Рішення

від 27.10.2020 по справі 922/2731/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" жовтня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/2731/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Чистякової І.О.

за участю секретаря судового засідання Мороз Ю.В.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бігдроп" (61002, м. Харків, вул. Сумська, 50, офіс 2-01, ідентифікаційний код 39319386) до Фізичної особи-підприємця Гребенюк Лідії Федорівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Бор - Імпорт" (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 21/23, ідентифікаційний код 32565728) про стягнення 150 000,00 грн за участю представників:

позивача - адвоката Чумаченко А.В., ордер серії АХ № 1013208 від 20.08.2020

відповідача - не з`явився;

3-я особа - не з`явилась

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бігдроп" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача - Фізичної особи-підприємця Гребенюк Лідії Федорівни грошових коштів у розмірі 150 000,00 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28 серпня 2020 року залишено позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Бігдроп" без руху. Встановлено позивачу для усунення недоліків позовної заяви 10-денний строк з дня вручення даної ухвали. Позивачу у встановлений строк запропоновано подати до господарського суду Харківської області: попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи та підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

01.09.2020 до господарського суду Харківської області від представника позивача у справі надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви за вх. №20052, у якій позивач зазначив попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи та надав підтвердження про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03 вересня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/2731/20. Зазначено, що здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Цією ж ухвалою суду залучено до участі у справі в якості 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Бор - Імпорт".

22.09.2020, у встановлений законом строк до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №21841), який судом приєднано до матеріалів справи.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечує проти задоволення позову, зокрема посилаючись на те, що відповідачем вчинені всі необхідні та можливі дії для передання об`єкта суборенди у користування позивачу, проте позивач систематично ухилявся від документального оформлення прийняття приміщення у користування, постійно пропонуючи відтермінування підписання акту приймання-передачі із посиланням на настання обставин непереборної сили, які не підтверджені належними доказами. Крім того, відповідач зазначає, що позивач фактично використовував приміщення, надане йому у користування, про що свідчить факт укладення позивачем та ТОВ "ОХОРОНА -30" договору № 1106/ж на охорону пультом централізованого спостереження і реагування з виїздом мобільної групи реагування та договору № 1483/0F/А/Ж пожежної охорони, які діяли з 01.03.2020 по 26.06.2020. Також, відповідач вважає, що у позивача відсутні підстави для односторонньої відмови від договору, оскільки всі умови щодо перенесення дати приймання-передачі приміщення на інший термін було висловлено в односторонньому порядку з боку позивача та з боку відповідача не вчинялось жодних дій, які б перешкоджали для прийняття та використання позивачем орендованого ним приміщення, тобто дій, які б свідчили про відмову або створення з боку відповідача перешкод у підписанні акту приймання-передачі предмету суборенди або його фактичного передання у користування.

Також, 05.10.2020 до суду від відповідача надійшла заява (вх. №22988), в якій він просив суд здійснити у рішенні суду розподіл витрат відповідача на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 15000,00 грн, поклавши ці витрати на позивача.

На електронну адресу господарського суду Харківської області 15.10.2020 від представника позивача надійшли додаткові пояснення (вх. №3984), які підписані електронним цифровим підписом представника позивача - адвокатом Чумаченко А.В.

У своїх додаткових поясненнях позивач викладає свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх відхилення.

Згідно з ст. 161 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.

Відповідно до ст. 166 Господарського процесуального кодексу України у відповіді на відзив позивач викладає свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх визнання або відхилення. Відповідь на відзив підписується позивачем або його представником. До відповіді на відзив застосовуються правила, встановлені частинами третьою - шостою статті 165 цього Кодексу. Відповідь на відзив подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання відповіді на відзив, який дозволить позивачу підготувати свої міркування, аргументи та відповідні докази, іншим учасникам справи - отримати відповідь на відзив завчасно до початку розгляду справи по суті, а відповідачу - надати учасникам справи заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті.

Отож, надані позивачем додаткові пояснення (вх. №3984) по суті та змісту є відповіддю на відзив.

У своїх додаткових поясненнях позивач зазначає зокрема, що відповідач не виконав свої обов`язки за договором та не передав об`єкт оренди суборендарю у встановлений строк, у зв`язку з чим позивач відмовився від договору суборенди. До того ж, відповідач стверджує, що не мав жодної можливості самостійно зняти/поставити на сигналізацію зазначені в договорі приміщення, оскільки у нього не було до них доступу.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19 жовтня 2020 року вирішено справу №922/2731/20 розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 27 жовтня 2020 р. о 10:40 год.

