Постанова

від 01.10.2020 по справі 520/6286/16-ц

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2259/20

Номер справи місцевого суду: 520/6286/16-ц

Головуючий у першій інстанції Маломуж А. І.

Доповідач Князюк О. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2020 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії:

головуючого Князюка О. В.,

суддів: Заїкіна А.П., Таварткіладзе О. М.,

за участю секретаря судового засідання - Бикової К.А.

учасники справи:

- апелянт - ОСОБА_1 ,

- представник апелянта - ОСОБА_2 ,

- представник позивача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 01.04.2019 року по цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця Одеського виконавчого округу Колечко Дмитра Миколайовича про зобов`язання вчинити певній дії, -

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

19.03.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Одеси зі скаргою на дії приватного виконавця Одеського виконавчого округу Колечко Дмитра Миколайовича про зобов`язання вчинити певні дії, посилаючись на те, що в провадженні приватного виконавця Колечко Д.М. перебуває виконавче провадження ВП № 58151794 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 1 834 760 грн. 90 коп. що станом на 25.05.2016 року еквівалентно 73 000 дол. США., про яке боржнику не було відомо, виконавець належним чином не повідомивши його передав майно на реалізацію, а тому вважає дії приватного виконавця неправомірними та просить зобов`язати приватного виконавця зупинити проведення електронних торгів щодо вказаного майна.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 01 квітня 2019 року у задоволені скарги ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на дії приватного виконавця Одеського виконавчого округу Колечко Дмитра Миколайовича (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) про зобов`язання вчинити певні дії було відмовлено.

Коротний зміст вимог апеляційної скарги

15 квітня 2019 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 01.04.2019 року, відповідно до якої апелянт просить скасувати оскаржувану ухвалу Київського районного суду м. Одеси та ухвалити нове рішення, яким задовольнити скаргу ОСОБА_1 та визнати дії приватного виконавця Колечко Дмитра Миколайовича, а саме: звернення з заявою на реалізацію арештованого майна - домоволодіння АДРЕСА_3 та земельної ділянки, на якій розташоване зазначене домоволодіння неправомірними, зобов`язати приватного виконавця усунути порушення закону - статей 28, 57 Закону України Про виконавче провадження та усунути порушення пунктів 1, 2, 3, розділу ІІ Порядку реалізації арештованого майна, до розгляду апеляційної скарги по суті вжити заходи забезпечення скарги - зобов`язавши приватного виконавця Колечко Дмитра Миколайовича зупинити проведення електронних торгів майна, зареєстрованого у системі СЕТАМ лот номер 331233.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу та заперечення інших учасників справи

У поданій апеляційні скарзі ОСОБА_1 не погоджуючись з ухвалою суду, посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права, та зазначає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, ОСОБА_1 звертає увагу колегії суддів по-перше на те, що копію Постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 58151794, яка постановлена приватним виконавцем 21 січня 2019 року боржник ОСОБА_1 вперше отримав 05 березня 2019 року в офісі приватного виконавця у м. Іллічівськ, Одеської області, про що саме 05.03.2019 року вчинив напис на аркуші Постанови нижче підпису приватного виконавця наступного змісту: Получил Параманчук А.Я. підпис .

ОСОБА_1 звертає увагу колегії суддів на той факт, що спрямована приватним виконавцем постанова про відкриття виконавчого провадження рекомендованим поштовим відправленням повернулась до відправника без вручення адресату. Таким чином ОСОБА_1 не одержав копію Постанови, а повідомлення про вручення зазначеного рекомендованого поштового відправлення адресату приватний виконавець не отримав.

Тому, апелянт вважає, що приватний виконавець Колечко Д.М. не виконав вимоги статті 28 Закону України Про виконавче провадження , не довів до відома боржника ухвалення ним Постанови про відкриття виконавчого провадження.

Проте, в подальшому, за відсутністю повідомлення про вручення боржнику ОСОБА_5 копії Постанови про відкриття виконавчого провадження ОСОБА_6 наклав арешт на будинок і на земельну ділянку та передав зазначене майно на реалізацію організатору електронних торгів СЕТАМ.

