Рішення

від 12.10.2020 по справі 640/15744/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 жовтня 2020 року 10:28 № 640/15744/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., при секретарі судових засідань Левкович А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Інвест і К (18008, м. Черкаси, вул. Смілянська, буд. 80, кв. 22),

Приватного підприємства Десна-55 (18003, м. Черкаси, вул. В. Чорновола

(Енгельса), 143)

до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України (03035, м. Київ,

вул. В. Липківського, 35)

треті особи Державне агентство рибного господарства України (04053, м. Київ, вул.

Січових Стрільців, 45а),

Інститут рибного господарства Національної академії аграрних наук України

(03164, м. Київ, вул. Обухивська, буд. 135)

про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства енергетики та

захисту довкілля в окремій частині №340 від 26 травня 2020 року, -

за участю:

представника позивачів - Гаврилова Д.О.,

представника позивача - Денисенка Д.А.,

представника відповідача - Забур`янова В.В.,

представника третьої особи-1- Франківа Л.П.,

представника третьої особи-2 - Бузевича І.Ю.,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулися Товариство з обмеженою відповідальністю Інвест і К , Приватне підприємство Десна-55 (надалі по тексту - позивачі) з адміністративним позовом до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України (надалі по тексту - відповідач), за участю третіх осіб - Державного агентства рибного господарства України, Інституту рибного господарства Національної академії аграрних наук України, у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства енергетики та захисту довкілля України Про затвердження Режиму рибальства у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) України у 2020 році в частині пункту 18 Режиму рибальства у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) України у 2020 році, а саме:

пункт 4 додатку №3 до Режиму в розділі Київське водосховище , яким забороняється промисел протягом року - на ділянці Київського водосховища, що проходить вниз за течією від с. Дніпровське Чернігівської обл. до південної адміністративної межі с. Лошакова Гута, Козелецького р-н, Чернігівської області по лівому березі Київського водосховища та північної адміністративної межі с. Пилява, Київської області по правому березі Київського водосховища; координати 51°20'47.7"N, 30°39'57.0"E, 51°01'35.4"N, 30°34'51.9"E, 51°02'09.3"N, 30°19'20.6"E;

пункт 3 додатку №3 до Режиму в розділі Канівське водосховище , яким забороняється промисел протягом року Від гирла р. Стугна вниз за течією до південної адміністративної межі с. Халеп`я та вглиб водосховища на 200 м, координати 50°09'34.5"N, 30°44'38.6"E, 50°09'41.3"N, 30°45'00.1"E, 50°07'32.5"N, 30°49'42.2"E, 50°07'48.3"N, 30°49'37.4"E; та пункт 5 додатку №3 до Режиму в розділі Канівське водосховище Від північної адміністративної межі с. Стайки вниз за течією до північної адміністративної межі с. Балико-Щучинка та вглиб водосховища на 200 м, координати 50°05'40.4"N, 30°54'23.2"E, 50°05'49.2"N, 30°54'42.2"E, 49°57'33.8"N, 31°08'35.0"E, 49°57'46.3"N, 31°08'52.0"E;

пункт 1 додатку №3 до Режиму в розділі Кременчуцьке водосховище (Черкаська область, по правому берегу) від дамби Канівської ГЕС в напрямку розвалин залізничного мосту і вниз за течією від урочища Гадючка за 20 м до фарватеру до режимної зони залізничного мосту м. Черкаси (за винятком 500-метрової зони насосних станцій), координати 49°45'41.9"N 31°28'29.9"E, 49°45'59.6"N 31°29'08.3"E, 49°35'42"N 31°46'53"E, 49°28'39"N, 32°1'43"E.

Заявлені позовні вимоги представник позивачів обґрунтовує тим, що згідно листів Білоцерківського національного аграрного інституту від 24 квітня 2020 року №01-12/301, Інституту гідробіології НААН України від 27 квітня 2020 року №113/172, Інститут зоології ім. Шмальгаузера від 05 травня 2020 року №114/153 зазначено, що висновки про необхідність більш жорсткого обмеження промислового рибальства аборигенних видів риб у внутрішніх водних системах, зокрема, на верхніх ділянках водосховищ, в т.ч. на Кременчуцькому водосховищі, зазначеними установами не надавалися.

Також представник позивачів стверджував, що жодного наукового обґрунтування щодо необхідності прийняття Режиму рибальства на 2020 рік та щодо заборони промислового лову водних біоресурсів у верхніх ділянках водосховищ спірний наказ не містить.

Додатково представник позивачів зазначив, що оскаржуваний наказ позбавляє позивачів права вільно користуватися водними об`єктами (верхньою частиною Кременчуцького, Канівського та Київського водосховищ), водними біоресурсами (право користування якими надано відповідно до дозволу на спеціальне використання водних біоресурсів) та вільно проводити свою основну діяльність на верхній частині Кременчуцького водосховища.

В ході судового розгляду даної справи представник позивачів позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

У відзиві на адміністративний позов представник Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України зазначив, що Законом України Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів не передбачено вимог щодо прийняття режиму рибальства на підставі наукових обґрунтувань. При цьому, листами Білоцерківського національного аграрного інституту від 24 квітня 2020 року №01-12/301, Інституту гідробіології НААН України від 27 квітня 2020 року №113/172, Інститут зоології ім. Шмальгаузера від 05 травня 2020 року №114/153 обґрунтовано необхідність впровадження обмежувальних заходів, які знайшли своє відображення в нормах спірного наказу. В той же час, наукові обґрунтування, на підставі яких прийнято оскаржуваний наказ, надані уповноваженими спеціалізованими установами.

У письмових поясненнях щодо суті позову представник Інституту рибного господарства Національної академії аграрних наук України повідомив, що спірний наказ розроблявся відповідно до рекомендацій засідань секції рибальства у внутрішніх рибогосподарських водних об`єктах (водосховища, річки, озера, лимани) та розглядався на засіданнях Науково-промислової ради Держрибагентства (протокол засідання секції промислового рибальства у внутрішніх водних об`єктах №2 від 15 серпня 2019 року, №15 від 29 серпня 2019 року, №17 від 08 травня 2020 року). Крім того, Державна регуляторна служба України рішенням від 16 квітня 2020 року №244 погодила проект оскаржуваного наказу, а листом Держрибагентства від 12 травня 2020 року №2-6-5/2854-20 погоджено без зауважень вказаний проект, що надходив від Міністерства енергетики та захисту довкілля України згідно із листом від 30 квітня 2020 року №26/1.1-31.4-11248.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Відповідно до статей 8, 31 Закону України Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів , абзацу шістнадцятого підпункту 145 пункту 5 Положення про Міністерство енергетики та захисту довкілля України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 січня 2015 року №32 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 18 вересня 2019 року N 847), з метою забезпечення раціонального використання водних біоресурсів, Міністерство енергетики та захисту довкілля України 26 травня 2020 року прийнято наказ №340, яким затверджено Режим рибальства у рибогосподарських водних об`єктах (їхніх частинах) України у 2020 році (надалі - Наказ №340).

Додатком №3 до зазначеного Наказу №340 затверджено ділянки рибогосподарських водних об`єктів (їх частин) України, на яких заборонений промисел протягом року.

Незгода позивачів із окремими пунктами додатку №3 зумовила їх звернення до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Основні засади діяльності та державного регулювання в галузі рибного господарства, збереження та раціонального використання водних біоресурсів, порядок взаємовідносин між органами державної влади, місцевого самоврядування і суб`єктами господарювання, які здійснюють рибогосподарську діяльність у внутрішніх водних об`єктах України, внутрішніх морських водах і територіальному морі, континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні України та відкритому морі визначає Закон України Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів від 08 липня 2011 року №3677-VI (далі - Закон №3677-VI).

Згідно статті 1 Закону №3677-VI, режим промислу - встановлена на певний проміжок часу сукупність вимог та правил, які уточнюють, доповнюють або скасовують правила рибальства для оптимізації кількісного та видового складу водних біоресурсів у визначеному водному об`єкті (його частині).

Також відповідно до вказаної статті визначено, що правила рибальства - нормативно-правові акти, які у визначеному районі дії встановлюють умови, способи добування, допустимі до вилучення розміри водних біоресурсів, вимоги щодо їх охорони, а також можуть визначати кількість, типи, розміри, технічні характеристики суден флоту рибної промисловості та знарядь вилову, умови користування рибогосподарськими водними об`єктами та навантаження на них.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону №3677-VI, державне управління та регулювання у галузі рибного господарства здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері рибного господарства та рибної промисловості, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері рибного господарства, та інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх повноважень, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації.

Згідно вимог статті 8 Закону №3677-VI, до повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері рибного господарства та рибної промисловості належать, зокрема, затвердження правил та режимів рибальства, добування (вилучення, вилову) та відтворення водних біоресурсів.

