Постанова

від 21.10.2020 по справі 921/796/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2020 р. Справа №921/796/19

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді: Плотніцького Б.Д.

Суддів: Кравчук Н.М.

Кордюк Г.Т.

при секретарі Карнидал Л. Ю.

за участю представників:

від позивача: Василишин К. В.

від відповідача: Котис В. Я.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Фермерського господарства "Земля" від 08.07.2020

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 15.06.2020, суддя Стопник С.Г. (повний текст складено та підписано 19.06.2020),

у справі №921/796/19,

за позовом Фізичної особи - підприємця Крестюк Надії Василівни, Шумський район, Тернопільська область

до відповідача Фермерського господарства "Земля", Збаразький район, Тернопільська область

про стягнення 321 300,00 грн боргу за поставлену продукцію та 751 842,00 грн відсотків за користування товарним кредитом

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 15.06.2020 у справі 921/796/19 задоволено позовні вимоги Фізичної особи - підприємця Крестюк Надії Василівни, стягнуто з Фермерського господарства "Земля" на користь Фізичної особи - підприємця Крестюк Надії Василівни - 321 300 (триста двадцять одну тисячу триста) грн. 00 коп. боргу за поставлену продукцію, 751 842 (сімсот п`ятдесят одну тисячу вісімсот сорок дві) грн. 00 коп. відсотків за користування товарним кредитом та 16097 (шістнадцять тисяч дев`яносто сім) грн. 13 коп. в повернення сплаченого судового збору. Витрати по сплаті судового збору в сумі 16097,13 грн. та витрати, пов`язані із проведенням експертизи у справі в сумі 3937,92 грн., покладено на відповідача.

27 липня 2020 року на вказане рішення суду поступила апеляційна скарга Фермерського господарства "Земля" від 08.07.2020, в якій останнє просить скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 15.06.2020 у справі № 921/796/19 та прийняти нове, яким в позові відмовити.

При цьому, апелянт зазначає, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не дослідив всіх обставин справи, що призвело до прийняття незаконного рішення. На думку апелянта, суд не надав оцінки тому, що СУ ГУНП в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесену до ЄРДР за № 1201921000000261 від 09.07.2019 року, щодо вчинення шахрайських дій Крестюк Ю. І. від імені ФОП Крестюк Н. В., що завдало матеріальної шкоди ФГ Земля . Також, апелянт звертає увагу на акт звірки, який, на його думку, підтверджує відсутність заборгованостей перед позивачем. Окрім того, вважає, що судом першої інстанції було безпідставно відмовлено в проведенні повторної експертизи з приводу того по наступному запитанні:

У якій послідовності виконувалось заповнення Договору поставки продукції на умовах товарного кредиту №02/05 від 02.05.2017 року?

Вважає, що відповідь на дане питання є важливою для вирішення спору.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечив проти її задоволення, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Вказав, що доводи відповідача про те, що долучені позивачкою до матеріалів даної справи документи замість неї підписані іншою особою, є безпідставними та неправдивими, такі обставини не визнавались позивачем та не встановлювались судом, жодних доказів про це відповідач не надавав.

Представник апелянта у судовому засіданні 21.10.2020р заявив усне клопотання про проведення технічної експертизи. Мотивував його тим, що експертами Тернопільського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України у Висновку експерта №3/3-123/124/20 від 30.04.2020 не проведено експертизу щодо перелічених у клопотанні (трьох) питань з причин, що не залежать від дій (бездіяльності) відповідача, а саме - у зв`язку із відмовою ініціатора експертизи надати дозвіл на повне або часткове змінення об`єкта або його властивостей. Вважає, що з`ясування відповіді на це питання є дуже важливим для вирішення спору.

Представник відповідача заперечив проти задоволення даного клопотання, вказав, що таке подається для затягування часу і в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття рішення.

Розглянувши дане клопотання, судова колегія дійшла висновку про відмову у його задоволенні з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Відповідно до роз`яснень, викладених в абз.2 п.2 Постанови пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" №4 від 23.03.2012, судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Призначення експертизи є правом, а не обов`язком суду, вона здійснюється у разі встановлення судом недостатності доказів, наявних у матеріалах справи для можливості прийняття рішення за результатами розгляду (постанова КГС ВС по справі №902/235/19 від 03.12.2019).

