Рішення

від 27.10.2020 по справі 495/4505/19

БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 495/4505/19

№ провадження 2/495/584/2020

З А О Ч Н Е р і ш е н н я

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

27 жовтня 2020 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого одноособово - судді Прийомової О.Ю.,

за участю секретаря Іванченко А.С.,

Справа № 495/4505/19,

За участю особисто позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Білгород - Дністровському цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Бритівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання права на спадщину та встановлення факту,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до Бритівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, про визнання права на спадщину та встановлення факту, уточнивши свої позовні вимоги 06.02.2020 року остаточно просить суд: встановити факт прийняття ним спадщини після смерті ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 та визнати за ним право власності на житловий будинок та земельну ділянку.

Так, свої вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати спадкодавець ОСОБА_2 ..

Після її смерті відкрилась спадщина на належне їй майно.

Позивач вказує, що на момент відкриття спадщини він був неповнолітнім та постійно проживав однією сім`єю з його батьками, від спадщини не відмовлявся, тому є таким, що фактично прийняв спадщину.

Окрім того, вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його баба - ОСОБА_3 .

Позивач стверджує, що його баба та матір успадкували майно його діда ОСОБА_4 , який помер орієнтовно в 1954 році.

На підставі усього вищевикладеного, просить його вимоги задовольнити.

12 червня 2019 року Ухвалою Білгород - Дністровського міськрайонного суду, суддя Боярський О.О. провадження по справі було відкрито та справа призначена до підготовчого судового розгляду.

14 серпня 2019 року Ухвалою Білгород - Дністровського міськрайонного суду, суддя Боярський О.О. по вказаній справі були витребувані докази, а саме: від Одеського державного нотаріального архіву інформацію про осіб, що зверталися до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини.

20 вересня 2019 року розпорядженням щодо повторного автоматичного розподілу судової справи справа розподілена судді Прийомової О.Ю.

25 вересня 2019 року Ухвалою Білгород - Дністровського міськрайонного суду справа прийнята до провадження судді Прийомової О.Ю. та призначена до підготовчого судового розгляду.

28 листопада 2019 року Ухвалою Білгород - Дністровського міськрайонного суду підготовче провадження по справі було закрито та вона призначена до судового розгляду по сутті.

06 грудня 2020 року позивачем надана уточнена позовна заява, відповідно до якої позивач уточнив свої позовні вимоги щодо визнання права на спадщину, встановлення факту.

06 лютого 2020 року Ухвалою Білгород - дністровського міськрайонного суду було задоволено клопотання позивача та витребуванні докази по справі, а саме: відомості про наявність зареєстрованого на праві власності майна за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Позивач в судовому засіданні свої позовні вимоги підтримав на наполягав на їх задоволені з підстав наведених у позові.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причина неявки суду невідома.

Зі згоди позивача, про що свідчить його заява, суд ухвалою на місці від 27 жовтня 2020 року перейшов до заочного розгляду справи, що відповідає положенням ст. ст. 280-281 ЦПК України.

Вислухавши позивача, вивчивши матеріали справи, ретельно дослідивши докази, суд приходить до наступних висновків.

Матеріалами справи встановлено, що дійсно ІНФОРМАЦІЯ_1 померла спадкодавець - ОСОБА_2 . /л.с. 16/

Згідно свідоцтва про народження позивача вбачається, що він є сином померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 . /л.с. 15/

Окрім того, судом також встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла спадкодавець ОСОБА_3 /свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 /. /л.с. 18/

У якості обґрунтування факту родинних відносин з померлою, а саме того, що позивач є онуком ОСОБА_3 , він приєднав до матеріалів справи довідку з Відділу реєстрації актів цивільного стану по Білгород-Дністровському району Білгород-Дністровського МУЮ про дошлюбне прізвище матері, та архівну довідку з державного архіву Одеської області Одеської обласної держадміністрації про батьків матері позивача та архівну довідку з КУ Ізмаїльський архів про склад сім`ї ОСОБА_3 . /л. с.17,19,20/.

