Постанова

від 21.10.2020 по справі 297/3022/14-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

21 жовтня 2020 року

місто Київ

справа № 297/3022/14-ц

провадження № 61-15116св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство Універсал Банк ,

відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю ВМП ТРАНС БЕРЕГОВО , Товариство з обмеженою відповідальністю БЕРЕГ-ІНТЕР ТРАНС , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Універсал Банк на додаткове рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 12 травня 2017 року у складі судді Ільтя І. І. та постанову Апеляційного суду Закарпатської області від 18 січня 2018 року у складі колегії суддів: Собослоя Г. Г., Готри Т. Ю., Бисаги Т. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

У листопаді 2014 року Публічне акціонерне товариство Універсал Банк

(далі - ПАТ Універсал Банк , банк) звернулося до суду з позовом про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю

ВМП ТРАНС БЕРЕГОВО (далі - ТОВ ВМП ТРАНС БЕРЕГОВО ), Товариства з обмеженою відповідальністю БЕРЕГ-ІНТЕР ТРАНС (далі - ТОВ БЕРЕГ-ІНТЕР ТРАНС ), ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості за кредитом у розмірі 77 579, 15 дол. США, що за курсом Національного банку України станом на 22 вересня 2014 року становить 1 046 520, 16 грн.

Позов обґрунтовано тим, що 30 березня 2007 року між ПАТ Універсал Банк та ТОВ ВМП ТРАНС БЕРЕГОВО укладено договір кредиту № 05/492К-07, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 150 000, 00 дол. США зі сплатою 13 % річних.

На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором укладено 30 березня 2007 року договір застави з ТОВ ВМП ТРАНС БЕРЕГОВО , за реєстровим номером № 1-1470, який посвідчений державним нотаріусом Берегівської державної нотаріальної контори Кирияк Кларою Миколаївною, згідно з яким передано в іпотеку нерухоме майно, нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1 .

25 вересня 2009 року з метою забезпечення виконання зобов`язань

ТОВ ВМП ТРАНС БЕРЕГОВО за кредитним договором між ПАТ Універсал Банк та ОСОБА_1 укладено договір поруки № 05/492-07-П1.

12 листопада 2009 року для забезпечення виконання зобов`язань

ТОВ ВМП ТРАНС БЕРЕГОВО за кредитним договором між ПАТ Універсал Банк та ОСОБА_2 укладено договір поруки №05/492-07-П2.

14 червня 2011 року для забезпечення виконання зобов`язань

ТОВ ВМП ТРАНС БЕРЕГОВО за кредитним договором між ПАТ Універсал Банк та ТОВ БЕРЕГ-ІНТЕР ТРАНС укладено договір поруки.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Заочним рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області від 11 лютого 2015 року позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ТОВ ВМП ТРАНС БЕРЕГОВО , ТОВ БЕРЕГ-ІНТЕР ТРАНС , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ Універсал Банк заборгованість за кредитним договором у розмірі 1 046 520, 16 грн. Здійснено розподіл судових витрат.

24 квітня 2015 року Берегівським районним судом Закарпатської області ухвалено додаткове рішення, яким: В резолютивній частині рішення зазначити, що стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю ВМП Транс Берегово , Товариства з обмеженою відповідальністю Берег-Інтер Транс , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в користь Публічного акціонерного товариства Універсал Банк заборгованість за кредитним договором № 05/492К-07 від 30.03.2007 року у розмірі 77 579 (сімдесят сім тисяч п`ятсот сімдесят дев`ять) доларів США 15 центів.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю ВМП Транс Берегово , Товариства з обмеженою відповідальністю Берег-Інтер Транс , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в користь Публічного акціонерного товариства Універсал Банк заборгованість за кредитним договором № 05/492К-07 від 30.03.2007 року судові витрати в розмірі 3 654 (три тисячі шістсот п`ятдесят чотири) гривні .

Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 20 вересня 2016 року скасовано заочне рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 11 лютого 2015 року. Справу призначено до розгляду у загальному порядку.

Заочним рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області від 09 грудня 2016 року позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ТОВ ВМП ТРАНС БЕРЕГОВО , ТОВ БЕРЕГ-ІНТЕР ТРАНС , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ Універсал Банк заборгованість за кредитним договором у розмірі 77 579, 15 дол. США. Здійснено розподіл судових витрат.

Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 04 квітня 2017 року знято з апеляційного розгляду справу № 297/3022/14-ц за апеляційними скаргами ТОВ ВМП ТРАНС БЕРЕГОВО та ОСОБА_1 на заочне рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 09 грудня 2016 року. Справу направлено до суду першої інстанції для ухвалення додаткового рішення.

