Рішення

від 16.08.2007 по справі 12/317

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

12/317

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  12/317

16.08.07

За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «БАРКОР»

До          Колективного підприємства «КИЇВТРАКТОРОДЕТАЛЬ»

Про          стягнення 11 027,04 грн.

Суддя Прокопенко Л.В. Представники:

Від позивача                     Кудрявцев О.В. - ю/к (дов. б/н від 13.08.07 р.)

Від відповідача          Ніколенко А.Г. –предст. (дов. № 150 від 01.08.06 р.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Колективного підприємства «КИЇВТРАКТОРОДЕТАЛЬ»про стягнення 11 027,04 грн. (10 807,80 грн. - основний борг, 219,24 грн. - пеня) заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу № 1 від 11.01.2006 р.

Ухвалою суду від 06.07.07 р. порушено провадження у справі № 12/317 та призначено розгляд справи на 16.08.07 р.

Сторони належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні Господарського суду міста Києва, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

В судове засіданні представники сторін з'явилися, вимоги ухвали суду від 06.07.07 р. виконали повністю.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 16.08.07р. оголошено повний текст рішення.

 Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

11.01.06 р. між сторонами укладено договір купівлі-продажу № 1 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору позивач зобов'язувався передати відповідачу товар (концентрат синтетичний СОЖ «Римол») на загальну суму 109 800 грн., а відповідач зобов'язувався прийняти товар та оплатити його.

Згідно п. 2.3 договору сторони домовилися про те, що товар буде відпускатися частинами.

Згідно п. 2.1 договору плата за отриманий товар повинна здійснюватися в повному обсязі згідно з рахунком-фактурою.

За період з 11.01.06 р. по 13.09.06 р. позивач надав відповідачу послуг на загальну суму 57 096,00 грн., що підтверджується розрахунковими накладними: від 25.01.06 на суму 7 320 грн. 00 коп.; від 13.03.06 на суму 7 320 грн. 00 коп.; від 07.04.06 на суму 4 392 грн. 00 коп.; від 25.04.06 на суму 4 392 грн. 00 коп.; від 11.05.06 на суму 5 856 грн. 00 коп.; від 01.06.06 на суму 2 928 грн. 00 коп.; від 20.06.06 на суму 5 856 грн. 00 коп.; від 13.07.06 на суму 5 856 грн. 00 коп.; від 14.08.06 на суму 5 856 грн. 00 коп.; від 13.09.06 на суму 7 320 грн. 00 коп.

Відповідні розрахункові накладні відповідачем підписані та доручення на отримання товару надані.

Отже, загальна вартість товару, відпущеного позивачем відповідачу, складає 57 096,00 грн.

Проте розрахунок за договором відповідач провів частково, а саме у сумі 46 288,20 грн.

11.01.06 р. позивач на адресу відповідача направив цінним листом з описом претензію та акт звіряння розрахунків, в якому просив відповідача протягом трьох днів провести розрахунок та підписати акт.

15.01.06 р. відповідач отримав претензію та акт, що підтверджується повідомленням №1275618 про вручення цінного листа, але повний розрахунок з позивачем не провів, акт не підписав.

Станом на день розгляду справи, заборгованість відповідача перед позивачем склала 10 807,80 грн.

Крім суми основного боргу, позивач ставить вимоги про стягнення пені, яка згідно розрахунку становить 219,24 грн.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають  задоволенню з огляду на  наступне.

Внаслідок укладення договору від 11.01.06р. № 1 між сторонами, згідно ст. 11 Цивільного Кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абз. 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього  кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до ч. 7 зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

У відповідності ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).

Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов'язань судом встановлено.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач у відзиві на позовну заяву визнав заборгованість у сумі 10 619,20 грн. та надав відповідний акт звірки. Розрахунок суми заборгованості, наданий відповідачем, виявився меншим за розрахунок заборгованості, наданий позивачем, на 188,60 грн. В судовому засіданні позивач погодився з розрахунком відповідача.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню  частково в сумі 10 619,20 грн.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

В п. 3.4 Договору зазначено, що за несвоєчасну оплату товару відповідачем, останній сплачує позивачу пеню в розмірі 0,2 % від вартості отриманого товару за кожен день прострочки, але не більше двох облікових ставок НБУ.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею визнається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

В судовому засіданні на виконання ухвали суду від 06.07.07 р. позивач надав уточнений розрахунок пені. Відповідно до нього розмір пені складає 195,48 грн. (розрахунок в матеріалах справи). Контррозрахунку суми пені відповідачем суду не надано. Розрахунок пені відповідає матеріалам справи та умовам договору.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 195,48 грн. підлягають задоволенню.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати: державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

За таких обставин та керуючись ст.ст. 11, 526, 527, 549, 610, 611, 612 ЦК України, ст. ст. 33, 173, 193, 232 ГК України, ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Стягнути з Колективного підприємства «КИЇВТРАКТОРОДЕТАЛЬ»(03680, м. Київ, Бул. Івана Лепсе, 16, Код 05786092, р/р 26001000331101 в АКБ «Київ»м. Києва, МФО 322498, а у випадку відсутності коштів - з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БАРКОР»(03187, м. Київ, пр-т Глушкова, 32, к. 116, код 30309233, р/р 26003004978001 в АТ "Укрінбанк", м. Києва МФО 300142) 10 619,20 грн. основного боргу, 195,48 грн. пені, 108, 15 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

4.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5.          Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня прийняття.

       Суддя                                                                              Прокопенко Л.В.