Відповідно до статті 31 Закону №3677-VI з метою забезпечення охорони, раціонального використання окремих видів водних біоресурсів, а також для доповнення, уточнення або зміни зазначених правил можуть розроблятися режими для окремих рибогосподарських водних об`єктів (їх частин). Режими затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері рибного господарства та рибної промисловості.

У відповідності до пункту 5.1 Правил промислового рибальства в рибогосподарських водних об`єктах України, затверджених наказом Державного комітету рибного господарства України 18 березня 1999 року №33 (надалі - Правила) зазначено, що з метою створення оптимальних умов відтворення, штучного розведення, вирощування водних живих ресурсів та їх використання і охорони, до цих Правил можуть розроблятись Режими, які уточнюють і доповнюють вимоги щодо здійснення спеціального використання водних живих ресурсів у окремих рибогосподарських водних об`єктах.

Абзацом шістнадцятим підпункту 145 пункту 5 Положення про Міністерство енергетики та захисту довкілля України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 січня 2015 року №32 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 18 вересня 2019 року № 847) передбачено, що відповідач затверджує правила та режими рибальства, добування (вилучення, вилову) та відтворення водних біоресурсів.

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України Про тваринний світ об`єктами тваринного світу, на які поширюється дія цього Закону, є дикі тварини - хордові, в тому числі хребетні (ссавці, птахи, плазуни, земноводні, риби та інші) і безхребетні (членистоногі, молюски, голкошкірі та інші) в усьому їх видовому і популяційному різноманітті та на всіх стадіях розвитку (ембріони, яйця, лялечки тощо), які перебувають у стані природної волі, утримуються у напіввільних умовах чи в неволі.

Державне управління та регулювання у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу відповідно до статті 11 Закону України Про тваринний світ , здійснює зокрема, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Згідно із частиною 3 статті 25 вказаного Закону правила рибальства, об`єкти рибальства, порядок надання у користування рибогосподарських водних об`єктів, а також вимоги щодо ведення рибного господарства визначаються у порядку, встановленому цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною першою та третьою статті 31 Закону №3677-VI правила промислового рибальства розробляються на основі наукових обґрунтувань за басейновим принципом та затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері рибного господарства та рибної промисловості.

З метою забезпечення охорони, раціонального використання окремих видів водних біоресурсів, а також для доповнення, уточнення або зміни зазначених правил можуть розроблятися режими для окремих рибогосподарських водних об`єктів (їх частин). Режими затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері рибного господарства та рибної промисловості.

Отже, оспорюваний наказ видано в межах повноважень відповідача та у спосіб, передбачений законодавством.

В частині доводів представника позивачів стосовно того, що оскаржуваний наказ прийнято на підставі обґрунтувань, виданих неуповноваженими установами, суд зазначає наступне.

Міністерство енергетики та захисту довкілля України в листі до Державної регуляторної служби України Про погодження проекту регуляторного акта , копія кого наявна в матеріалах справи, зазначає, що Законом №3677-VI не передбачено вимог щодо прийняття режиму рибальства на підставі наукових обґрунтувань.

В той же час, Держрибагентство на виконання доручення Міністерства енергетики та захисту довкілля України звернулося до Інституту зоології імені І.І. Шмальгаузена НАН України, Інституту гідробіології НАН України та Білоцерківського національного аграрного університету з метою отримання наукових обґрунтувань щодо проведення промислового лову у верхів`ях водосховищ.

Зазначені наукові установи зробили висновок про необхідність більш жорстокого обмеження промислового рибальства аборигенних видів риб у внутрішніх водних системах.

Так, Інститут гідробіології НАН України у своєму листі від 13 лютого 2020 року №113/87, копія якого міститься в матеріалах справи, повідомив, що Дніпровські водосховища є унікальними водними об`єктами, що містять найбільше різноманіття іхтіофауни та водних безхребетних серед усіх інших водойм України. Саме верхів`я водосховищ залишаються останнім притулком ряду аборигенних видів риб, чисельність яких катастрофічно зменшилась після зарегулювання Дніпра. Максимальне збереження місць нересту на нагулу риб у верхів`ях водосховищ є невід`ємною складовою охоронного режиму, в рамках якого промислове рибальство на цих ділянках є небажаним. Заборона промислового лову на цих ділянках забезпечить формування природної структури іхтіоценозу з формуванням максимально можливого біорізноманіття, що створить сприятливі умови для відтворення іхтіофауни всього середовища.