20.10.2020 до суду від представника відповідача надійшло клопотання про залишення без розгляду додаткових пояснень відповідача (вх. №24448).

Також, 26.10.2020 до суду від представника відповідача надійшли заперечення (вх. №24829), які судом приєднано до матеріалів справи.

В судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвали із занесенням їх до протоколу судового засідання від 27 жовтня 2020 року про про відмову у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення без розгляду додаткових пояснень позивача, продовжено строк для подання додаткових пояснень (відповідь на відзив), прийнято їх до розгляду та постановлено ухвалу про прийняття до розгляду заперечень відповідача.

В судовому засіданні 27.10.2020 представник позивача підтримав позов та просив суд його задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві.

Ухвалу суду від 19 жовтня 2020 року про призначення справи до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, було надіслано на адресу місцезнаходження відповідача, яка зазначена позивачем у позовній заяві та відомості про яку містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

За відстеженням поштового пересилання № 6102252765718 з офіційного веб-сайту ПАТ "Укрпошта" вбачається, що відповідач отримав ухвалу суду від 19 жовтня 2020 року 22 жовтня 2020 року.

Таким чином, відповідач повідомлений про дату, час та місце цього судового засідання, проте в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутністю представника відповідача за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

07 лютого 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бор - Імпорт" (надалі - Орендодавець), Фізичною особою-підприємцем Гребенюк Лідією Федорівною (надалі - Орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бігдроп" (Суборендар) було укладено договір суборенди нежитлових приміщень №2/20 (надалі - договір), відповідно до умов якого Орендар зобов`язується передати Суборендарю в строкове платне користування нежитлове приміщення в літері Р-3, загальною площею 239,1 кв.м., що розташовані за адресою: місто Харків, вул. Пушкінська, буд. 21/23, а Суборендар зобов`язується прийняти Об`єкт у строкове платне користування та своєчасно сплачувати плату згідно умовам цього договору, та після припинення дії цього договору повернути орендований Об`єкт Орендарю в належному стані (п.1.1. Договору).

Відповідно до п.2.1. договору вступ Суборендаря до тимчасового користування Об`єктом наступає одночасно з підписанням Сторонами Акту прийому - передачі Об`єкта.

Об`єкт повинен бути переданий Суборендарю 10.03.2020 (п.2.5. договору).

Відповідно до п.3.1. договору за орендований Об`єкт Суборендар сплачує орендну плату в розмірі 75000 грн без ПДВ за один календарний місяць.

Згідно з п.3.2. договору плата за оренду Об`єкта здійснюється шляхом перерахування плати за оренду у безготівковій формі на поточний рахунок Орендаря, зазначений у цьому Договорі або в інших формах, що не суперечить вимогам чинного законодавства України, при цьому такі розрахунки оформляються додатковими угодами.

Відповідно до п.3.6. договору Суборендар перераховує попередню плату за перший та останній місяці оренди Об`єкта 14..02.2020.

Пунктом 4.3.1. договору встановлено, що Орендар зобов`язаний передати Суборендарю Об`єкт по Акту прийому-передачі.

Зміна або розірвання Договору може мати місце за згодою Сторін, яка оформлюється Додатковою угодою до цього Договору (п.6.3. договору).

Договір може бути розірваний за ініціативою однієї із Сторін у випадках, передбачених чинним законодавством України та даним договором (п.6.4. договору).

Договір вступає в силу з моменту підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє 2 роки і 11 місяців (п.6.1. договору).

13.02.2020 позивач перерахував грошові кошти у розмірі 150 000,00 грн на поточний рахунок відповідача, що підтверджується платіжним дорученням №1533 від 13.02.2020 та не заперечується відповідачем.

Як зазначає позивач у позовній заяві, відповідач не виконав свого обов`язку та не передав об`єкт оренди позивачу у встановлений Договором № 2/20 термін.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст. 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.3 ст. 774 ЦК України до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

В силу положень ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтями 283, 286 ГК визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму (ст. 765 ЦК України).

Відповідно до ст. 766 ЦК України, якщо наймодавець не передає наймачеві майно, наймач має право за своїм вибором: 1) вимагати від наймодавця передання майна і відшкодування збитків, завданих затримкою; 2) відмовитися від договору найму і вимагати відшкодування завданих йому збитків.

Предметом Договору є передача в оренду окремо визначеного нерухомого майна - нежитлове приміщення в літері Р-3, загальною площею 239,1 кв.м. за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, буд.21/23, та умови Договору передбачають його передачу за актом прийому-передачі (п. 4.3.1. Договору).

