Постанова

від 20.10.2020 по справі 181/1481/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7815/20 Справа № 181/1481/19 Суддя у 1-й інстанції - Юр`єв О. Ю. Доповідач - Макаров М. О.

Категорія 47

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2020 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - судді Макарова М.О.

суддів - Каратаєвої Л.О., Куценко Т.Р.

при секретарі - Керімовій-Бандюковій Л.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою приватного сільськогосподарського підприємства Мрія на рішення Межівського районного суду Дніпропетровської області від 01 липня 2020 року по справі за позовом приватного сільськогосподарського підприємства Мрія до Межівської селищної ради Межівського району Дніпропетровської області, фермерського господарства Птиця А.П. та ОСОБА_1 , третя особа: Межівська районна державна адміністрація Дніпропетровської області про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, визнання недійсним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, -

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2019 року приватне сільськогосподарське підприємство Мрія звернулося до суду із позовом до Межівської селищної ради Межівського району Дніпропетровської області, фермерського господарства Птиця А.П. , ОСОБА_1 , третя особа: Межівська районна державна адміністрація Дніпропетровської області про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, визнання недійсним та скасування рішення органу місцевого самоврядування.

Позовні вимоги Товариства мотивовані тим, що згідно розпорядження Межівської РДА №Р-512/0/313-14 від 20 листопада 2014 року між позивачем та Межівською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області 08 грудня 2014 року укладено договір оренди земельної ділянки, яка є не витребуваним паєм № НОМЕР_1 , площею 7,9496га, та додаткова угода №47 від 20 квітня 2018 року про перегляд розміру орендної плати. Строк дії договору п`ять років та на підставі акту приймання-передачі до 08 грудня 2019 року земельна ділянка передана у користування ПСП Мрія . Договір оренди зареєстровано виконавчим комітетом Райпільської сільської ради про що зроблений запис під №10 в Книзі реєстрації договорів від 08 грудня 2014 року на підставі постанови КМУ Про затвердження Порядку реєстрації договорів оренди земельної ділянки (паю) №119 від 24 січня 2000 року. При укладанні договору оренди 08 грудня 2014 року у відділі у Межівському районі ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровської області була відсутня інформація про власника земельної ділянки частки (паю) колишнього КСП 13-річчя Жовтня та його сертифікату на право на земельну частку (пай) №540. В п.6 договору оренди земельної ділянки від 08 грудня 2014 року, який укладено між ПСП Мрія та Межівською РДА, встановлений п`ятирічний термін його дії, у разі витребування паю його власником договір припиняється достроково або вносяться зміни у зв`язку із п.34 даного договору, яким серед іншого передбачено, що дія договору оренди припиняється у разі витребування паю його власником та в цьому випадку орендар і власник паю за власним бажанням можуть заключити між собою договір оренди земельної ділянки. Наголошується на тому, що виключно власник може витребувати пай на законних підставах, тому зазначений вище договір на не витребуваний пай № НОМЕР_1 є діючим і таким, що не припинив дію в силу перелічених вище пунктів договору оренди землі.

Згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 13 вересня 2019 року стало відомо про внесення запису про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 7,9496га, кадастровий номер:1222687700:02:002:0679. Підставою для цього було рішення Межівської селищної ради №1276-21/УII від 31 липня 2019 року. До закінчення строку дії договору оренди від 08 грудня 2014 року на земельну ділянку, яка перебувала у позивача в оренді, 19 серпня 2019 року між ОСОБА_1 та ФГ Птиця А.П. був укладений договір оренди вказаної вище земельної ділянки строком на 10 років, який зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та внесений запис №33013209 від 28 серпня 2019 року. З отриманих документів Межівської селищної ради та відділу у Межівському районі ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровської області не вбачається те, що ОСОБА_1 являється власником земельної ділянки (паю) № НОМЕР_1 колишнього КСП 13-річчя Жовтня , сертифікат на право на земельну частку (пай) на його ім`я не зареєстровано. На підставі рішення суду за ОСОБА_1 визнано право на земельну частку (пай) у розмірі 5,32 ум.кад.га на території Межівської селищної ради, який встановлений як для члена КСП ім.Фрунзе , що надає право на витребування паю на території останніх. 31 липня 2019 року Межівська селищна рада в порушення порядку виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок ухвалила незаконне рішення яким передала у власність ОСОБА_1 земельну ділянку, яка не перебувала у запасі. Такі дії порушують права ПСП Мрія .