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 17.02.2020 у даній справі за клопотанням відповідача призначено судову комплексну почеркознавчу та технічну експертизу документа - Договору поставки продукції на умовах товарного кредиту №02/05 від 02 травня 2017 року, проведення якої доручено експертам Тернопільського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України.

На вирішення судової експертизи поставлено запропоновані відповідачем питання в їх сукупності, у зв`язку із існуванням на той час об`єктивної необхідності у встановленні приналежності підпису на Договорі поставки продукції на умовах товарного кредиту №02/05 від 02.05.2017 керівнику Фермерського господарства "Земля" Древніцькому Стефану Йосиповичу (ідентифікація виконавця); - у встановленні відповідності відтиску печатки (її ідентифікації) печатці Фермерського господарства "Земля", способу нанесення такого реквізиту; - та, відповідно, у визначенні послідовності виконання реквізитів документа.

За результатами проведеної експертизи у даній справі (Висновок експерта №3/3-123/124/20 від 30.04.2020) встановлено, що: - підпис від імені покупця у договорі поставки продукції на умовах товарного кредиту №02/05 від 02 травня 2017 року виконаний директором Фермерського господарства "Земля" Древніцьким Стефаном Йосиповичем ; - відбиток печатки на Договорі поставки продукції на умовах товарного кредиту №02/05 від 02 травня 2017 року нанесено рельєфним кліше. Досліджуваний відбиток не є зображенням, що імітує відбиток печатки; - відбиток печатки на Договорі поставки продукції на умовах товарного кредиту №02/05 від 02 травня 2017 року нанесено печаткою Фермерського господарства "Земля", зразки якої надані на дослідження.

При цьому, зазначені експертом висновки апелянт не заперечує.

У постанові від 03.02.2020 у справі №909/1073/17 Верховним Судом зазначено, що встановивши наявність відбитку печатки відповідача на спірних документах та, враховуючи, що відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на договорах, актах, суди мають дослідити питання встановлення обставин, що печатка була загублена відповідачем, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа. З`ясування відповідних питань і оцінка пов`язаних з ними доказів має істотне значення для вирішення такого спору, оскільки це дозволило б з максимально можливим за даних обставин ступенем достовірності ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних господарських операцій (тобто чи співпадає така особа з відповідачем у даній справі, чи ні) (аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №910/6216/17 та від 05 грудня 2018 року у справі №915/878/16).

Відповідачем не вказується про протиправність використання його печатки, про те, що така була загублена, чи у інший спосіб втрачена, так само як і не надано доказів звернення до правоохоронних органів у зв`язку з втратою чи викраденням печатки. Відтак, у суду відсутні підстави вважати, що печатка відповідача використовувалася проти його волі.

А у випадку, якщо відповідачем допускалось можливе проставляння підпису директора та печатки ФГ "Земля" на пустих аркушах, то слід зазначити, що саме господарство несе відповідальність за зберігання та розпорядження такими документами, а також ризик, який пов`язаний із подальшим їх використанням в оформленні господарських операцій.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав апеляційну скаргу, навів доводи, аналогічні викладеним в ній. Просив рішення суду першої інстанції скасувати, а апеляційну скаргу задоволити.

Представник відповідача заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення господарського суду залишити без змін.

Апеляційний господарський суд, розглянувши наявні в справі докази, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, дійшов висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Як вбачається із матеріалів справи, 02 травня 2017 року між Приватним підприємцем Крестюк Н.В. (Постачальник) та Фермерським господарством "Земля" в особі директора Древніцького Степана Йосиповича (Покупець) підписано Договір поставки продукції на умовах товарного кредиту №02/05 (далі - Договір), відповідно до умов якого (п.1.1) Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Покупця матеріально-технічні ресурси (надалі - Продукція), а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити отриману Продукцію на умовах, зазначених у цьому Договорі.

Згідно п.1.3. Договору, останній укладено на умовах товарного кредиту.

Продукцією, згідно п.1.4 Договору, є: Бетанал Есперт, в кількості 280 л, ціна 459,00 грн (без ПДВ) на суму 128520,00 грн, та Голтікс Голд, в кількості 340 л, ціна 567,00 грн (без ПДВ) на суму 192780,00грн. Всього, на суму 321300,00 грн.

