Рішення

від 30.10.2020 по справі 266/3214/20

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МАРІУПОЛЯ

Справа № 266/3214/20

Провадженя№ 2/266/696/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2020 року м. Маріуполь Приморський районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі головуючого судді Пантелєєва Д.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклик сторін в приміщенні суду в м. Маріуполі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія ТВ-7 про спростування інформації,

ВСТАНОВИВ:

23.06.2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Приморського районного суду м. Маріуполя з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія ТВ-7 , в якому просив суд:

- встановити факт поширення недостовірної інформації відповідачем відносно нього в засобах масової інформації по телебаченню, а саме в телепрограмі Загадковий власник 140 квартир в м.Маріуполі ;

- витребувати у державного реєстратора з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно інформацію, а саме які квартири перебувають у його власності з зазначенням адрес, способу придбання (купівлі, спадку, приватизації та ін.), дати придбання ним права власності на квартиру і іншу необхідну інформацію;

- визнати розповсюджену відповідачем інформацію про наявність в його власності НОМЕР_1 квартир у відеофільмі Загадковий власник 140 квартир в м.Маріуполі неправдивою та недостовірною, тобто помилковою;

- зобов`язати відповідача спростувати недостовірну інформацію про наявність в його власності АДРЕСА_1 , в тому ж порядку, як розповсюджена вищезазначена інформація;

- зобов`язати відповідача виключити з ефіру недостовірну інформацію про наявність в його власності НОМЕР_1 квартир, в тому числі відеофільм ІНФОРМАЦІЯ_1 власник АДРЕСА_1 .

В обгрунтування позовних вимог, зазначив наступне.

Відповідачем по ТВ-7 була показана телепередача від 25.05.2020 року, а саме телефільм ІНФОРМАЦІЯ_1 власник АДРЕСА_1 , зміст якого полягає в тому, що він є власником 140 квартир. Це є неправдивою інформацією, оскільки він не має у власності НОМЕР_1 квартир і 100 квартир не має і навіть 40 квартир у нього у власності немає. Також, був показаний будинок по АДРЕСА_2 , в якому у нього у власності 8 квартир. Однак, в даному будинку у нього у власності немає жодної квартири, все це помилкова інформація. Також неправдивою інформацією по телебаченню з питаннями звідкіля у нього так багато грошей спровокувало до вимагання у нього грошей, телефонують і вимагають. Так як в телефільмі був показаний будинок, в якому він живе, двері під`їзду даного будинку і двері квартири, в якій він живе. Місце проживання 140 квартир показано, при цьому зазначено, що він є інвалідом другої групи, мовляв захиститися не зможе і можно його пограбувати без опасання на відсіч господаря. З вини відповідача він побоюється ночувати вдома. Також в даному фільмі державним реєстратором назване його прізвище, ім`я, по-батькові, тобто його особистість ідентифікована.

В період роботи з кредитною спілкою на нього оформлювалось право власності на нерухомість, однак у нього немає у власності 140 квартир. Відповідач у своєму листі від 15.06.2020 року за №20 відмовився спростувати недостовірну інформацію. На підставі чого, вимушений звернутися до суду з даною позовною заявою.

Ухвалою судді Приморського районного суду м. Маріуполя від 24.06.2020 року, прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами та витребувано з відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Юридичного департаменту Маріупольської міської ради відомості щодо наявності у ОСОБА_1 прав власності на об`єкти нерухомого майна в м. Маріуполь Донецької області.

03.07.2020 року від позивача до суду надійшла заява про розгляд справи в порядку загального позовного провадження з повідомленням і участю сторін в судових засіданнях.

07.07.2020 року в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи у порядку загального позовного провадження, відмовлено. Продовжено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

07.07.2020 року на адресу суду з відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно юридичного департаменту Маріупольської міської ради надійшла відповідь на ухвалу суду від 24.06.2020 року про можливість отримання інформації судом самостійно.

09.07.2020 року до суду від генерального директора ТОВ Телерадіокомпанія ТВ-7 надійшов відзив на позов, в якому зазначено наступне.

