Рішення

від 30.10.2020 по справі 640/17763/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2020 року м. Київ № 640/17763/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шулежка В.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Акціонерного товариства Альфа-Банк до Міністерства юстиції України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - товариства з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами Будівельні проекти , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Акціонерне товариство Альфа-Банк (далі - позивач, АТ Альфа-Банк ) з позовом до Міністерства юстиції України (далі - відповідач), за участю третіх осіб - товариства з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами Будівельні проекти (далі також третя особа 1), ОСОБА_1 (далі - третя особа 2, ОСОБА_1 ) про визнання протиправним та скасування наказу від 14.05.2020 №1650/5 в частині скасування рішення про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень від 14.06.2019 №47358788.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про протиправність оскаржуваного наказу та наявність підстав для його скасування з огляду на порушення відповідачем порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації. Зокрема, позивач посилається на те, що скарга на рішення про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень від 14.06.2019 №47358788 подана особою, яка не має на це повноважень та з пропуском строку на його оскарження, що не взято до уваги відповідачем.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.08.2020 відкрито провадження у адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, а також залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору товариство з обмеженою відповідальністю КУА Будівельні проекти , ОСОБА_1 .

Вказаною ухвалою запропоновано відповідачу подати до суду відзив на позовну заяву разом з доказами в підтвердження своїх заперечень проти позову, а третім особам - письмові пояснення з приводу заявлених позовних вимог.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позову. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що за результатом розгляду скарги встановлено, що оскаржуване рішення від 14.06.2019 № 47358788 прийняте державним реєстратором Нікітіною Ю.В. з порушенням вимог законодавства, у зв`язку з чим та на підставі висновку Колегії з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 28.04.2020 було прийнято рішення у формі наказу № 1650/5 від 14.05.2020 про задоволення скарги.

Представник відповідача вказав на те, що Мін`юст, як суб`єкт владних повноважень, на якого законодавцем відповідно покладено обов`язок щодо розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України та прийняття обов`язкових до виконання рішень, передбачених цим Законом, у даному випадку діяв на підставі, в межах та у спосіб визначених законодавством, а позов є таким, що не підлягає задоволенню та просив відмовити у задоволенні позову.

Представником відповідача подано клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, у задоволенні якого відмовлено ухвалою суду від 14.09.2020.

Третьою особою 1 - товариством з обмеженою відповідальністю КУА Будівельні проекти пояснень з приводу позову до суду не подано.

Третьою особою 2 подано письмові пояснення зі своїми запереченнями проти задоволення позову у повному обсязі та закриття провадження у справі.

У своїх поясненнях ОСОБА_1 зазначив, що про порушення своїх прав дізнався лише 13.03.2020, отримавши інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна та вважає, що його скарга на дії державного реєстратора Нікітіної Ю.В. подана правомірно, в межах діючого законодавства.

Крім того, третя особа 2 вважає, що даний спір не є публічно-правовим та не повинен розглядатись адміністративним судом, оскільки питання щодо дотримання порядку розгляду скарги має вирішуватися разом із вимогами про правомірність набуття позивачем права власності на об`єкти нерухомого майна.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.09.2020 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_2 (далі також третя особа 3).

Третя особа 3 пояснень з приводу даного спору до суду не подала.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.10.2020 відмовлено у задоволенні клопотання третьої особи 2 про закриття провадження у справі.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 подано до Міністерства юстиції України скаргу у порядку статті 37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 06.04.2020 на рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зокрема, від 14.06.2019 № 47358788, прийняте державним реєстратором Комунального підприємства Реєстратор Нікітіною Юлією Володимирівною.

За результатами розгляду скарги Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України складено висновок від 28.04.2020, відповідно до якого встановлено, що на підставі оскаржуваного рішення, прийнятого державним реєстратором Нікітіною Ю.В., здійснено державну реєстрацію права власності іпотекодержателя - акціонерного товариства Укрсоцбанк (правонаступником якого є АТ Альфа-Банк ) на земельну ділянку, що належала дружині скаржника на праві власності. З Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що до заяви про державну реєстрацію права власності, за результатами розгляду якої державним реєстратором Нікітіною Ю.В. прийнято оскаржуване рішення, не додано всіх необхідних документів для проведення державної реєстрації прав. Крім того, на підставі оскаржуваного рішення, прийнятого приватним нотаріусом Василенком O.A. , здійснено державну реєстрацію переходу права власності від AT Укрсоцбанк до товариства з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами Будівельні проекти . При цьому, відповідно до відомостей Державного реєстру прав, зазначене рішення прийнято відповідно до законодавства. Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України вирішено, що оскаржуване рішення від 14.06.2019 № 47358788, прийняте державним реєстратором Нікітіною Ю.В. з порушенням вимог законодавства та яке підлягає скасуванню.