Електронні торги призначалися на 07 березня 2019 року, лот номер 331233, стартова ціна 2 459 617 гривень. Торги з невідомих для апелянта причин не відбулися.

Також, апелянт зазначає, що згідно Порядку реалізації арештованого майна , затвердженого Наказом Міністерства юстиції від 30.09.2016 року № 1301/29431 подання організатору торгів заявки на реалізацію арештованого майна має передувати оцінка його майна. Незважаючи на ту обставину, що у судовому рішенні, примусове виконання якого забезпечує приватний виконавець Колечко Д.М. зазначена ціна 173 000 дол., тобто приватний виконавець у заявці зазначив ціну у два рази меншу від встановленої суми судом. ОСОБА_1 вказує на те, що якщо вартість садиби встановлена в порядку, передбаченому статтею 57 Закону України Про виконавче провадження , то приватний виконавець не виконав вимог цієї статті Закону та не направив боржнику копію постанов про звернення стягнення на будинок та накладення арешту на будинок, не ознайомив боржника з результатами визначення вартості будинку у земельної ділянки (садиби), ігноруючи зазначені приписи передав заяву та документи щодо садиби організатору для проведення торгів, та не сповістив організатора про осіб місце проживання яких є саме вказаний будинок.

Апелянт вважає, що бездіяльність приватного виконавця та пряме порушення норм Закону України про виконавче провадження порушує право боржника на своєчасне оскарження дій приватного виконавця, позбавляє боржника можливості самостійно добровільно виконати рішення суду.

Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається також на те, що судом першої інстанції витлумачено статтю 28 Закону України Про виконавче провадження без урахування статті 1, 2 вказаного Закону та ігноруючи приписи статей 3, 55, 64 Конституції України.

Таким чином, з огляду на зазначене в апеляційній скарзі просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 01.04.2019 року та ухвалити нове рішення, яким скаргу ОСОБА_1 на дії приватного виконавця Колечко Д.М. про зобов`язання вчинити певні дії задовольнити в повному обсязі.

Апелянт зазначає, що наведені судом першої інстанції обгрунтування в оскаржуваної ухвали висновки Верховного Суду та висновки ВССУ, постановлені в інших справах, з іншими правовідносинами сторін є такими, що не можуть виправдати ігнорування судом прямої вказівки Конституції України та Закону України Про виконавче провадження .

Відзиву на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходило.

У судовому засіданні 01.10.2020 року апелянт - ОСОБА_1 та його представник - адвокат Гаврилюк П.С. доводи апеляційної скарги підтримали в повному обсязі, просили суд апеляційну скаргу задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача - адвокат Главацький Ю.А. заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив суд ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 01.04.2019 року залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 20.06.2019 року справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 01.04.2019 року по цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця Одеського виконавчого округу Колечко Дмитра Миколайовича про зобов`язання вчинити певній дії було призначено до розгляду.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 08.11.2019 року на виконання п. 1.4. Тимчасових засад використання автоматизованої системи документообігу суду в Одеському апеляційному суді, затвердженими рішенням зборів суддів Одеського апеляційного суду 28.12.2018 року зі змінами від 23.10.2019 року та рішенням ВРП "Про переведення суддів апеляційного суду Одеської області Громіка Р.Д. до Одеського апеляційного суду" від 15.10.2019 року № 2739/0/15-19, рішенням ВРП "Про переведення суддів апеляційного суду Одеської області Князюка О.В. до Одеського апеляційного суду" від 15.10.2019 року № 2733/0/15-19 року визначено колегію суддів Одеського апеляційного суду в складі: головуючого - Князюка О. В., суддів: О. С. Комлевої, О. Г. Журавльова.

Розпорядженням № 5928 Щодо повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 22.11.2019 року у відповідності до п. 3.12. Тимчасових засад використання автоматизованої системи документообігу суду в Одеському апеляційному суді, затвердженими рішенням зборів суддів Одеського апеляційного суду 28.12.2018 року з подальшими змінами було проведено автоматизований розподіл справи та визначено колегію суддів Одеського апеляційного суду в складі: головуючого - Князюка О. В., суддів: Таварткіладзе О. М. та Заїкіна А. П.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 24 грудня 2019 року справу було прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини

Судом встановлено, що постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М від 21.01.2019 року ВП № 58151794, було відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа по справі № 520/6286/16-ц, виданого Київським районним судом міста Одеси 04.01.2019 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 1 834 760 (один мільйон вісімсот тридцять чотири тисячі сімсот шістдесят) грн. 90 коп., що станом на 25.05.2016 року еквівалентно 73 000 дол. США.

Ухвалені приватним виконавцем постанови, а також письмовий висновок з питань оцінки ринкової вартості арештованого нерухомого майна боржника, а саме: житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_3 , надсилалась сторонам, в тому числі боржнику, за адресою вказаною у виконавчому документі рекомендованим поштовим відправленням.

Поштові повідомлення повернулися до приватного виконавця у зв`язку із закінченням терміну зберігання, а тому боржник був не повідомлений про виконавче провадження не з вини приватного виконавця.

Окрім того, 22.01.2019 року, з метою ознайомлення боржника із постановою про відкриття виконавчого провадження, іншими матеріалами справами, а також перевірки майнового стану боржника, приватним виконавцем здійснено виїзд за адресою АДРЕСА_4 (адреса боржника зазначена у виконавчому документі та адреса реєстрації та фактичного мешкання ОСОБА_1 ), однак, потрапити до квартири не вдалося, так як двері ніхто не відчинив, на дзвінки та стук ніхто не реагував. Боржнику ОСОБА_1 було залишено копію постанови про відкриття виконавчого провадження та візитівку приватного виконавця в поштовій скриньці до квартири АДРЕСА_5 , про що був складений відповідний акт виконавця.

22.01.2019 року за вих. № 99, копію постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника, було направлено сторонам виконавчого провадження, а відомості про арешт нерухомого майна боржника внесено до Державних реєстрів

У зв`язку з невиконанням боржником у добровільному порядку рішення суду, виконавцем було призначено суб`єкта оціночної діяльності для участі у виконавчому проваджені з метою визначення ринкової вартості арештованого нерухомого майна боржника.

Згідно звіту суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання ОСОБА_7 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_6 (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності № 961/18 виданий 10 12.2018 Фондом Державного майна України, дійсний до 10.12.2021 року), про незалежну оцінку майна, ринкова вартість об`єкта оцінки -- житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею - 283,3 кв.м. житловою площею - 76,5 кв.м., та земельної ділянки, площею 0, 1001 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель, споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_3 . кадастровий номер: 5123783200:02:001 0233, що належать на праві приватної власності ОСОБА_1 , склала 2 459 617,00 грн.

28 01.2019 року за вих. № 154, у відповідності до положень частини 5 статті 57 Закону України Про виконавче провадження , на адресу сторін виконавчого провадження рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення, було направлено відповідного листа з повідомленням про оцінку арештованого майна, в якому було зазначено про вартість оціненого майна визначену суб`єктом оціночної діяльності, роз`яснені вимоги частини 5 статті 57 Закону України Про виконавче провадження та було запропоновано ознайомитись з матеріалами виконавчого провадження в офісі приватного виконавця в будь-який бажаний для сторін виконавчого провадження час.

Також, 28 01.2019 року на адресу боржника було скеровано вимогу приватного виконавця, якою останнього було зобов`язано: з`явитись до приватного виконавця о 10.00 год. 30.01 2019 року за адресою: АДРЕСА_2 , та надати:

1.Письмові пояснення з приводу невиконання рішення, яке набрало законної сили;

2 Декларацію про доходи та майно за формою, встановленою Міністерством юстиції України (додаток 1 до Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5);

3. Довідку про зареєстрованих осіб в квартирі за адресою: АДРЕСА_4 ;

4. Довідку про зареєстрованих осіб в будинку за адресою:

АДРЕСА_7 . Копії технічних та правовстановлюючих документів на житловий будинок та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_3 ;

6. Якщо вказане майно знаходиться в іпотеці або заставі, копії відповідних документів;

7. Письмові пропозиції щодо видів майна, на яке слід звернути стягнення в першу чергу.