Також, стаття 795 ЦК України визначає, що передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.03.2020 відповідачем на адресу Позивача направлено лист №05-3/20 із повідомленням про готовність передати приміщення у користування у строк передбачений договором, тобто 10.03.2020 (арк. 97). Одночасно із направленням вказаного листа, відповідачем направлені позивачу акти приймання-передачі орендованого приміщення.

18.03.2020 позивачем на адресу відповідача направлено лист №18/03-2, в якому позивач просив відповідача відтермінувати підписання акту приймання - передачі об`єкту оренди з посиланням на настання обставин непереборної сили, а саме встановлення карантину Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020.

Також, 30.03.2020 позивачем на адресу відповідача направлено лист №30/03-2, в якому позивач зазначає, що розглянувши звернення відповідача щодо необхідності підписання акту приймання-передачі нежитлового приміщення за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, буд.21/23 просив відповідача відтермінувати підписання акту приймання - передачі об`єкту оренди до 31.05.2020, з посиланням на настання обставин непереборної сили, а саме встановлення карантину Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020.

05.04.2020 позивач направив на адресу відповідача лист №05/04-2 про відмову від договору суборенди нежитлових приміщень № 2/20 від 07.08.2020 з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 766 Цивільного кодексу України.

16.04.2020 відповідачем направлено лист №16-4/20 на адресу позивача із вимогою, щодо припинення поведінки, спрямованої на порушення умов укладеного договору та повідомленням про недоречність посилання на обставини непереборної сили у правовідносинах, що виникли.

Як вбачається з листа Товариства з обмеженою відповідальністю "Охорона-30" позивач фактично використовував приміщення надане йому у користування, відповідно до умов договору № 2/20 від 07.08.2020.

Про вказаний факт свідчить факт укладення між позивачем та ТОВ "Охорона-30" 01.03.2020 договору № 1106/1Ж на охорону пультом центрального спостереження і реагування з виїздом мобільної групи реагування.

На користь твердження про фактичне використання відповідачем орендованого приміщення також свідчить те, що протягом дії вищезазначених договорів позивачем неодноразово здійснювалась постановка на охорону та зняття із охорони орендованого приміщення, про що зазначено у листі Товариства з обмеженою відповідальністю "Охорона-30" за вих. № 13 від 15.09.2020.

Доводи позивача стосовно того, що він не мав доступу до вказаних вище нижитлових приміщень та фактично не міг їх використовувати, оскільки йому не було передано ключі від приміщення та не підписано акт приймання-передачі спростовуються вищевстановленими фактами, зокрема фактом укладення між позивачем та ТОВ "Охорона-30" договору № 1106/1Ж від 01.03.2020 та листом Товариства з обмеженою відповідальністю "Охорона-30" за вих. № 13 від 15.09.2020 в якому зазначено, що протягом дії цього договору до 26.06.2020 нежитлові приміщення за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, буд.21/23 систематично ставилися та знімалися під/з охорони.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до положень ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Відповідна права позиція наведена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 904/6455/17, від 05.11.2019 у справі 915/641/18, від 13.01.2020 справі № 908/510/19, від 04.02.2020 у справі № 918/104/18.

В жодному листі, доданому до матеріалів справи, позивач не вимагав передати йому нежитлові приміщення у строк встановлений у договорі, а навпаки в матеріалах справи містяться листи з приводу відтермінування позивачем у прийнятті цих приміщень.

Щодо посилання позивача на наявність підстав, передбачених ст. 766 Цивільного кодексу України, як підстави для висновку про розірвання договору в односторонньому порядку на підставі положень закону, суд зазначає наступне.

Законом передбачено випадки, коли договір може бути розірвано в односторонньому порядку, у тому числі шляхом відмови від договору, зокрема, одностороннє розірвання договору може бути наслідком порушення зобов`язань за договором іншою стороною, або якщо таке право на розірвання встановлено договором, незалежно від настання тих чи інших обставин. Тобто, у випадках, коли підстава для односторонньої зміни чи розірвання договору встановлена законом або договором, відповідна сторона договору може скористатися нею самостійно, без звернення до суду.

Так статтею 766 ЦК України визначено, якщо наймодавець не передає наймачеві майно, наймач має право за своїм вибором: 1) вимагати від наймодавця передання майна і відшкодування збитків, завданих затримкою; 2) відмовитися від договору найму і вимагати відшкодування завданих йому збитків.

Згідно п.1 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

У разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом (ст. 615 ЦК України).