На підставі висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 28.04.2020 Міністерством юстиції України видано наказ від 14.05.2020 №1650/5, яким скаргу ОСОБА_1 від 06.04.2020 задоволено частково, скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 14.06.2019 № 47358788, в іншій частині - відмовлено.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, визнання та захисту державою таких прав, врегульовані Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01.07.2004 № 1952-IV (далі - Закон № 1952-IV).

Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації прав на нерухоме майно визначено статтею 37 Закону №1952-IV.

Відповідно до частини першої статті 37 Закону №1952-IV рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Частиною другою статті 37 Закону №1952-IV визначено, що Міністерство юстиції України розглядає скарги: 1) на проведені державним реєстратором реєстраційні дії (крім випадків, якщо такі реєстраційні дії проведено на підставі судового рішення); 2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.

Згідно з частиною п`ятою статті 37 Закону №1952-IV скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав або територіального органу Міністерства юстиції України подається особою, яка вважає, що її права порушено, у письмовій формі та має містити:

1) повне найменування (ім`я) скаржника, його місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім`я) представника скаржника, якщо скарга подається представником;

2) реквізити рішення державного реєстратора, яке оскаржується;

3) зміст оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності та норми законодавства, які порушено, на думку скаржника;

4) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги;

5) відомості про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, що може мати наслідком скасування оскаржуваного рішення державного реєстратора та/або внесення відомостей до Державного реєстру прав;

6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дати складання скарги.

До скарги додаються засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника у результаті прийняття рішення державним реєстратором (за наявності), а також якщо скарга подається представником скаржника - довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження такого представника, або копія такого документа, засвідчена в установленому порядку.

Згідно з частиною дев`ятою статті 37 вказаного Закону порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України.

Процедуру розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора визначає Порядок розгляду скарг у сфері державної реєстрації, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1128 (далі - Порядок №1128).

Відповідно до пункту 5 Порядку №1128 Мін`юст чи відповідний територіальний орган розглядає скаргу у сфері державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації на предмет встановлення підстав для відмови в її задоволенні, а саме:

оформлення скарги без дотримання вимог, визначених законом;

наявність інформації про судове рішення про відмову позивача від позову з такого самого предмета спору, про визнання відповідачем позову або затвердження мирової угоди сторін;

наявність інформації про судове провадження у зв`язку із спором між тими самими сторонами, з такого самого предмета і тієї самої підстави;

наявність рішення Мін`юсту чи його територіального органу з такого самого питання;

здійснення Мін`юстом чи його територіальним органом розгляду скарги з такого самого питання від того самого скаржника;

подання скарги особою, яка не має на це повноважень;

закінчення встановленого законом строку подачі скарги;

розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції Мін`юсту чи його територіального органу.

Частиною третьою статті 37 Закону №1952-IV встановлено, що рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 05.08.2003 належала земельна ділянка, кадастровий номер 8000000000:82:136:0024.

На підставі договору іпотеки від 03.10.2006 №02-10/2746 земельна ділянка була передана в іпотеку ПАТ Укрсоцбанк в якості виконання зобов`язань за договором про надання відновлювальної кредитної лінії.

З відомостей Державного реєстру прав встановлено, що державним реєстратором Нікітіною Ю.В. на підставі рішення від 14.06.2019 № 47358788 відкрито розділ та внесено запис про право власності № 32003754 за AT Укрсоцбанк щодо земельної ділянки.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 подано скаргу на рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 14.06.2019 № 47358788, яке прийняте державним реєстратором Комунального підприємства Реєстратор Нікітіною Ю.В. та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20.06.2019 №47429636, яке прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Василенком O.A., яка зареєстрована у Міністерстві юстиції України 07.04.2020 за №Л-10220.

Щодо поважності пропуску строку визначеного законодавством стосовно подання скарги ОСОБА_1 зазначив, що він постійно мешкає за межами України та про наявність порушення своїх прав дізнався лише 13.03.2020 з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Водночас, третьою особою не надано належних доказів в підтвердження перебування його за кордоном в період з дати прийняття спірних рішень (червень 2019 року) по день подачі скарги (квітень 2020 року). Наданою копією витягу з паспорта вказані обставини не спростовані.

З поданої до скарги Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованої 13.03.2020, вбачається, що остання містить лише запис про право власності на земельну ділянку за ТОВ Компанія з управління активами Будівельні проекти на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20.06.2019 №47429636. Підставою виникнення права власності зазначено договір купівлі-продажу від 19.06.2019 за №5461, який укладений між АТ Укрсоцбанк та ТОВ Компанія з управління активами Будівельні проекти . Проте відомостей щодо спірного рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 14.06.2019 № 47358788 вказана Інформація не містить.

Тобто скаржником не зазначено та не обґрунтовано належним чином у скарзі від 06.04.2020 щодо його обізнаності про рішення державного реєстратора від 14.06.2019 № 47358788.

Окрім того, як вбачається зі змісту скарги, ОСОБА_1 зазначив, що йому було відомо, зокрема, про те, що 07.08.2019 ОСОБА_2 зверталась зі скаргою на дії державного реєстратора КП Реєстратор Нікітіної Ю.В. від 14.06.2019 до Міністерства юстиції України.

За результатами розгляду цієї скарги 12.08.2019 Міністерством юстиції України видано наказ №2526/5, яким скаргу задоволено частково: скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18.06.2019 за №47397677, №47397734, №47397741, поновлено право власності ОСОБА_2 на житловий будинок ( АДРЕСА_1 ), однак відмовлено у визнанні незаконними дій ПАТ Укрсоцбанк , державного реєстратора КП Реєстратор Нікітіної Ю.В. щодо реєстрації права власності та продажу спірної земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:82:136:0024.

Зазначений наказ Міністерства юстиції України від 12.08.2019 №2526/5 оскаржувався ОСОБА_2 в судовому порядку.

При цьому, як вбачається з офіційного веб-сайту Мін`юсту, останнім було розміщено оголошення про засідання Комісії 12.08.2019, відповідно до якого про розгляд скарги ОСОБА_2 від 07.08.2019 Міністерством повідомлялись також заінтересовані сторони: ОСОБА_1 , АТ Укрсоцбанк та ТОВ Компанія з управління активами Будівельні Проекти , що діє від свого імені та в інтересах і за рахунок активів пайового венчурного недиверсифікованого закритого інвестиціїйного фонду Аквілон .

Також у своїй скарзі ОСОБА_1 зазначає, що йому відомо про звернення ОСОБА_2 у липні 2019 року до Печерського УП ГУНП у м. Києві із заявою про злочин, а у вересні 2019 року ОСОБА_2 зверталась до Офісу Генерального прокурора зі скаргою на бездіяльність Печерського УП ГУНП у м. Києві щодо проведення досудового розслідування стосовно незаконних дій АТ Укрсоцбанк .

При цьому, суд зазначає, що ОСОБА_1 у своїй скарзі не вказує звідки та з якого часу йому стало відомо про вказані обставини, водночас наявними у справі матеріалами підтверджено, що скаржник знав або міг дізнатися про порушення своїх прав рішеннями, що ним оскаржуються, ще у липні-серпні 2019 року.

Втім, зі скаргою на рішення про державну реєстрацію прав звернувся до відповідача лише у квітні 2020 року.

Крім того, у період з дня винесення спірного рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 14.06.2019 № 47358788 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 існували судові спори щодо поділу майна подружжя та визнання права власності на майно, в яких останній брав участь через свого представника та міг дізнатись про спірні реєстраційні дії щодо земельної ділянки, на якій розташовано житловий будинок, право власності на який вирішувалось в межах цих справ.

Суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до пункту 5 Порядку №1128 Мін`юст чи відповідний територіальний орган розглядає скаргу у сфері державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації на предмет встановлення підстав для відмови в її задоволенні, зокрема, закінчення встановленого законом строку подачі скарги.

Тобто перед тим, як вивчити обставини, викладені у скарзі, Міністерство юстиції України повинно було перевірити дотримання всіх передумов.

Щодо повноважень відповідача у питаннях визначення строків звернення зі скаргою, суд вважає за доцільне зазначити, що це питання неодноразово досліджувалось Верховним Судом. Зокрема, у постанові від 23.05.2018 у справі № 825/602/17 Верховний Суд аналізував поняття дискреційних повноважень і дійшов наступного висновку: на законодавчому рівні поняття дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Відтак, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Тобто, Міністерство юстиції України позбавлене дискреційних повноважень стосовно вирішення питання щодо правових наслідків пропуску відповідного строку звернення, оскільки це питання врегульоване законодавством та не передбачає альтернативної поведінки і рішень.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 22 серпня 2018 року у справі №826/10548/17.

У пункті 6 Порядку №1128 передбачено, якщо під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації відповідно до пункту 5 цього Порядку встановлено наявність підстав для відмови в її задоволенні, Мін`юст чи відповідний територіальний орган приймає не пізніше десяти робочих днів з дня її реєстрації рішення про відмову в задоволенні такої скарги із зазначенням мотивів такої відмови. Рішення про відмову у задоволенні скарги у сфері державної реєстрації з підстави оформлення її без дотримання вимог, визначених законом, не позбавляє скаржника права на повторне звернення з такою скаргою в межах визначеного законом строку.