Заявлені вимоги ОСОБА_1 до ТОВ Телерадіокомпанія ТВ-7 про спростування інформації вважають необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Позивач, наголошує про те, що мова у телевізійній передачі від 25.05.2020 року Загадковий власник 140 квартир у м.Маріуполі йде саме про нього та що його особисті немайнові права порушені, як вбачається із тексту позовної заяви та додатків до неї, всупереч ст.83 ЦПК України, п.18 Постанови Пленуму Верховного суду України №1 від 27.02.2009 року Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи , не надав жодного належного доказу на підтвердження фактів викладених у позові.

Позивач у позові вказує, що у телевізійній передачі від 25.05.2020 року названі його прізвище, ім`я та по - батькові, тобто його особистість ідентифіковано, при цьому доказів з цього приводу не надає. Таким чином, в порушення п.18 Постанови Пленуму Верховного суду України №1 від 27.02.2009 року, позивачем не доведено, що внаслідок поширення інформації відповідачем порушено його особисте немайнове право. З огляду на викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 ґрунтуються виключно на припущеннях, є не обґрунтованими,не підтвердженими доказами, що в свою чергу виключає можливість задоволення позовних вимог про визнання інформації недостовірною та її спростування.

23.09.2020 року на адресу відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно юридичного департаменту Маріупольської міської ради, листом повторно надіслано для належного виконання копію ухвали суду від 24.06.2020 року про витребування доказів.

12.10.2020 року до суду з відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно юридичного департаменту Маріупольської міської ради надійшла відповідь на запит про неможливість виконання ухвали суду, в якій також зазначено, що рішенням Маріупольської міської ради від 05.09.2019 року №7/44-4266 було затверджено новий перелік адміністративних послуг, які надаються через Центр надання адміністративних послуг м.Маріуполя. До переліку також входять послуги щодо реєстрації заяв про отримання інформації з державного реєстру речових прав та його складових частин.

Ухвалою судді Приморського районного суду м. Маріуполя від 16.10.2020 року зобов`язано Центр надання адміністративних послуг м.Маріуполя надати суду завірені належним чином відомості щодо наявності у ОСОБА_1 , 1953 року народження, РНОКПП: НОМЕР_2 прав власності на об`єкти нерухомого майна в м. Маріуполі Донецької області.

29.10.2020 року до суду з Центру надання адміністративних послуг м.Маріуполя надійшов лист, в якому зазначено про неможливість виконання ухвали суду.

Суд, дослідивши та оцінивши наявні у матеріалах справи докази, вважає, що в задоволенні позову слід відмовити за наступних підстав.

Відповідно до ст. 3 Конституції України , людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до частини четвертої статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Згідно зі статтею 10 Конвенції і частин другої та третьої статті 34 Конституції України кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві, зокрема, для захисту репутації чи прав інших осіб.

Позови про захист гідності, честі чи ділової репутації має право пред`явити, зокрема, фізична особа в разі поширення про неї недостовірної інформації, що порушує її особисті немайнові права.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (частина перша статті 277 ЦК України ).

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи вона є фактичним твердженням чи оціночним судженням.

Згідно із частиною другою II статті 30 Закону України Про інформацію оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК предметом судового захисту не можуть бути оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які як вираження суб`єктивної думки і поглядів відповідача не можна перевірити щодо їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції (зокрема, пункту 46 рішення від 8 липня 1986 року в справі Лінгенс проти Австрії ).

Так, листом ТОВ Телерадіокомпанія ТВ-7 на ім`я ОСОБА_1 надіслано відповідь, в якій пояснено наступне. Перше за все, звернули увагу, що ТОВ Телерадіокомпанія ТВ-7 здійснює свою діяльність виключно із дотриманням діючого законодавства у сфері журналістики, збірігання та поширення інформації. Особливо звернули увагу, що базовими нормами в цій діяльності, а саме ст.34 КУ, гарантовано вільне вираження поглядів і переконань, збір та зберігання інформації, її використання та поширення. Окремо, наголосили, що національним законодавством та міжнародно-правовими актами забороняється втручання у професійну діяльність журналістів, також надається право на збереження таємниці авторства та джерел інформації. Щодо телепередачі, яка вийшла до ефіру 25.05.2020 року, то вважають її такою, яка вироблена із дотриманням діючого законодавства, застосуванням необхідних принципів журналістики, а приймаючи до уваги, що персональні дані ОСОБА_1 , за якими він міг би бути конкретно ідентифікований, поширено не було, тому підстави для задоволення його заяви відсутні.

