Ухвала

від 28.10.2020 по справі 462/6678/20

ЗАЛІЗНИЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 462/6678/20

УХВАЛА

28 жовтня 2020 року м.Львів

Залізничний районний суд м.Львова в складі головуючого судді Колодяжного С.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про застосування заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Дольче Віта про визнання майнових прав,

встановив:

ОСОБА_1 26.10.2020 року звернувся до Залізничноого районного суду м.Львова із даним позовом, в якому просить визнати за ним майнові права на нежитлове приміщення проектованою площею 44,12 кв.м, що розташоване на першому поверсі під проектним № 3 (секція 1.1) у багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 , згідно з договором № 1.3К/17 від 06.02.2017 року про сплату пайових внесків у Житлово-будівельний кооператив Дольче Віта .

Одночасно позивач подав суду заяву про забезпечення позову шляхом заборони відчуження майнових прав на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , розташованого на 1-му поверсі під проектним № 3 (секція 1.1) у багатоквартирному житловому буднику, проектованою площею 44, 13 кв.м., та заборони будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо вказаного нежитлового приміщення.

Дану заяву обґрунтовує тим, що 06.02.2017 року він уклав з ЖБК Дольче Віта договір №1.3К/17 про сплату пайових внесків. Об`єктом будівництва за даним договором є багатоквартирний житловий будинок з об`єктами комерційного призначення за адресою: АДРЕСА_1 . Об`єктом нерухомості в об`єкті будівництва за договором є нежитлове приміщення на 1-му поверсі під проектним № 3 (секція 1.1) у багатоквартирному житловому буднику, проектованою площею 44, 13 кв.м. Відповідач зобов`язався організувати та здійснити будівництво об`єкта, забезпечити його прийняття в експлуатацію у І кварталі 2018 року, та передати у власність учаснику за умови повної сплати ним суми пайового внеску. Позивачем виконано умови договору та сплачено вартість об`єкта нерухомості в розмірі 639885 грн. Станом на дату подачі позову відповідач взятих на себе зобов`язань не виконав, не падав акт звірки проведених позивачем розрахунків, не закінчив будівництво, порушив строк закінчення будівництва та прийняття в експлуатацію об`єкту. Крім цього, відповідач створює штучні підстави для розірвання Договору № 1.ЗК/17, вимагаючи від позивача доплатити різницю між внесеними коштами за цим договором за т.зв. ринковою вартістю приміщення станом на 13.07.2020 року, при цьому не надаючи обґрунтування підстав такої доплати та її вартості, оскільки такого поняття як ринкова вартість об`єкту нерухомості договір № 1.ЗК/17 взагалі не містить. За таких обставин, відповідачем не визнається оплата коштів за Договором № 1.ЗК/17, як підстава набуття позивачем майнових права на об`єкти нерухомості. З огляду на те, що відповідач мас намір в односторонньому порядку розірвати договір № 1.ЗК/17 через недоотримання від позивача доплати за вказаними договором, яка позивачем не визнається, існує ризик того, що об`єкт нерухомості буде відчужено третім особам. За таких обставин, з метою недопущення утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у цій справі в разі задоволення позову, вважає за необхідне вижити заходи забезпечення позову.

З врахуванням положень ст.153 ЦПК України , сторони в судове засідання для розгляду заяви про забезпечення позову не викликалась.

Вивчивши доводи заяви про забезпечення позову та перевіривши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.

При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, розтратити його, продати або знецінити і, що такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.

При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Частиною 2 ст.149 ЦПК України визначено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Салах Шейх проти Нідерландів , ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст.13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Пункт 2 ч.1 ст.150 ЦПК України визначає, що позов може забезпечуватись, зокрема, забороною вчиняти певні дії.

Таким чином, позивач просить застосувати захід забезпечення позову передбачений процесуальним законодавством.

Позивачем заявлено вимоги про визнання за ним майнових прав на об`єкт нерухомості - нежитлове приміщення, з підстав того, що ним виконано обов`язки за договором, оплачено вартість об`єкта нерухомості, проте відповідачем не визнаються такі його майнові права, не виконуються умови договору, створюються штучні підстави для розірвання такого в односторонньому порядку.

Отже, як вбачається із матеріалів позовної заяви, між сторонами дійсно укладено договір, предметом якого є майнові права на нерухоме майно - нежитлове приміщення проектованою площею 44,12 кв.м, що розташоване на першому поверсі під проектним № 3 (секція 1.1) у багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 , а також існує спір, позивач вважає договір з його сторони виконаним, оскільки сплатив передбачені договором пайові внески, і що він за таких обставин набув майнових прав на нежитлове приміщення, натомість, як видно із повідомлення ОК ЖБК Дольче-Віта , відповідач вказує на наявність заборгованості ОСОБА_1 за договором в розмірі 191965,50 грн., невнесення цих коштів до кінцевої дати 07.08.2017 року, передбаченої додатком № 1 до договору, у зв`язку з чим пропонує доплатити різницю між внесеним ним платежем і теперішньою ринковою вартістю приміщення в сумі 628411,20 грн. в термін 10 календарних днів, в противному разі на підставі п.4.1 договору повідомляє позивача про розірвання договору.

Звертаючись із заявою про забезпечення позову, позивач обґрунтовує її можливістю відчуження відповідачем об`єкта нерухомості, визнання майнових прав на який є предметом позову, третім особам.

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що сторонами у п.4.2.5 договору № 1.3К/17 від 06.02.2017 року передбачено механізм повернення учаснику паю у випадку розірвання договору чи припинення його дії з ініціативи ЖБК та укладення договору щодо об`єкта нерухомості з новим учасником, про що відповідач вказує позивачу у зазначеному вище повідомленні.

Тобто, з матеріалів справи вбачається можливість та наміри відповідача у випадку невиконання позивачем вимог про сплату додаткових коштів відчуження майнових прав на передбачений договором між сторонами об`єкт нерухомості іншій особі (особам).

Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно з ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст.10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

З огляду на відповідні законодавчі приписи та з урахуванням встановлених обставин, враховуючи, що відповідачем висунуто вимогу позивачу про сплату додаткових коштів для отримання у власність обумовленого договором об`єкта нерухомості, в противному випадку попереджає про розірвання ним договору в односторонньому порядку, а позивач вважає обов`язки за договором з його сторони виконаними, вимоги відповідача безпідставними і просить визнати за ним майнові права на об`єкт нерухомості, - існує реальна загроза, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відчуження майнових прав на нежитлове приміщення та заборони будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо такого нежитлового приміщення може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача (у разі задоволення позову), за захистом яких він звернувся до суду. Адже у разі, якщо до закінчення розгляду даної справи буде оформлено договір про майнові права на визначене договором № 1.3К/17 від 06.02.2017 року нежитлове приміщення на іншого учасника кооперативу, то ОСОБА_1 не зможе захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів ОСОБА_1 . Тому в даному випадку застосування заявлених позивачем заходів забезпечення позову є адекватним та ефективним способом забезпечення позову.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 Рішення по справі Шмалько проти України право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на до доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод .

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч.3 ст.150 ЦПК України).

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заява позивача про забезпечення позову в достатній мірі обґрунтована необхідністю забезпечення позову, наведено прийнятні доводи щодо можливості настання несприятливих наслідків у разі невжиття заявлених заходів забезпечення, предмет позову у даній справі та заявлений захід забезпечення позову є взаємопов`язаними, а зазначені підстави та вид забезпечення позову співмірні пред`явленим позовним вимогам, вид забезпечення позову обрано відповідно до ст.150 ЦПК України та він не має очевидних майнових наслідків для відповідача, які б свідчили про невідповідність обмеження його прав і охоронюваних законом інтересів потребам забезпечення позову.

З врахуванням наведеного, а також беручи до уваги предмет позову, співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, суд приходить до висновку, що заяву слід задовольнити та в забезпечення позову до вирішення судового спору застосувати заходи забезпечення позову у вигляді заборони відчуження майнових прав на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , розташованого на 1-му поверсі під проектним № 3 (секція 1.1) у багатоквартирному житловому буднику, проектованою площею 44, 13 кв.м., та заборони будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо вказаного нежитлового приміщення.

Як передбачено положеннями частини 7 статті 153 ЦПК України , в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, а також вирішує питання зустрічного забезпечення.

Станом на час розгляду судом заяви про забезпечення позову у суду відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов`язок суду на застосування зустрічного забезпечення, згідно з ч.3 ст.154 ЦПК України .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 149, 150, 153, 157, 258-261, 353, 354 ЦПК України , суд

постановив:

Заяву позивача ОСОБА_1 - задовольнити.

Вжити заходи забезпечення позову в цивільній справі № 462/6678/20 за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Дольче Віта про визнання майнових прав:

- заборонити відчуження майнових прав нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , розташованого на 1-му поверсі під проектним № 3 (секція 1.1) у багатоквартирному житловому буднику, проектованою площею 44,13 кв.м.;

- заборонити будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , розташованого на 1-му поверсі під проектним № 3 (секція 1.1) у багатоквартирному житловому буднику, проектованою площею 44,13 кв.м.

Стягувач: ОСОБА_1 , місце проживання - АДРЕСА_2 ; РНОКПП - НОМЕР_1 .

Боржник: Обслуговуючий кооператив Житлово-будівельний кооператив Дольче Віта , місцезнаходження: 79058, м.Львів, пр.Чорновола, буд.45Б; код ЄДРПОУ 39850184.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Строк пред`явлення до виконання ухвали суду про забезпечення позову три роки.

Копію ухвали про забезпечення позову направити сторонам - для відома, а Залізничному відділу державної виконавчої служби у м.Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) - для негайного виконання.

Суд роз`яснює, що відповідно до ч.4 ст.157 ЦПК України , особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом пятнадцяти днів з дня її складення до Львівського апеляційного суду, відповідно до п.15.5 Перехідних положень ЦПК України - через Залізничний районний суд м. Львова.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Згідно з п.3 Розділу ХІІ Прикінцеві положення ЦПК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суддя /підпис/

З оригіналом згідно.

Суддя: С.Ю. Колодяжний