Рішення

від 11.07.2007 по справі 47/132

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

47/132

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  47/132

11.07.07

За позовом     Товариство з обмеженою відповідальністю "Астеліт"

до                     Товариство з обмеженою відповідальністю "Еллада"

про                    стягнення 337,6 грн.

Суддя  

Представники:Від позивача:Від відповідача:

Гостищев Д.А. –представник.; не з'явився.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з відповідача –323,66 грн. заборгованості за Договорами про надання послуг цифрового стільникового зв'язку №120-34810-1 від 13.08.2003 року, №120-34805-1 від 13.08.2003 року, №120-34831-1 від 22.08.2003 року, №120-34947-1 від 16.09.2003 року, пені у розмірі –13,94 грн., а також витрат по сплаті держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

      Ухвалою Господарського суду м. Києва від 04.06.2007 року було порушено провадження у справі № 47/132 на 04.07.2007 року.

В судовому засіданні 04.07.2007 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, прохав суд позов задовольнити у повному обсязі.                                                           

           Відповідач вимог суду, викладених в ухвалі суду від 04.06.2007 року не виконав, відзив на позовну заяву не надав, і в судове засідання 04.07.2007 року представник відповідача не з'явився, причини неявки суду не повідомив.     

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2007 року у зв'язку з неявкою в судове засідання 04.07.2007 року представника відповідача, розгляд справи було відкладено до 11.07.2007 року.

          В судовому засіданні 11.07.2007 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, прохав суд позов задовольнити у повному обсязі.                                                           

           Відповідач вимог суду, викладених в ухвалі суду від 04.06.2007 року не виконав, відзив на позовну заяву не надав, і в судове засідання 11.07.2007 року представник відповідача не з'явився, причини неявки суду не повідомив.

            Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

      Таким чином, дослідивши у судовому засіданні матеріали справи за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Астеліт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еллада", заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

          Між ЗАТ “Цифровий стільниковий зв'язок”, в якості оператора (правонаступником якого згідно Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Астеліт" зареєстрованого 08.08.2006 року Солом'янською районною у місті Києві державною адміністрацією є позивач) з однієї сторони, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Еллада", в якості абонента, з –другої, було укладено Договори (повністю ідентичі за змістом та істотними умовами) №120-34810-1 від 13.08.2003 року, №120-34805-1 від 13.08.2003 року, №120-34831-1 від 22.08.2003 року, №120-34947-1 від 16.09.2003 року, згідно п.п. 1.1.1, 1.1.2, 1.1.7 п. 1.1 яких оператор (позивач) зобов'язався надавати абоненту (відповідачу) в користування індивідуальний телефонний номер і необхідні дозволи, в тому числі підключити радіотелефон абонента до сітки і надати абоненту при його знаходженні на території обслуговування сітки, послуги з якісними параметрами, які відповідають діючим стандартам і технічним нормам та виставляти абоненту рахунки за послуги зв'язку, а абонент (відповідач), в свою чергу, зобов'язався (згідно п.п. 1.2.1, 1.2.2 п. 1.2 перелічених договорів) не пізніше 15-го дня після закінчення розрахункового місяця отримувати рахунок за надані послуги (обов'язки оператора по доставці документів  абоненту вважаються належним чином виконаними при їх відправці не пізніше 12-ти днів по закінченню розрахункового періоду та при не одержані оператором протягом 20-ти днів по закінченню розрахункового періоду письмової заяви абонента про ненадання рахунку, відповідна інформація вважається доведеною до відома абонента) і своєчасно сплачувати послуги сітки і виконувати інші грошові зобов'язання перед оператором у відповідності з розділом 2-ва перелічених Договорів.

          Згідно п. 2.1 наведених Договорів з моменту вступу Договорів в силу і до їх розторгнення абонент зобов'язався щомісячно вносити плату за користування замовленими полугами сітки (абонентську плату) в розмірі не менше встановленої оператором плати за збереження номеру телефону у відповідності з Договором, затвердженими оператором тарифами і порядком оплати послуг.

           Згідно п. 2.6 наведених Договорів сторони погодоли, що протягом трьох днів з моменту відключення телефону, в тому числі по заяві абонента, останній зобов'язався –звернутися до оператора за інформацією стосовно наявності заборгованості за надані послуги і погасити останню.

          Згідно п. 2.8 названих Договорів у випадку не погодження з виставленим рахунком абонент в 30-ти денний строк з дня його отримання, але не пізніше 60-ти днів по закінченню розрахункового періоду, вправі представити оператору письмові вмотивовані претензії. Після закінчення вказаного строку виставлені в рахунку об'єми, вартість послуг, правильність витрачання внесеної абонентом передаоплати вважаються узгодженими і підтвердженими абонентом.     

Згідно п. 3.1 вищенаведених Договорів сторони узгодили, що Договори діють (зберігається телефонний номер) з моменту підписання до кінця календарного кварталу, в якому Договори були заключені.

