Рішення

від 28.10.2020 по справі 910/6212/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.10.2020Справа № 910/6212/20 Господарський суд міста Києва у складі судді Данилової М.В. при секретарі судового засідання Бордуновій К.Е, розглянувши матеріали заяви Приватного підприємства Контейнерний термінал Іллічівськ LD-277/10-20 від 12.10.2020 року про ухвалення додаткового рішення по справі

за позовом Приватного підприємства Контейнерний термінал Іллічівськ (адреса місцезнаходження: 68001, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Транспортна, 10; адреса для листування: 01054, м. Київ, вул. Олеся Гончара, 60, офіс 1; код ЄДРПОУ 33140204)

до відповідачів:

1. Державного підприємства Морський торговельний порт Чорноморськ (68001, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Праці, 6; код ЄДРПОУ 01125672);

2. Міністерства інфраструктури України (01135, м. Київ, пр. Перемоги, 14; код ЄДРПОУ 37472062)

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів:

1. Державного реєстратора Комунального підприємства Бюро технічної інветаризації Чорноморської міської ради Одеської області Будовської Олени Віталіївни

2. Виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області

про визнання права власності на частку в майні, скасування актів та витребування майна з чужого незаконного володіння

Представники сторін:

від позивача (заявника) - Зорін О.В., адвокат;

від позивача (заявника) - Марушевський Д.Л., адвокат;

від відповідача-1 - Ільченко К.Р.;

від відповідача-2 - Ігнатенко Т.Б.;

від третьої особи-1 - не з`явилися;

від третьої особи-2 - не з`явилися;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

05 травня 2020 року до Господарського суду міста Києва від Приватного підприємства Контейнерний термінал Іллічівськ (позивач) надійшла позовна заява № LD-138/05-20 від 04.05.2020 року до Державного підприємства Морський торговельний порт Чорноморськ (відповідач 1) та Міністерства інфраструктури України (відповідач 2) про визнання права власності на частку в майні, скасування актів та витребування майна.

Рішенням господарського суду міста Києва від 07.10.2020 року було задоволено позовні вимоги в повному обсязі.

12.10.2020 року від Приватного підприємства Контейнерний термінал Іллічівськ надійшла заява LD-277/10-20 від 12.10.2020 року про ухвалення додаткового рішення.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.10.2020 року було прийнято вказану заяву до розгляду та призначено судове засідання на 28.10.2020 року.

В судове засідання з`явились представники сторін.

Представники позивача (заявника) наполягали на задоволенні заяви.

Представник відповідача 1 Державного підприємства Морський торговельний порт Чорноморськ заперечував проти задоволенні заяви.

Представник відповідача 2 Міністерства інфраструктури України заперечував проти задоволенні заяви.

Інші учасники судового процесу не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Розглянувши клопотання надані сторонами, вислухавши позиції представників сторін суд,

ВСТАНОВИВ:

В судовому засіданні 07.10.2020 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення яким позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

В позовній заяві позивач подав заяву про те, що докази розміру судових витрат (зокрема, витрат на професійну правничу допомогу та витрат пов`язаних з проведенням експертиз) будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

В зазначений строк позивач надав заяву LD-277/10-20 від 12.10.2020 року про ухвалення додаткового рішення по справі з доказами на підтвердження понесених судових витрат.

На підтвердження витрат на проведення судовим експертом ТОВ АУДИТОРСЬКА ФІРМА ІНСТИТУТ СУДОВИХ ЕКСПЕРТИЗ ТА АУДИТУ (ідентифікаційний код: 37549653) - Тимофєєнко Сергієм Анатолійовичем (свідоцтво № 1027 від 29.09.2006 року) експертного дослідження наслідком якого була підготовка Висновку експерта № 009/1/1-001 судового-економічного дослідження по договору з ПП Контейнерний термінал Іллічіввськ від 29.07.2019 року (надалі - Висновок 1), позивач надав такі документи :

- завірену копію Договору № 009/1/1-001 на проведення експертного дослідження від 12.07.2019 року;

- завірену копію Замовлення на проведення експертного економічного дослідження (Додаток № 1 до Договору № 009/1 /1 -001 на проведення експертного дослідження від 12.07.2019 року);

- завірену копію Акту № 009/1/1-001 здачі-приймання висновку судового експерта, спеціаліста № 009/1/1-001 від 29.07.2019 Завірену копію Рахунку-фактури № 009/1/1-001 від 12.07.2019 року;

- завірену копію платіжного доручення (завіреного банком) № 943 від 31.07.2019 року.

Висновок І був підготовлений та використаний з метою обґрунтування правової позиції позивача справі та наявний в матеріалах справи.

Позивач надав документи, що підтверджують факт понесення ним витрат на проведення експертом Регіональної торгово-промисловою палата Миколаївської області - Лесків Світланою Анатоліївною (свідоцтво № 610 продовжено в Міністерстві юстиції України від 15.12.2017р., термін дії до 15.12.2020 р.) судової будівельно-технічної експертизи наслідком якої була підготовка Висновку № 125-055 судової будівельно-технічної експертизи від 29.07.2019 р. (надалі - Висновок 2), а саме:

- завірену копію Договору № 60 про надання послуги від 10.07.2019 року:

- завірену копію Заяви № 27.01/06-19 від 25.06.2019 року:

- завірену копію Акту приймання-передачі наданих послуг № 125-0055 від 01.08.2019 року;

- завірену копію Рахунку на оплату № 125-0055 від 12.07.2019 року;

- завірену копію платіжного доручення (завіреного банком) № 944 від 01.08.2019 року.

Висновок 2 був підготовлений та використаний з метою обґрунтування правової позиції позивача по справі та наявний в матеріалах справи.

Також позивач надав документи, що підтверджують факт понесення ним витрат на проведення експертом Регіональної торгово-промисловою палати Миколаївської області - Лесків Світланою Анатоліївною (свідоцтво № 610 продовжено в Міністерстві юстиції України від 15.12.2017р.. термін дії до 15.12.2020 р.) судової будівельно-технічної експертизи наслідком якої була підготовка Висновку № 125-037 судової будівельно-технічної експертизи від 04.08.2020 р. (надалі - Висновок 3), а саме:

- завірену копію Договору № 19а про надання послуги від 28.07.2020 року;

- завірену копію Заяви № 45-01-2/0Б-20 від 28.07.2020 року;

- завірену копію Акту приймання-передачі наданих послуг № 125-0037 від 21.08.2020 року;

- завірену копію Рахунку на оплату № 125-0037 від 05.08.2020 року;

- завірену копію платіжного доручення (завіреного банком) № 955 від 21.08.2020 року.

Висновок 3 був підготовлений та використаний з метою обґрунтування правової позиції позивача по справі та наявний в матеріалах справи.

Позивач вказує, що ним було понесено витрати на проведення одного експертного дослідження (Висновок 1) та двох судово - будівельно-технічних експертиз (Висновки 2,3) загальною вартістю 56 870,00 грн., (п`ятдесят шість тисяч вісімсот сімдесят гривень).

Відповідачі в свою чергу заперечували проти задоволення компенсації за проведення вказаних експертних досліджень з огляду на те, що відповідно до ст. 7 1 ЗУ Про судову експертизу підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування або договір з експертом чи експертною установою - якщо експертиза проводиться і замовлення інших осіб. Ані судового рішення, ані будь-яких договорів у якості дока до матеріалів справи не надано, а отже висновки, що додані до позовної заяви не судовими експертизами.

Висновки, які надано заявником, на думку відповідачів, не є висновками в розумінні законодавства (відсутній номер справи та інші обов`язкові реквізити), а є по своєю суттю особистою думкою спеціаліста певної галузі. Оплата вартості власної думки особи не підлягає компенсації за рахунок іншої сторони. Підчас залучення висновків, позивачем не було надано докази її оплати та акти виконаних робіт.

Стосовно висновку №125-037 від 04.08.2020, відповідач 1 зазначив, що відомості про його оплату було заявлено з пропущенням строку, який встановлений в ст. 129 ГПК України, а також підчас залучення вищезазначеної експертизи, позивачем не було надано докази її оплати та акти виконаних робіт.

Отже, на думку відповідачів, додані до позовної заяви дослідження з певних питань не є судовою експертизою в розумінні статті 99 ГПК України, Закону України Про судову експертизу , а є по своєю суттю особистою думкою спеціаліста певної галузі.

