Постанова

від 27.10.2020 по справі 160/13426/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

27 жовтня 2020 року м. Дніпросправа № 160/13426/19

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Прокопчук Т.С. (доповідач),

суддів: Шлай А.В., Кругового О.О.,

за участю секретаря судового засідання Іотової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року (головуючий суддя: Горбалінський В.В.) по адміністративній справі №160/13426/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЛІЗУНОВПРЕС до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю ЛІЗУНОВПРЕС (далі - ТОВ ЛІЗУНОВПРЕС ) 27.12.2019 року звернулося до суду з позовом до відповідача Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (далі - ГУ Держпраці у Дніпропетровській області), в якому просить визнати неправомірними та скасувати винесену відповідачем постанову № ДН2919/1862/АВ/ТД-ФС/590 від 27.11.2019 року про накладення на ТОВ ЛІЗУНОВПРЕС штрафу в сумі 250 380 грн. та припис № ДН2919/1862/АВ/П від 06.11.2019 року про усунення виявлених порушень.

Позовні вимоги обґрунтовано відсутністю факту порушення Товариством приписів ч. 3 ст. 24 КЗпП України.

У відзиві на позов відповідач зазначає про наявність в діях позивача порушення приписів ч. 3 ст. 24 КЗпП України та правомірність складання відносно нього припису №ДН2919/1862/АВ/П від 06.11.2019 року про усунення виявлених порушень та накладення на нього штрафу за приписами абз.2 ч.2 ст. 265 КЗпП України відповідно до винесеної постанови.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.02.2020 року позовну заяву задоволено, визнано протиправним та скасовано складений відповідачем припис про усунення виявлених порушень № ДН2919/1862/АВ/П від 06.11.2019 р., та винесену відповідачем постанову про накладення штрафу №ДН2919/1862/АВ/ТД-ФС/590 від 27.11.2019 року, стягнено на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачену суму судового збору в розмірі 7 684 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Апеляційна скарга ґрунтується на доводах, викладених у відзиві на позов.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає про правомірність прийнятого судом першої інстанції рішення, в зв`язку з чим просить залишити його без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною 1,2 ст. 308 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права та правової оцінки обставин у справі колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.1,2,3 ст.242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, ст.2 та ч.4 ст. 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.02.2020 року відповідає, в зв`язку з чим вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Пунктами 1,2,4,7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №96 від 11.02.2015 року визначено, що Державна служба України з питань праці є центральним органом виконавчої влади, який реалізує, зокрема, державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Державна служба України з питань праці у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства, здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Приписами Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №295 від 26.04.2017 року (далі Порядку №295) визначено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці.

За результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складається акт та у разі наявності порушень вимог законодавства про працю виноситься припис про їх усунення та/або вживаються заходи щодо притягнення винної особи до відповідальності.

Із матеріалів справи вбачається, що посадовими особами ГУ Держпраці у Дніпропетровській області в період з 16.10.2019 року по 29.10.2019 року проведено інспекційне відвідування ТОВ ЛІЗУНОВПРЕС щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, за результатами якого складено акт №ДН2919/1862/АВ від 29.10.2019 року, відповідно до висновків якого позивачем порушено приписи ч. 1 ст. 21, ч. 1,3 ст.24 КЗпП України, відносно допущення до роботи 2 осіб, без укладання трудового договору, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_2

06.11.2019 року ГУ Держпраці у Дніпропетровській області складено припис №ДН2919/1862/АВ/П, яким позивача зобов`язано вжити заходи по усуненню виявлених порушень строком до 13.11.2019 року.

27.11.2019 року першим заступником начальника ГУ Держпраці у Дніпропетровській області Осадчим І.М. розглянуто справу про накладення штрафу відповідно до виявлених в акті №ДН2919/1862/АВ від 29.10.2019 року порушень трудового законодавства, та прийнято постанову №ДН2919/1862/АВ/ТД-ФС/590, якою на позивача відповідно до приписів абз.2 ч.2 ст. 265 КЗпП України накладено штраф в розмірі 250 380 грн.

Не погодившись з даною постановою та приписом, ТОВ ЛІЗУНОВПРЕС оскаржило її в судовому порядку, з вимогами визнати неправомвірними та скасувати.

За приписами ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України.

Відповідно до ст. 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно ч.1 ст. 3,4 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами; законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

За приписами ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

За приписами ч.3 ст.24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Абзацом 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України визначено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Стаття 626 ЦК України визначає загальне поняття цивільно-правового договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Виконавець робіт, на відміну від найманого працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку. Наказ (розпорядження) про прийом на роботу не видається. Сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами ст.208 ЦК України. Такі угоди застосовуються для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів праці, і у разі досягнення зазначеної мети вважаються виконаними і їх дія припиняється.

Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Аналіз вищезазначеного законодавства свідчить, що основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. Трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції, за яким працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства.

За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату, предметом договору є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові по справі №127/ 21595/16ц від 08.05.2018 року.

Матеріали справи свідчать, що між ТОВ ЛІЗУНОВПРЕС в особі директора ОСОБА_3 та громадянином України ОСОБА_2 укладено цивільно-правовий договір №1 від 01.07.2019 року, відповідно до п. 1.1 яких за дорученням позивача ОСОБА_2 бере на себе зобов`язання надати кур`єрські та транспортно - експедиційні послуги (доставка товарів та матеріалів власним транспортом) в строк з 01.07.2019 року по 31.12.2019 року.

Актами №7 від 31.07.2019 року, №8 від 31.08.2019 року, №9 від 30.09.2019 року підтверджується виконання ОСОБА_2 зазначеної в угоді роботи, за що ним отримано винагороду в загальному розмірі 7 500 грн.

Також ТОВ ЛІЗУНОВПРЕС в особі директора ОСОБА_3 та громадянином України ОСОБА_1 укладено цивільно-правовий договір №1 від 23.06.2015 року, відповідно до п. 1.1 яких за дорученням позивача ОСОБА_1 бере на себе зобов`язання надати кур`єрські та транспортно - експедиційні послуги (доставка товарів та матеріалів власним транспортом) в строк з 23.06.2015 року по 31.12.2015 року.

Актами №1 від 31.01.2018 року, №2 від 28.02.2018 року, №3 від 31.03.2018 року, №4 від 30.04.2018 року, №5 від 31.05.2018 року,№6 від 30.06.2018 року, №7 від 31.08.2018 року, №8 від 31.08.2018 року, №9 від 30.09.2018 року, №10 від 31.10.2018 року,, №11 від 30.11.2018 року, №12 від 31.12.2018 року, №1 від 31.01.2019 року, №2 від 28.02.2019 року, №3 від 31.03.2019 року, №4 від 30.04.2019 року, №5 від 31.05.2019 року, №6 від 30.06.2019 року підтверджується виконання ОСОБА_1 зазначеної в угоді роботи, за що ним отримано винагороду в загальному розмірі 36 000 грн.

Із матеріалів справи вбачається, що стосовно ОСОБА_3 відповідачем складено протокол про адміністративне правопорушення №ДН 2918/1862/АВ/П/ПТ від 29.10.2019 року за порушення ч.3 ст.41 КУпАП стосовно фактичного допуску до роботи без оформлення трудового договору(контракту) двох осіб, а саме: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 09.12.2019 року що набрала законної сили 20.12.2019 року, провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.41 КУпАП стосовно ОСОБА_3 закрито у зв`язку з відсутністю складу та події адміністративного правопорушення.

Частиною 4 ст. 78 КАС України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

В силу викладеного цивільно - правові угоди з вищезазначеними особами, позивачем укладалися для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання певних результатів, обсяг виконуваної роботи зазначений у вигляді конкретних фізичних величин, які підлягають вимірюванню у зв`язку з досягненням зазначеної в угодах мети, що відображено в акті їх приймання, оплата здійснена по закінченню виконання робіт.

Викладене свідчить, що судом першої інстанції вірно визнано протиправними та скасовано складений відповідачем відносно позивача припис № ДН2919/1862/АВ/П від 06.11.2019 року про усунення виявлених порушень та винесену постанову №ДН2919/1862/АВ/ТД-ФС/590 від 27.11.2019 року про накладення на позивача штрафу згідно приписів абз.2 ч.2 ст. 265 КЗпП України в розмірі 250 380 грн.

Доводами апеляційної скарги зазначені обставини не спростовано.

Оскільки судом першої інстанції в повному обсязі встановлено обставини справи та прийнято рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року по адміністративній справі №160/13426/19 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 27 жовтня 2020 року, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Постанова в повному обсязі складена 28 жовтня 2020 року.

Головуючий - суддя Т.С. Прокопчук

суддя А.В. Шлай

суддя О.О. Круговий