Згідно п. 3.4 вищенаведеного Договору сторонами було погоджено, що при невиконанні абонентом встановлених п. 2.6 даного Договору обов'язків протягом 30-ти днів з моменту закінчення встановлених строків, оператор вправі припинити (чи призупинити) надання послуг по Договору і застосувати визначені законодавством засоби для стягнення з абонента заборгованості, неустойки (штрафу, пені). Також, оператор вправі стягнути збитки, завдані неналежним виконанням абонентом зобов'язань по Договору, в повній мірі суми понад неустойку (штраф, пеню), в тому числі пов'язані з інфляцією від прострочення абонентом виконання грошових зобов'язань.      

Вже в квітні 2004 року по вищенаведеним Договорам №120-34810-1 від 13.08.2003 року, №120-34805-1 від 13.08.2003 року, №120-34831-1 від 22.08.2003 року, №120-34947-1 від 16.09.2003 року оператором (позивачем) було надіслано відповідачу –рахунки на сплату послуг стільникового зв'язку (з урахуванням внесків до Пенсійного фонду України) у розмірі –323,66 грн.   

На день розгляду справи у суді (11.07.2007 року) за розрахунками позивача, згідно Договорів про надання послуг цифрового стільникового зв'язку №120-34810-1 від 13.08.2003 року, №120-34805-1 від 13.08.2003 року, №120-34831-1 від 22.08.2003 року, №120-34947-1 від 16.09.2003 року, рахунків оператора (позивача) за квітень 2004 року (з урахуванням внесків до Пенсійного фонду України) на загальну суму –323,66 грн., відповідач не сплатив позивачу заборгованості за надані послуги цифрового стільникового зв'язку (з урахуванням внесків до Пенсійного фонду України) на загальну суму –323,66 грн. та 13,94 грн. пені, передбаченої статтею 36 Закону України “Про телекомунікації” від 18 листопада 2003 року N1280-IV (Із змінами і доповненнями).

            Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року № 436-IV у статті 173 визнає господарським зобов'язання, таке що  виникає  між суб'єктом  господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав,  передбачених  цим  Кодексом,  в силу  якого  один  суб'єкт  (зобов'язана  сторона,  у  тому  числі боржник)  зобов'язаний  вчинити  певну   дію   господарського чи управлінсько-господарського  характеру  на користь іншого суб'єкта (виконати  роботу,  передати   майно,   сплатити   гроші,   надати інформацію тощо),  або утриматися від певних дій,  а інший суб'єкт (управнена сторона,  у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

          Так згідно статті 3 частини 1 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі (ГК України) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

           Згідно статті 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами та до відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 33 Закону України “Про телекомунікації” від 18 листопада 2003 року N1280-IV (Із змінами і доповненнями) споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані дотримуватися Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджує Кабінет Міністрів України, зокрема: п. 5) ч. 1. виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.

Згідно статті 36 Закону України “Про телекомунікації” від 18 листопада 2003 року N1280-IV (Із змінами і доповненнями) у разі затримки плати за надані оператором, провайдером телекомунікаційні послуги споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Згідно статті 38 Закону України “Про телекомунікації” від 18 листопада 2003 року N1280-IV (Із змінами і доповненнями) оператори телекомунікацій мають право на: п. 8) ч. 1. скорочення переліку або припинення надання телекомунікаційних послуг споживачам, які порушують правила надання і отримання телекомунікаційних послуг, або на відключення кінцевого обладнання споживача, якщо воно не має виданого в установленому законодавством порядку документа про підтвердження відповідності вимогам нормативних документів у сфері телекомунікацій, у порядку, визначеному цими правилами

Згідно статті 63 Закону України “Про телекомунікації” від 18 листопада 2003 року N1280-IV (Із змінами і доповненнями) телекомунікаційні послуги надаються відповідно до законодавства. Умови надання телекомунікаційних послуг: 1) укладення договору між оператором, провайдером телекомунікацій і споживачем телекомунікаційних послуг відповідно до основних вимог до договору про надання телекомунікаційних послуг, установлених НКРЗ; 2) оплата замовленої споживачем телекомунікаційної послуги.

Згідно статті 63 Закону України “Про телекомунікації” від 18 листопада 2003 року N1280-IV (Із змінами і доповненнями) розрахунки за телекомунікаційні послуги здійснюються на умовах договору про надання телекомунікаційних послуг між оператором, провайдером телекомунікацій та споживачем або без договору за готівкову оплату чи за допомогою карток тощо в разі одержання споживачем замовленої за передоплатою (авансованої) послуги за тарифами, затвердженими згідно із законодавством.

Також, згідно п. 5.11.3 Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 жовтня 2001 р. N 16-6  збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку сплачується платниками збору оператору одночасно з оплатою ними зазначених послуг у розмірі –6 відсотків вартості будь-яких послуг стільникового рухомого зв'язку, сплаченої споживачами цих послуг оператору, що їх надає, включаючи вартість вхідних та вихідних телефонних дзвінків, абонентську плату, плату (надбавку) за роумінг, суму страхового завдатку, авансу, вартість інших спеціальних послуг, зазначених у рахунку на оплату послуг стільникового рухомого зв'язку (п. 3.11 Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 жовтня 2001 р. N 16-6).

Згідно статті 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України від 16.01.03 № 436-IV встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу  України.

          Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

               Відповідно до статті 224 ГК України учасник господарських відносин,  який порушив господарське зобов'язання  або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності,  повинен відшкодувати  завдані  цим  збитки  суб'єкту,  права або законні інтереси якого порушено де під  збитками  розуміються  витрати,  зроблені  управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи,   які  управнена  сторона  одержала  б  у  разі  належного виконання   зобов'язання   або   додержання   правил    здійснення господарської діяльності другою стороною.

           Відповідно до Цивільного кодексу України від 16.01.03 №435-VI, а саме статті 509 ЦК України від 16.01.03 №435-VI зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

          Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ЦК України) та зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

          Згідно згаданої статті 11 ЦК України від 16.01.03 №435-VI цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

          Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 4) інші юридичні факти.

      Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

     В статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

          Відповідно до ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням   умов,   визначених  змістом  зобов'язання  (неналежне виконання), а боржник  вважається  таким,  що  прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора,  він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Статтею 623 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

           Статтею 901 встановлено, що за  договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за  завданням  другої  сторони  (замовника)  надати послугу,  яка  споживається  в  процесі  вчинення  певної  дії або здійснення певної діяльності,  а замовник зобов'язується  оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

           Статтею 903 визначено, що якщо  договором  передбачено  надання  послуг  за   плату,

замовник  зобов'язаний  оплатити надану йому послугу в розмірі,  у строки та в порядку, що встановлені договором.

           Статтею 905 встановлено, що строк   договору  про  надання  послуг  встановлюється  за домовленістю сторін,  якщо інше не встановлено законом або  іншими нормативно-правовими актами.

           Стаття 546 Цивільного кодексу України 2004 року від 16.01.03 № 435-VI встановлює, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

           Стаття 547 Цивільного кодексу України 2004 року від 16.01.03 № 435-VI встановлює, що правочин   щодо   забезпечення   виконання    зобов'язання вчиняється у письмовій формі, а правочин щодо забезпечення   виконання   зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

           Стаття 549 Цивільного кодексу України 2004 року від 16.01.03 № 435-VI встановлює, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом, а саме як сплата неустойки так і відшкодування збитків.

             Стаття 230 ГК України від 16.01.03 № 436-IV встановлює, що штрафні санкції це господарські санкції у вигляді грошової  суми  (неустойка,  штраф, пеня),  яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним  правил  здійснення  господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

              Стаття 551 ЦК України визначає, що якщо предметом  неустойки  є  грошова  сума,  її  розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства та розмір неустойки,  встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

          Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу  України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

       Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу  України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

          Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач –Товариство з обмеженою відповідальністю "Астеліт" (правонаступник ЗАТ “Цифрового стільникового зв'язку”) –умови Договорів про надання послуг цифрового стільникового зв'язку №120-34810-1 від 13.08.2003 року, №120-34805-1 від 13.08.2003 року, №120-34831-1 від 22.08.2003 року, №120-34947-1 від 16.09.2003 року виконало у повному обсязі, що підтверджується рахунками оператора (позивача) за квітень 2004 року (з урахуванням внесків до Пенсійного фонду України) на загальну суму –323,66 грн., а відповідач –Товариство з обмеженою відповідальністю "Еллада" –свої обов'язки за зазначеними Договорами про надання послуг цифрового стільникового зв'язку по оплаті наданих йому позивачем послуг –не виконав, будь –яких заперечень стосовно якості, кількості наданих позивачем послуг (в тому числі звернень до позивача в порядку п. 2.8 вищенаведених Договорів) останньому, в тому числі суду, станом на день розгляду справи, не надав, через що на даний час у відповідача перед позивачем, на переконання суду, існує заборгованість за надані послуги цифрового стільникового зв'язку у розмірі –323,66 грн., з урахуванням внесків до Пенсійного фонду України, яка ним не погашена, і яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у судовому порядку, як і пеня, імперативно передбачена статею 36 Закону України “Про телекомунікації” від 18 листопада 2003 року N1280-IV (Із змінами і доповненнями), внаслідок чого суд визнає вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі –13,94 грн. та суми заборгованості за надані послуги цифрового стільникового зв'язку у розмірі –323,66 грн., з урахуванням внесків до Пенсійного фонду України законними та обґрунтованими, а відтак такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі в судовому порядку.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу  України, підлягають стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу  України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1.          Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Астеліт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еллада" –задовольнити.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еллада" (код ЄДРПОУ 30638652, місцезнаходження: 03065, м. Київ, вул. Виборзька, 70, п/р №2600819220001 в АБ “Київська Русь”, МФО 30638652), а у випадку відсутності коштів –з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Астеліт" (код ЄДРПОУ 22859846, місцезнаходження: 03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 11, п/р №2600114966 в АППБ “Аваль”, МФО 300335) суму заборгованості в розмірі –323 (триста двадцять три) грн. 66 коп., суму пені у розмірі – 13 (тринадцять) грн. 94 коп., а також 102 (сто дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати накази відповідно до ст. 116 ГПК України.

4.          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його

підписання, оформленого відповідно до вимог 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                       Станік С.Р.