Оцінюючи вказану вище інформацію, суд приходить до наступного.

Позивач в позові визначив, як недостовірну інформацію, що він є власником 140 квартир в м.Маріуполі, та, що у телефільмі Загадковий власник 140 квартир в м.Маріуполі державним реєстратором назване його прізвище, ім`я, по-батькові, тобто його особистість ідентифікована, однак, беззаперечних доказів того, що всі висловлювання у даному відеофільмі стосувались саме позивача, та вони є недостовірними - останнім не надано.

Суд вважає, що вказана інформація не підлягає визнанню недостовірною та, як наслідок, спростуванню.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду , суди застосовують при розгляді справ Європейську Конвенцію з прав людини і практику суду як джерело права.

Так, статтею 10 Європейської Конвенції з прав людини встановлено (Рим 04.11.1950р., ратифікована 17.07.1997р.), що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Право на свободу вираження поглядів є не лише основною засадою демократії, але і передумовою здійснення багатьох інших прав і свобод, що гарантуються Конституцією .

Враховуючи наведену статтю 10 Європейської Конвенції з прав людини , Європейський суд з прав людини на підставі своєї практики застосування Конвенції встановив, що її 10 стаття обумовлює різний ступінь захисту для тих чи інших категорій вираження поглядів.

В рішенні Європейського суду з прав людини (справа Українська Прес-Група проти України ) від 29.03.2005 року зазначається, що стаття 277 ЦК України встановлює, що негативна інформація, поширена про особу, є недостовірною якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного . Ця гарантія є не лише порушенням свободи вираження думки, а й перевертає дійсність із ніг на голову таким чином, що будь-яке правдиве, але негативне твердження вважатиметься недостовірним. Це не може бути виправлене як необхідне, оскільки поширення негативних фактів, так само як і думок про людей, часто-густо буде справою значного громадського інтересу.

У справі Єрусалем проти Австрії суд встановив, що ступінь публічності, якого набули дії особи, ступінь її участі у публічній дискусії обумовлюють ступінь її толерантності, який вона повинна виявляти стосовно критики.

Отже, враховуючи викладену позицію Європейського суду з прав людини стосовно застосування статті 10 Європейської Конвенції з прав людини , що ратифікована Україною, вищенаведені фрази, які позивач просить спростувати, становлять основу права на свободу вираження поглядів та захищені на рівні національного законодавства Конституції України, навіть у тих випадках, коли зміст висловлювань суб`єктивно здатний викликати негативну реакцію особи, стосовно якої вони поширені.

Суд вважає, що обґрунтування позову не знайшли свого об`єктивного підтвердження в ході розгляду справи, оскільки позивачем не надано належних і допустимих доказів на обґрунтування позовної заяви, позовні вимоги ґрунтуються тільки на припущеннях позивача.

Окремо слід звернути увагу на те, що якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.

Однак, доказів того, що позивач скористався своїм правом на власне тлумачення справи у засобі масової інформації, матеріали справи не містять.

Згідно приписів ст. 76 ЦПК України , доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України , обов`язки доказування і подання доказів кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Позивачем не надано суду доказів, які свідчать, що поширення вищезазначеної інформації завдало будь-якої шкоди позивачу.

За таких обставин, викладені у позовній заяві твердження позивача про поширення недостовірної інформації є недоведеними.

З огляду на викладене вище, суд, на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог щодо визнання інформації недостовірною та її спростування.

Керуючись ст.ст. 12 , 76 - 81 , 258 , 259 , 264 - 265 , 268 , 354 , 355 ЦПК України , суд-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія ТВ-7 про спростування інформації - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 30.10.2020 року.

Суддя: Д. Г. Пантелєєв