Відмова повинна бути заявлена чітко, тобто таким чином, щоб однозначно сприймалась іншими особами.

Разом з тим, з моменту укладення договору оренди з боку відповідача не вчинялось жодних дій, які були б перешкодою для прийняття та використання позивачем орендованого ним приміщення, свідчили б про відмову або створення з боку відповідача перешкод у підписанні акту гіриймання - передачі предмету суборенди або його фактичного передання у користування.

Так, всі умови щодо перенесення дати приймання-передачі приміщень на інший термін було висловлено в односторонньому порядку з боку позивача у справі.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що твердження позивача про наявність підстав для односторонньої відмови від договору такими, що не відповідають дійсності та не мають правового підґрунтя.

Крім того, сам лише факт не підписання актів приймання - передання нежитлових приміщень не є безумовною підставою для відмови в односторонньому порядку від договору оренди на підставі ст. 766 Цивільного кодексу України.

Адже, одностороннє розірвання договору може бути наслідком порушенням зобов`язання за договором іншою стороною.

Однак, позивачем не доведено порушення з боку відповідача своїх зобов`язань за договором оренди.

Втім з листів позивача вбачається, що він неодноразово просив відповідача відтермінувати передачу майна.

Отже, підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Судовий збір, відповідно приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, за подання позовної заяви у розмірі 2250,00 грн покладається судом на позивача, оскільки у задоволенні позову відмовлено повністю.

Суд, розглянувши питання про судові витрати відповідача, дослідивши докази надані відповідачем на підтвердження понесення ним судових витрат, вважає зазначити про наступне.

Відповідно до статті 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно з статтею 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України передбачено право учасників справи користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 3 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Статтею 129 ГПК України визначений порядок розподілу судових витрат, частиною 1 вказаної статті визначений порядок розподілу судового збору, частиною 4 - інших судових витрат, пов`язаних з розглядом справи. Так, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас, за змістом ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч.5 ст.126 Господарського процесуального кодексу України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень ч.5 ст.126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України.

Разом із тим, у ч.5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч.5 ст.129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями ч.ч.6, 7, 9 ст.129 цього Кодексу.

Представником відповідача до матеріалів справи надані документи, які підтверджують розмір витрат на професійну правничу допомогу наданих адвокатом у розмірі 15000,00 грн.

Так, з наданих відповідачем доказів вбачається, що 09.09.2020 між Фізичною особою-підприємцем Гребенюк Лідією Федорівною (клієнтом) та адвокатським об`єднанням "Юридична фірма Сова" укладений договір про надання правової допомоги, за умовами якого Клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором.

Відповідно до п.1.4. Договору клієнт зобов`язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених договором.

Юридичну допомогу, що надається адвокатським об`єднанням, клієнт оплачує в гривнях, шляхом переказу, що дорівнює 15000,00 грн, без ПДВ на розрахунковий рахунок адвокатського об`єднання за реквізитами на підставі виставлених рахунків (п.4.1. Договору).

24.09.2020 між Фізичною особою-підприємцем Гребенюк Лідією Федорівною (клієнтом) та адвокатським об`єднанням "Юридична фірма Сова" було підписано акт приймання наданих послуг відповідно до якого Сторони підтвердили, що виконавець надав замовнику на належному якісному рівні послуги, відповідно до умов Договору юридичного супроводу діяльності №25/20 від 09.09.2020.

Факт надання відповідачу адвокатських послуг підтверджується меморіальним ордером №@2PL860697 від 28.09.2020 на суму 15000,00 грн, а отже за відсутності клопотання позивача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у зв`язку з їх неспівмірністю, вимоги відповідача з урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України щодо стягнення з позивача понесених витрат по оплаті послуг адвоката у розмірі 15000,00 грн. підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову повністю.

Судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2250,00 грн та витрати відповідача на професійну правничу допомогу в розмірі 15000 грн покласти на позивача.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бігдроп" (61002, м. Харків, вул. Сумська, 50, офіс 2-01, ідентифікаційний код 39319386) на користь Фізичної особи-підприємця Гребенюк Лідії Федорівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15000 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Бігдроп" (61002, м. Харків, вул. Сумська, 50, офіс 2-01, ідентифікаційний код 39319386).

Відповідач: Фізична особа-підприємець Гребенюк Лідія Федорівна ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Бор - Імпорт" (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 21/23, ідентифікаційний код 32565728).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п.17.5 п.17 розділу XІ "Перехідних положень" Господарського процесуального кодексу України.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Повне рішення складено "02" листопада 2020 р.

Суддя І.О. Чистякова