Постанова

від 16.02.2021 по справі 922/2731/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" лютого 2021 р. Справа № 922/2731/20

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Тарасова І.В. , суддя Фоміна В.О.

за участю секретаря судового засідання Ярітенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бігдроп" (вх. №3311Х) на рішення господарського суду Харківської області від 27.10.2020 (рішення ухвалено суддею Чистяковою І.О. 27.10.2020 о 12:39 год., у приміщенні господарського суду Харківської області, повне рішення складено 02.11.2020) у справі №922/2731/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бігдроп", м. Харків,

до фізичної особи-підприємця Гребенюк Лідії Федорівни, м. Харків,

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Бор - Імпорт", м. Харків

про стягнення 150000,00 грн

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 27.10.2020 у справі №922/2731/20 відмовлено в задоволенні позову повністю; судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2250,00 грн. та витрати відповідача на професійну правничу допомогу в розмірі 15000 грн. покладено на позивача; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бігдроп" на користь фізичної особи-підприємця Гребенюк Лідії Федорівни витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15000 грн.

ТОВ "Бігдроп" звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 27.10.2020 у справі №922/2731/20 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що він 05.04.2020 на підставі ст. 766 ЦК України відмовився від договору суборенди нежитлових приміщень №2/20 від 07.02.2020 у зв`язку з невиконанням відповідачем його умов щодо передання об`єкту суборенди у встановлений договором строк, а тому останній має повернути йому 150000,00 грн. авансового платежу. Проте, суд безпідставно не застосував до спірних правовідносин ст. 766 та ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.01.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Бігдроп" на рішення господарського суду Харківської області від 27.10.2020 у справі №922/2731/20; повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 16.02.2021.

01.02.2021 від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення - без змін (вх.№1276).

У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник відповідача проти доводів та вимог апеляційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, а рішення - без змін.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів та вимог апеляційної скарги законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.

07.02.2020 між ТОВ "Бор - Імпорт" (орендодавець), ФОП Гребенюк Л.Ф. (орендар) та ТОВ "Бігдроп" (суборендар) укладено договір суборенди нежитлових приміщень №2/20 (надалі - договір), відповідно до умов якого орендар зобов`язується передати суборендарю в строкове платне користування нежитлове приміщення в літері Р-3, загальною площею 239,1 кв.м., що розташовані за адресою: місто Харків, вул. Пушкінська, буд. 21/23 (надалі - об`єкт), а суборендар зобов`язується прийняти об`єкт у строкове платне користування та своєчасно сплачувати плату згідно умовам цього договору, та після припинення дії цього договору повернути орендований об`єкт орендарю в належному стані (п.1.1. договору).

Згідно п.3.1. договору за орендований об`єкт суборендар сплачує орендну плату в розмірі 75000 грн. без ПДВ за один календарний місяць.

Плата за оренду об`єкта здійснюється шляхом перерахування плати за оренду у безготівковій формі на поточний рахунок орендаря, зазначений у цьому договорі або в інших формах, що не суперечить вимогам чинного законодавства України, при цьому такі розрахунки оформляються додатковими угодами (п. 3.2 договору).

Відповідно до п. 3.5 договору нарахування орендної плати починається з 01.04.2020. Датою припинення нарахування орендної плати вважається дата підписання обома сторонами акту прийому-передачі об`єкта про повернення об`єкта від суборендаря до орендаря.

Згідно п.3.6. договору суборендар перераховує попередню плату за перший та останній місяці оренди об`єкта 14.02.2020.

Суборендар зобов`язаний у разі дострокового припинення дії договору попередньо повідомити про свій намір орендаря за 60 календарних днів до запланованої дати припинення договору (п. 4.1.12 договору).

Пунктом 4.3.1 договору передбачено, що орендар зобов`язаний передати суборендарю об`єкт по акту прийому-передачі.

Відповідно до п. 4.4.2 договору орендар має право у разі дострокового припинення дії договору попередньо письмово повідомити про свій намір суборендаря за 60 (шістдесят) календарних днів до запланованої дати припинення договору.

Згідно п. 6.1 договору він вступає в силу з моменту підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє 2 роки і 11 місяців. Умови цього договору зберігають силу протягом всього терміну дії договору. Зміна або розірвання договору може мати місце за згодою сторін, яка оформляється додатковою угодою до цього договору. Договір може бути розірваний за ініціативою однієї із сторін у випадках, передбачених чинним законодавством України та даним договором(пункти 6.2 - 6.4 договору).

Відповідно до п. 6.5 договору його дія припиняється у випадку: закінчення строку, на який він був укладений; загибелі об`єкту оренди; достроково за угодою сторін, або за ініціативою однієї із сторін у випадках, передбачених цим договором або чинним законодавством України; за рішенням суду; недбалої поведінки суборендаря, якою створюється загроза пошкодження об`єкта оренди, а також у разі порушення суборендарем пункту 4.1.7, 4.1.8,4.2.5 договору; у разі прострочення сплати орендної плати суборендарем більш ніж на 60 календарних днів.

13.02.2020 позивач платіжним дорученням №1533 перерахував відповідачу 150000,00 грн., призначення платежу: передплата за оренду приміщення за перший і останній місяці згідно рахунку №1 від 07 лютого 2020р. .

У серпні 2020 ТОВ "Бігдроп" звернулося до господарського суду з позовом, в якому, посилаючись на невиконання ФОП Гребенюк Л.Ф. свого обов`язку щодо передачі об`єкту суборенди у встановлений договором строк, просило стягнути з відповідача 150000,00 грн. безпідставно отриманих коштів. Позивач стверджує, що він неодноразово звертався до відповідача з проханням перенесення строку підписання акту приймання-передачі у зв`язку із введенням карантинних обмежень, зокрема, просив внести зміни до договору №2/20 щодо відтермінування підписання акту на строк до 31.05.2020. Проте, у зв`язку з неприйняттям відповідачем вищенаведеної пропозиції позивач 05.04.2020 скористався правом передбаченим ст. 766 ЦК України щодо розірвання договору в односторонньому порядку. А тому, на думку позивача, у нього виникло право відповідно до ст. 1212 ЦК України на повернення 150000,00 грн. безпідставно отриманих відповідачем коштів.

Суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, виходив з того, що з моменту укладення договору оренди з боку відповідача не вчинялось жодних дій, які були б перешкодою для прийняття та використання позивачем орендованого ним приміщення, свідчили б про відмову або створення з боку відповідача перешкод у підписанні акту приймання-передачі предмету суборенди або його фактичного передання у користування. Так, всі умови щодо перенесення дати приймання-передачі приміщень на інший термін було висловлено в односторонньому порядку з боку позивача у справі. У зв`язку з чим, суд вважав, що твердження позивача про наявність підстав для односторонньої відмови від договору є такими, що не відповідають дійсності та не мають правового підґрунтя. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що сам лише факт не підписання актів приймання - передачі нежитлових приміщень не є безумовною підставою для відмови в односторонньому порядку від договору оренди на підставі ст. 766 ЦК України. Адже одностороннє розірвання договору може бути наслідком порушенням зобов`язання за договором іншою стороною. Однак, позивачем не доведено порушення з боку відповідача своїх зобов`язань за договором оренди.

Надаючи правову кваліфікацію обставинам справи, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін (ст. 526 ЦК України).

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що вступ суборендаря до тимчасового користування об`єктом наступає одночасно з підписанням сторонами акту прийому-передачі об`єкта. Об`єкт повинен бути переданий суборендарю 10.03.2020 (п.2.5. договору).

Як вбачається з матеріалів справи, 05.03.2020 відповідач звернувся до позивача з листом, в якому повідомляв про готовність нежитлового приміщення для передачі у користування 10.03.2020. Одночасно позивачу направлено підписані примірники актів приймання-передачі орендованого приміщення, один примірник якого відповідач просив після підписання направити на свою адресу. Також, відповідач повідомляв про можливість підписання акту з боку позивача 10.03.2020 за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, 21/23.

18.03.2020 позивач направив відповідачу лист (вих.№18/03-02), в якому повідомляв, що у зв`язку із порушенням ФОП Гребенюк Л.Ф. умов п. 2.5 договору щодо передання об`єкту оренди, ТОВ Бігдроп позбавлено можливості використовувати його у своїй господарській діяльності через запровадження на території України карантину. Позивач повідомляв, що згідно наказу директора від 17.03.2020 діяльність товариства припинена на період дії карантину на території Харківської області, у зв`язку з чим просив погодити внесення змін до договору щодо відтермінування підписання акту приймання - передачі об`єкту оренди.

Листом від 30.03.2020 (вих.№30/03-02) позивач звернувся до відповідача, в якому вказував, що розглянув звернення щодо необхідності підписання акту приймання-передачі нежитлового приміщення та направлення для цього уповноваженого представника. Проте, посилаючись на Постанову Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211, якою установлено карантин на території України з 12.02.2020 по 24.04.2020 зазначав, що господарська діяльність позивача пов`язана з наданням в оренду офісних машин і устаткування, орендованого нерухомого майна та саме з цією метою було укладено договір суборенди. Позивач просив врахувати, що він зазнав негативного впливу від поточної світової фінансової кризи, в результаті чого зменшилось надходження грошових коштів на рахунки. Враховуючи припинення діяльності товариства на період дії карантину ТОВ Бігдроп зазначало, що позбавлено можливості виконати зобов`язання по прийманню орендованого приміщення шляхом підписання відповідного акту. У зв`язку з викладеним, позивач просив погодити внесення змін до договору №2/20 від 07.02.2020 щодо відтермінування підписання акту приймання-передачі об`єкту оренди на строк до 31.05.2020.