Суд не погоджується з думкою відповідачів з огляду на те, що вказані висновки експертів відповідають вимогам ст. 98 ГПК України, в якій зазначено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім`я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Вказані висновки були прийняті судом в якості доказів у справі, які підтвердили обставини, викладені в позовній заяві, а тому суд вважає, що на основі документів, наданих позивачем, вони підлягають компенсації.

Стосовно витрат на правничу допомогу, суд зазначає таке.

На підтвердження факту надання правничої допомоги позивач надав такі документи:

- завірену копію Договору № LS-22/09-04/20 про надання послуг від 09.04.2020 року, що був укладений між АО АРМАДУМ ГРУП та ПП Контейнерний термінал Іллічівськ ;

- завірену копію Акту приймання-передачі виконаних робіт (послуг) від 07.10.2020 року;

- завірену копію Платіжного доручення № 208 від 18.05.2020 року щодо оплати у розмірі 110 000.00 грн. за Договором № LS-22/09-04/20 про надання послуг від 09.04.2020 року.

Правову допомогу позивачу в справі надавало Адвокатське об`єднання Армадум Груп , зокрема адвокати Мережко Оксана Олегівна, Зорін Олексій Вячеславович, Марушевський Дмитро Леонідович (завірені копії документів, що підтверджують повноваження зазначених адвокатів та завірені копії свідоцтв про право на заняття адвокатською діяльністю містяться в матеріалах справи).

Позивач надав детальний опис робіт, в якому вказано перелік послуг, які надавались клієнту.

Відповідачі проти компенсації витрат на професійну правничу допомогу заперечували з огляду на те, що відповідно до частини першої статті 124 ГПК разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору (частина друга статті 124 ГПК України). Відповідач 2 зазначив, що разом з першою заявою по суті спору не подано попередній (орієнтовний розрахунок) суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи. Зі змісту пункту 9 прохальної частини позову, вбачається, що позивач у позовній заяві по суті зазначає лише розмір судових витрат щодо сплати судового збору. Проте розмір понесених витрат або орієнтовний розрахунок суми витрат, які він планує понести на професійну правничу допомогу позивачем не вказано та не додано.

Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина перша статті 221 ГПК).

При цьому, відповідно до підпункту 5.1 пункту 5 Договору № LS-22/09-04/20 від 09.04.2020 про надання юридичних послуг визначено, що вартість послуг за виконання завдань пункту 2.1.1, 2.1.2 цього Договору складає 110 000,00 грн. та підлягає оплаті на протязі 10 (десяти) робочих днів з дня виставлення рахунку, копію якого до заяви позивачем не додано. Разом з тим, є платіжне доручення 208 від 18.05.2020 року, тобто, оплата згідно з Договором № LS-22/09-04/20 від 09.04.2020 року здійснена до закінчення судових дебатів у справі № 910/6212/20, а тому у позивача, на думку відповідача 2, була можливість надання розрахунку судових витрат та можливість зробити про це відповідну заяву, у встановлений частиною восьмою статті 129 ГПК строк.

Разом з тим, відповідач 2 вказує, що позивачем додано до заяви про ухвалення додаткового рішення від 12.10.2020 за вих. № LD -277/10-20 Договір № LS-22/09-04/20 про надання юридичних послуг , проте не додано перелік осіб, які входять до адвокатського об`єднання Армандум Груп , а які було залучено до виконання укладених об`єднанням договорів про надання правової допомоги на договірних засадах, а тому є незрозумілим стосовно представництва інтересів ПП КТІ в суді Марушевським Д.Л., оскільки в судових засіданнях (в травні- липні) він діяв як найнятий працівник ПП КТІ в порядку самопредставництва. Тому не зрозуміло він діяв як адвокат або як найманий працівник під час розгляду справи у суді. Разом з тим, позивачем не додано до заяви до про ухвалення додаткового рішення від 12.10.2020 за вих. № LD -277/10-20 документів, що підтверджують повноваження осіб, які є виконавцями надання послуг згідно з Договором № LS-22/09-04/20 про надання юридичних послуг, а саме адвокатів Мережко О. О., Зорін О.В., Марушевський Д. Л.

Також відповідачі зазначили, що витрати на професійну правничу допомогу є неспівмірними зі складністю справи.