Враховуючи викладене, позивач просив визнати договір оренди земельної ділянки площею 7,9496га, кадастровий номер 1222687700:02:002:0679 №20 укладеного 19 серпня 2019 року між ОСОБА_1 та ФГ Птиця А.П. недійсним, визнати недійсним та скасувати рішення Межівської селищної ради Дніпропетровської області №1276-21/УII від 31 липня 2019 року Про передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки кадастровий номер 1222687700:02:002:0679 .

Рішенням Межівського районного суду Дніпропетровської області від 01 липня 2020 року відмовлено у задоволенні позовних вимог приватного сільськогосподарського підприємства Мрія .

Рішення суду мотивоване тим, що позивач орендував згідно договору від 08 грудня 2014 року - не виділену в натурі земельну ділянку, яка має статус об`єкту нерухомого майна, а лише не витребуваний пай, який не був сформований у земельну ділянку з визначеними межами. При цьому, суд зазначив, що спірна земельна ділянка була виділена в натурі з єдиного земельного масиву, і у зв`язку з цим предмет договору оренди земельної частки (паю), укладеного ПСП Мрія з Межівською РДА змінився, оскільки пай зазначався в умовних кадастрових гектарах і вказував на наявність речового, а не майнового права, а тому суд вважав цю обставиною підставою для застосування п.34 цього договору, за яким передбачено припинення його дії (п.34) у разі витребування паю його власником. Вказавши, що орендар і власник паю за власним бажанням можуть укладати між собою договір оренди земельної ділянки, суд дійшов висновку, що на зазначені правовідносини не розповсюджується правило переважного права на оренду. Також суд першої інстанції вказав, що Рішення Межівської селищної ради Про передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки від 31 липня 2019 року є актом одноразового застосування, вичерпує свою дію фактом його виконання. Це рішення прийняте на законних підставах з метою реалізації судового рішення про надання дозволу ОСОБА_1 на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на території Межівської селищної ради (територія колишньої Райпільської сільської ради). ОСОБА_1 набув спірну земельну ділянку у власність на невитребувану частку (пай), тому на нього не можуть переходити права і обов`язки попереднього власника, оскільки вказаного власника до витребування вказаного паю не було.

В апеляційній скарзі приватне сільськогосподарське підприємство Мрія посилаючись на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просило рішення скасувати, та ухвалити нове судове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що у товариства був чинний договір оренди земельної ділянки від 08 грудня 2014 року на невитребуваний пай № НОМЕР_1 , строком до 08 грудня 2019 року. Апелянт зазначає, що ним добросовісно виконувалися усі умови даного договору, він не є розірваним та у судовому порядку не визнаний недійсним. Крім того, апелянт вказує, що ОСОБА_1 не є власником земельної ділянки(паю № НОМЕР_1 ), він не міг витребувати цей пай та отримати його у власність, а отже Межівська селищна рада прийняла незаконне рішення від 31 липня 2019 року про передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.

Так, матеріалами справи та судом першої інстанції встановлено, що Рішенням виконкому Райпільської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області від 24 листопада 2014 року №63 вирішено зареєструвати договір оренди на не витребуваний земельний пай № НОМЕР_1 .

Розпорядженням голови Межівської РДА від 20 листопада 2014 року №Р-512/0/313-14 вирішено надати в оренду терміном на 5 років ПСП Мрія не витребуваний пай № НОМЕР_1 площею 7,9496 га.

Згідно договору оренди земельної ділянки від 08 грудня 2014 року орендодавець - Межівська РДА на підставі розпорядження голови райдержадміністрації від 20 листопада 2014 року №Р-512/0/313-14 надав орендарю - ПСП Мрія у строкове платне користування земельну ділянку загальною 7,9496 га, розміщену на території Райпільської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області.

Пунктом 6 Договору встановлено термін договору п`ять років.