Того ж дня. тобто 28.01.2019 року, приватним виконавцем здійснено виїзд за адресою. АДРЕСА_4 (адреса боржника зазначена у виконавчому документі та адреса реєстрації та фактичного мешкання ОСОБА_1 ), для перевірки майнового стану боржника та ознайомлення останнього з матеріалами виконавчого провадження, однак, і цього разу, потрапити до квартири не вдалося, так як двері ніхто не відчинив, на дзвінки та стук ніхто не реагував. Боржнику ОСОБА_1 було залишено вимогу приватного виконавця від 28.01.2019 року в вхідних дверях та в поштовій скриньці до квартири АДРЕСА_5 , про що був складений відповідний акт приватного виконавця. При проведенні виконавчих дій здійснювалась фотофіксація.

01.02 2019 року, у відповідності до вимог абзацу 2 частини 1 статті 48 Закону України Про виконавче провадження , приватним виконавцем винесено постанову стягнення на майно, що належить на праві приватної власності боржнику ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ). у межах суми звернення стягнення за виконавчим документом, і урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів. Копія зазначеної постанови надіслана сторонам виконавчого провадження 01.02.2019 року за вих. № 213.

В подальшому, коли боржник з`явився на прийом до приватного виконавця 05 березня 2019 року, останній повторно вжив заходи направлені на доведення до відома боржника винесених постанов та письмового висновку з питань оцінки ринкової вартості арештованого нерухомого майна боржника, та надав йому копії зазначених документів.

Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно із ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Згідно з ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Статтями 5, 12, 13, 81, 83 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції правильно були встановлені наступні обставини.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 09.08.2017 року по цивільної справі №520/6268/16ц були частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_4 і стягнуто з ОСОБА_1 сума авансу, сплаченого за розпискою від 28.11.2012 року у розмірі 73000 доларів США, що у гривневому еквіваленті на день ухвалення рішення становить 1 878476, 66 грн., і судові витрати у загальному розмірі 7 165,61 грн.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 18.01.2019 року було виправлено прізвище відповідача у рішенні від 09.08.2017 року, та зазначене прізвище відповідача: ОСОБА_5 .

Постановою від 27.09.2018 року рішення Київського районного суду від 09.08.2017 року було викладено в новий редакції: стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 1834760,90 грн., що станом на 25.06.2017 року еквівалентно 73000 доларів США .

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 05.12.2018 року було виправлено в абзаці третьому резолютивної частини постанови апеляційного суду Одеської області від 27.08.2018 року допущену в прізвищі відповідача ОСОБА_1 описку. Вірним слід вважати Стягнути з ОСОБА_1 … .

На підставі постанови від 27.09.2018 року Київським районним судом м. Одеси 04.01.2019 року було виданий виконавчий лист в якому, на титульному листі, зазначено: повна назва суду: Київський районний суд м. Одеси. 27.09.2018 року Апеляційний суд за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_8 , ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_9 про стягнення авансу стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 1834760,90 грн., що станом на 25.05.2016 року еквівалентно 73000 дол. США. Постанова набрала чинності: 27.09.2018 року. Виконавчий лист може бути пред`явлений до виконання протягом трьох років . На звороті виконавчого листа зазначено: відомості про боржника: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_3 , Овідіопольським РВ м Одеси , місто мешкання: Одеська обл., Овідіопольський район, смт. Таїрове, вул. 40 річчя Перемоги, 50, к.15, відомості про стягувача: ОСОБА_4 (ІПН: НОМЕР_4 ), АДРЕСА_3 . Виконавчий лист виданий 04.01.2019 року, суддя /підпис/ О.М. Куриленко, секретар /підпис/ Н.Р.Абухіна .

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М від 21.01.2019 року ВП № 58151794, було відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа по справі № 520/6286/16-ц, виданого Київським районним судом міста Одеси 04.01.2019 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 1 834 760 (один мільйон вісімсот тридцять чотири тисячі сімсот шістдесят) грн. 90 коп.. що станом на 25.05.2016 року еквівалентно 73 000 дол. США.

