09 про стягнення з ОСОБА_3 вищезазначеної заборгованості, який знаходиться на виконанні у Замостянському відділі державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції. Виконавче провадження № 46984595 про стягнення з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" заборгованості за кредитним договором № 299/2007 від 04 грудня 2007 року в загальній сумі 70 711,56 доларів США, що еквівалентно 538 114,97 грн.

Допустимих та належних доказів погашення відповідачами заборгованості, до суду не надано.

Згідно ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ст.ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. При цьому, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави "Позика", якщо інше на встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання .

Згідно зі ст. 589 ЦК України та ст. 20 Закону України Про заставу у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Загальне правило про звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) закріплене у статті 590 ЦК України й передбачає можливість такого звернення на підставі рішення суду в примусовому порядку, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, правове регулювання звернення стягнення на іпотечне майно передбачено Законом України Про іпотеку .

За змістом частини першої статті 575 ЦК України та статті 1 Закону України Про іпотеку іпотека як різновид застави, предметом якої є нерухоме майно, це вид забезпечення виконання зобов`язання, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, передбаченому цим Законом.

Частиною п`ятою статті 3 Закону України Про іпотеку передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання зобов`язань (частина четверта статті 631 ЦК України).

Відповідно до ст. 33 Закону України Про іпотеку у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду здійснюється відповідно до статті 39 Закону України Про іпотеку .

Таким чином, відповідно до ст. 16 ЦК України порушені права кредитора підлягають судовому захисту, а тому вимога банку про звернення стягнення на предмет іпотеки підлягає задоволенню у обраний ним спосіб.

Суд першої інстанції при ухвалені рішення правильно врахував, що право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки передбачено у ст. 38 Закону України Про іпотеку .

Таким чином, відповідно до ст. 16 ЦК України порушені права кредитора підлягають судовому захисту, а тому вимога банку про звернення стягнення на предмет іпотеки підлягає задоволенню у обраний ним спосіб.

Пункт 4.1.2 договору іпотеки надає право Банку звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку порушення зобов`язань Боржником по кредитному договору та/або Іпотекодавцями по договору іпотеки.

Відповідно до п. 5.5.2. договору іпотеки передбачено право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу предмету іпотеки будь-якій особі шляхом укладення з нею відповідного договору купівлі-продажу.

Виходячи зі змісту поняття ціна , як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, аналізу норм статей 38, 39 Закону Про іпотеку , суд виходить із висновку, що у розумінні норми статті 39 Закону Про іпотеку встановлення початкової ціни предмету іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 цього Закону.

Відповідно до частини шостої статті 38 Закону України "Про іпотеку" ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателям або на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього. Отже, у разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки резолютивна частина рішення суду має відповідати вимогам частини шостої статті 38, статті 39 Закону України "Про іпотеку" та положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК України й у ній повинна зазначатись, крім іншого, початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Відповідно до п. 1.3. іпотечного договору сторони визначили, що вартість предмету іпотеки складає 481 962,00 (чотириста вісімдесят одна тисяча дев`ятсот шістдесят дві) гривні, в тому числі ПДВ.

Положеннями ч.3 та ч.4 ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Крім того, ч.1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи (ч.1 ст.76 ЦПК України). При цьому, згідно положень ч.2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обов`язок доведення факту того, що на теперішній час вартість предмета іпотеки змінилася у бік її збільшення, лежить на відповідачеві, проте вона на протязі тривалого часу розгляду справи так і не надала суду відповідних доказів, як то висновку про більшу ринкову вартість предмета іпотеки, так само як і не погасила прострочену заборгованість за кредитним договором.

Тому, враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції правильно зазначив в резолютивній частині свого рішення, щодо визначення початкової ціни продажу предмета іпотеки, виклавши її у відповідності до вимог ч. 6 ст. 38, ст. 39 Закону України Про іпотеку та положень п. 4 ч. 1 ст. 215 ЦПК України, а саме, встановиш початкову ціну продажу предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, але не менше ніж 481 962,00 грн., як визначено сторонами у п. 1.3. договору іпотеки за реєстровим № 7912 від 04 грудня 2007 року.

Доводи апеляційної скарги про те, що ухвалене судом першої інстанції рішення призводить до подвійного стягнення заборгованості за кредитним договором № 299/2007 від 04 грудня 2007 року, апеляційний суд не бере до уваги, оскільки звернення стягнення на предмет іпотеки не призводить до заміни основного зобов`язання на забезпечувальне. Тому звернення стягнення на предмет іпотеки не зумовлює подвійного стягнення за основним зобов`язанням, оскільки домовленість сторін про його заміну забезпечувальним зобов`язанням відсутня. (Постанова ВП ВС від 19 травня 2020 року у справі № 361/7543/17)

Доводи апеляційної скарги щодо незаконного звернення стягнення на Ѕ частину квартири, яка належала покійному ОСОБА_4 є необґрунтованими, оскільки відповідно до вимог статті 23 Закону № 898-IV у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою, оскільки у момент передачі майна в іпотеку іпотекодавець не був її власником. Іпотека залишається дійсною незалежно від зміни власника майна .(Постанова ВП ВС від 05 травня 2020 року у справі № 161/6253/15-ц).

Крім того іпотека є специфічним видом забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні його власника, який обмежений у правомочності самостійно розпоряджатися предметом іпотеки. Тобто іпотека обмежує такий елемент права власності, як право розпорядження нерухомим майном, яке є предметом іпотечного договору. Зазначений вид забезпечення виконання зобов`язання передбачає стимулювання боржника до належного виконання зобов`язання та запобігання негативним наслідкам, що настають у разі порушення ним свого зобов`язання. У разі порушення боржником свого зобов`язання до особи, яка передала в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання такого зобов`язання, можуть бути застосовані заходи цивільно-правової відповідальності у виді звернення стягнення на предмет іпотеки. Особливістю цього виду забезпечення виконання зобов`язання є те, що обтяження майна іпотекою відбувається незалежно від зміни власника такого майна, тому стосовно кожного наступного власника іпотечного майна виникають ризики настання відповідальності перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання, зокрема звернення стягнення на предмет іпотеки.

Отже, положення частини першої статті 23 Закону № 898 не порушують розумного балансу між правами та інтересами іпотекодержателя (кредитора) і іпотекодавця (набувача іпотечного майна). До того ж факт обізнаності набувача іпотечного майна щодо перебування нерухомого майна в іпотеці не має істотного значення, адже відчуження предмета іпотеки іпотекодавцем за згодою або без згоди іпотекодержателя жодним чином не припиняє іпотеки. Водночас набувач іпотечного майна, до відома якого не доведено інформацію про те, що нерухоме майно є предметом іпотеки, володіє достатніми засобами юридичного захисту, передбаченими чинним законодавством України, у разі порушення його конституційного права власності, а також вимог закону при вчиненні правочину. (Рішення Конституційного суду України від 14 липня 2020 року № 8-р/2020)

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України , статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то понесені судові витрати покладаються на учасника справи, який звернувся з апеляційною скаргою.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 367, 368, 375, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 травня 2020 року залишити без задоволення .

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 травня 2020 року залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: І.В. Міхасішин

Судді: В.В. Сопрун

І.М. Стадник