Відповідно до п.3.2. Договору кінцевий розрахунок за поставлену на умовах товарного кредиту Продукцію здійснюється до 15 жовтня 2017 року.

Пунктом 3.3. Договору передбачено - за користування товарним кредитом Покупець виплачує постачальнику процентну ставку в розмірі 1% від вартості неоплаченої Продукції за кожен день. Процентна ставка нараховується в кінці кожного місяця користування товарним кредитом з моменту фактичного отримання Покупцем продукції до моменту повного розрахунку з Постачальником. Оплата процентної ставки за товарний кредит проводиться щомісячно. У випадку часткової оплати в першочерговому порядку проводиться розрахунок процентної ставки.

Позивачем долучено до матеріалів справи оригінал Договору поставки продукції на умовах товарного кредиту №02/05 від 02.05.2017, на якому проставлено підписи позивача та директора ФГ "Земля". Підпис відповідача скріплено печаткою ФГ "Земля".

Зазначене також підтверджується Висновком експерта Тернопільського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України №3/3-123/124/20 від 30.04.2020 (вх.№2891 від 12.05.2020), складеним за результатами призначеної у даній справі комплексної судової почеркознавчої експертизи та судової технічної експертизи документа - Договору поставки продукції на умовах товарного кредиту №02/05 від 02 травня 2017 року.

Як зазначено у Висновку:

- підпис від імені покупця у договорі поставки продукції на умовах товарного кредиту №02/05 від 02 травня 2017 року виконаний директором Фермерського господарства "Земля" Древніцьким Стефаном Йосиповичем ;

- відбиток печатки на Договорі поставки продукції на умовах товарного кредиту №02/05 від 02 травня 2017 року нанесено рельєфним кліше. Досліджуваний відбиток не є зображенням, що імітує відбиток печатки;

- відбиток печатки на Договорі поставки продукції на умовах товарного кредиту №02/05 від 02 травня 2017 року нанесено печаткою Фермерського господарства "Земля", зразки якої надані на дослідження;

- встановити: чи нанесений відбиток печатки ФГ "Земля" раніше, ніж рукописний текст на Договорі поставки продукції на умовах товарного кредиту №02/05 від 02 травня 2017 року; чи нанесений підпис Древніцького С.Й. раніше ніж друкований текст на Договорі поставки продукції на умовах товарного кредиту №02/05 від 02 травня 2017 року; та у якій послідовності виконувалось заповнення Договору поставки продукції на умовах товарного кредиту №02/05 від 02 травня 2017 року, не видалося можливим з причин, вказаних у дослідницькій частині висновку експерта (дозвіл на повне або часткове змінення об`єкта або його властивостей, згідно методики проведення дослідження ініціатором призначення експертизи не надано).

При цьому, зазначені експертом висновки відповідач не заперечує.

Згідно положень ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно ст.104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає належним чином доведеним факт підписання директором ФГ "Земля" Древніцьким М.Й. Договору поставки продукції на умовах товарного кредиту №02/05 від 02 травня 2017 року.

Заперечення апелянта про те, що договору саме з такими умовами директором господарства не підписувалося, а такі умови договору могли бути нанесені на пустий аркуш (після його підписання та проставлення печатки) судом відхиляються, з огляду на таке.

Печатка належить до даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних правовідносин.

У постанові від 03.02.2020 у справі №909/1073/17 Верховним Судом зазначено, що встановивши наявність відбитку печатки відповідача на спірних документах та, враховуючи, що відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на договорах, актах, суди мають дослідити питання встановлення обставин, що печатка була загублена відповідачем, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа. З`ясування відповідних питань і оцінка пов`язаних з ними доказів має істотне значення для вирішення такого спору, оскільки це дозволило б з максимально можливим за даних обставин ступенем достовірності ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних господарських операцій (тобто чи співпадає така особа з відповідачем у даній справі, чи ні) (аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №910/6216/17 та від 05 грудня 2018 року у справі №915/878/16).

Апелянтом не вказується про протиправність використання його печатки, про те, що така була загублена, чи у інший спосіб втрачена, так само як і не надано доказів звернення до правоохоронних органів у зв`язку з втратою чи викраденням печатки. Відтак, у суду відсутні підстави вважати, що печатка відповідача використовувалася проти його волі.