У разі витребування паю його власником договір припиняється достроково або вносяться зміни у зв`язку з п.34 цього договору.

Орендна плата з урахуванням додаткової угоди №47 до договору оренди земельної ділянки від 20 квітня 2018 року становить 8% від нормативно грошової оцінки одиниці площі ріллі по Дніпропетровській області, протягом року, щомісячно у розмірі 1/12 частини річної орендної плати протягом тридцяти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця, протягом дії цього договору.

Умовами договору оренди земельної ділянки серед іншого передбачено припинення його дії (п.34) у разі витребування паю його власником. В цьому випадку даний договір припиняється, а орендар і власник паю за власним бажанням можуть заключити між собою договір оренди земельної ділянки.

Актом про прийом та передачу земельної ділянки в оренду ПСП Мрія , без дати, підтверджується передача Межівською РДА в особі голови ПСП Мрія земельної ділянки в натурі (на місцевості) за рахунок земель Райпільської сільської ради загальною площею 7,9496га, в тому числі рілля 7,9496га (не витребуваний пай колишнього КСП 13-річчя Жовтня) терміном на 5 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва пай № НОМЕР_1 .

Платіжними дорученнями №33 від 25 січня 2019 року, №85 від 25 лютого 2019 року, №144 від 27 березня 2019 року, №215 від 26 квітня 2019 року, №310 від 24 травня 2019 року, №381 від 27 червня 2019 року, №428 від 29 липня 2019 року, №588 від 28 серпня 2019 року, №637 від 27 вересня 2019 року та №700 від 28 жовтня 2019 року підтверджується сплата ПСП Мрія орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності по 9704,68 грн. щомісячно.

Згідно державного акту на право колективної власності на землю серії ДПМж №003 КСП ім.Фрунзе передано у колективну власність 4030,9 гектарів землі в межах згідно з планом для ведення сільськогосподарського виробництва. У списку громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства під номером 169 значиться ОСОБА_1 ..

Рішення Межівського районного суду Дніпропетровської області від 22 квітня 2019 року за ОСОБА_1 визнано право на земельну частку (пай) в розмірі 5,32 умовних кадастрових гектара на території, на території Межівської селищної ради Межівського району Дніпропетровської області.

Вказане рішення суду набуло законної сили 23 травня 2019 року і є підставою набуття права на земельну частку (пай) за відповідачем по даній справі ОСОБА_1 .

Рішенням Межівської селищної ради від №1138-20/VII від 25 червня 2019 року ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо виділення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) пай № НОМЕР_1 на території Межівської селищної ради (Райпільська сільська рада).

Письмовою заявою ОСОБА_1 підтверджується звернення з проханням від 22 липня 2019 року затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 7,9496га, в тому числі ріллі 7,9496га пай № НОМЕР_1 на території Райпільської сільської ради по колишньому КСП (АТ) 13 річчя Жовтня , яку рішенням Межівської селищної ради №1276-21/VII від 31 липня 2019 року було затверджено та передано у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна підтверджується, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 1222687700:02:002:0679.

З витребуваної ФГ Птиця А.П. належним чином завіреної копії договору оренди земельної ділянки №20 від 19 серпня 2019 року вбачається, що орендодавцем ОСОБА_1 надано в оренду, а орендарем ФГ Птиця А.П. прийнято в строкове платне користування земельну ділянку, що призначена для сільськогосподарських потреб, площею 7,9496га, кадастровий номер 1222687700:02:002:0679, яка знаходиться на території Райпільської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області.

Договір укладено на 10 років, який пройшов державну реєстрацію 28 серпня 2019 року.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одними із способів захисту цивільних прав, передбачених ч. 2 ст. 16 ЦК України, є визнання права та визнання правочину недійсним.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЗУ Про оренду землі від 6 жовтня 1998 року відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами також договором оренди землі.

Частиною 1 ст. 6 вказаного Закону встановлено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Правовою підставою набуття права орендного землекористування є укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. 13 ЗУ «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За договором оренди земельної ділянки кожна із сторін наділяється певними правами і водночас на неї покладаються певні обов`язки.