В даному випадку, аналізуючи наявні у справі докази, суд зазначає, що при поданні скарги ОСОБА_1 були наявні, передбачені пунктом 5 Порядку №1128, підстави для відмови у задоволенні скарги, а саме закінчення встановленого законом строку для подачі скарги.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що відповідач не мав правових підстав для розгляду скарги ОСОБА_1 по суті, оскільки відповідна заява не відповідала встановленим вимогам.

Окрім того, правові наслідки подання скарги за межами шістдесятиденного строку визначено в пункті 8 частини восьмої статті 37 Закону № 1952-IV. Якщо закінчився встановлений законом строк подання скарги, Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги.

Суд зазначає, що відповідачем жодним чином вказані обставини не спростовано та не доведено правомірність розгляду скарги третьої особи 2 у порядку та у спосіб, передбачені Законом №1952-IV та Порядком №1128.

Також слід зазначити, що ОСОБА_1 у скарзі не обґрунтовано належним чином в чому полягає порушення саме його прав у результаті прийняття рішень державним реєстратором від 14.06.2019 № 47358788 та від 20.06.2019 №47429636.

Суд враховує те, що ОСОБА_1 перебуває у шлюбі із ОСОБА_2 , проте, як зазначив сам скаржник у скарзі, вказана земельна ділянка (кадастровий номер 8000000000:82:136:0024) перебуває у власності ОСОБА_2 , яка, як вбачається з матеріалів справи, самостійно нею розпоряджається, у тому числі земельна ділянка передана в рахунок виконання забезпечення за договором іпотеки саме нею.

Також, як підтверджується матеріалами справи, у межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 щодо поділу спільного майна подружжя, вказана земельна ділянка не була предметом спору.

Більш того, судом встановлено, що ОСОБА_2 подавалась аналогічна скарга до Міністерства юстиції України щодо скасування рішень про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, у тому числі від 14.06.2019 № 47358788 та в частині зазначеного рішення у задоволенні скарги було відмовлено.

Як передбачено частино п`ятою статті 37 Закону №1952-IV скарга на рішення про державну реєстрацію прав розглядається в порядку, визначеному цим Законом, виключно за умови, що вона подана особою, яка може підтвердити факт порушення її прав у результаті прийняття такого рішення.

Частиною восьмою статті 37 Закону №1952-IV передбачено, що Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо:

1) скарга оформлена без дотримання вимог, визначених частиною п`ятою цієї статті;

2) на момент прийняття рішення за результатом розгляду скарги відбулася державна реєстрація цього права за іншою особою, ніж зазначена у рішенні, що оскаржується;

3) наявна інформація про судове рішення або ухвалу про відмову позивача від позову з того самого предмета спору, про визнання позову відповідачем або затвердження мирової угоди сторін;

4) наявна інформація про судове провадження у зв`язку із спором між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав;

5) є рішення цього органу з того самого питання;

6) в органі розглядається скарга з цього питання від того самого скаржника;

7) скарга подана особою, яка не має на це повноважень;

8) закінчився встановлений законом строк подачі скарги;

9) розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції органу;

10) державним реєстратором, територіальним органом Міністерства юстиції України прийнято таке рішення відповідно до законодавства.

За таких обставин, проаналізувавши норми чинного законодавства, надавши оцінку доказам, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні та встановивши, що відповідачем протиправно розглянуто скаргу, яку було подано з порушенням строку та особою, яка не навела обґрунтованих підстав для звернення з такою скаргою та які її права були порушені, суд дійшов висновку про протиправність наказу Міністерства юстиції України від 14.05.2020 №1650/5 та наявність підстав для його скасування.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частинами першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість прийнятого ним оскаржуваного наказу.

Натомість, позивачем надано достатньо належних та допустимих доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно, беручи до уваги положення частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача всі здійсненні ним судові витрати.

Керуючись ст.ст. 72-77, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Акціонерного товариства Альфа-Банк (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100, код ЄДРПОУ 23494714) задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 14.05.2020 №1650/5 в частині скасування рішення про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень від 14.06.2019 №47358788, прийняте державним реєстратором Комунального підприємства Реєстратор Нікітіною Юлією Володимирівною.

Стягнути на користь Акціонерного товариства Альфа-Банк (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100, код ЄДРПОУ 23494714) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2102,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015622).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295-297 КАС України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Суддя В.П. Шулежко