Постанова

від 01.10.2020 по справі 520/6286/16-ц

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2322/20

Номер справи місцевого суду: 520/6286/16-ц

Головуючий у першій інстанції Маломуж А. І.

Доповідач Князюк О. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2020 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії:

головуючого Князюка О. В.,

суддів: Заїкіна А.П., Таварткіладзе О. М.,

за участю секретаря судового засідання - Бикової К.А.

учасники справи:

- апелянт - ОСОБА_1 ,

- представник апедянта - ОСОБА_2 ,

- представник позивача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 07.06.2019 року по справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: приватний виконавець Колечко Дмитро Миколайович та стягувач ОСОБА_4 , про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, -

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

До суду 29.03.2019 року звернувся ОСОБА_1 із заявою про визнання виконавчого листа, виданого 04.01.2019 року Київським районним судом м. Одеси по справі №520/6286/16ц та визнати дії приватного виконавця Колечко Д.М., у провадженні якого знаходиться даний виконавчий лист, щодо реалізації арештованого майна неправомірними та зобов`язати виконавця повернути даний виконавчий лист стягувачці.

Заява обґрунтована тим, що виконавчий лист не відповідає вимогам Закону України Про виконавче провадження в частині відсутності зазначених в ньому прізвища, ім`я та по батькові посадової особи, яка його видала; прізвища особи боржника не відповідає прізвищу відповідача відносно якого по даному виконавчому листу відкрито виконавче провадження; у виконавчому листі відсутній реєстраційний номер облікової картки платника податків боржника. Дані обставини, на думку заявника унеможливлюють відкриття виконавчого провадження по такому виконавчому листу.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 07 червня 2019 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 заінтересовані особи: приватний виконавець Колечко Дмитро Миколайович та стягувач ОСОБА_4 , про визнання виконавчого листа виданого Київським районним судом м. Одеси 04.01.2019 року по справі № 520/6286/16ц, таким, що не підлягає виконанню - було відмовлено.

Коротний зміст вимог апеляційної скарги

24 червня 2019 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 07.06.2019 року, відповідно до якої апелянт просить скасувати ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 07 червня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким заяву ОСОБА_1 задовольнити, визнати Виконавчий лист виданий 04 квітня 2019 року Київським районним судом м. Одеси у справі № 520/6286/16-ц таким, що не підлягає виконанню.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу та заперечення інших учасників справи

У поданій апеляційні скарзі ОСОБА_1 не погоджуючись з ухвалою суду, посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права, та зазначає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, ОСОБА_1 звертає увагу колегії суддів по-перше на те, що апеляційний суд Одеської області постановою від 27.09.2018 року стягнув з ОСОБА_5 … , та саме на підставі постанови апеляційного суду Одеської області від 27.09.2018 року Київським районним судом м. Одеси 04.01.2018 року видано Виконавчий лист (справа № 520/6286/16-ц, Форма №3) у якому зазначено прізвище боржника - Парамарчук

Так, апелянт зазначає також те, що у Виконавчому листі не зазначено /Прізвище, імя та по батькові посадової особи, яка видала даний Виконавчий лист, не міститься зазначення реєстраційного номера облікової картки платника податків боржника, та судом першої інстанції було визнано той факт, що у постанові приватного виконавця Колечко Д.М. від 21.01.2019 року про відкриття виконавчого провадження зазначено прізвище боржника інше, ніж у постанові апеляційного суду Одеської області від 27.09.2018 року, а саме Параманчук .

Апелянт вважає, що судом встановлено, що виконавчий лист не відповідає вимогам статті 4 Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 року № 1404-VІІІ та відповідно до п. 6 ч. 4 зазначеної статті Закону, згідно якого виконавчий документ, що не відповідає вимогам передбаченим статтею 4 Закону - повертається стягувачу без прийняття до виконання судом було проігноровано.

ОСОБА_1 наголошує на тому, що судом першої інстанції помилково було не застосовано п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 та п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України Про виконавче провадження .

Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається також відповідно на статтю 129 Конституції України, відповідно до якої держава забезпечує виконання судових рішень у визначеному законом порядку .

Апелянт зазначає, що наведені судом першої інстанції обгрунтування в оскаржуваній ухвалі висновки Верховного Суду та висновки ВССУ, постановлені в інших справах, з іншими правовідносинами сторін є такими, що не можуть виправдати ігнорування судом прямої вказівки Конституції України та Закону України Про виконавче провадження .

Відзиву на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходило.

У судовому засіданні 01.10.2020 року апелянт - ОСОБА_1 та його представник - адвокат Гаврилюк П.С. доводи апеляційної скарги підтримали в повному обсязі, просили суд апеляційну скаргу задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача - адвокат Главацький Ю.А. заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив суд ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 07.06.2019 року залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

Ухвалою Одеського апеляційного суду в особі головуючого судді Кравця Ю.І. від 16.09.2019 року провадження по справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 07.06.2019 року по справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: приватний виконавець Колечко Дмитро Миколайович та стягувач ОСОБА_4 , про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 07.11.2019 на виконання п. 1.4. Тимчасових засад використання автоматизованої системи документообігу суду в Одеському апеляційному суді, затвердженими рішенням зборів суддів Одеського апеляційного суду 28.12.2018 року зі змінами від 23.10.2019 року та рішенням ВРП "Про переведення суддів апеляційного суду Одеської області Громіка Р.Д. до Одеського апеляційного суду" від 15.10.2019 року № 2739/0/15-19, рішенням ВРП "Про переведення суддів апеляційного суду Одеської області Князюка О.В. до Одеського апеляційного суду" від 15.10.2019 року № 2733/0/15-19року визначено колегію суддів Одеського апеляційного суду в складі: головуючого - Князюка О. В., суддів: О. С. Комлевої, О. Г. Журавльова.

Розпорядженням № 5927 Щодо повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 22.11.2019 року у відповідності до п. 3.12. Тимчасових засад використання автоматизованої системи документообігу суду в Одеському апеляційному суді, затвердженими рішенням зборів суддів Одеського апеляційного суду 28.12.2018 року з подальшими змінами було проведено автоматизований розподіл справи та визначено колегію суддів Одеського апеляційного суду в складі: головуючого - Князюка О. В., суддів: Таварткіладзе О. М.та Заїкіна А. П.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року справу було прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини

Судом встановлено, що рішенням Київського районного суду м. Одеси від 09.08.2017 року по цивільнфї справі №520/6268/16ц були частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_4 і стягнуто з ОСОБА_5 сума авансу, сплаченого за розпискою від 28.11.2012 року у розмірі 73000 доларів США, що у гривневому еквіваленті на день ухвалення рішення становить 1 878476, 66 грн., і судові витрати у загальному розмірі 7 165,61 грн.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 18.01.2019 року було виправлено прізвище відповідача у рішенні від 09.08.2017 року, та зазначене прізвище відповідача: Параманчук .

Постановою від 27.09.2018 року рішення Київського районного суду від 09.08.2017 року було викладено в новий редакції : стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 1834760,90 грн., що станом на 25.06.2017 року еквівалентно 73000 доларів США .

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 05.12.2018 року було виправлено в абзаці третьому резолютивної частини постанови апеляційного суду Одеської області від 27.08.2018 року допущену в прізвищі відповідача ОСОБА_6 описку. Вірним слід вважати Стягнути з ОСОБА_1 … .

На підставі постанови від 2709.2018 року Київським районним судом м. Одеси 04.01.2019 року було виданий виконавчий лист в якому, на титульному листі, зазначено: повна назва суду: Київський районний суд м. Одеси. 27.09.2018 року Апеляційний суд за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , третя особа ОСОБА_9 про стягнення авансу стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 1834760,90 грн., що станом на 25.05.2016 року еквівалентно 73000 дол. США. Постанова набрала чинності: 27.09.2018 року. Виконавчий лист може бути пред`явлений до виконання протягом трьох років . На звороті виконавчого листа зазначено: відомості про боржника: ОСОБА_10 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 , Овідіопольським РВ м Одеси , місто мешкання: Одеська обл., Овідіопольський район, смт. Таїрове, вул. 40 річчя Перемоги, 50, к.15, відомості про стягувача: ОСОБА_4 (ІПН: НОМЕР_2 ), АДРЕСА_1 . Виконавчий лист виданий 04.01.2019 року, суддя /підпис/ О.М. Куриленко, секретар /підпис/ Н.Р.Абухіна .

Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно із ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Згідно з ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог не оскаржується, тому законність та обґрунтованість рішення суду в цій частині в апеляційному порядку не перевіряється.

Статтями 5, 12, 13, 81, 83 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції правильно були встановлені наступні обставини.

Судом встановлено, що рішенням Київського районного суду м. Одеси від 09.08.2017 року по цивільної справі №520/6268/16ц були частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_4 і стягнуто з ОСОБА_1 сума авансу, сплаченого за розпискою від 28.11.2012 року у розмірі 73000 доларів США, що у гривневому еквіваленті на день ухвалення рішення становить 1 878476, 66 грн., і судові витрати у загальному розмірі 7 165,61 грн.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 18.01.2019 року було виправлено прізвище відповідача у рішенні від 09.08.2017 року, та зазначене прізвище відповідача: ОСОБА_11 .

Постановою від 27.09.2018 року рішення Київського районного суду від 09.08.2017 року було викладено в новий редакції : стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 1834760,90 грн., що станом на 25.06.2017 року еквівалентно 73000 доларів США .

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 05.12.2018 року було виправлено в абзаці третьому резолютивної частини постанови апеляційного суду Одеської області від 27.08.2018 року допущену в прізвищі відповідача ОСОБА_1 описку. Вірним слід вважати Стягнути з ОСОБА_1 … .

На підставі постанови від 2709.2018 року Київським районним судом м. Одеси 04.01.2019 року було виданий виконавчий лист в якому, на титульному листі, зазначено: повна назва суду: Київський районний суд м. Одеси. 27.09.2018 року Апеляційний суд за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_9 про стягнення авансу стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 1834760,90 грн., що станом на 25.05.2016 року еквівалентно 73000 дол. США. Постанова набрала чинності: 27.09.2018 року. Виконавчий лист може бути пред`явлений до виконання протягом трьох років . На звороті виконавчого листа зазначено: відомості про боржника: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 , Овідіопольським РВ м Одеси , місто мешкання: Одеська обл., Овідіопольський район, смт. Таїрове, вул. 40 річчя Перемоги, 50, к.15, відомості про стягувача: ОСОБА_4 (ІПН: НОМЕР_2 ), АДРЕСА_1 . Виконавчий лист виданий 04.01.2019 року, суддя /підпис/ О.М. Куриленко, секретар /підпис/ Н.Р.Абухіна .

Цивільний процесуальний кодекс України (далі ЦПК України) визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.

Частиною першою статті 432 ЦПК України, передбачено, що суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Підстави для цього зазначені у частині другої зазначеної статті, відповідно до якої суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Частиною четвертою даної статті визначено, що про виправлення помилки в виконавчому документі та визнання його таким, що не підлягає виконанню, суд постановляє ухвалу. Якщо стягнення за таким виконавчим документом уже відбулося повністю або частково, суд одночасно з вирішенням вказаних питань на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим документом.

Законом України Про виконавче провадження , 2016 р., (далі Закон) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 3 цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

У виконавчому документі, відповідно до вимог ч.1 ст. 4 Закону зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

Пунктом шостим частини четвертої статті четвертої Закону встановлено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.

Скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, у відповідності до вимог п.5 ч.1 ст. 39 Закону, є підставою для закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України, статті 18 ЦПК України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

Відповідно до вимог статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Згідно ч. 1ст. 18 Цивільного процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. При цьому виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено ст. ст. 6,13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на виконання рішення, яке виніс суд, є невід`ємною частиною права на суд , а ефективний захист сторони у справі, а отже, і відновлення справедливості, передбачає зобов`язання адміністративних органів виконувати рішення (пункт 40 рішення від 19 березня 1997 року у справі Горнсбі проти Греції ).

Згідно зі статтею 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.

В інформаційному листі ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах від 25 вересня 2015 року звернути увагу судів, що процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа;помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Так, наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові. Обов`язок боржника може припинятися з передбачених законом підстав. Підстави припинення цивільно-правових зобов`язань, зокрема, містить глава 50 розділу І книги п`ятої ЦК України. Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання. Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Відсутність у виконавчому листі відомостей про дату народження боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків та його паспортні дані не є обов`язковою підставою для повернення державним виконавцем виконавчих документів без прийняття до виконання і не позбавляє виконавця скористатися своїм правом та отримати таку інформацію у відповідних установах .

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, розглянувши 22 серпня 2018 року цивільну справу № 471/283/17ц (провадження № 61-331св18) за скаргами на бездіяльність державного виконавця Братського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області.

Аналогічний правовий висновок викладений і в постанові Верховного Суду від 27 грудня 2018 року у справі № 469/1357/16ц (провадження № 61-32698св18), прийнятій колегією суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду.

Обґрунтовуючи такий висновок, Верховний Суд посилався на ч. 3 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження , якою передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.

Такий правовий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові № 6-62цс14 від 25 червня 2014 року, у якій ідеться про те, що відсутність у виконавчому листі ідентифікаційного номера боржника не є підставою для відмови державним виконавцем у відкритті виконавчого провадження.

Головним завданням виконавчого провадження є правильне і своєчасне виконання судового рішення. За умови відсутності у виконавчому листі окремих персональних даних у виконавця є можливість направити запит до відповідних державних органів для отримання цієї інформації.

Повернення виконавчого документа через відсутність у виконавчому листі даних про особу має ознаки формальності, оскільки у виконавця під час виконання судового рішення не виникає проблем із отриманням такої інформації з баз даних і реєстрів. Саме тому судова практика складається таким чином, щоб судове рішення було виконано якомога швидше.

Враховуючи вищенаведене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що не підлягає задоволенню заява ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа виданого Київським районним судом м. Одеси 04.01.2019 року по справі № 520/6286/16ц, таким, що не підлягає виконанню, з наступних підстав.

Описка у прізвищі боржника (при чому у виконавчому листі декілька разів надруковано прізвище ОСОБА_11 і ОСОБА_12 ), відсутність РНОКПП, при наявності як в самому листі відомостей які дозволяють ідентифікувати особу (паспортні дані та місце проживання) при наявності ухвали апеляційного суду яким було виправлено у резолютивної частині постанови прізвище особи, з якою підлягає стягненню заборгованість а також лише один раз наявність визначення прізвища та ініціалів посадових осіб які видали виконавчий лист, на думку суду, є формальними ознаками, повернення по яким виконавчого документа буде ознаками надмірного формалізму , який є неприпустимим при судовому розгляді справи, в якому виконавче провадження є завершальною стадією.

При розгляді даного питання суд оцінює баланс прав сторін виконавчого провадження, які можуть бути порушеними даним рішенням.

З одного боку це позивач по справі, якому рішенням суду (набрало законної сили 27.08.2018 року) були поновлені порушені права шляхом стягнення із відповідача грошей, та яка очікує виконання рішення суду як кінцеву стадію судового процесу - саме поновлення порушених прав.

З іншого боку боржник, який розуміє про наявність рішення про стягнення з нього грошей та свої обов`язки щодо необхідності його виконання, права якого даним рішенням виконавця щодо прийняття до провадження виконавчого листа не змінюються та не збільшуються, а лише починають виконуватися у примусовому порядку, у зв`язку із відсутністю добровільного погашення.

Дані обставини надають суду змогу вважати, що визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню з формальних підстав, приведе до закінчення виконавчого провадження та продовження порушення прав стягувача, а відмова , в свою чергу, не змінить права та обов`язки боржника, відносно якого існує рішення , яке набрало законної сили та яке підлягає виконання у будь-якому випадку якомога швидше.

Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ Гірвісаарі проти Фінляндії , п.32.)

Тому, на думку колегії суддів, справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, доводи апеляційної скарги його не спростовують, судове рішення ухвалено у відповідності до вимог процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу суду залишити без змін.

РЕЗУЛЮТИВНА ЧАСТИНА

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Київського районного суду м. Одеси, від 07 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 07.10.2020 року.

Головуючий: О.В. Князюк

Судді: А.П. Заїкін

О.М. Таварткіладзе