Відповідно до ст. 33 ЗУ «Про оренду землі» встановлено переважне право орендаря, який належно виконував обов`язки відповідно до умов договору, на його поновлення після закінчення строку, на який було укладено договір.

Переважне право орендарів на поновлення договору оренди поширюється на випадки, коли земля знову передається в оренду.

Баланс захисту прав орендодавця та орендаря в тому і полягає, що власник - орендодавець захищений правом вибору, здавати або не здавати своє майно в оренду, та правом змінювати умови договору при його переукладенні на новий строк; орендар, який належно виконував свої обов`язки за договором оренди, захищений тим, що за прийнятності для нього нових умов, саме він має переважне право укладення нового договору перед будь-якими іншими особами.

Встановлено та не заперечувалось сторонами набуття ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку, що призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розміром 7,9496га за кадастровим номером 1222687700:02:002:0679, яка знаходиться на території Райпільської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області.

Вказане нерухоме майно мало статус не витребуваної земельної ділянки та виділена ОСОБА_1 в натурі на підставі рішення Межівської селищної ради Про передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_1 №1276-21/УII від 31 липня 2019 року. 13 серпня 2019 року відбулась державна реєстрація речового права.

Відповідно до п.8 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України сільськогосподарські підприємства, які до введення у дію Земельного кодексу України уклали з власниками земельних часток (паїв) договори оренди, можуть, за бажанням власників цих часток (паїв), замовити землевпорядній організації виконання землевпорядних робіт, необхідних для виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), видачі їх власникам державних актів на право власності на землю та оплатити виконання таких робіт. Сільськогосподарське підприємство має переважне право на оренду земельних ділянок у таких громадян на строк, що був обумовлений у договорі оренди земельної частки (паю), або, за погодженням сторін, на інший строк.

Поняття земельна частка (пай) було внесено Указом Президента України Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва . Зокрема в п.2 вищезазначеного нормативно-правового акта вказано на те, що організаціям землеустрою необхідно здійснити поділ земель, які передано у колективну власність, на земельні частки (паї) без виділення їх у натурі (на місцевості), а п.3 закріплювалася норма про те, що право на земельну частку (пай) може бути об`єктом купівлі-продажу, дарування, міни, успадкування, застави.

Земельна частка (пай) є правом на умовну земельну частку в гектарах з відповідною грошовою оцінкою без виділення у загальному масиві земель. Поняття земельна частка (пай) безпосередньо пов`язане з паюванням земель сільськогосподарського призначення, що належали власникам на праві колективної власності. Тому саме паювання цих земель розпочалося після прийняття 13.03.1992 року нової редакції Земельного Кодексу України, яким була законодавчо закріплена колективна власність на землю. Указом Президента України Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям від 08.08.1995 року № 720 при паюванні земель було передбачено визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена КСП, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості).

Відповідно до ч.1 та ч.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про оренду землі» , громадяни - власники сертифікатів на право на земельну частку (пай) до виділення їм у натурі (на місцевості) земельних ділянок мають право укладати договори оренди земель сільськогосподарського призначення, місце розташування яких визначається з урахуванням вимог раціональної організації території і компактності землекористування, відповідно до цих сертифікатів з дотриманням вимог цього Закону. Після виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) договір оренди землі переукладається відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку на тих самих умовах, що і раніше укладений, і може бути змінений лише за згодою сторін. Припинення дії договору оренди допускається лише у випадках, визначених цим Законом.

Оспорюваний договір оренди ОСОБА_1 з ФГ Птиця А.П. укладався стосовно певної земельної ділянки з відповідним кадастровим номером на підставі відповідного рішення суду про визнання за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай), яка в подальшому була ідентифікована кадастровим номером 1222687700:02:002:0679, тобто мова йдеться вже про зовсім інше майно, яке не є тотожним з тим, стосовно якого був укладений договір оренди ПСП Мрія з Межівською РДА від 08 грудня 2014 року.

Тобто, позивач орендував згідно договору від 08 грудня 2014 року - не виділену в натурі земельну ділянку, яка має статус об`єкту нерухомого майна, а лише не витребуваний пай, який не був сформований у земельну ділянку з визначеними межами.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 16 ЗУ «Про державний земельний кадастр» земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі

Статтею 777 ЦК України та ст. 33 ЗУ «Про оренду землі» передбачено переважне право наймача/орендодавця на поновлення договору оренди.