Матеріалами справи також встановлено, що згідно наявної з КУ Ізмаїльський архів архівної довідки № 4-Ч/1 від 15.05.2009 року вбачається, що в документах префектури уїзда Четатя-Албе в списках платників податків по селам уїзда з вказівкою їх майнового положення комуни Папушой за 1935 рік значиться: ОСОБА_4 /по-батькові не зазначено/, який володів землею - 10 га 40 ар, його дружина - ОСОБА_3 /по-батькові не зазначено/, яка володіла виноградником - 55 ар, донька ОСОБА_2 володіла землею 1 га 30 ар. /лс.21/.

Також, позивачем в якості обґрунтування його вимог приєднані дозвільні документи щодо земельної ділянки площею 0,08 га в АДРЕСА_1 на своє ім`я.

Разом з тим, жодних правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім`я спадкодавців матеріали справи не містять.

Задля повного всебічного та об`єктивного розгляду справи, на підставі заяви позивача, судом було витребувано спадкові справи до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 та померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

Так, листом завідувача Білгород-Дністровської міської державної нотаріальної контори № 3419/01-16 від 05.11.2019 року повідомлено , що спадкова справа до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 не заводилась, спадкоємці до нотаріальної контори не звертались.

Разом з тим, до суду надійшла спадкова справа № 09/2014 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , що відкрита 18.01.2014 року на підставі заяви позивача про прийняття спадщини.

У заяві від 12.04.2017 року за № 441 ОСОБА_1 до нотаріальної контори, останній посилався на наявність спадкового майна у вигляді земельної ділянки № 4 розміром 0,062, на якій знаходилось два житлові будинку, один з яких був розташований по

АДРЕСА_2 лишився лише один із будинків по АДРЕСА_3 , як вказав у своїй заяві позивач.

Разом з тим, постановою державного нотаріуса від 14.04.2017 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті гр. ОСОБА_2 , на земельну ділянку № НОМЕР_2 , розміром 0,062 га, що розташована по АДРЕСА_4 у зв`язку із відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно.

Як вбачається згідно витребуваної на підставі ухвали про витребування доказів від 06.02.2020 року інформації, викладеної у листі КП Білгород-Дністровське БТІ № 249 від 17.02.2020 року повідомлено, що станом на 31.12.2012 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 власниками об`єктів нерухомого майна в м. Білгород-Дністровський та Білгород-Дністровському районі не значилися.

Позивач вірно зазначив, що оскільки спадщина після смерті матері була відкрита до набрання чинності ЦК, 1963 року, то до даних правовідносин щодо спадкування після смерті ОСОБА_2 , слід враховувати положення ЦК України, 1922 року.

Так, за умовами ЦК, 1922 року, спадкоємцями є дружина (чоловік), діти, онуки, правнуки, всиновлені та інші особи, які є непрацездатними і знаходилися на утриманні того, хто помер, не менше 1 року до дня смерті.

Спадкоємцями за законом могли бути 3 черги родичів:

1 - діти (в тому числі всиновлені), дружина, непрацездатні батьки; 2-працездатні батьки; 3 - брати і сестри померлого.

Кожна попередня черга усувала від спадкування наступну, онуки і правнуки спадкували по праву представлення (ст. 418 ЦК). Заповіт мав бути підписаний заповідачем, а коли він був неписьменними - рукоприкладчиком. Недотримання нотаріальної форми тягло недійсність заповіту.

Для прийняття спадщини надавався термін в 6 місяців.

Якщо за цей час спадщина не була прийнята або всі спадкоємці відмовилися від спадщини, то спадкове майно переходило у власність держави, як виморочне (ст. 433).

При цьому держава за боргами спадкодавця, як і будь-який інший спадкоємець, відповідала лише в межах дійсної вартості спадкового майна (ст. 434 ЦК).

Після смерті бабусі вступив в силу ЦК України, 1963 року, згідно якого відповідно до ч.1 ст.524 ЦК України 1963 р., спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

У відповідності до 529 ЦК України 1963 року, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.

У відповідності до ст. 530 ЦК України, 1963 року, при відсутності спадкоємців першої черги або при неприйнятті ними спадщини, а також в разі, коли всі спадкоємці першої черги не закликаються до спадкування, успадковують у рівних частках: брати і сестри померлого, а також дід та бабка померлого як з боку батька, так і з боку матері (друга черга).