Суд не погоджується з думкою відповідачів з огляду на те, що повноваження адвокатів Мережко О. О., Зоріна О.В., Марушевського Д. Л. підтверджені належними документами у відповідності до Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність та містяться в матеріалах справи.

Позивач у своїй позовній заяві зазначив, що планує понести витрати на професійну правничу допомогу, вказав орієнтовну суму.

Відповідно до ст. 124 ГПК України у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат.

Зі змісту вказаної статті випливає право, а не обов`язок суду відмовити у відшкодуванні таких витрат.

Однак, суд вважає, що позивачем було дотримано вимог ст. 124 ГПК України і вказано попередній орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу та інших витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач надав заяву про розподіл судових витрат у строк, встановлений законодавством, зазначив в судовому засіданні, що ним буде подано заяву про компенсацію витрат, пов`язаних з розглядом справи, надав всі належні докази на підтвердження того, що ці витрати є реальними, об`єктивними, співмірними зі складністю справи.

Також суд звертає увагу, що для встановлення розміру та дійсності судових витрат не має значення хто саме входить до адвокатського об`єднання, з яким підписаний договір про надання правової допомоги позивача.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 221 ГПК України, для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу. Згідно п. 3 ч. 1, ч. 2-5 ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи зокрема відносяться витрати понесені учасником справи на отримання професійної правничої допомоги. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Принцип "розумного обґрунтування" розміру оплати юридичної допомоги набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати - обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка, тощо.

Визначаючи розмір сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, повинні братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистки або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

При цьому, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно зі статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Виходячи зі змісту статей 3, 11, 15 ГПК України, питання співмірності заявлених позивачем до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу має вирішуватись із застосуванням критеріїв пропорційності та розумності, керуючись принципом верховенства права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004, пункті 268 рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 02.06.2014, заява N 19336/04, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Склад і розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Згідно ч. 3 та ч. 4 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги; розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У розумінні положень частини 5 цього ст. 126 ГПК зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

У пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини "Гурепка проти України № 2" наголошено, що принцип рівності сторін - один зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, за змістом якого кожна сторона повинна мати розумну можливість обстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Відповідно до п. 3.2. рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 р. у справі № 23-рп/2009 Правова допомога є багатоаспектною. різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати .

Також позивач вже поніс судові витрати у розмірі 577 557,84 грн. внаслідок сплати судового збору, що підтверджується оригіналом платіжного доручення №206 від 14.05.2020 року на суму 288 778, 92 грн. № 216 від 05.06.2020 року на суму 288 778, 92 грн.

Оскільки рішення було задоволено в повному обсязі, то у відповідності до ст. 129 ГПК України, такі витрати покладаються на відповідачів пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Таким чином, судові витрати позивача понесені ним у зв`язку з розглядом справи складаються з 110 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, 56 870,00 грн. сплачених позивачем у якості оплати для здійснення трьох експертиз та 577 557,83 грн. витрат понесених позивачем внаслідок сплати судового збору.

Відповідачі не надали суду жодних належних доказів на підтвердження не співмірності, необ`єктивності чи нереальності витрат, понесених позивачем внаслідок розгляду справи №910/6212/20.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, суд дослідивши всі докази, розглянувши всі матеріали справи, враховуючи складність справи погоджується з твердженнями позивача та вважає вказані витрати доведеними, співмірними та такими, що підлягають відшкодуванню відповідачем.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 3, 15, 221, 224, 129, 126, 129 ГПК України суд,-

ВИРІШИВ:

1. Заяву Приватного підприємства Контейнерний термінал Іллічівськ LD-277/10-20 від 12.10.2020 року про ухвалення додаткового рішення задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Державного підприємства Морський торговельний порт Чорноморськ (68001, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Праці, 6; код ЄДРПОУ 01125672) та Міністерства інфраструктури України (01135, м. Київ, пр. Перемоги, 14; код ЄДРПОУ 37472062) на користь Приватного підприємства Контейнерний термінал Іллічівськ (адреса місцезнаходження: 68001, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Транспортна, 10; адреса для листування: 01054, м. Київ, вул. Олеся Гончара, 60, офіс 1; код ЄДРПОУ 33140204) 110 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, 56 870,00 грн. витрат, пов`язаних з проведенням експертиз та 577 557,84 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено 29.10.2020 року.

Суддя М.В. Данилова