Встановивши зміну не тільки сторони договору, але й його предмет, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що таке право у позивача за цим позовом не виникає.

Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 року, відповідно до Закону України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції , закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч.1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно зі ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Пунктом 2.3. Типового договору оренди земельної частки (паю), затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 17.01.2000 року № 5, зареєстрованому в Мінюсті 23.02.2000 року. За № 101/4322, визначено, що в разі виділення земельної ділянки на основі земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) зобов`язання сторін припиняються відповідно до чинного законодавства.

Тобто, з моменту виділення земельної частки (паю) у натурі (на місцевості) та з моменту виникнення права власності на земельну ділянку в порядку, встановленому законодавством, сертифікат, на підставі якого укладено договір оренди, утратив чинність, а укладений між сторонами договір оренди земельної частки (паю), є припиненим.

Відповідно до ч.1 ст. 34 ЗУ «Про оренду землі» у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Власник-орендодавець захищений правом вибору, здавати або не здавати своє майно в оренду.

Після державної реєстрації речового права ОСОБА_1 , як власник майна, після виділення її в натурі (на місцевості), скористався правом вибору розпоряджатись своїм майном на власний розсуд, наслідком чого 19 серпня 2019 року ним був укладений договір оренди земельної ділянки з ФГ Птиця А.П.

Крім цього, суд першої інстанції вірно зауважив, що позивач при укладанні договору від 08 грудня 2014 року погодився на умову припинення його дії у разі витребування паю його власником. Більше того, строк дії договору від 08 грудня 2014 року визначений сторонами на 5 років, тобто до 08 грудня 2019 року, а тому твердження позивача, що він продовжує діяти та позивач сплачує податки за цим договором, суд вірно не взяв до уваги через те, що строк дії договору закінчено на момент розгляду справи.

Правовою формою діяльності органів місцевого самоврядування є видання правових актів, що є однією з гарантій місцевого самоврядування.

У рішенні № 7-рп/2009 від 16.04.2009 року Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Такі ж положення закріплені у статті 4 Європейської хартії місцевого самоврядування, яка встановлює, що головні повноваження і функції органів місцевого самоврядування визначаються конституцією або законом; органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу; повноваження, якими наділяються органи місцевого самоврядування, як правило, мають бути повними і виключними.

Органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти.

Також колегія суддів вважає, що суд вірно вказав про те, що Рішення Межівської селищної ради Про передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки №1276-21/VII від 31 липня 2019 року є актом одноразового застосування, вичерпує свою дію фактом його виконання. Це рішення прийняте на законних підставах з метою реалізації судового рішення про надання дозволу ОСОБА_1 на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на території Межівської селищної ради (територія колишньої Райпільської сільської ради).

А тому доводи позивача про те, що передача земельної частки в натурі, яка була зайнята ним (перебувала в оренді), як не витребуваний пай, порушує його права, - не надає йому права звертатися з цим позовом до відповідачів, а також перевіряти членство ОСОБА_1 , який право на земельну частку (пай) отримав на підставі рішення суду.

До того ж суд вірно зазначив, що до спірних правовідносин не підлягає застосуванню ст.148-1 ЗК України, оскільки ОСОБА_1 набув спірну земельну ділянку у власність на невитребувану частку (пай), а тому на нього не можуть переходити права і обов`язки попереднього власника, оскільки вказаного власника до витребування вказаного паю не було.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що невитребувана частка (пай) та сформована земельна ділянка відповідно до чинного законодавства із присвоєнням кадастрового номеру та виділенням на місцевості, не є ідентичними об`єктами, що також має істотне значення при вирішенні спору щодо наявності чи відсутності у позивача переважного права на продовження договору оренди. Держава в особі Межівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області , надаючи позивачу в оренду право користування невитребуваними паями, не є власником не витребуваних паїв в розумінні об`єктів нерухомого майна - земельних ділянок, виділених на місцевості, оскільки вказані паї не мають статусу земельної ділянки, на яку можуть розповсюджуватись будь-які форми власності.

Частиною 2 ст. 792 ЦК України встановлено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно ч. 1 ст. 93 ЗК України, ст.1 ЗУ «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з пунктом 17 Перехідних положень ЗК України сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У пункті 2.3 Типового договору оренди земельної частки (паю), затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 17.01.2000 року № 5, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 23.02.2000 року за № 101/4322, визначено, що у разі виділення земельної ділянки на основі земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) зобов`язання сторін припиняються відповідно до чинного законодавства.

У пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року № 7 (з відповідними змінами) «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» судам роз`яснено, що при розгляді спорів про переукладення договорів оренди землі суди повинні враховувати, що згідно з пунктом 2.3. Типового договору оренди земельної частки (паю), затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 17.01.2000 року № 5, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 23.02.2000 року за № 101/4322, після виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання державного акту на право приватної власності на землю зобов`язання сторін припиняються відповідно до чинного законодавства. З часу отримання особою державного акту на право приватної власності на землю вона набуває статусу власника земельної ділянки, у зв`язку з чим змінився предмет оренди та статус сторін договору оренди, а тому договір оренди земельної частки (паю) припиняється.

Враховуючи положення ст.ст. 203, 215 ЦК України про недійсність правочину, переукладення договору оренди земельної частки (паю) після виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки і одержання власником земельної частки (паю) державного акту на право власності на земельну ділянку можливе лише за наявності волевиявлення на те сторін.

Встановивши вказані обставини справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що спірна земельна ділянка була виділена в натурі з єдиного земельного масиву і у зв`язку з цим предмет договору оренди земельної частки (паю), укладеного між ПСП «Мрія» та Межівською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області змінився, оскільки пай зазначався в умовних кадастрових гектарах і вказувалось на наявність речового, а не майнового права. Орендар і власник паю за власним бажанням можуть укласти між собою договір оренди земельної ділянки, при цьому на зазначені правовідносини не розповсюджується правило переважного права на оренду.

До того ж суд вірно вказав, що з моменту виділення земельної частки (паю) у натурі (на місцевості) та з моменту виникнення права власності на земельну ділянку в порядку, встановленому законодавством, сертифікат, на підставі якого укладено договір оренди, утратив чинність, а укладений між сторонами договір оренди земельної частки (паю), є припиненим.

При цьому зміст пункту 34 укладеного між ПСП «Мрія» та Межівською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області договору оренди земельної частки (паю) щодо переважного права на переукладання договору не може бути розцінений як примус для власника земельної ділянки і передбачає право, а не обов`язок на переукладення договору оренди.

Доводи апелянта в скарзі про те, що у товариства був чинний договір оренди земельної ділянки від 08 грудня 2014 року на невитребуваний пай № НОМЕР_1 , строком до 08 грудня 2019 року, а також те, що ним добросовісно виконувалися усі умови даного договору, він не є розірваним та у судовому порядку не визнаний недійсним; ОСОБА_1 не є власником земельної ділянки(паю № НОМЕР_1 ), він не міг витребувати цей пай та отримати його у власність, а отже Межівська селищна рада прийняла не законне рішення від 31 липня 2019 року про передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки, - колегія суддів вважає безпідставними та такими, що спростовуються обґрунтованими висновками суду, які останній виклав в оскаржуваному рішенні.

Інші твердження апелянта колегією суддів перевірені та визнані такими, що не впливають на законність оскаржуваного рішення суду.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції повно, всебічно та об`єктивно з`ясувавши обставини справи, оцінивши надані сторонами докази, дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Оскаржуване рішення як таке, що відповідає нормам матеріального та процесуального права повинне бути залишене без змін, а апеляційна скарги без задоволення.

В зв`язку із залишенням апеляційної скарги без задоволення, відповідно до ст. 141 ЦПК України, сплачена апелянтом сума судового збору за подання апеляційної скарги поверненню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу приватного сільськогосподарського підприємства Мрія - залишити без задоволення.

Рішення Межівського районного суду Дніпропетровської області від 01 липня 2020 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді Л.О. Каратаєва

Т.Р. Куценко