Постанова

від 20.01.2021 по справі 640/17763/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/17763/20 Суддя першої інстанції: Шулежко В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2021 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Губської Л.В., Епель О.В.,

при секретарі - Закревській І.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на прийняте у порядку спрощеного позовного провадження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 жовтня 2020 року у справі за адміністративним позовом Акціонерного товариства Альфа-Банк до Міністерства юстиції України, треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами Будівельні проекти , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування рішення в частині, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2020 року Акціонерне товариство Альфа-Банк (далі - Позивач, АТ Альфа-Банк ) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України (далі - Відповідач, Мін`юст України), треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами Будівельні проекти (далі - Третя особа-1, ТОВ КУА Будівельні проекти ), ОСОБА_1 (далі - Третя особа-2, ОСОБА_1 ), про визнання протиправним та скасування наказу Мін`юсту України від 14.05.2020 року №1650/5 в частині скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 14.06.2019 року №4735878, прийнятого державним реєстратором Комунального підприємства Реєстратор Нікітіною Юлією Володимирівною.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.09.2020 року залучено до участі у справі ОСОБА_2 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору (далі - Третя особа-3, ОСОБА_2 ).

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.10.2020 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що оскільки скарга на рішення державного реєстратора була подана поза межами встановленого шістдесятиденного строку, то у Відповідача не було інших варіантів поведінки окрім як відмови в її задоволенні.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Свою позицію обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 було надано достатні докази поважності пропуску визначеного законом строку для подання скарги, а перевірка цих доказів охоплюється повноваженнями Мін`юсту України при розгляді скарги. Крім того, підкреслює, що при здійсненні оскаржуваної реєстраційної дії державним реєстратором було порушено вимоги законодавства щодо отримання від заявника необхідного переліку документів.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.12.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Мін`юсту України та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.12.2020 року справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 20.01.2021 року.

Відзивів на апеляційну скаргу від учасників справи не надійшло.

У судовому засіданні представник Відповідача доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд її вимоги задовольнити повністю.

Представник Позивача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Інші учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибули.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників учасників справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 подано до Мін`юсту України скаргу у порядку ст. 37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 06.04.2020 року на рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зокрема, від 14.06.2019 року № 47358788, прийняте державним реєстратором Комунального підприємства Реєстратор Нікітіною Юлією Володимирівною (т. 1 а.с. 84-87).

За результатами розгляду скарги Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України складено висновок від 28.04.2020 року (т. 1 а.с. 228-229), в якому зафіксовано, що на підставі оскаржуваного рішення, прийнятого державним реєстратором Нікітіною Ю.В., здійснено державну реєстрацію права власності іпотекодержателя - акціонерного товариства Укрсоцбанк (правонаступником якого є АТ Альфа-Банк ) на земельну ділянку, що належала дружині скаржника на праві власності. З Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що до заяви про державну реєстрацію права власності, за результатами розгляду якої державним реєстратором Нікітіною Ю.В. прийнято оскаржуване рішення, не додано всіх необхідних документів для проведення державної реєстрації прав. Крім того, на підставі оскаржуваного рішення, прийнятого приватним нотаріусом Василенком O.A. , здійснено державну реєстрацію переходу права власності від AT Укрсоцбанк до товариства з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами Будівельні проекти . При цьому, відповідно до відомостей Державного реєстру прав, зазначене рішення прийнято відповідно до законодавства. Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України вирішено, що оскаржуване рішення від 14.06.2019 року № 47358788, прийняте державним реєстратором Нікітіною Ю.В. з порушенням вимог законодавства, а відтак підлягає скасуванню.

На підставі висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 28.04.2020 року Міністерством юстиції України видано наказ від 14.05.2020 року №1650/5, яким скаргу ОСОБА_1 від 06.04.2020 року задоволено частково, скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 14.06.2019 року № 47358788, в іншій частині - відмовлено (т. 1 а.с. 228).

На підставі встановлених вище обставин, здійснивши системний аналіз положень ст. 37, Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - Закон) і Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року №1128 (далі - Порядок №1128), суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на неправомірність прийнятого Мін`юстом України наказу через те, що скарга на рішення державного реєстратора була подана поза межами встановленого законом строку, що є безумовною підставою для відмови в її задоволенні, у той час як питання поновлення такого строку не охоплюється повноваженнями Відповідача.

З такими висновками суду першої інстанції судова колегія погоджується з огляду на таке.

Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації прав на нерухоме майно визначено статтею 37 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань .

Так, відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 37 Закону Міністерство юстиції України розглядає скарги, зокрема, на проведені державним реєстратором реєстраційні дії (крім випадків, якщо такі реєстраційні дії проведено на підставі судового рішення.

Вимоги до скарги, а також до документів, які до неї додаються, викладені у ч. 5 ст. 37 Закону.

Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України (ч. 9 ст. 37 Закону).

Процедуру розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора визначає Порядок розгляду скарг у сфері державної реєстрації, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року №1128.

Відповідно до п. 5 Порядку №1128 Мін`юст чи відповідний територіальний орган розглядає скаргу у сфері державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації на предмет встановлення підстав для відмови в її задоволенні, а саме: оформлення скарги без дотримання вимог, визначених законом; наявність інформації про судове рішення про відмову позивача від позову з такого самого предмета спору, про визнання відповідачем позову або затвердження мирової угоди сторін; наявність інформації про судове провадження у зв`язку із спором між тими самими сторонами, з такого самого предмета і тієї самої підстави; наявність рішення Мін`юсту чи його територіального органу з такого самого питання; здійснення Мін`юстом чи його територіальним органом розгляду скарги з такого самого питання від того самого скаржника; подання скарги особою, яка не має на це повноважень; закінчення встановленого законом строку подачі скарги; розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції Мін`юсту чи його територіального органу.

Разом з тим, судовою колегією враховується, що за правилами абз. 1 ч. 3 ст. 37 Закону рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

При цьому, згідно п. 8 ч. 8 ст. 37 Закону Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо закінчився встановлений законом строк подачі скарги.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 05.09.2003 року належала земельна ділянка по АДРЕСА_1 , площею 0,0926 га, кадастровий номер 8000000000:82:136:0024 (т. 1 а.с. 93-97).

Згідно договору іпотеки від 03.10.2006 року №02-10/2746 земельна ділянка була передана в іпотеку ПАТ Укрсоцбанк в якості виконання зобов`язань за договором про надання відновлювальної кредитної лінії (т. 1 а.с. 111-112).

Із змісту відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20.06.2019 року №171074289 (т. 1 а.с. 224) вбачається, що державним реєстратором Нікітіною Ю.В. на підставі рішення від 14.06.2019 року № 47358788 відкрито розділ та внесено запис про право власності № 32003754 за AT Укрсоцбанк щодо указаної вище земельної ділянки (т. 1 а.с. 19-20).

Як було встановлено раніше, ОСОБА_1 подано скаргу на рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 14.06.2019 року № 47358788, яке прийняте державним реєстратором Комунального підприємства Реєстратор Нікітіною Ю.В., та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20.06.2019 року №47429636, яке прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Василенком O.A., яка зареєстрована у Міністерстві юстиції України 07.04.2020 року за №Л-10220 (т. 1 а.с. 84-87).

Щодо поважності пропуску визначеного законодавством строку стосовно подання скарги ОСОБА_1 зазначив, що він постійно мешкає за межами України та про наявність порушення своїх прав дізнався лише 13.03.2020 року з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Разом з тим, судовою колегією враховується, що, як вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 не надано до Мін`юсту України разом із скаргою належних доказів на підтвердження перебування його за кордоном у період з дати прийняття спірних рішень (червень 2019 року) по день подачі скарги (квітень 2020 року), оскільки із змісту наданих копій окремих сторінок паспорта громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_1 (т. 1 а.с. 89-90) неможливо встановити факт відсутності Третьої особи-2 поза межами території України.

Крім того, того, згідно доданої до скарги Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованої 13.03.2020 року (т. 1 а.с. 88), вбачається, що остання містить лише запис про право власності на земельну ділянку за ТОВ КУА Будівельні проекти на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20.06.2019 року №47429636. Підставою виникнення права власності зазначено договір купівлі-продажу від 19.06.2019 року за №5461, який укладений між АТ Укрсоцбанк та ТОВ КУА Будівельні проекти . Проте відомостей щодо спірного рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 14.06.2019 року № 47358788 вказана Інформація не містить.

Таким чином, як вірно підкреслено Окружним адміністративним судом міста Києва, ОСОБА_1 не зазначено та належним чином не обґрунтовано у скарзі від 06.04.2020 року щодо його обізнаності про оскаржуване останнім рішення державного реєстратора від 14.06.2019 року № 47358788.

До того ж, як вбачається зі змісту скарги, ОСОБА_1 зазначив, що йому було відомо, зокрема, про те, що 07.08.2019 року ОСОБА_2 зверталася зі скаргою на дії державного реєстратора КП Реєстратор Нікітіної Ю.В. від 14.06.2019 року до Мін`юсту України.

За результатами розгляду цієї скарги 12.08.2019 року Відповідачем видано наказ №2526/5, яким скаргу задоволено частково: скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18.06.2019 року за №47397677, №47397734, №47397741, поновлено право власності ОСОБА_2 на житловий будинок ( АДРЕСА_1 ), однак відмовлено у визнанні незаконними дій ПАТ Укрсоцбанк , державного реєстратора КП Реєстратор Нікітіної Ю.В. щодо реєстрації права власності та продажу спірної земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:82:136:0024.

При цьому, як вбачається з офіційного веб-сайту Мін`юсту України, останнім було розміщено оголошення про засідання Комісії 12.08.2019 року, відповідно до якого про розгляд скарги ОСОБА_2 від 07.08.2019 року Відповідачем повідомлялися також заінтересовані сторони: ОСОБА_1 , АТ Укрсоцбанк та ТОВ Компанія з управління активами Будівельні Проекти , що діє від свого імені та в інтересах і за рахунок активів пайового венчурного недиверсифікованого закритого інвестиційного фонду Аквілон .

Також у своїй скарзі ОСОБА_1 зазначає, що йому відомо про звернення ОСОБА_2 у липні 2019 року до Печерського УП ГУНП у м. Києві із заявою про злочин, а у вересні 2019 року ОСОБА_2 зверталась до Офісу Генерального прокурора зі скаргою на бездіяльність Печерського УП ГУНП у м. Києві щодо проведення досудового розслідування стосовно незаконних дій АТ Укрсоцбанк .

При цьому, всупереч положень згаданого вище абз. 1 ч. 3 ст. 37 Закону, ОСОБА_1 у своїй скарзі не вказує звідки та з якого часу йому стало відомо про вказані обставини, водночас, як вірно підкреслено судом першої інстанції, наявними у справі матеріалами підтверджено, що скаржник знав або міг дізнатися про порушення своїх прав рішеннями, що ним оскаржуються, ще у липні-серпні 2019 року. Разом з тим, із скаргою на рішення про державну реєстрацію прав звернувся до Відповідача лише у квітні 2020 року.

Окремо колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що у період з дня винесення спірного рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 14.06.2019 року № 47358788 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 існували судові спори щодо поділу майна подружжя та визнання права власності на майно, в яких останній брав участь через свого представника та міг дізнатись про спірні реєстраційні дії щодо земельної ділянки, на якій розташовано житловий будинок, право власності на який вирішувалось в межах цих справ.

Як було зазначено вище, в силу п. 5 Порядку №1128 Мін`юст України чи відповідний територіальний орган розглядає скаргу у сфері державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації на предмет встановлення підстав для відмови в її задоволенні, зокрема, закінчення встановленого законом строку подачі скарги.

Тобто, передумовою розгляду скарги по суті є перевірка Мін`юстом України відсутності перешкод такого розгляду, визначених у п. 5 Порядку №1128.

У розрізі спірних правовідносин суд апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 03.11.2020 року у справі № 826/18320/16, щодо повноважень Міністерства юстиції України з приводу поновлення строків оскарження реєстраційної дії.

Так, у вказаній постанові Верховий Суд зазначив, що повноваження Міністерства юстиції України у спірних правовідносинах не є дискреційними.

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Пунктами 1.6, 2.4 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 року № 1380/5 передбачено, що дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Дискреційні повноваження можуть закріплюватися в нормативно-правових актах, проектах нормативно-правових актів такими способами:

1) за допомогою оціночних понять, наприклад: за наявності поважних причин орган вправі надати … , у виключних випадках особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може дозволити… , рішення може бути прийнято, якщо це не суперечить суспільним інтересам… тощо;

2) шляхом перерахування видів рішень, що приймаються органом (особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), не вказуючи підстав для прийняття того чи іншого рішення або шляхом часткового визначення таких підстав;

3) шляхом надання права органу (особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) при виявленні певних обставин (настанні конкретних юридичних фактів) приймати чи не приймати управлінське рішення залежно від власної оцінки цих фактів;

4) за допомогою нормативних приписів, що містять лише окремі елементи гіпотези чи диспозиції правової норми, що не дозволяють зробити однозначний висновок про умови застосування нормативного припису або правові наслідки застосування такого припису.

Стосовно дискреційних повноважень, суд, за наслідками аналізу вказаних положень, зазначає, що такими є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова може .

У такому випадку дійсно суд не може зобов`язати суб`єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.

Натомість, у справі № 826/18320/16, яка розглядалася Верховним Судом, та обставини якої щодо наслідків пропуску строку звернення із скаргою є тотожними справі №640/17763/20, повноваження Міністерства юстиції України не є дискреційними, оскільки у разі настання визначених законодавством умов Відповідач не наділений повноваженнями діяти на власний розсуд. Визначальним є те, що у спірних правовідносинах згідно із законом існує лише один правомірний варіант поведінки суб`єкта владних повноважень.

Отже, повноваження Відповідача у спірних правовідносинах не є дискреційними.

До аналогічних висновків, як вірно зауважено судом першої інстанції, прийшов Верховний Суд й у постановах від 23.05.2018 року у справі №825/602/17 та від 22.08.2018 року у справі №826/10548/17.

Відповідно до п. 6 Порядку №1128 якщо під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації відповідно до пункту 5 цього Порядку встановлено наявність підстав для відмови в її задоволенні, Мін`юст чи відповідний територіальний орган приймає не пізніше десяти робочих днів з дня її реєстрації рішення про відмову в задоволенні такої скарги із зазначенням мотивів такої відмови. Рішення про відмову у задоволенні скарги у сфері державної реєстрації з підстави оформлення її без дотримання вимог, визначених законом, не позбавляє скаржника права на повторне звернення з такою скаргою в межах визначеного законом строку.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що при поданні скарги ОСОБА_1 були наявні передбачені п. 8 ч. 8 ст. 37 Закону та п. 5 Порядку №1128, підстави для відмови у задоволенні скарги, а саме закінчення встановленого законом строку для подачі скарги.

Відтак, у Мін`юсту України не виникло повноважень щодо розгляду поданої ОСОБА_1 скарги по суті, адже остання не відповідала передбаченим чинним законодавством вимогам. У свою чергу, Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не спростовано указані обставини ні у відзиві на позов, ні в апеляційній скарзі, та не доведено правомірність розгляду скарги Третьої особи-2 у порядку та у спосіб, передбачені Законом та Порядком №1128.

Окремо колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що ОСОБА_1 у скарзі не обґрунтовано, у чому полягає порушення саме його прав у результаті прийняття рішень державним реєстратором від 14.06.2019 року № 47358788 та від 20.06.2019 року №47429636.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває у шлюбі із ОСОБА_2 , проте, як зазначено у скарзі, указана земельна ділянка (кадастровий номер 8000000000:82:136:0024) перебуває у власності ОСОБА_2 , яка, як вбачається з матеріалів справи, самостійно нею розпоряджається, у тому числі земельна ділянка передана в рахунок виконання забезпечення за договором іпотеки саме нею.

Крім іншого, як було встановлено раніше, ОСОБА_2 подавалась аналогічна скарга до Мін`юсту України щодо скасування рішень про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, у тому числі від 14.06.2019 року № 47358788 та в частині зазначеного рішення у задоволенні скарги було відмовлено.

Відповідно до ч. 5 ст. 37 Закону скарга на рішення про державну реєстрацію прав розглядається в порядку, визначеному цим Законом, виключно за умови, що вона подана особою, яка може підтвердити факт порушення її прав у результаті прийняття такого рішення.

У свою чергу, за правилами ч. 8 ст. 37 Закону Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо, зокрема, скарга оформлена без дотримання вимог, визначених частиною п`ятою цієї статті (п. 1); є рішення цього органу з того самого питання (п. 5); закінчився встановлений законом строк подачі скарги (п. 8).

Викладене, у свою чергу, свідчить, що розгляд Мін`юстом України по суті скарги ОСОБА_1 , яку було подано з порушенням встановленого абз. 1 ч. 3 ст. 37 Закону строку, в якій не наведено обґрунтувань наявності підстав для звернення з такою скаргою та які його права були порушені, не узгоджується з вимогами Закону і Порядку №1128, а відтак, зважаючи на відсутність у Відповідача дискреційних повноважень щодо можливості поновлення особі строку подачі скарги, колегія суддів погоджується з позицією Окружного адміністративного суду міста Києва про необхідність визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 14.05.2020 року №1650/5.

У контексті наведеного судом апеляційної інстанції відхиляються посилання Апелянта на те, що державним реєстратором Нікітіною Ю.В. всупереч вимог ст. ст. 23, 27 Закону було прийнято рішення від 14.06.2019 року №47358788 про державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку та здійснено державну реєстрацію права власності, оскільки, як вже неодноразово підкреслено вище, Мін`юст України з огляду на пропуск ОСОБА_1 строку оскарження рішення державного реєстру не набув повноважень на розгляд скарги по суті. А відтак, з урахуванням вимог ч. 2 ст. 2 КАС України, адміністративний суд не уповноважений перевіряти обставини, встановлені у рішенні суб`єкта владних повноважень, прийнятому за відсутності на те правових підстав взагалі.

Окремо колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що спірним у межах цієї справи є питання наявності у Мін`юсту України права на розгляд скарги ОСОБА_1 по суті з огляду, зокрема, на пропуск останнім встановленого Законом строку її подання, у зв`язку з цим цей спір належить до юрисдикції саме адміністративного суду, що підтверджується, зокрема, й вже згаданою вище постановою Верховного Суду від 03.11.2020 року у справі № 826/18320/16.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 жовтня 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді Л.В. Губська

О.В. Епель

Повний текст постанови складено 20 січня 2021 року.