Відповідно до ст. 548 ЦК України 1963 року, для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв.

Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями.

Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до вимог ст. 549 ЦК України, 1963 року визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном або якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Відповідно до п.113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерством юстиції України від 14 червня 1994 року №18/5, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути наявність у спадкоємців ощадної книжки, іменних цінних паперів, квитанцій про здані в ломбард речі, свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорта, реєстраційного талону) на автотранспортний засіб чи іншу самохідну машину або механізм, державного акта на право приватної власності на землю та інших документів, виданих відповідними органами на ім`я спадкодавця на майно, користування яким можливе лише після належного оформлення прав на нього.

Ці документи приймаються державним нотаріусом з урахуванням у кожному випадку всіх конкретних обставин і при відсутності заперечень з боку інших спадкоємців.

Разом з тим, умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування.

До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини.

Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема на житловий будинок, іншу споруду.

Нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, не приймає для вчинення нотаріальних дій документи, якщо вони не відповідають вимогам, встановленим у статті 47 цього Закону, або містять відомості, передбачені частиною третьою статті 47 цього Закону.

Нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії.

На вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов`язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз`яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.

На підставі ст. 50 Закону України Про нотаріат нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду.

Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Відповідно до ст. 67 Закону України Про нотаріат , свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.

Згідно п.23 Постанови Пленуму від 30.05.2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування , наявність умов для одержання у нотаріуса свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

З такими вимогами особа може звернутися до суду лише у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину.

Відповідно до ст. 49 ЗУ Про нотаріат : Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову .

Разом з тим, постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії винесена стосовно іншої земельної ділянки, ніж та, яка заявлена у прохальній частині позову.

Також, у матеріалах справи відсутня відмова нотаріусу з приводу спадкового майна у вигляді житлового будинку, про яке заявлено у прохальній частині позову.

Суд також звертає увагу, що згідно Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року, умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини.

Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно.

У відповідності до ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року, належність правовстановлюючих документів встановлюється судом відповідно до законодавства, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок, споруду, зокрема, відповідно до Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких провадиться реєстрація будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженого Міністерством комунального господарства УРСР 31 січня 1966 року та погодженого з Верховним Судом УРСР 15 січня 1966 року, який втратив чинність згідно з наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13 грудня 1995 року, та інших нормативно-правових актів.

Якщо право власності на житловий будинок, споруду підтверджується належними правовстановлюючими документами на час виникнення права власності на будівлі, споруди, органи місцевого самоврядування зобов`язані видати довідку про належність житлового будинку на праві приватної власності спадкодавцеві

За змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

До компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад.

Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.

Позивачем не надано витягу з погосподарської книги місцевої Ради, згідно наявності запису якого можна було б вказувати на належності на правах власності нерухомого майна у вигляді житлового будинку за ОСОБА_2 або ОСОБА_3 ..

У відповідності до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до змісту ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Ураховуючи усе вищевикладене, на основі повно та всебічно досліджених доказів, у сенсі розуміння вимог діючого на час виникнення спірних правовідносин законодавства, та його правозастосування до фактичних обставин справи, з урахуванням відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно, та доказів вчинення дій позивачем що вказують на фактичне прийняття спадщини спадкоємцем, прийнявши до уваги відсутність в матеріалах справи постанови нотаріуса про вчинення нотаріальної дії з приводу видачі свідоцтва про право на спадщину щодо заявленого майна, суд приходить до висновку про недоведеність, необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 до Бритівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання права на спадщину та встановлення факту, та вважає за необхідне в їх задоволені відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1261,1262, 1264, 1266, 1268, 1269 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 83, 263, 264, 265, 280-281, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Бритівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання права на спадщину та встановлення факту - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення, (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

У відповідності до п.п. 15.5 п.1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду через Білгород-Дністровський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт серії НОМЕР_3 , ІПН: НОМЕР_4 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідач: Бритівська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області, код ЄДРПОУ 04377807, адреса: вул. Центральна, 56, с. Бритівка, Білгород-Дністровський район, Одеська область.

Повний текст рішення складений 30 жовтня 2020 року.

Суддя: