Рішення

від 22.10.2020 по справі 914/1419/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.2020 cправа № 914/1419/17

За позовом: Львівської міської ради, м. Львів,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Авторезерв Плюс , м.Львів,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів,

за участю Львівської обласної прокуратури, м.Львів,

про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Суддя Яворський Б.І.,

при секретарі Муравець О.М.

Учасники провадження:

від позивача: Шевченко М.І.,

від відповідача: Бень Б.З.,

від третьої особи: Тістик М.В.

Прокурор: Леонтьєва Н.Т.

Відводів складу суду сторонами не заявлялося.

Відповідно до ст. 222 ГПК України фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу - програмно-апаратного комплексу "Акорд".

СУД ВСТАНОВИВ. На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Львівської міської ради до відповідача 1: Державного реєстратора управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Львівській області Тузяка Павла Тарасовича, до відповідача 2: Державного реєстратора державного підприємства "Західний експертно-технічний центр Держпраці" Гриб Олесі Богданівни, до відповідача 3: Товариства з обмеженою відповідальністю Авторезерв Плюс за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про:

- скасування рішення державного реєстратора Тузяка П. Т. від 12.04.2016 індексний номер 29207628 про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна нежитлове приміщення загальною площею 205,7 кв.м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3;

- скасування рішення державного реєстратора Гриб О. Б. від 09.06.2016 індексний номер 29975215 про державну реєстрацію права власності за ТзОВ Авторезерв Плюс на об`єкт нерухомого майна нежитлове приміщення загальною площею 205,7 кв.м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3;

- витребування від ТзОВ Авторезерв Плюс на користь територіальної громади міста Львова в особі Львівської міської ради об`єкта нерухомого майна нежитлового приміщення загальною площею 205,7 кв.м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 та зобов`язання ТзОВ Авторезерв Плюс повернути вказане нерухоме майно за актом приймання-передачі територіальній громаді міста Львова в особі Львівської міської ради.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення від 12.04.2016 №29207628 прийняте державним реєстратора Тузяком П.Т. на підставі неіснуючих розпорядження Франківської районної адміністрації Львівської міської ради від 15.12.1998 № 537, реєстраційного посвідчення № 1136, довідки № 3/189 та без згоди власника - Львівської міської ради на його відчуження. При цьому Рада вказує, що нежитлове приміщення, загальною площею 205,7 кв.м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, право власності на яке зареєстровано за ТзОВ Авторезерв Плюс , та нежитлове приміщення загальною площею 215,6 кв.м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, літ. Б, власником якого є ЛМР відповідно до свідоцтва про право власності від 23.03.2004 № 383, є одним і там самим об`єктом нерухомого майна і належить ЛМР.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 17.09.2019 у задоволенні позову відмовлено повністю. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 25.02.2020 рішення Господарського суду Львівської області від 17.09.2019 змінено з викладенням мотивувальної частини у новій редакції. В іншій частині рішення суду першої інстанції від 17.09.2019 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.06.2020 постанову Західного апеляційного господарського суду від 25.02.2020 та рішення Господарського суду Львівської області від 17.09.2019 скасовано. Справу №914/1419/17 передано на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 серпня 2020 справу № 914/1419/17 передано на розгляд судді Яворському Б.І.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 10.08.2020 справу прийнято до розгляду і підготовче засідання призначено на 10.09.2020. Вимоги до сторін по підготовці справи до розгляду зазначені в ухвалі суду.

01.09.2020 третя особа скерувала суду пояснення у справі (вх. №25627/20), у яких зазначається, зокрема, таке. 08.04.2016 року за ОСОБА_1 (а в подальшому за ТзОВ АВТОРЕЗЕРВ ПЛЮС) було зареєстровано право приватної власності на нежитлові приміщення площею 205,7 кв.м по АДРЕСА_3 на підставі розпорядження Франківської районної адміністрації ЛМР № 537, однак як вбачається з листа Франківської районної адміністрації від 05.12.2016 № 4-3503-154, згадане розпорядження №537 адміністрацією не приймалось. Крім того, адреса АДРЕСА_1 присвоювалась будівлі пункту прийому склотари площею 215,6 кв.м. - нежитловому приміщенню, що є комунальною власністю на підставі розпорядження Франківської районної адміністрації ЛМР № 383, а поштова адреса АДРЕСА_3 не присвоювалась. Таким чином, враховуючи вищенаведене можна дійти висновку, що вищевказані приміщення є одними й тими самими об`єктами нерухомого майна, на підтвердження чого до матеріалів справи також долучено і ряд інших документів, зокрема технічні паспорти на вищенаведені об`єкти, з яких вбачається що це один і той самий об`єкт та копію топографічного плану з якої також вбачається, що по АДРЕСА_2 розташована лише одна будівля, що перебуває у власності територіальної громади м.Львова. Звертаємо увагу, що приміщення за адресою АДРЕСА_1 неодноразово були об`єктом оренди, зокрема відповідно до рішення виконкому ЛМР від 06.06.2004р. № 561 вказані приміщення надані в оренду ЛКП Листопадове для службових потреб. В подальшому, нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 передано в оренду ФОП Мех Г.В. для майстерні по ремонту електроустаткування на підставі договору оренди Ф-7402-9 від 16.12.2009р. Уклавши договір оренди, Мех Г.В. здійснив незаконну реконструкцію орендованого приміщення без належним чином погодженої дозвільної документації та вчиняв дії з метою незаконного заволодіння орендованими приміщеннями, проте постановою Вищого господарського суду від 15.05.2013 у справі № 5015/3139/12 (21/112/10) рішення судів попередніх інстанцій скасовані, а в задоволенні позову ФОП Меха Г.В. про визнання права власності на нежитлове приміщення 215,6 кв.м. по АДРЕСА_1 відмовлено. Слід зазначити, що в процесі розгляду згаданої судової справи, було проведено судову будівельно-технічну експертизу, до матеріалів якої долучено таблицю № 1 Фотофіксація розташування та технічного стану нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 . З матеріалів фотофіксації даної таблиці вбачається, що досліджувана експертом будівля за адресою АДРЕСА_1 , знаходиться одразу за житловим будинком АДРЕСА_2. Крім того, з метою додаткового підтвердження вищенаведених обставин працівниками управління комунальної власності було проведено обстеження нежитлових приміщень по АДРЕСА_1 та відповідно до акту № 147нп/20 від 21.07.2020 встановлено, що дані приміщення розташовані одразу за будинком із поштовою адресою АДРЕСА_2 , а інших приміщень чи споруд (в тому числі і з поштовою адресою АДРЕСА_3) не виявлено (копія акту та фотоматеріалів додається). Таким чином, мова йде про одне і те ж приміщення по АДРЕСА_1 , неправомірно зареєстроване за ОСОБА_1 , єдиним законним власником якого, є територіальна громада м. Львова, в особі Львівської міської ради .

09.09.2020 позивач подав суду пояснення (вх.№26272/20) та заяву (вх.№26271/20) про залишення позову без розгляду в частині позовних вимог до державних реєстраторів про скасування рішень державних реєстраторів Тузяка П. Т. від 12.04.2016 та Гриб О. Б. від 09.06.2016 та відповідно виключення їх з числа відповідачів, а також уточнив формулювання позовних вимог до ТзОВ Авторезерв плюс щодо витребування майна і виклав їх у наступній редакції: Витребувати з чужого незаконного володіння ТзОВ Авторезерв плюс (79041, м.Львів, вул. проф.Ю.Медведецького, 36; код ЄДРПОУ 40461291) на користь територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради (79006, м.Львів, пл.Ринок, 1; код ЄДРПОУ 04055896) об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення загальною площею 205,7 кв.м на АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 900135846101) .

Ухвалою від 10.09.2020 суд задоволив заяву позивача про залишення позову без розгляду в частині позовних вимог до державних реєстраторів про скасування рішень державних реєстраторів Тузяка П. Т. від 12.04.2016 і Гриб О. Б. від 09.06.2016 та відповідно виключення їх з числа відповідачів, а також уточнену позовну вимогу до ТзОВ Авторезерв Плюс . Підготовче засідання відклав на 01.10.2020.

Протокольною ухвалою від 01.10.2020 Господарський суд Львівської області відклав підготовче засідання на 13.10.2020. Ухвалою від 01.10.2020 Господарський суд Львівської області у порядку ст.ст. 120-121 ГПК України повідомив відповідача про дату, час і місце наступного підготовчого засідання.

05.10.2020 прокурор подав суду пояснення, у яких відзначає таке. Відповідно до листа Франківської районної адміністрації від 05.12.2016 № 4 - 3503-154, розпорядження №537 від 25.05.1998 про оформлення права власності на майно за фізичною особою районною адміністрацією не приймалось. Також у вказаному листі зазначено, що з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно вбачається, що реєстрація права власності за ТзОВ Авторезерв Плюс на об`єкт відбулася 09.06.2016. Підставою виникнення права власності є акт приймання-передачі нерухомого майна, що не є підставою для державної реєстрації права власності ТзОВ Авторезерв Плюс . Отже, при реєстрації права власності не долучено належних правовстановлюючих документів на майно. Більше того, нежитлове приміщення площею 215 кв.м. на АДРЕСА_1 перебуває у комунальній власності територіальної громади м.Львова в особі ЛМР на підставі свідоцтва про право власності, виданого Франківською районною адміністрацією Львівської міської ради 23.03.2004 №383 Про оформлення права власності на споруду на АДРЕСА_1 . Вказане нежитлове приміщення є окремо стоячою будівлею, що знаходиться на земельній ділянці, яка належить територіальній громаді м.Львова в особі Львівської міської ради. На вказаній земельній ділянці знаходиться лише одна будівля, що дає змогу стверджувати, що об`єкти за адресами АДРЕСА_1 та по АДРЕСА_3 є одним і тим самим об`єктом нерухомого майна. Підставою позовних вимог була та обставина, що за ТзОВ Авторезерв плюс зареєстроване право власності на майно, яке належить на праві комунальної власності Львівській міській раді, але під іншою поштовою адресою та площею. Тобто, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності на одну і ту ж будівлю під різними поштовими номерами і за різними власниками - за Львівською міською радою під номером 38 та за ОСОБА_1 (згодом ТзОВ Авторезерв Плюс ) під номером 36. На підтвердження того, що на однин і той самий об`єкт зареєстровано право власності під різними поштовими номерами, Львівська міська рада подала технічні паспорти на ці об`єкти, з яких вбачається, що по конфігурації це один і той самий об`єкт. Вказаний доказ ніким не спростовано. В матеріалах справи міститься топографічний план М 1:500 вул. Медведецького, з якого вбачається, що на вул. Медведецького за житловим будинком в„–34 знаходиться лише одна нежитлова будівля. Будь-які інші будівлі на ділянці відсутні. Нежитлові приміщення, що належать Львівській міській раді, є крайньою будівлею на вул. Медведецького, після якої знаходиться перехрестя вул. Медведецького, Терлецького та Любінської, що вбачається зі скріншоту з сайту Google.map за пошуком АДРЕСА_1 (які додані представником позивача). Позивач неодноразово наголошував на тому, що поштова адреса АДРЕСА_3 не присвоювалася, натомість на підставі розпорядження Франківської районної адміністрації від 23.03.2004 №383 присвоєно споруді пункту прийому склотари на АДРЕСА_1. Наявний у матеріалах справи висновок експерта не є належним і допустимим доказом з огляду на неповноту проведених досліджень та суперечливість висновків, адже незважаючи на те, що експерт в натурі на місцевості досліджувані об`єкти не виявив, а відтак їх не оглянув і не дослідив, як не дослідив матеріали технічної інвентаризації на об`єкт на АДРЕСА_3 , проте дійшов висновку, що це різні об`єкти.

У підготовчому засіданні 13.10.2020 представники позивача та третьої особи, а також прокурор позовні вимоги підтримали, повідомили, що вважають за можливе закінчити розгляд справи у підготовчому провадженні та перейти до розгляду справи по суті.

Представник відповідача у підготовчому засіданні 13.10.2020 позовні вимоги усно заперечив, повідомив про можливість призначення справи до розгляду по суті, а також зазначив, що відзив на позов відповідач не подавав ні під час того, як справа розглядалася вперше, ні зараз, на новому розгляді.

Ухвалою від 13.10.2020 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 22.10.2020, узгодивши з усіма учасниками провадження дату і час такого засідання.

У судове засідання 22.10.2020 усі учасники процесу з`явилися.

Представник позивача, прокурор та представник третьої особи позовні вимоги підтримали, просили їх задоволити з підстав, викладених у відповідних заявах по суті справи.

Відповідач не скористався своїм правом подати відзив на позовну заяву ні під час першого розгляду спору, ні після направлення справи на новий розгляд. У судовому засіданні представник відповідача проти позову усно заперечив. Під час своїх виступів зазначив, зокрема, таке: кримінальні провадження, розпочаті ще у 2016р., так і не завершені до сьогодні; позивач та третя особа стверджують, що поштова адреса АДРЕСА_3 так і не присвоювалася, але не змогли пояснити, як могло таке бути, що присвоєний номер 38, а номер 36 не присвоювався, отже, позов загалом є безпідставним; вимога про витребування майна є неналежним способом захисту, оскільки ТзОВ Авторезерв Плюс є володіючим власником майна; розпорядження районної адміністрації від 15.12.1998 №537, про яке позивач, третя особа та прокурор зазначають, що воно не приймалося, не оскаржувалося у судовому порядку та не було визнано недійсним.

У судовому засіданні судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

25.05.1998 Франківська районна адміністрація ЛМР видала розпорядження №537, яким надала згоду від імені неповнолітньої ОСОБА_3 на продаж/обмін приватизованої квартири її матері.

23.03.2004 Франківською районною адміністрацією Львівської міської ради видано розпорядження № 383 Про оформлення права власності на споруду на АДРЕСА_1 , яким присвоєно споруді пункту прийому склотари загальною площею 215,6 кв.м. на АДРЕСА_1 , вирішено оформити право власності територіальної громади міста Львова на цю споруду.

23.03.2004 Франківською районною адміністрацією Львівської міської ради видано Свідоцтво про право власності на споруду серії НОМЕР_2, яким посвідчено право власності територіальної громади міста Львова на споруду під літ. Б, загальною площею 215,6 кв.м., у АДРЕСА_1 . На підставі цього свідоцтва про право власності на споруду до Реєстру прав власності на нерухоме майно було внесено запис про реєстрацію за Радою права комунальної власності на нежитлове приміщення (споруду) під літ. Б, загальною площею 215,6 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Державним реєстратором Пустомитівського районного управління юстиції у Львівські області Живко М. О. на підставі рішення державного реєстратора Тузяка П.Т. від 12.04.2016 індексний номер 29207628 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно внесено запис №14130548 про право приватної власності ОСОБА_1 на нежитлове приміщення, загальною площею 205,7 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 900135846101). Підстава виникнення права власності: розпорядження Франківської районної адміністрації Львівської міської ради від 15.12.1998 № 537, реєстраційне посвідчення № НОМЕР_1 , довідка № 3/189.

11.05.2016 фізичною особою ОСОБА_1 (учасник) та ТзОВ Авторезерв Плюс в особі представника Брунця В. Г. складено та підписано акт приймання-передачі нерухомого майна, відповідно до якого учасник в якості внеску до статутного капіталу ТзОВ Авторезерв Плюс передав, а ТзОВ Авторезерв Плюс прийняло нерухоме майно - нежитлове приміщення, загальною площею 205,7 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 900135846101), яке належить ОСОБА_1 на праві приватної власності.

Державний реєстратор Гриб О.Б. на підставі свого рішення від 09.06.2016 №29975215 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно внесла запис №14890370 про право приватної власності ТзОВ Авторезерв Плюс на нежитлове приміщення, загальною площею 205,7 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 900135846101). Підстава виникнення права власності: протокол загальних зборів учасників ТзОВ Авторезерв Плюс від 10.05.2016 № 2 та акт приймання-передачі нерухомого майна від 11.05.2016.

Державний реєстратор Хміляр Х. А. на підставі свого рішення від 05.10.2016 №31716678 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно внесла запис №16740997 про право комунальної власності Львівської міської ради на нежитлове приміщення (споруду) під літ. Б, загальною площею 215,6 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 989270346101). Підстава виникнення права власності: свідоцтво про право власності на споруду від 23.03.2004, видане Франківською районною адміністрацією Львівської міської ради.

Обласне комунальне підприємство Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки листом від 05.12.2016 №1104-вих-1140 повідомило, що згідно архівних даних станом на 29.12.2012 відсутня інформація щодо реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_3 . За даною адресою проінвентаризовано окремо стоячу металеву будівлю складу, заг.пл.205,7 кв.м.

У листі Франківської районної адміністрації ЛМР від 05.12.2016 № 4-3503-154 зазначається, що районною адміністрацією приймалось розпорядження від 25.05.1998 № 537 Про згоду на продаж/обмін приватизованої квартири від імені неповнолітньої…. , а розпорядження від 15.12.1998 №537 про оформлення права власності на майно за будь-якою фізичною особою районною адміністрацією не приймалося. Також у даному листі Франківською районною адміністрацією ЛМР зазначено, що районною адміністрацією повернуто без візування проєкт ухвали Про надання ТзОВ "Авторезерв Плюс" дозволу на виготовлення проєкта землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_3 із долученими зауваженнями, зокрема, з підстав того, що ТзОВ Авторезерв Плюс не надано належних правовстановлюючих документів про право власності на об`єкт нерухомого майна (нежитлове приміщення, загальною площею 205,7 кв.м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ). Адміністрація відзначає, що об`єкт нерухомого майна, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , власність щодо якого заявляє ТзОВ Авторезерв Плюс , і об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , є одним і тим самим об`єктом нерухомого майна, право власності на який територіальною громадою міста Львова набуто 23.03.2004, і вірним його місцезнаходженням слід вважати адресу: АДРЕСА_1. Крім того, Управлінням комунальної власності скеровано на візування проєкт рішення виконавчого комітету Про вирішення питання балансового обліку нежитлових приміщень на АДРЕСА_1 .

23.12.2016 Львівською місцевою прокуратурою № 3 Львівської області за заявами Львівської міської ради внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016141080000111 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190, ч. 4 ст. 358 Кримінального кодексу України за фактом шахрайства та використання завідомо підробленого документу та доручено проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні СВ Франківського ВП ГУНП у Львівській області.

Посилаючись на те, що нежитлове приміщення, загальною площею 205,7 м2, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , яке зареєстроване за ТОВ Авторезерв Плюс , та нежитлове приміщення загальною площею 215,6 м2, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , є одним і там самим об`єктом нерухомого майна, власником якого є Рада, яке вибуло з володіння територіальної громади міста Львова у власність фізичної особи ОСОБА_1 , а потім і у власність ТОВ Авторезерв Плюс , поза її волею, на підставі підроблених документів, Рада звернулась із цим позовом до господарського суду.

Листом від 12.07.2017 №4-35-2105 Франківська районна адміністрація МЛР повідомила, що нежитлові приміщення АДРЕСА_3 відсутні.

У листі від 16.09.2020 №4-35-7531 Франківська районна адміністрація ЛМР повідомила, що в архіві районної адміністрації зберігаються документи з 1990 року. Встановлено, що за період з 1990 року і по даний час розпоряджень стосовно присвоєння адреси АДРЕСА_3 районною адміністрацією не приймалося.

ОЦІНКА СУДУ.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (ч.2 ст.74 ГПК України).

Відповідно до приписів статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 86 ГПК України).

Розглядаючи справу після перегляду її у касаційному порядку, суд враховує, що відповідно до ст.316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанції під час нового розгляду справи. Направляючи справу на новий розгляд ВС у постанові зазначив, зокрема, таке: Допустивши порушення норм процесуального права щодо оцінки та дослідження наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності, та встановлення пов`язаних із ними обставин, обмежившись посиланням на висновок судової будівельно-технічної експертизи від 05.03.2018 №323/18, суд першої інстанції не навів мотивів відхилення доводів Ради у позові про те, що нежитлове приміщення, площею 205,7 кв.м, та нежитлове приміщення, площею 215,6 кв.м, є одним і тим самим приміщенням, і належить до комунальної власності міста, зокрема, із цією метою суд не перевірив на підставі наданих позивачем доказів обставин існування по вул. проф. Ю. Медведецького нежитлового приміщення, площею 205,7 кв.м, та присвоєння цьому нежитловому приміщенню поштового номера 36 в порядку чинного законодавства, в результаті чого дійшов передчасного висновку, що це нежитлове приміщення є самостійним об`єктом нерухомого майна, право власності на яке Радою не доведено, а відтак і право власності територіальної громади міста Львова в особі Львівської міської ради на нежитлове приміщення, площею 205,7 кв.м, не порушено. .

Згідно ч. 4 ст.41 Конституції України, що кореспондується і зі ч. 1 ст. 321 ЦК України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною першою статті 317 ЦК України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України). Стаття 388 ЦК України передбачає право власника на витребування майна від добросовісного набувача .

Згідно ст.13 Закону України Про судоустрій і статус суддів висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Верховний Суд неодноразово відзначав, що ефективним способом захисту права власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, є звернення до суду з віндикаційним позовом до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, тобто з позовом про повернення майна із чужого незаконного володіння.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.02.2020 по справі №811/1640/17 звертає увагу на те, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. При цьому належному способу захисту відповідає позовна вимога про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, а належним відповідачем є особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно.

У постанові від 22.01.2020 по справі №910/1809/18 Велика Палата Верховного Суду вказує на те, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування не потрібно визнавати недійсними рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскаржувати весь ланцюг договорів та інших правочинів щодо спірного майна. Подібні за змістом висновки сформульовані, зокрема, у пункті 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16. У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що закон не вимагає встановлення судом таких обставин у іншій судовій справі, зокрема не вимагає визнання незаконними рішень, відповідно до яких відбулось розпорядження майном на користь фізичних осіб, в яких на підставі цих рішень виникли права та були надалі відчужені.

У постанові від 29.05.2010 по справі №367/2022/15-ц Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. А тому після внесення такого запису скасування зазначеного рішення не може бути належним способом захисту права або інтересу позивача. За певних умов таким належним способом може бути скасування запису про проведену державну реєстрацію права (див. пункт 5.17 постанови від 4 вересня 2018 року у справі № 915/127/18). Проте у випадку, коли заявлена вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування запису про проведену державну реєстрацію права також не є належним способом захисту прав позивача. Так, однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ). Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно .

Під час розгляду справи встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що Львівська міська рада з 23.03.2004 є власником нежитлового приміщення загальною площею 215,6 кв.м., у АДРЕСА_1.

Розпорядження №537 від 15.12.1998 Франківська РА ЛМР, на підставі якого державним реєстратором Пустомитівського РУЮ у ЛО 12.04.2016 внесено запис про право власності на нежитлове приміщення, загальною площею 205,7 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, не приймалося, а за цим номером адміністрація приймала розпорядження від 25.05.1998 Про згоду на продаж/обмін приватизованої квартири від імені неповнолітньої... .

ТзОВ "Авторезерв Плюс" зверталося за дозволом на виготовлення проєкта землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_3. Однак, такий дозвіл не був наданий у зв`язку з тим, що у товариства відсутні належні правовстановлюючі документи про право власності на нежитлове приміщення, загальною площею 205,7 кв.м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3.

Також суд враховує, що з наявних у справі доказів слідує, що адреса АДРЕСА_3 не присвоювалася жодній споруді і такої адреси у м.Львові взагалі не існує. Є будівля по АДРЕСА_2 і поряд знаходиться нежитлове приміщення площею 215,6 кв.м, яке належить ЛМР та має адресу: АДРЕСА_1. Ця адреса була присвоєна на підставі розпорядження Франківської районної адміністрації Львівської міської ради від 23.03.2004 № 383.

У матеріалах справи міститься копія топографічного плану М1:500, з якої вбачається, що на АДРЕСА_2 знаходиться лише одна нежитлова будівля під №38, яка є крайньою будівлею на цій вулиці і яка належить Раді, а інші будівлі відсутні. Копії технічних паспортів на будівлі №36 та №38 свідчать, що по конфігурації це один і той самий об`єкт.

Згідно висновку експерта від 05.03.2018р №323/18 нежитлове приміщення, загальною площею 215,6 кв.м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 989270346101) та нежитлове приміщення, загальною площею 205,7 кв.м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 900135846101) по своїм технічним характеристикам не можуть бути одним і тим самим об`єктом нерухомого майна. На даний висновок покликався представник відповідача, зазначаючи, що ні позивач, ні прокурор не ініціювали проведення додаткової чи повторної експертизи.

Під час підготовчого провадження суд з`ясовував у сторін та прокурора чи не бажають вони призначати експертизу у справі. Всі учасники категорично і чітко наголосили, що вони не бажають призначати експертизу і подали усі докази, які вважали за необхідне, для вирішення спору.

Відповідно до ст.104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом з іншими доказами за правилами, встановленими ст.86 ГПК України. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване у судовому рішенні.

Суд критично оцінює зазначений висновок експерта від 05.03.2018, оскільки він не підтверджується жодним іншим доказом і суперечить їм. Більше того, експертом у дослідницькій частині цього висновку зазначено, що на АДРЕСА_2 існує лише одна нежитлова будівля із розміром по зовнішньому контуру стін 18,90х12,40 м, при візуальному огляді нежитлової будівлі по вул.проф. Ю. Медведецького у м. Львові на місцевості експертом не встановлено існування будівель, площа яких би становила 205,7 кв.м чи 215,6 кв.м.

Враховуючи наведене, суд погоджується із твердженням міської ради, управління комунальної власності та прокурора про те, що нежитлове приміщення, загальною площею 205,7 кв.м, зареєстроване за ТзОВ Авторезерв Плюс по адресі: АДРЕСА_3, та нежитлове приміщення, загальною площею 215,6 кв.м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, є одним і тим самим об`єктом нерухомого майна, яке перебуває у комунальній власності міста Львова.

Таким чином, за ТзОВ Авторезерв Плюс зареєстроване право власності на майно, яке належить Раді, але під іншою поштовою адресою та площею.

Як уже відзначалося, власник має право витребувати своє майно в усіх випадках від особи, яка заволоділа ним незаконно, без відповідної правової підстави (ст. 387 ЦК України), а також від особи, яка набула майно безвідплатно в особи, що не мала право його відчужувати (ч. 3 ст. 388 ЦК України). Передумовами та матеріальними підставами захисту права власності на нерухоме майно у спосіб, визначений в ст.ст. 387, 388 ЦК України, є наявність підтвердженого належними доказами права власності. Тобто, особа, яка звертається до суду, або в інтересах якої звертається інша особа, з вимогою про витребування майна з незаконного володіння, як у добросовісного так і недобросовісного набувача, повинна довести право власності позивача на майно, що перебуває у чужому володінні. Позов, заявлений на підставі ст. 388 ЦК України, підлягає задоволенню у випадках, якщо у власника майна, що вибуло з його володіння і перебуває у володінні іншої особи, залишається право на це майно.

У даному випадку під час розгляду справи встановлено, що майно, власником якого є територіальна громада у м.Львові, незаконно вибуло з її володіння. Таке відбулося у результаті реєстрації даного майна на підставі не існуючого розпорядження районної адміністрації із самовільним присвоєнням поштового номеру (відповідний номер офіційно не присвоювався) та виготовленням технічного паспорту на споруду, яка належала територіальній громаді, за ОСОБА_1 , який згодом за актом приймання-передачі передав спірну споруду відповідачу.

Оскільки належним способом захисту у такому випадку, як наголошує Верховний Суд, є витребування майна з чужого незаконного володіння, суд відхиляє покликання відповідача про неналежно обраний позивачем спосіб захисту.

Задоволення позовних вимог, як помилково вважає представник відповідача, не призведе до ситуації, коли у позивача виникне право власності одночасно на два об`єкти. Права власності на нежитлове приміщення площею 205,7 кв.м за адресою: АДРЕСА_3 позивач не набуде, адже будівлі за такою адресою не існує, і вона не з`явиться після рішення суду. Територіальна громада м.Львова в особі ЛМР у даному випадку є і залишиться виключно власником споруди під літ. Б, загальною площею 215,6 кв.м у АДРЕСА_1.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України , рішення від 10.02.2010).

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції).

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три правила: 1) у першому реченні першого абзацу - загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном; 2) у другому реченні того ж абзацу - охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями; 3) у другому абзаці - визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року ( East/West Alliance Limited v. Ukraine , заява № 19336/04), § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями ст.1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними. Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.

У даному випадку задоволення позову не призведе до порушення ст.1 Першого протоколу Конвенції, адже майно вибуло незаконно від власника і власник просить витребувати таке майно у спосіб, передбачений Законом.

Легітимність мети та пропорційність втручання при задоволенні позову буде дотримана, оскільки відновиться власність територіальної громади на нерухоме майно, яким фактично заволоділа інша особа.

Стосовно пропорційності втручання, то питання захисту права власності територіальної громади зумовлюють постійний і стійкий інтерес громадськості та органів державної влади, свідченням чого є вступ прокурора у дану справу. В інтересах як держави, так і суспільства, щоб виконувалися положення закону, зокрема, ст.41 Конституції України, яка передбачає, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Власник має право витребувати своє майно від особи, яка ним незаконно володіє, і цим правом скористалася ЛМР.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовані, а тому підлягають до задоволенню.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Звертаючись з позовом до суду, позивач заявляв три позовні вимоги, за які сплатив 4800,00 грн. - по 1600,00 грн. за кожну вимогу (платіжне доручення від 08.06.2017 №292). Не погоджуючись з рішенням місцевого суду та постановою апеляційного суду, позивач оскаржив їх до Верховного Суду. За апеляційну та касаційну скарги позивач оплатив відповідно 7200,00 грн. (платіжне доручення від 24.09.2020 №525) та 9600,00 грн.(платіжне доручення від 03.03.2020 №81). Третя особа також подавала апеляційну та касаційну скарги на рішення першої та апеляційної інстанції, за які сплатила 7200,00 грн. (платіжне доручення від 07.10.2020 №115) та 9600,00 грн.(платіжне доручення від 17.03.2020 №102). Верховний Суд скасував рішення судів нижчих інстанцій та, направляючи справу на новий розгляд, зазначив, що за результатами нового розгляду має бути вирішено й питання щодо розподілу судових витрат у справі.

Під час нового розгляду справи позивач подавав заяву про залишення позову без розгляду у частині двох позовних вимог. Ухвалою від 10.09.2020 суд задоволив заяву позивача про залишення позову без розгляду в частині позовних вимог до державних реєстраторів про скасування рішень державних реєстраторів Тузяка П. Т. від 12.04.2016 та Гриб О. Б. від 09.06.2016 та відповідно виключення їх з числа відповідачів. Розгляд справи продовжувався щодо однієї позовної вимоги.

Згідно ст.7 Закону України Про судовий збір у разі залишення позову без розгляду за заявою позивача, судовий збір не повертається. Оскільки позивач подав заяву про залишення позову без розгляду щодо двох позовних вимог, судовий збір, сплачений за ці вимоги, залишається за позивачем. Під час нового розгляду справи третя особа також підтримувала тільки позовну вимогу про витребування майна як під час виступів у судових засіданнях, так і у письмових поясненнях від 01.09.2020. Тому при розподілі її судових витрат суд враховує дану обставину.

Оскільки позовні вимоги суд задовольняє, то судові витрати позивача і третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача суд покладає на відповідача.

Тому з відповідача слід стягнути на користь позивача 7200,00 грн. судового збору (1600,00 грн. + 2400,00грн. + 3200,00 грн.), а на користь третьої особи - 5600,00 грн. судового збору (2400,00 грн. + 3200,00 грн.).

Керуючись ст.ст. 2, 12, 73, 74, 76-80, 86, 104, 123, 129, 222, 233, 236-238, 240, 241, 316 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Витребувати з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю Авторезерв плюс (79041, м.Львів, вул. проф.Ю.Медведецького, 36; код ЄДРПОУ 40461291) на користь територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради (79008, м.Львів, пл.Ринок, 1; код ЄДРПОУ 04055896) об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення загальною площею 205,7 кв.м на АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 900135846101) у м.Львові.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Авторезерв плюс (79041, м.Львів, вул. проф.Ю.Медведецького, 36; код ЄДРПОУ 40461291) на користь Львівської міської ради (79008, м.Львів, пл.Ринок, 1; код ЄДРПОУ 04055896) 7' 200,00 грн. судового збору.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Авторезерв плюс (79041, м.Львів, вул. проф.Ю.Медведецького, 36; код ЄДРПОУ 40461291) на користь Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (79006, м.Львів, пл.Галицька, 15; код ЄДРПОУ 25558625) 5' 600,00 грн. судового збору.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 02.11.2020.

Суддя Б.І. Яворський