За ст. 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За ст. 5 Закону України Про виконавче провадження примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

У відповідності до ст. 2 Закону України Про виконавче провадження , виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Згідно до положень ст. 18 Закону України Про виконавче провадження , виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону України "Про виконавче провадження", копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Під час вчинення виконавчих дій приватному виконацю стало відомо, що за боржником зареєстроване нерухоме майно, а саме: земельна ділянка та житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідно до п. 6 ч. 3 статті 18 Закону України Про виконавче провадження , виконавець під час здійснення виконавчого провадження має права: накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законом порядку.

За приписами ч. 1 абзаців 1, 3 частини 3 статті 6 Закону України Про виконавче провадження , арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника або про опис та арешт майна боржника. Постанова про арешт майна боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Положенням ч. 2. 4 статті 19 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного дня після виявлення, крім випадків передбачених ч. 7 статті 26 цього Закону. Опис та арешт майна здійснюється не пізніше як на п`ятий робочий день з дня отримання інформації про його місцезнаходження.

Постановою про опис та арешт майна (коштів) боржника від 22.01.2019 року приватним виконавцем було описано та накладено арешт на земельну ділянку та житловий будинок належні боржнику ОСОБА_1

22.01.2019 року за вих. № 99 копію постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника. Було направлено сторонам виконавчого провадження, а відомості про арешт майна божника внесені до Державного реєстру.

У зв`язку з невиконанням боржником у добровільному порядку рішення суду, про яке ОСОБА_10 було відомо з 2018 року, виконавцем було призначено суб`єкта оціночної діяльності для участі у виконавчому провадженні з метою визначення ринкової вартості арештованого майна боржника.

Апеляційний суд відхиляє доводи апелянта з приводу неналежності ціни садиби зазначеної приватним виконавцем у заяві апеляційний суд вважає зазначити наступне.

Відповідно до статті 57 Закону України Про виконавче провадження визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна. У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання. У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна. Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем. Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом. Звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні є дійсним протягом шести місяців з дня його підписання суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно. Якщо строк дійсності звіту про оцінку майна закінчився після передачі майна на реалізацію, повторна оцінка такого майна не проводиться.

Згідно звіту суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання ОСОБА_7 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_6 (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності № 961/18 виданий 10 12.2018 Фондом Державного майна України, дійсний до 10.12.2021 року), про незалежну оцінку майна, ринкова вартість об`єкта оцінки -- житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею - 283,3 кв.м. житловою площею - 76,5 кв.м., та земельної ділянки, площею 0, 1001 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель, споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_3 . кадастровий номер: 5123783200:02:001 0233, що належать на праві приватної власності ОСОБА_1 , склала 2 459 617,00 гри.

Таким чином, сума зазначена приватним виконавцем Колечко Д.М. у заяві відповідає звіту суб`єкта оціночної діяльності та являється цілком вмотивованою.

Колегія суддів звертає увагу також на те, що 28 01.2019 року за вих. № 154, у відповідності до положень частини 5 статті 57 Закону України Про виконавче провадження , на адресу сторін виконавчого провадження рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення, було направлено відповідного листа з повідомленням про оцінку арештованого майна, в якому було зазначено про вартість оціненого майна визначену суб`єктом оціночної діяльності, роз`яснені вимоги частини 5 статті 57 Закону України Про виконавче провадження та було запропоновано ознайомитись з матеріалами виконавчого провадження в офісі приватного виконавця в будь-який бажаний для сторін виконавчого провадження час.

Також, 28.01.2019 року на адресу боржника було скеровано вимогу приватного виконавця, якою останнього було зобов`язано: з`явитись до приватного виконавця о 10.00 год. 30.01 2019 року за адресою: АДРЕСА_2 , та надати відповідні пояснення та документи.