Зі змісту листа Білоцерківського національного аграрного університету від 28 лютого 2020 року №01-12/194 вбачається, що верхів`я Дніпровських водосховищ за своїми гідрологічними та гідрохімічними режимами являють собою ділянки зі сприятливими умовами для нересту багатьох видів риб з різною біологією розмноження. Тому, обмеження не тільки промислового, а й інтенсивного любительського лову, на таких ділянках водосховищ, є доцільним.

Відповідно до листа від 12 лютого 2020 року №114/77 Інституту зоології ім. І.І. Шмальгаузена Національної академії наук України, останній наголошує на необхідності обмеження будь-якого промислового лову риби в верхів`ях Київського та Канівського водосховищ, що відповідає сучасним екологічним реаліям і останнім науковим дослідженням, які стосувалися аналізу сучасних ресурсів популяцій аборигенних риб Дніпра.

Вказану позицію Інститутом зоології ім. І.І. Шмальгаузена Національної академії наук України підтримано і листом від 05 травня 2020 року №114/153.

Тобто, вищезазначені листи обґрунтовують необхідність впровадження обмежувальних заходів, які стосуються верхів`їв Дніпровських водосховищ, в тому числі Кременчуцького, Київського та Канівського водосховищ.

Суд додатково враховує, що відповідно до статті 14 Закону №3677-VI наукове забезпечення рибного господарства здійснюють рибогосподарські та інші спеціалізовані науково-дослідні установи, наукові підприємства та організації, селекційні центри, основними завданнями яких є: проведення державного моніторингу запасів водних біоресурсів та стану рибогосподарських водних об`єктів; проведення наукових досліджень з оцінки стану, вивчення біології та середовища існування водних біоресурсів, збирання біологічних і промислово- статистичних даних, розроблення прогнозів допустимих виловів та лімітів певних видів водних біоресурсів, щодо яких існує доцільність визначення; розроблення ефективних екологічно безпечних методів профілактики хвороб водних біоресурсів; розроблення та створення нових знарядь добування; розроблення методів управління та раціонального використання водних біоресурсів, їх збереження і відтворення у водах під юрисдикцією України, відкритому морі, а також у водах під юрисдикцією інших держав відповідно до міжнародних договорів України; розроблення та удосконалення методів підвищення продуктивності рибогосподарських водних об`єктів (їх частин) шляхом введення аквакультури, створення нових високопродуктивних об`єктів рибництва на селекційно- генетичній основі; розроблення нових ресурсозберігаючих технологій і технологій переробки водних біоресурсів; розроблення та удосконалення методів виробництва з водних біоресурсів харчових, лікувально-профілактичних препаратів, біологічно активних речовин, кормів і харчових добавок для населення та сільськогосподарських тварин; участь у створенні міжнародної системи збереження та управління біоресурсами в Азово-Чорноморському басейні і відкритому морі, налагодження та підтримка зв`язків з іноземними рибогосподарськими і науковими установами та організаціями; маркетингові дослідження у рибному господарстві, промисловому рибальстві, розроблення стратегії подальшої діяльності суб`єктів рибного господарства, промислового рибальства та охорони водних біоресурсів, підвищення їх конкурентоспроможності, забезпечення інтеграції у міжнародні організації; створення інвестиційних проектів, планів розвитку, реконструкції та реструктуризації підприємств; використання галузевих трудових, матеріальних та фінансових ресурсів.

Відповідно до частини 2 статті 29 Закону №3677-VI обґрунтування допустимих обсягів спеціального використання водних біоресурсів за видами (групами видів) у водних об`єктах розробляють наукові установи та організації, що входять до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері рибного господарства, наукові установи, що входять до Національної академії наук України та Української академії аграрних наук, на замовлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері рибного господарства, суб`єктів рибного господарства.

Інститут гідробіології НАН України є провідним в Україні науковим центром з великим досвідом комплексних гідроекологічних, гідробіологічних, іхтіологічних, біотехнологічних, радіобіологічних досліджень прісноводних екосистем різного типу, основними науковими напрямами діяльності якого є: вивчення біологічного різноманіття і механізмів функціонування прісноводних екосистем як основи для розробки технологій з біоіндикації, моніторингу та управління екологічним станом водних об`єктів; вивчення фізико-хімічних основ процесів міграції, трансформації та біологічної дії на гідробіонтів радіонуклідів і хімічного забруднення та шляхів їх регуляції; оцінка і прогнозування стану іхтіофауни у водоймах різного типу з метою раціонального використання водних живих ресурсів та збереження різноманіття риб; молекулярно-біологічні, клітинні та фізіологічні дослідження гідробіонтів як основа розроблення високоефективних технологій аквакультури.