Щодо, посилання апелянта на кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 1201921000000261 від 09.07.2019 року щодо вчинення шахрайських дій Крестюк Ю. І. від імені ФОП Крестюк Н. В., що завдало матеріальної шкоди ФГ Земля , то таке не має жодного відношення до даної справи.

А у випадку, якщо відповідачем допускалось можливе проставляння підпису директора та печатки ФГ "Земля" на пустих аркушах, то слід зазначити, що саме господарство несе відповідальність за зберігання та розпорядження такими документами, а також ризик, який пов`язаний із подальшим їх використанням в оформленні господарських операцій. Також слід зазначити, що сам договір міститься на 1 аркуші з обох сторін, що відкидає доводи апелянта про підміну 1 сторінки.

Безмежна довіра в господарських відносинах до контрагента хоч і свідчить про верх демократичних поглядів на ведення бізнесу, але можливі негативні наслідки, як правило, лягають на необачну сторону.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, акт звірки взаєморозрахунків, складений станом на 10.06.2019, копію якого з проставленим підписом зі сторони відповідача долучено до матеріалів справи, не може бути визнаний судом, як належний доказ в підтвердження відсутності зобов`язань відповідача за Договором поставки продукції на умовах товарного кредиту №02/05 від 02 травня 2017 року, оскільки відображає розрахунки за декількома накладними (в тому числі і №02/05 від 02 травня 2017), і не містить графи щодо нарахованих відсотків саме за вказаним договором.

Оригіналу такого акту не представлено. Як пояснив представник позивача, підписаний примірник акту надсилався відповідачу, однак не був повернутий та підписаний. Підписання акту відповідачем відбулося перед поданням його копії до суду.

Отже, як вірно встановив суд першої інстанції, між сторонами у справі виникли зобов`язання за договором поставки, згідно якого та в силу ст.712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або у інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.694 ЦК України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Згідно ч.5 ст.694 ЦК України якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов`язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит , починаючи від дня передання товару продавцем .

За змістом підпункту 14.1.245 Податкового кодексу України, товарний кредит - товари (роботи, послуги), що передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичних чи фізичних осіб на умовах договору, що передбачає відстрочення остаточних розрахунків на визначений строк та під процент. Товарний кредит передбачає передачу права власності на товари (роботи, послуги) покупцеві (замовникові) у момент підписання договору або в момент фізичного отримання товарів (робіт, послуг) таким покупцем (замовником), незалежно від часу погашення заборгованості.

Згідно з підпунктом 14.1.206 зазначеного Кодексу відсотки - це дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора як плата за використання залучених на визначений або невизначений термін коштів або майна. До відсотків, зокрема, включається платіж за використання товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит, і платіж за придбання товарів та виплат.

Згідно видаткової накладної №02/05 від 02 травня 2017 року (копію якої долучено до матеріалів справи) відповідачем отримано від позивача визначену Договором продукцію на суму 321300,00 грн, а саме: Бетанал Есперт, в кількості 280 л на суму 128520,00 грн, та Голтікс Голд, в кількості 340 л на суму 192780,00грн. Всього, на суму 321300,00 грн.

У вищезазначеній видатковій накладній вказано, що підставою для її видачі є Договір (без вказання номеру та дати). Поряд з цим, назва продукції, її ціна та кількість співпадають із тією, що зазначена в Договорі поставки продукції на умовах товарного кредиту №02/05 від 02 травня 2017 року.

Видаткова накладна №02/05 від 02 травня 2017 року містить підписи представників позивача та відповідача, який скріплено печаткою ФГ "Земля" (без зауважень чи інших застережень щодо якості товару чи його кількості). Факт підписання та отримання продукції за вказаною видатковою накладною також підтверджується представником відповідача.

Враховуючи зазначене, а також наявність висновків експертів щодо відповідності проставленого підпису та печатки на Договорі поставки продукції на умовах товарного кредиту №02/05 від 02 травня 2017 року підпису директора ФГ "Земля" та печатці ФГ "Земля", які відповідачем не заперечуються; відсутність представленого іншого договору як підстави для видачі видаткової накладної №02/05 від 02 травня 2017 року, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що поставка продукції згідно видаткової накладної №02/05 від 02 травня 2017 року відбувалась на виконання Договору поставки продукції на умовах товарного кредиту №02/05 від 02 травня 2017 року.