Того ж дня. тобто 28.01.2019 року, приватним виконавцем здійснено виїзд за адресою. АДРЕСА_4 (адреса боржника зазначена у виконавчому документі та адреса реєстрації та фактичного мешкання ОСОБА_1 ), для перевірки майнового стану боржника та ознайомлення останнього з матеріалами виконавчого провадження, однак, і цього разу, потрапити до квартири не вдалося, так як двері ніхто не відчинив, на дзвінки та стук ніхто не реагував. Боржнику ОСОБА_1 було залишено вимогу приватного виконавця від 28.01.2019 року в вхідних дверях та в поштовій скриньці до квартири АДРЕСА_5 , про що був складений відповідний акт приватного виконавця. При проведенні виконавчих дій здійснювалась фотофіксація (фотокартки наявні в матеріалах справи).

Ухвалені приватним виконавцем постанови, а також письмовий висновок з питань оцінки ринкової вартості арештованого нерухомого майна боржника, а саме: житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_3 , надсилалась сторонам, в тому числі боржнику, за адресою вказаною у виконавчому документі рекомендованим поштовим відправленням.

Поштові повідомлення повернулися до приватного виконавця у зв`язку із закінченням терміну зберігання, а тому боржник був не повідомлений про виконавче провадження не з вини приватного виконавця.

В подальшому, коли боржник з`явився на прийом до приватного виконавця 05 березня 2019 року, останній повторно вжив заходи направлені на доведення до відома боржника винесених постанов та письмового висновку з питань оцінки ринкової вартості арештованого нерухомого майна боржника, та надав йому копії зазначених документів.

Законом України Про виконавче провадження , 2016 р., ( далі Закон ) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що дії приватного виконавця з приводу примусового виконання рішення Київського районного суду міста Одеси від 09 серпня 2017 року були вчинені із дотриманням діючого законодавства, а твердження ОСОБА_1 є необґрунтованими, недоведеними та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, а також наданими поясненнями сторін.

Окрім того, жодною нормою ЦПК та іншим законом не передбачено зупинення судом проведення електронних торгів при розгляді скарги на дії державного виконавця, а навпаки таке зупинення є повноваженнями державного виконавця, у провадженні якого знаходиться справа.

Згідно з роз`ясненнями пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеними у п. 15 постанови від 07 лютого 2014 року № 6 Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах (із змінами і доповненнями, внесеними постановою від 03 червня 2016 року № 4), при розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд не вправі вжити заходів забезпечення скарги (аналогічно забезпеченню позову) шляхом зупинення виконавчого провадження, зупинення дії оскаржуваного рішення тощо, оскільки зазначене не є повноваженнями суду, а є виключним повноваженням державного виконавця, яке може бути оскаржено до суду.

Законом України Про виконавче провадження у ст. 34 врегульовано питання зупинення вчинення виконавчих дій, і це питання відноситься виключно до компетенції державного виконавця. Таким чином, розглядаючи скаргу на дії державного виконавця, суд не наділений повноваженнями вирішувати питання щодо вжиття заходів так би мовити забезпечення скарги шляхом зупинення реалізації майна, адже за приписами вищевказаних норм матеріального і процесуального права вирішення питання про зупинення вчинення виконавчих дій відноситься виключно до компетенції державного виконавця.

Враховуючи, що в вільний процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004 ЦПК України відсутня правова норма, яка б надавала суду повноваження в порядку забезпечення скарги вживати заходи забезпечення скарги на дії державного виконавця шляхом зупинення реалізації майна, ВССУ в ухвалі від 25.10.2017 у справі № 296/4819/17 дійшов висновку, що зупинивши передачу майна на реалізацію, суди порушили норми ЦПК України та вийшли за межі своїх процесуальних повноважень.

Колегія суддів апеляційного суду після повного та об`єктивного дослідження обставин справи, та дослідження наданих матеріалів, вважає, що судом першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця Колечко О.Д.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду та були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ Гірвісаарі проти Фінляндії , п.32.)

Тому, на думку колегії суддів, справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни ухвали суду першої інстанції немає.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, доводи апеляційної скарги його не спростовують, судове рішення ухвалено у відповідності до вимог процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу суду залишити без змін.

РЕЗУЛЮТИВНА ЧАСТИНА

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Київського районного суду м. Одеси, від 01 квітня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 07.10.2020 року.

Головуючий: О.В. Князюк

Судді: А.П. Заїкін

О.М. Таварткіладзе