Суд апеляційної інстанції встановив, що під час ухвалення судом першої інстанції заочного рішення у його резолютивній частині зазначено неповний розрахунок суми боргу, зокрема, сума зазначена в іноземній валюті.

12 травня 2017 року Берегівським районним судом Закарпатської області ухвалено додаткове рішення, яким: В резолютивній частині рішення зазначити, що стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю ВМП Транс Берегово , Товариства з обмеженою відповідальністю Берег-Інтер Транс , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в користь Публічного акціонерного товариства Універсал Банк заборгованість за кредитним договором № 05/492К-07 від 30.03.2007 року у розмірі 77 579 (сімдесят сім тисяч п`ятсот сімдесят дев`ять) доларів США 15 центів, що за офіційним курсом НБУ станом на 22.09.2014 року становить 1 046 520 (один мільйон сорок шість тисяч п`ятсот двадцять) гривень 16 копійок.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю ВМП Транс Берегово , Товариства з обмеженою відповідальністю Берег-Інтер Транс , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в користь Публічного акціонерного товариства Універсал Банк заборгованість за кредитним договором № 05/492К-07 від 30.03.2007 року судові витрати в розмірі 3 654 (три тисячі шістсот п`ятдесят чотири) гривні .

Суд першої інстанції, ухвалюючи додаткове рішення від 12 травня 2017 року, зробив висновок, що стягнуту заочним рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області від 09 грудня 2016 року суму боргу за кредитним договором в іноземній валюті необхідно зазначити в гривневому еквіваленті, що відповідає ціні позову на час звернення до суду.

Постановою Апеляційного суду Закарпатської області від 18 січня 2018 року заочне рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 09 грудня 2016 року та додаткове рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 12 травня 2017 року залишені без змін.

Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін додаткове рішення суду першої інстанції, зробив висновок, що ПАТ Універсал Банк на момент звернення до суду із позовом зазначив еквівалент суми боргу у національній валюті за офіційним курсом Національного банку України, що відповідало ціні позову на час звернення до суду.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ПАТ Універсал Банк , в якій банк просив скасувати додаткове рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 12 травня 2017 року та постанову Апеляційного суду Закарпатської області від 18 січня 2018 року в частині залишення без задоволення апеляційної скарги банку.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтовується тим, що судами першої та апеляційної інстанцій допущено порушення норм процесуального права, а саме не досліджено кредитний договір, предметом якого є грошові кошти в іноземній валюті. На переконання заявника, суди зобов`язані були установити наявність у банку ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями та стягнути суму боргу в іноземній валюті. Також вважає, що суд першої інстанції безпідставно стягнув суму боргу в національній валюті, оскільки з часу звернення до суду із позовом та ухвалення у справі остаточного рішення минув тривалий період часу, відбулися значні зміни курсу валют, що призвело до знецінення національної валюти.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надходив .

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

Ухвалою Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження, а ухвалою від 15 вересня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).

Відповідно до пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ (далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Враховуючи, що касаційна скарга у справі, що переглядається, подана у жовтні 2018 року, вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-IX.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного рішення суду першої інстанції визначені в статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року) , відповідно до яких рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні .

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.

Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій

30 березня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством Банк Універсальний , правонаступником якого є ПАТ Універсал Банк , та ТОВ ВМП ТРАНС БЕРЕГОВО укладено договір кредиту № 05/492К-07.

Відповідно до пункту 1.1 зазначеного договору сума кредиту - 150 000, 00; валюта кредиту - долар США.

ПАТ Універсал Банк звернулося до суду із позовом про солідарне стягнення з ТОВ ВМП ТРАНС БЕРЕГОВО , ТОВ БЕРЕГ-ІНТЕР ТРАНС , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором у розмірі 77 579, 15 дол. США, що еквівалентно за офіційним курсом Національного банку України станом на 22 вересня 2014 року 1 046 520, 16 грн.

Берегівський районний суд Закарпатської області, ухвалюючи 12 травня 2017 року додаткове рішення, визнав, що зазначення еквівалента стягнутої цим судом в іноземній валюті суми боргу відповідатиме вимогам статті 533 ЦК України .

Право, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин

Відповідно до частини першої статті 220 ЦПК України 2004 року суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної суми грошових коштів, які підлягають стягненню, майно, яке підлягає передачі, або які дії треба виконати; 3) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 367 цього Кодексу; 4) судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Відповідно до вимог статті 192 ЦК України гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

За змістом статті 524 ЦК України грошовим визнається зобов`язання, виражене у грошовій одиниці України - гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

У частині третій статті 533 ЦК України зазначено, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Правовий режим іноземної валюти на території України, хоча і пов`язується з певними обмеженнями в її використанні як платіжного засобу, тим не менше, не виключає здійснення платежів в іноземній валюті.

Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі

Ухвалюючи додаткове рішення у справі, Берегівський районний суд Закарпатської області визначив розмір та стягнув відповідну суму боргу в іноземній валюті з її відображенням в еквіваленті у гривнях за офіційним курсом НБУ станом на 22 вересня 2014 року.

Тобто, визначаючи розмір та валюту грошового зобов`язання, суд вирішив, що стягненню з боржника підлягає відповідна сума саме в іноземній валюті. Додатково судом зазначено про те, що стягнута судом сума боргу у іноземній валюті становить певний еквівалент за офіційним курсом НБУ у національній валюті України.

Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті (статті 192, 533 ЦК України). Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.

Суд має право ухвалити рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором в іноземній валюті. При цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

Визначення в резолютивній частині судового рішення заборгованості не лише у валюті кредитного зобов`язання, але і гривневому еквіваленті стягнутої в іноземній валюті суми коштів, не відповідає наведеним вимогам законодавства, є зайвим і неправильним.

Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 521/21255/13-ц (провадження

№ 14-600цс18).

Відповідно до умов кредитного договору від 30 березня 2007 року, банк зобов`язався надати позичальнику однією сумою кредит (грошові кошти) в іноземній валюті - доларах США.

За правилами підпунктів 4.1.3, 4.2, 4.3 зазначеного правочину кредит надається одноразово всією сумою шляхом перерахування іноземної валюти з кредитного рахунку позичальника на його поточний рахунок в іноземній валюті. Повернення кредиту здійснюється в тій валюті, в якій він був наданий шляхом перерахування коштів на кредитний рахунок. Сплати процентів за користування кредитом здійснюється позичальником самостійно в тій валюті, в якій був наданий кредит, шляхом перерахування коштів на рахунок.

Частиною другою статті 1054 ЦК України визначено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 Позика цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Тобто закріплено пріоритет умов, визначених сторонами у договорі, що кореспондується з положеннями статей 6, 627 ЦК України щодо свободи договору.

Таким чином, сторони на власний розсуд у кредитному договорі узгодили порядок розрахунків та валюту здійснення таких розрахунків, тому цей порядок є пріоритетним.

Зазначені умови договору узгоджуються з положеннями Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 Про систему валютного регулювання і валютного контролю , який був чинним на момент укладення зазначеного кредитного договору, яким визначалися правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ, а також встановлено відповідальність за порушення ними валютного законодавства.

Оскільки умовами кредитного договору визначено виконання зобов`язання в іноземній валюті, Берегівський районний суд Закарпатської області правомірно та обґрунтовано ухвалив 09 грудня 2016 року рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором саме в іноземній валюті, відповідно таке зобов`язання має виконуватись у іноземній валюті.

У разі ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті стягувачу має бути перерахована саме іноземна валюта, визначена судовим рішенням, а не її еквівалент у гривні. Перерахування суми у національній валюті України за офіційним курсом Національного банку України не вважається належним виконанням зазначеного зобов`язання.

Зазначене відповідає правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц (провадження

№ 14-134цс18).

За наведених обставин, ухвалення у справі додаткового рішення із зазначенням гривневого еквівалента виконання грошового зобов`язання вносить двозначність до розуміння суті та змісту обов`язку боржника, який має бути виконаний примусово за участю виконавця.

Оцінка законності судових рішень щодо розподілу судових витрат

Додатковим рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області 12 травня 2017 року здійснено розподіл судових витрат, у солідарному порядку стягнуто з відповідачів судовий збір у розмірі 3 654 грн.

Згідно з частиною першою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За правилом частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зазначене судами першої та апеляційної інстанцій не враховано. Разом з цим Верховний Суд визнає, що стягнуті судом першої інстанції судові витрати не підлягають пропорційному розподілу відповідно до положень частини першої статті 141 ЦПК України, оскільки питання розподілу судових витрат, понесених позивачем у цій справі вирішено заочним рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області від 09 грудня 2016 року, яке у касаційному порядку не оскаржується.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, Верховний Суд вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, оскаржувані рішення скасувати.

Оскільки суть оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій зводиться до визначення гривневого еквівалента виконання грошового зобов`язання, скасування зазначених рішень не потребує ухвалення Верховним Судом нового рішення або направлення справи на новий розгляд. У цьому Верховний Суд врахував, що оскаржуване додаткове рішення ухвалено не за заявою учасника справи, а за процесуальною вказівкою суду апеляційної інстанції (ухвала від 04 квітня 2017 року).

Згідно з частиною другою статті 412 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Універсал Банк задовольнити.

Додаткове рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 12 травня 2017 року та постанову Апеляційного суду Закарпатської області від 18 січня 2018 року скасувати.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко