Постанова

від 28.04.2021 по справі 914/1419/17

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" квітня 2021 р. Справа №914/1419/17

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

головуючий суддя Желік М.Б.

судді Орищин Г.В.

Галушко Н.А.

секретар судового засідання Гунька О.П.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Авторезерв плюс» від 30.12.2020 (вх. №01-05/145/21 від 12.01.20210) та клопотання про поновлення строку (вх. №01-05/169/21 від 12.01.2021)

на рішення Господарського суду Львівської області від 22.10.2020 (повний текст рішення складено 02.11.2020, суддя Б.І. Яворський)

у справі №914/1419/17

за позовом: Львівської міської ради, м. Львів,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Авторезерв Плюс» , м.Львів,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів,

за участю Львівської обласної прокуратури, м.Львів,

про витребування майна з чужого незаконного володіння.

за участю представників:

від позивача: Шевченко М.І. - представник

від відповідача: Бень Б.З. - адвокат

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Тістик М.В. - представник

прокурор: Яворський Я.Т.

Учасникам процесу роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст.ст. 35, 42, 46, Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснюється технічними засобами.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 22.10.2020 у справі №914/1419/17 позов задоволено повністю, витребувано з чужого незаконного володіння ТзОВ Авторезерв плюс на користь територіальної громади міста Львова в особі Львівської міської ради об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення загальною площею 205,7 кв.м на вул. проф. Ю.Медведецького, 36 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 900135846101) у м. Львові, стягнуто з ТзОВ «Авторезерв плюс» на користь Львівської міської ради 7200,00 грн. судового збору, стягнуто з ТзОВ Авторезерв плюс на користь Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради 5600,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням скаржник звернувся до Західного апеляційного господарського через Господарський суд Львівської області із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 22.10.2020 у справі №914/1419/17 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.01.2021 справу №914/1419/17 розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Желіка М.Б., суддів Орищин Г.В., Галушко Н.А.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 02.02.2021 поновлено скаржнику строк на оскарження рішення Господарського суду Львівської області від 22.10.2020 у справі №914/1419/17, зупинено дію оскарженого рішення, відкрито апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 24.02.2021.

16.02.2021 на адресу суду надійшов відзив Львівської міської ради на апеляційну скаргу, у якому позивач просить оскаржене рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

22.02.2021 на адресу суду надійшов відзив Львівської обласної прокуратури на апеляційну скаргу, у якому прокурор просить оскаржене рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

В судовому засіданні 24.02.2021 оголошено перерву до 24.03.2021. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 24.03.2021 розгляд справи відкладено на 21.04.2021.

В судовому засіданні 21.04.2021 оголошено перерву до 28.04.2021.

В судовому засіданні 28.04.2021 представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав, просив оскаржене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Представники позивача та третьої особи проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечили, просили оскаржене рішення залишити без змін.

Прокурор проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечив, просив оскаржене рішення залишити без змін.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а відтак оскаржуване рішення слід залишити без змін, з огляду на наступне.

Львівська міська рада звернулась до Господарського суду Львівської області з позовом до відповідача 1: Державного реєстратора управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Львівській області Тузяка Павла Тарасовича, до відповідача 2: Державного реєстратора державного підприємства Західний експертно-технічний центр Держпраці Гриб Олесі Богданівни, до відповідача 3: Товариства з обмеженою відповідальністю Авторезерв Плюс за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про: - скасування рішення державного реєстратора Тузяка П. Т. від 12.04.2016 індексний номер 29207628 про державну реєстрацію права власності за Горбуновим Олегом Михайловичем на об`єкт нерухомого майна нежитлове приміщення загальною площею 205,7 кв.м, яке знаходиться за адресою: м. Львів, вул. проф. Ю. Медведецького, 36; - скасування рішення державного реєстратора Гриб О. Б. від 09.06.2016 індексний номер 29975215 про державну реєстрацію права власності за ТзОВ «Авторезерв Плюс» на об`єкт нерухомого майна нежитлове приміщення загальною площею 205,7 кв.м, яке знаходиться за адресою: м. Львів, вул. проф. Ю. Медведецького, 36; - витребування від ТзОВ «Авторезерв Плюс» на користь територіальної громади міста Львова в особі Львівської міської ради об`єкта нерухомого майна нежитлового приміщення загальною площею 205,7 кв.м, яке знаходиться за адресою: м. Львів, вул. проф. Ю. Медведецького, 36 та зобов`язання ТзОВ «Авторезерв Плюс» повернути вказане нерухоме майно за актом приймання-передачі територіальній громаді міста Львова в особі Львівської міської ради.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення від 12.04.2016 №29207628 прийняте державним реєстратором Тузяком П.Т. на підставі неіснуючих розпоряджень Франківської районної адміністрації Львівської міської ради від 15.12.1998 № 537, реєстраційного посвідчення № 1136, довідки № 3/189 та без згоди власника - Львівської міської ради на його відчуження. При цьому Рада вказує, що нежитлове приміщення, загальною площею 205,7 кв.м, яке знаходиться за адресою: м. Львів, вул. проф. Ю. Медведецького, 36, право власності на яке зареєстровано за ТзОВ «Авторезерв Плюс» , та нежитлове приміщення загальною площею 215,6 кв.м, яке знаходиться за адресою: м. Львів, вул. проф. Ю. Медведецького, 38, літ. Б, власником якого є ЛМР відповідно до свідоцтва про право власності від 23.03.2004 № 383, є одним і там самим об`єктом нерухомого майна і належить ЛМР.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 17.09.2019 у задоволенні позову відмовлено повністю. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 25.02.2020 рішення Господарського суду Львівської області від 17.09.2019 змінено з викладенням мотивувальної частини у новій редакції. В іншій частині рішення суду першої інстанції від 17.09.2019 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.06.2020 постанову Західного апеляційного господарського суду від 25.02.2020 та рішення Господарського суду Львівської області від 17.09.2019 скасовано. Справу №914/1419/17 передано на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

Направляючи справу на новий розгляд Верховний суд вказав, що обмежившись посиланням на висновок судової будівельно-технічної експертизи від 05.03.2018 №323/18, суд першої інстанції не навів мотивів відхилення доводів міської ради у позові про те, що нежитлове приміщення, площею 205,7 кв.м, та нежитлове приміщення, площею 215,6 кв.м, є одним і тим самим приміщенням, і належить до комунальної власності міста, зокрема, із цією метою суд не перевірив на підставі наданих позивачем доказів обставин існування по вул. проф. Ю. Медведецького нежитлового приміщення, площею 205,7 кв.м, та присвоєння цьому нежитловому приміщенню поштового номера 36 в порядку чинного законодавства, в результаті чого дійшов передчасного висновку, що це нежитлове приміщення є самостійним об`єктом нерухомого майна, право власності на яке радою не доведено, а відтак і право власності територіальної громади міста Львова в особі Львівської міської ради на нежитлове приміщення, площею 205,7 кв.м, не порушено.

Під час нового розгляду справи позивач подав суду заяву про залишення позову без розгляду в частині позовних вимог до державних реєстраторів про скасування рішень державних реєстраторів Тузяка П. Т. від 12.04.2016 та Гриб О. Б. від 09.06.2016 та відповідно виключення їх з числа відповідачів, а також уточнив формулювання позовних вимог до ТзОВ «Авторезерв плюс» щодо витребування майна і виклав їх у наступній редакції: «Витребувати з чужого незаконного володіння ТзОВ «Авторезерв плюс» (79041, м.Львів, вул. проф.Ю.Медведецького, 36; код ЄДРПОУ 40461291) на користь територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради (79006, м.Львів, пл.Ринок, 1; код ЄДРПОУ 04055896) об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення загальною площею 205,7 кв.м на вул.проф. Ю.Медведецького, 36 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 900135846101)» .

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 10.09.2020 задоволено заяву позивача про залишення позову без розгляду в частині позовних вимог до державних реєстраторів про скасування рішень державних реєстраторів Тузяка П. Т. від 12.04.2016 і Гриб О. Б. від 09.06.2016 та відповідно виключення їх з числа відповідачів, а також уточнену позовну вимогу до ТзОВ «Авторезерв Плюс» .

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, у поясненні щодо позовних вимог зазначала, що позовні вимоги є обґрунтованими, оскільки нежитлове приміщення по вул. Медведецького,38, і нежитлове приміщення по вул. Медведецького,36, у м. Львові є одним і тим же приміщенням, що було неправомірно зареєстроване за фізичною особою ОСОБА_1 , і єдиним законним власником цього приміщення є територіальна громада м. Львова, в особі Львівської міської ради.

Прокурор у поясненні щодо позовних вимог зазначав, що позовні вимоги є обґрунтованими, вказував, що за ТзОВ Авторезерв плюс зареєстроване право власності на майно, яке належить на праві комунальної власності Львівській міській раді, але під іншою поштовою адресою та площею, а у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності на одну і ту ж будівлю під різними поштовими номерами і за різними власниками - за Львівською міською радою під номером 38 та за ОСОБА_1 (згодом ТзОВ Авторезерв Плюс ) під номером 36.

Відповідач під час розгляду справи в суді першої інстанції не подавав відзиву на позовну заяву, в судових засіданнях усно заперечував проти задоволення позовних вимог.

Ухвалюючи оскаржене рішення, місцевий господарський суд встановив, що майно, власником якого є територіальна громада у м.Львові, незаконно вибуло з її володіння внаслідок реєстрації нерухомого майна на підставі неіснуючого розпорядження районної адміністрації із самовільним присвоєнням поштового номеру (відповідний номер офіційно не присвоювався) та виготовленням технічного паспорту на споруду, яка належала територіальній громаді, за Горбуновим О.М., який згодом за актом приймання-передачі передав спірну споруду відповідачу, а відтак дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права. Так, скаржник вважає, що позивачем неправильно обрано спосіб захисту шляхом пред`явлення віндикаційного позову, з покликанням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №653/1096/16-ц вказує, що власник нерухомого майна перестає бути володільцем цього майна лише в разі припинення державної реєстрації його права власності та перереєстрації цього права за іншою особою. Натомість, у спірних правовідносинах і позивач і відповідач мають зареєстроване право власності на нерухоме майно (позивач - за адресою вул. Медведецького, 38, та відповідач - за адресою - вул. Медведецького, 36), отже, позивач не переставав бути володільцем та власником нерухомого майна. Подавши докази того, що позивач є власником нерухомого майна за адресою: м.Львів, вул. Медведецького, 38, а не 36, позивач просить витребувати майно за іншою адресою - м.Львів, вул. Медведецького, 36, власником якого Львівська міська рада ніколи не була. Скаржник вважає, що у випадку набрання законної сили оскарженим рішенням, позивач стане власником двох об`єктів: по вул. Медведецького, 38, та по вул. Медведецького, 36.

Окрім того, скаржник вказує, що суд першої інстанції взяв до уваги довідку Франківської райадміністрації про те, що за номером 537 видане розпорядження за іншою датою (за інший рік) та з іншим змістом, однак, нумерація розпоряджень щороку розпочинається спочатку, тому розпоряджень під номером 537 є більше, ніж одне за 1998 рік. Належним та допустимим доказом є вирок у кримінальній справ, однак, такий в матеріалах справи відсутній. Також апелянт не погоджується з критичною оцінкою судом висновку експерта від 05.03.2018 та вважає нелогічним існування приміщення за номером 38 без присвоєння номера 36 при попередньому будинку - 34.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що невірним є покликання на постанову Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №653/1096/16-ц з висновком скаржника про те, що власник нерухомого майна перестає бути володільцем цього майна лише в разі припинення державної реєстрації його права власності та перереєстрації цього права за іншою особою, натомість, в даній справі має подвійна реєстрація в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності на один і той самий об`єкт нерухомого майна, проте з різними поштовими адресами і, відповідно, різними реєстраційними номерами об`єкта нерухомого майна. При цьому реєстрація відбулась на підставі неіснуючого документа, який районна адміністрація не приймала, а в подальшому ОСОБА_1 передав спірні приміщення в статутний фонд створеного ним ТзОВ Авторезерв плюс , який є останнім власником спірного майна. Щодо тверджень апелянта про те, що міська рада ніколи не була власником нежитлових приміщень на АДРЕСА_1 , та не надала суду доказів цього, позивач вказує, що матеріали справи містять докази того, що приміщення за адресою по АДРЕСА_2 , та по АДРЕСА_1 , є одним і тим самим об`єктом нерухомого майна, а саме висновок експерта Мельник О.П. у цій справі, висновок №1048/1049 від 30.11.2011 будівельно-технічної експертизи у справі №5015/3139/12(21/112/10) та матеріали фотофіксації до неї, технічні паспорти на приміщення по вул. Медведецького, 36 та ІНФОРМАЦІЯ_1 , з яких вбачається, що по конфігурації це один і той же об`єкт, топографічний план М1:500 вулиці Медведецького, з якого вбачається, що на АДРЕСА_3 знаходиться лише одна нежитлова будівля, яка є крайньою будівлею на вулиці. Разом з тим, скаржник не надав жодного доказу на спростування доводів позивача про те, що нежитлові приміщення за номером 36 та АДРЕСА_2 є одним і тим же приміщенням і не надав доказів правомірності набуття права власності на спірний об`єкт нерухомого майна.

Львівська обласна прокуратура у відзиві на апеляційну скаргу на спростування доводів апелянта наводить наступні аргументи: при реєстрації права власності не долучено належних правовстановлюючих документів на майно; позивач надав належні та допустимі докази того, що на один і той же об`єкт зареєстровано право власності під різними поштовими номерами; наявний в матеріалах справи висновок експерта не є належним та допустимим доказом з огляду на неповноту проведених досліджень та суперечливість висновків (експерт не оглянув об`єкти в натурі на місцевості, не дослідив матеріали технічної інвентаризації); 23.12.2016 Львівською місцевою прокуратурою №3 за заявами Львівської міської ради внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №420161410800000111 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190, ч.4 ст.358 Кримінального кодексу України за фактом шахрайства та використання завідомо підробленого документа та доручено проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні СВ Франківського ВП ГУНП у Львівській області. З покликанням на висновки Великої Палати Верховного Суду у справі №910/1809/18, викладені у постанові від 22.01.2020 прокурор зазначає, що позивачем обрано належний спосіб захисту порушеного права.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції вірно встановив наступні фактичні обставини спору.

25.05.1998 Франківська районна адміністрація Львівської міської ради видала розпорядження №537, яким надала згоду від імені неповнолітньої ОСОБА_2 на продаж/обмін приватизованої квартири її матері.

23.03.2004 Франківською районною адміністрацією Львівської міської ради видано розпорядження № 383 Про оформлення права власності на споруду на вул. проф. Ю. Медведецького, 38 , яким присвоєно споруді пункту прийому склотари загальною площею 215,6 кв.м. на АДРЕСА_2 , вирішено оформити право власності територіальної громади міста Львова на цю споруду.

23.03.2004 Франківською районною адміністрацією Львівської міської ради видано Свідоцтво про право власності на споруду серії САА № 280355, яким посвідчено право власності територіальної громади міста Львова на споруду під літ. Б, загальною площею 215,6 кв.м., у АДРЕСА_2 . На підставі цього свідоцтва про право власності на споруду до Реєстру прав власності на нерухоме майно було внесено запис про реєстрацію за Львівською міською радою права комунальної власності на нежитлове приміщення (споруду) під літ. Б, загальною площею 215,6 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Державним реєстратором Пустомитівського районного управління юстиції у Львівській області Живко М.О. на підставі рішення державного реєстратора Тузяка П.Т. від 12.04.2016 індексний номер 29207628 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно внесено запис №14130548 про право приватної власності ОСОБА_1 на нежитлове приміщення, загальною площею 205,7 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 900135846101). Підстава виникнення права власності: розпорядження Франківської районної адміністрації Львівської міської ради від 15.12.1998 № 537, реєстраційне посвідчення № НОМЕР_1 , довідка № 3/189.

11.05.2016 фізичною особою ОСОБА_1 (учасник) та ТзОВ Авторезерв Плюс в особі представника Брунця В. Г. складено та підписано акт приймання-передачі нерухомого майна, відповідно до якого учасник в якості внеску до статутного капіталу ТзОВ Авторезерв Плюс передав, а ТзОВ Авторезерв Плюс прийняло нерухоме майно - нежитлове приміщення, загальною площею 205,7 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 900135846101), яке належить ОСОБА_1 на праві приватної власності.

Державний реєстратор Гриб О.Б. на підставі свого рішення від 09.06.2016 №29975215 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно внесла запис №14890370 про право приватної власності ТзОВ Авторезерв Плюс на нежитлове приміщення, загальною площею 205,7 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 900135846101). Підстава виникнення права власності: протокол загальних зборів учасників ТзОВ Авторезерв Плюс від 10.05.2016 № 2 та акт приймання-передачі нерухомого майна від 11.05.2016.

Державний реєстратор Хміляр Х. А. на підставі свого рішення від 05.10.2016 №31716678 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно внесла запис №16740997 про право комунальної власності Львівської міської ради на нежитлове приміщення (споруду) під літ. Б, загальною площею 215,6 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 989270346101). Підстава виникнення права власності: свідоцтво про право власності на споруду від 23.03.2004, видане Франківською районною адміністрацією Львівської міської ради.

Обласне комунальне підприємство Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки листом від 05.12.2016 №1104-вих-1140 повідомило, що згідно з архівними даними станом на 29.12.2012 відсутня інформація щодо реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 . За даною адресою проінвентаризовано окремо стоячу металеву будівлю складу, заг.пл.205,7 кв.м.

У листі Франківської районної адміністрації Львівської міської ради від 05.12.2016 №4-3503-154 зазначається, що районною адміністрацією приймалось розпорядження від 25.05.1998 №537 Про згоду на продаж/обмін приватизованої квартири від імені неповнолітньої…. , а розпорядження від 15.12.1998 №537 про оформлення права власності на майно за будь-якою фізичною особою районною адміністрацією не приймалося. Також у даному листі Франківською районною адміністрацією Львівської міської ради зазначено, що районною адміністрацією повернуто без візування проект ухвали Про надання ТзОВ Авторезерв Плюс дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. проф. Ю. Медведецького, 36 із долученими зауваженнями, зокрема, з підстав того, що ТзОВ Авторезерв Плюс не надано належних правовстановлюючих документів про право власності на об`єкт нерухомого майна (нежитлове приміщення, загальною площею 205,7 кв.м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ). Адміністрація відзначає, що об`єкт нерухомого майна, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , власність щодо якого заявляє ТзОВ Авторезерв Плюс , і об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 , є одним і тим самим об`єктом нерухомого майна, право власності на який територіальною громадою міста Львова набуто 23.03.2004, і вірним його місцезнаходженням слід вважати адресу: м. Львів, вул. проф. Ю. Медведецького, 38. Крім того, Управлінням комунальної власності скеровано на візування проект рішення виконавчого комітету Про вирішення питання балансового обліку нежитлових приміщень на вул. проф. Ю. Медведецького, 38 .

23.12.2016 Львівською місцевою прокуратурою № 3 Львівської області за заявами Львівської міської ради внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016141080000111 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190, ч.4 ст.358 Кримінального кодексу України за фактом шахрайства та використання завідомо підробленого документу та доручено проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні Слідчому відділу Франківського ВП ГУНП у Львівській області.

Посилаючись на те, що нежитлове приміщення, загальною площею 205,7 м.кв., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке зареєстроване за ТзОВ Авторезерв Плюс , та нежитлове приміщення загальною площею 215,6 м2, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , є одним і тим самим об`єктом нерухомого майна, власником якого є Львівська міська рада, яке вибуло з володіння територіальної громади міста Львова у власність фізичної особи ОСОБА_1 , а потім і у власність ТзОВ Авторезерв Плюс , поза її волею, на підставі підроблених документів, міська рада звернулась із цим позовом до господарського суду.

Листом від 12.07.2017 №4-35-2105 Франківська районна адміністрація Львівської міської ради повідомила, що нежитлові приміщення під поштовим номером №36 на вул.проф. Медведецького у м.Львові відсутні.

У листі від 16.09.2020 №4-35-7531 Франківська районна адміністрація Львівської міської ради повідомила, що в архіві районної адміністрації зберігаються документи з 1990 року. Встановлено, що за період з 1990 року і по даний час розпоряджень стосовно присвоєння адреси №36 на вул.Медведецького районною адміністрацією не приймалося.

Відповідно до ст.387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Верховний Суд неодноразово відзначав, що ефективним способом захисту права власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, є звернення до суду з віндикаційним позовом до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, тобто з позовом про повернення майна із чужого незаконного володіння.

У постанові від 22.01.2020 по справі №910/1809/18 Велика Палата Верховного Суду вказує на те, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування не потрібно визнавати недійсними рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскаржувати весь ланцюг договорів та інших правочинів щодо спірного майна. Подібні за змістом висновки сформульовані, зокрема, у пункті 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16. У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що закон не вимагає встановлення судом таких обставин у іншій судовій справі, зокрема не вимагає визнання незаконними рішень, відповідно до яких відбулось розпорядження майном на користь фізичних осіб, в яких на підставі цих рішень виникли права та були надалі відчужені.

У постанові від 29.05.2019 у справі №367/2022/15-ц Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. А тому після внесення такого запису скасування зазначеного рішення не може бути належним способом захисту права або інтересу позивача. За певних умов таким належним способом може бути скасування запису про проведену державну реєстрацію права (див. пункт 5.17 постанови від 4 вересня 2018 року у справі № 915/127/18). Проте у випадку, коли заявлена вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування запису про проведену державну реєстрацію права також не є належним способом захисту прав позивача. Так, однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ). Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

З огляду на наведені правові висновки Верховного суду, колегія суддів апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника про те, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права.

Скаржник покликається на правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №653/1096/16-ц, однак, предметом розгляду у справі №653/1096/16-ц було визнання осіб такими, що втратили право на проживання у службовій квартирі, їх виселення та зняття з реєстрації, тобто обставини справи №653/1096/16-ц є відмінними від фактичних обставин справи у цьому спорі, а постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №653/1096/16-ц не є релевантною до спірних правовідносин.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, Львівська міська рада з 23.03.2004 є власником нежитлового приміщення загальною площею 215,6 кв.м., у АДРЕСА_2 .

Розпорядження №537 від 15.12.1998 Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, на підставі якого державним реєстратором Пустомитівського РУЮ у Львівській області 12.04.2016 внесено запис про право власності на нежитлове приміщення, загальною площею 205,7 кв.м., яке знаходиться за адресою: м.Львів, вул. проф.Ю.Медведецького, 36, не приймалося, а за цим номером адміністрація приймала розпорядження від 25.05.1998 Про згоду на продаж/обмін приватизованої квартири від імені неповнолітньої... .

ТзОВ Авторезерв Плюс зверталося за дозволом на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. проф. Ю. Медведецького, 36. Однак, такий дозвіл не був наданий у зв`язку з тим, що у товариства відсутні належні правовстановлюючі документи про право власності на нежитлове приміщення, загальною площею 205,7 кв.м, яке знаходиться за адресою: м. Львів, вул. проф. Ю. Медведецького, 36.

Із наявних у справі доказів також слідує, що адреса проф. Ю.Медведецького,36 не присвоювалася жодній споруді і такої адреси у місті Львові не існує, натомість є будівля по вул. проф.Ю.Медведецького, 34, і поряд знаходиться нежитлове приміщення площею 215,6 кв.м, яке належить Львівській міській раді та має адресу: м.Львів, вул.проф.Ю.Медведецького, 38. Ця адреса була присвоєна на підставі розпорядження Франківської районної адміністрації Львівської міської ради від 23.03.2004 №383.

У матеріалах справи міститься копія топографічного плану М1:500, з якої вбачається, що на вул. проф. Медведецького у м. Львові за житловим будинком №34 знаходиться лише одна нежитлова будівля під №38, яка є крайньою будівлею на цій вулиці і яка належить міській раді, а інші будівлі відсутні. Копії технічних паспортів на будівлі №36 та №38 свідчать, що по конфігурації це один і той самий об`єкт.

Згідно з висновком експерта від 05.03.2018р №323/18 нежитлове приміщення, загальною площею 215,6 кв.м, яке знаходиться за адресою: м. Львів, вул. проф. Ю. Медведецького, 38, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 989270346101) та нежитлове приміщення, загальною площею 205,7 кв.м, яке знаходиться за адресою: м. Львів, вул. проф. Ю. Медведецького, 36 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 900135846101) по своїх технічних характеристиках не можуть бути одним і тим самим об`єктом нерухомого майна. При цьому у дослідницькій частині цього висновку зазначено, що на вул. проф. Ю. Медведецького після житлового будинку за номером 34 існує лише одна нежитлова будівля із розміром по зовнішньому контуру стін 18,90х12,40 м, при візуальному огляді нежитлової будівлі по вул.проф. Ю. Медведецького у м. Львові на місцевості експертом не встановлено існування будівель, площа яких би становила 205,7 кв.м чи 215,6 кв.м.

Суд першої інстанції критично оцінив вказаний висновок експерта, оскільки він не підтверджується жодним іншим доказом і суперечить їм.

Відповідно до ст.104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом з іншими доказами за правилами, встановленими ст.86 ГПК України. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване у судовому рішенні.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з такою оцінкою місцевого господарського суду, оскільки відповідно до довідки ОКП ЛОР БТІ та ЕО згідно з інвентаризаційними матеріалами станом на 04.04.2008 будинок №36 по вул. Медведецького в м.Львові не рахується (а/с 225, том 1); відповідно до довідки ОКП ЛОР БТІ та ЕО №4225 від 03.01.2017 згідно з архівними даними станом на 29.12.2012 відсутня інформація щодо реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна за адресою м.Львів, вул. Медведецького, 36, за вказаною адресою проінвентаризовано окремо стоячу металеву будівлю складу загальною площею 205,7 кв.м. (а/с 51, том 1); відповідно до акту обстеження приміщення Управління комунальної власності Львівської міської ради №147гп/20 від 21.07.2020 поруч із будинком за номером АДРЕСА_3 наявне нежитлове приміщення в незадовільному стані, комунікації відсутні, доступ до приміщення вільний, на будинку наявна вивіска із зазначенням поштової адреси - вул. Медведецького, 38, інших приміщень чи споруд не виявлено (а/с 24-34, том 4); відповідно до матеріалів топографічного плану М 1:500 (викопіювання з генплану м.Львова, а саме вул. Медведецького від буд.№28 до буд.№38 та частини прилеглих до вул. Медведецького, вул. Багряного та Терлецького), вбачається що по вулиці Медведецького після будинку №34 розміщена одна будівля (з позначкою зруйн ), яка є крайньою на вулиці перед перехрестям вулиць Медведецького та Любінської (а/с 134, том 1).

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що нежитлове приміщення, загальною площею 205,7 кв.м, зареєстроване за ТзОВ Авторезерв Плюс за адресою: м. Львів, вул. проф. Ю. Медведецького, 36, та нежитлове приміщення, загальною площею 215,6 кв.м, яке знаходиться за адресою: м. Львів, вул. проф. Ю. Медведецького, 38, є одним і тим самим об`єктом нерухомого майна, яке перебуває у комунальній власності міста Львова. Таким чином, за ТзОВ Авторезерв Плюс зареєстроване право власності на майно, яке належить Раді, але під іншою поштовою адресою та площею.

Власник має право витребувати своє майно в усіх випадках від особи, яка заволоділа ним незаконно, без відповідної правової підстави (ст. 387 ЦК України), а також від особи, яка набула майно безвідплатно в особи, що не мала право його відчужувати (ч. 3 ст. 388 ЦК України). Передумовами та матеріальними підставами захисту права власності на нерухоме майно у спосіб, визначений в ст.ст. 387, 388 ЦК України, є наявність підтвердженого належними доказами права власності. Тобто, особа, яка звертається до суду, або в інтересах якої звертається інша особа, з вимогою про витребування майна з незаконного володіння, як у добросовісного так і недобросовісного набувача, повинна довести право власності позивача на майно, що перебуває у чужому володінні. Позов, заявлений на підставі ст. 388 ЦК України, підлягає задоволенню у випадках, якщо у власника майна, що вибуло з його володіння і перебуває у володінні іншої особи, залишається право на це майно.

У спірному випадку нерухоме майно, власником якого є територіальна громада у м.Львові, було незаконно зареєстроване на підставі не існуючого розпорядження районної адміністрації із самовільним присвоєнням поштового номеру (відповідний номер офіційно не присвоювався) та виготовленням технічного паспорту на споруду, яка належала територіальній громаді, за ОСОБА_1 , який згодом за актом приймання-передачі передав спірну споруду відповідачу.

При цьому колегія суддів погоджується із зауваженням суду першої інстанції про те, що задоволення позовних вимог не призведе до ситуації, коли у позивача виникне право власності одночасно на два об`єкти. Права власності на нежитлове приміщення площею 205,7 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 позивач не набуде, адже будівлі за такою адресою не існує, і вона не з`явиться після рішення суду. Територіальна громада м.Львова в особі Львівської міської ради у даному випадку є і залишиться виключно власником споруди під літ. Б, загальною площею 215,6 кв.м у АДРЕСА_2 .

Щодо інформаційної довідки №253212432 від 19.04.2021 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна - нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_1 , поданої представником апелянта в судовому засіданні в якості доказу того, що 28.01.2021 позивач зареєстрував право власності на нерухоме майно і станом на день розгляду справи у позивача наявне право власності одночасно на два об`єкти, колегія суддів зазначає, що із пояснень позивача в судовому засіданні 28.04.2021, на виконання рішення, яке набуло законної сили 24.11.2020 (дію рішення було зупинено ухвалою суду апеляційної інстанції про відкриття апеляційного провадження 02.02.2021) було зареєстровано право власності на нерухоме майно з метою подальшого закриття розділу державного реєстру прав. Вказані пояснення узгоджуються з вимогами ч.1 ст.14 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відповідно до якої у разі наявності в Державному реєстрі прав двох і більше розділів на один об`єкт нерухомого майна в результаті допущення технічної помилки закривається розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа, відкриті пізніше.

Також колегія суддів відхиляє за безпідставністю доводи скаржника про те, що за номером 537 існує кілька розпоряджень Франківської районної адміністрації, оскільки такий довід не підтверджується жодними доказами, наявними в матеріалах справи.

Невірним є і покликання апелянта на те, що лише вирок у кримінальній справі є належним та допустимим доказом факту реєстрації права власності за неіснуючими документами, оскільки вказану обставину встановлено на підставі наявних у справі доказів, а кримінальне провадження за відповідною заявою позивача було закрито у зв`язку із смертю фізичної особи підозрюваної у вчиненні злочину.

Згідно зі ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскаржуване рішення вказаним вимогам відповідає.

Враховуючи встановлені обставини справи, зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи, беручи до уваги межі перегляду оскаржуваного рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення слід залишити без змін.

В порядку положень ст.129 ГПК України судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги слід покласти на скаржника.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 269, 270, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Авторезерв плюс від 30.12.2020 (вх.№01-05/145/21 від 12.01.20210) - відмовити.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 22.10.2020 у справі №914/1419/17 - залишити без змін.

3. Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги - покласти на скаржника.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст. 287, 288 ГПК України протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складено 11.05.2021.

Головуючий суддя Желік М.Б.

суддя Орищин Г.В.

суддя Галушко Н.А.