Відповідно до пункту 1.5 Статуту Білоцерківського національного аграрного університету, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 24 червня 2019 року №883, одним з основних напрямів діяльності БНАУ є науково-дослідна розробка, дослідження, розробка і впровадження нових наукових технологій, конструкцій, матеріалів.

Згідно з пунктом 2.7 Статуту №883 БНАУ має право самостійно розробляти та запроваджувати власні програми освітньої, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності.

Пунктом 9.2 статуту №883 встановлено, що основними напрямами інтеграції наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності інтернету є участь у розробленні та виконання державних цільових програм економічного і соціального розвитку; проведення спільних наукових досліджень, експериментальних та інноваційних розробок; участь у створенні науково- навчальних, науково-дослідних об`єднань.

Статут Інституту ім. І.І. Шмальгаузена HAH України затверджено розпорядженням Президії HAH України від 09 грудня 2016 року №814 (далі - Статут №814).

Відповідно до пункту 1.1 Статуту №814 Інститут ім. І.І. Шмальгаузена HAH України є державною, бюджетною науковою установою, що заснована на державній власності та перебуває у віданні Національної академії наук України.

Згідно з пунктом 1.6 Статуту № 814 для Інституту основною є наукова та науково-технічна діяльність.

Пунктом 2.1 Статуту № 814 встановлено, що основними завданнями Інституту є: організація, проведення та координація фундаментальних та прикладних наукових досліджень; науково-технічні розробки, що базуються на наукових знаннях, отриманих у результаті наукових досліджень чи практичного досвіду; надання науково-технічних послуг в рамках визначених наукових напрямів.

Наявними матеріалами справи підтверджується, що листом від 29 квітня 2020 року №2-6.3-19/2544-20 Державне агентство рибного господарства України повідомило, що відповідно до договору між Держрибагентством та Інститутом рибного господарства HAH України від 27 липня 2019 року №43/19 у 2019 році Інститутом рибного господарства HAH України згідно з програмою науково-дослідних робіт Оцінка стану водних біоресурсів у внутрішніх водних об`єктах загальнодержавного значення та Дніпровсько-Бузькій гирловій системі на 2020 рік. Розробка оптимальних режимів їх рибогосподарської експлуатації виконувались роботи з дослідження стану водних біоресурсів у дніпровських водосховищах та Дніпровсько-Бузькій естуарній системі та розробка оптимальних режимів їх експлуатації.

Водночас, на підставі проведених науково-дослідних робіт у 2019 році підготовлено біологічне обґрунтування режимів рибальства в рибогосподарських водних об`єктах, лімітів і прогнозів спеціального використання водних біоресурсів на 2020 рік.

З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що наукові обґрунтування, на підставі яких прийнято оскаржуваний наказ, надані уповноваженими спеціалізованими установами, а отже Міністерством енергетики та захисту довкілля України дотримано норм чинного законодавства при прийнятті оскаржуваного наказу.

Щодо прав позивачів, порушених оспорюваним актом, суд враховує, що відповідно до частини 1 статті 5 та частини 2 статті 46 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, а позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб`єкти владних повноважень.

Так, у матеріалах справи наявні копії дозволів на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах), відповідно до яких Приватному підприємству Десна-55 надано дозвіл на промислове рибальство у межах Київського водосховища, а Товариству з обмеженою відповідальністю Інвест і К - в межах Кременчуцького водосховища. Тобто, жодному із позивачів не надавався дозвіл на здійснення промислового рибальства в межах Канівського водосховища, відтак твердження про порушення прав позивачів в частині прийняття відповідачем пункту 3 додатку №3 та пункту 5 додатку №3 до Режиму в розділі Канівське водосховище не підтверджують належними та допустимими доказами.

Водночас, оскаржуваними пунктами додатку №3 до оспорюваного наказу встановлено заборону промислу лише в окремих ділянках Київського та Кременчуцького водосховищ, що спростовує доводи позивачів щодо неможливості здійснення господарської діяльності останніми.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність порушених прав позивачів прийняттям оскаржуваного наказу та, як наслідок, відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, при прийнятті оскаржуваного наказу відповідач діяв з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для здійснення розподілу судових витрат - відсутні.

Керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Інвест і К , Приватного підприємства Десна-55 відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя А.Б. Федорчук