За змістом статей 626, 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вже зазначалось вище, умовами Договору поставки продукції на умовах товарного кредиту №02/05 від 02 травня 2017 року встановлено, що кінцевий розрахунок за поставлену на умовах товарного кредиту Продукцію здійснюється до 15 жовтня 2017 року.

При цьому, п.3.3. Договору передбачено, що за користування товарним кредитом Покупець виплачує постачальнику процентну ставку в розмірі 1% від вартості неоплаченої Продукції за кожен день. Процентна ставка нараховується в кінці кожного місяця користування товарним кредитом з моменту фактичного отримання Покупцем продукції до моменту повного розрахунку з Постачальником. Оплата процентної ставки за товарний кредит проводиться щомісячно. У випадку часткової оплати в першочерговому порядку проводиться розрахунок процентної ставки.

В матеріалах справи наявні докази проведення оплати відповідачем за отриману продукцію, а саме: згідно платіжного доручення №1627 від 10.11.2017 в сумі 50000,00 грн, згідно платіжного доручення №1673 від 24.11.2017 в сумі 100000,00 грн, згідно платіжного доручення №1695 від 06.12.2017 в сумі 40000,00 грн, згідно платіжного доручення №1712 від 08.12.2017 в сумі 40000,00 грн., та згідно платіжного доручення №1739 від 20.12.2017 в сумі 91300,00 грн, всього на суму 321300 грн. При цьому, в призначенні платежу вказано: "за засоби захисту рослин згідно видаткової накладної №02/05 від 02 травня 2017 року без ПДВ".

Керуючись п.3.3 Договору, позивачем згідно поданого розрахунку суми боргу та процентної ставки нараховано 1073142,00 грн відсотків за користування товарним кредитом за період з 02.05.2017 по 31.03.2018.

Право передбачити в договорі обов`язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи з дня передання товару продавцем, надано сторонам ч.5 ст.694 ЦК України, яка регулює правовідносини, пов`язані з продажем товару в кредит, та узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 534 ЦК України "Черговість погашення вимог за грошовим зобов`язанням" передбачено, що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Враховуючи наведене, а також на виконання п.3.3 Договору поставки продукції на умовах товарного кредиту №02/05 від 02 травня 2017 року, вказана сума позивачем зарахована в рахунок погашення процентної ставки (відсотків) за користування товарним кредитом, що підтверджується наявним в матеріалах справи розрахунком суми боргу.

Згідно поданого розрахунку суми боргу, станом на 01.04.2018 за відповідачем рахувалася заборгованість по сплаті 321300,00 грн. боргу за поставлену продукцію та 751 842,00 грн. відсотків за користування товарним кредитом, які, як вказує позивач, станом на дату звернення з позовом не сплачено.

Перевіривши вказаний розрахунок заявленої до стягнення суми заборгованості та відсотків за користування кредитом, колегія суддів вважає, що відсотки за користування товарним кредитом нараховані позивачем відповідно до вимог ст. 694 ЦК України та п.3.3 Договору поставки продукції на умовах товарного кредиту №02/05 від 02 травня 2017 року.

При цьому, передбачені договором проценти не є неустойкою (штрафом, пенею), а є саме процентами за користування товарним кредитом відповідно до частини п`ятої статті 694 ЦК України та стягуються незалежно від наявності вини боржника. Зазначені проценти за своєю правовою природою є боргом, тому зменшенню їх розмір не підлягає.

Апелянт викладені у рішенні суду першої інстанції обставини не спростував, а тому позовні вимоги щодо стягнення з Фермерського господарства "Земля", с.Чернихівці, Збаразький район, Тернопільська область 321 300,00 грн. боргу за поставлену продукцію та 751842,00 грн відсотків за користування товарним кредитом правомірно задоволені судом першої інстанції.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України , § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвеція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Трофимчук проти України , no. 4241/03, від 28.10.2010 року).

Судові витрати, в силу ст.129 ГПК України , покладаються на апелянта.

керуючись ст.ст. 86, 255, 269, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Земля" від 08.07.2020 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 15.06.2020 у справі № 921/796/19 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до суду касаційної інстанції визначені ст. ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 26.10.2020.

Головуючий -суддя Плотніцький Б.Д.

Суддя Кордюк Г.Т.

Суддя Кравчук Н.М.