Листом від 05.04.2020 позивач з посиланням на ігнорування листа від 30.03.2020 повідомив відповідача про відмову від договору суборенди нежитлових приміщень №2/20 від 07.02.2020 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 766 ЦК України.

16.04.2020 відповідач повідомив позивача, що розглянув його лист від 30.03.2020 та зазначив, що не зважаючи на направлення підписаних актів приймання-передачі нежитлового приміщення, та неодноразові запрошення позивача з`явитися для підписання актів, вказані дії не виконані. Відповідач вказував, що обставина введення карантину на території України з 12.03.2020 жодним чином не заважала виконати взяті на себе договірні зобов`язання по прийняттю приміщення 10.03.2020.

Надаючи оцінку посилання позивача на ст. 766 ЦК України, як на підставу для відмови від договору в односторонньому порядку, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до статті 774 ЦК України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Виходячи з наведеного до договору піднайму (суборенди) застосовуються ті ж вимоги, що й до предмета договору найму (стаття 761 ЦК України), плати за користування майном (стаття 762 ЦК України), передання майна і правових наслідків його непередання (статті 765, 766 ЦК України).

Статтею 766 ЦК України передбачено, якщо наймодавець не передає наймачеві майно, наймач має право за своїм вибором:

1) вимагати від наймодавця передання майна і відшкодування збитків, завданих затримкою;

2) відмовитися від договору найму і вимагати відшкодування завданих йому збитків.

Статтею 598 ЦК України встановлено правило щодо можливості припинення зобов`язання на підставі договору або закону. При цьому припинення зобов`язання на вимогу однієї зі сторін можливе, якщо такі дії вчинені відповідно до вимог закону або передбачені умовами договору.

Положеннями статті 651 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Аналогічні положення містить стаття 291 ГК України.

Слід зазначити, що судом першої інстанції вірно встановлено, що з моменту укладення договору оренди з боку відповідача не вчинялось жодних дій, які були б перешкодою для прийняття та використання позивачем орендованого ним приміщення.

Навпаки, відповідачем на виконання вимог договору вживалися заходи щодо передачі майна позивачу, зокрема, направлялися відповідні акти приймання-передачі, визначався час та місце вчинення відповідних дій. Проте, умови щодо перенесення дати (відтермінування) приймання-передачі приміщень на інший термін були висловлені в односторонньому порядку з боку позивача.

Статтею 188 ГК України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

За змістом наведених положень закону одностороння відмова від договору є юридичним фактом, який зумовлює його розірвання, отже є правочином, який має юридичні наслідки у вигляді припинення господарських правовідносин. Розірвання господарського договору може здійснюватися за згодою сторін і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом, розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак, окремі види договорів допускають можливість одностороннього розірвання договору. Крім того, право сторони на одностороннє розірвання договору може бути встановлене законом або безпосередньо у договорі.

У випадках, коли право на односторонню відмову у сторони відсутнє, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін (частина четверта статті 188 ГК України).

Така правова позиція наведена, зокрема, в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08.10.2020 у справі №910/11397/18, від 20.01.2021 у справі №05-11/19-02.

Матеріали справи не містять доказів, зокрема, укладання між сторонам відповідної угоди про розірвання договору суборенди, та/або звернення позивача до відповідача з пропозицією про його розірвання, та/або звернення до суду з вимогою про розірвання договору у зв`язку з його істотним порушенням і прийняття відповідного рішення судом. У зв`язку з чим, доводи позивача про розірвання договору з 05.04.2020 у зв`язку з односторонньою відмовою в порядку ст. 766 ЦК України є безпідставними.

Необхідно також звернути увагу, що посилання позивача на обставини введення Урядом карантину на території України не можуть бути підставою для застосування положень ст. 766 ЦК України, яка передбачає умовою для розірвання договору невиконання наймодавцем обов`язку щодо передачі майна, а не дії третіх осіб або обставини непереборної сили. Окрім того, ця норма за вказаних обставин надає наймачу право на відшкодування збитків, завданих наймодавцем затримкою передачі майна, а не повернення передплати за договором.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що твердження позивача про наявність підстав для односторонньої відмови від договору у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань є такими, що не відповідають дійсності та не мають правового підґрунтя.

В якості правових підстав позову про стягнення 150000,00 грн. позивач також визначає ст. 1212 ЦК України.

Вказана норма регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Відповідно до статті 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі шляхом розірвання договору.

Враховуючи, що судом не встановлено обставин припинення (розірвання) договору суборенди нежитлових приміщень з підстав зазначених позивачем з 05.04.2020 року, договірний характер правовідносин, що існували між сторонами, виключає можливість застосування до них положень частини першої статті 1212 ЦК України.

Необхідно також зазначити, що як вірно встановив суд першої інстанції, позивач фактично використовував приміщення, надане йому у користування відповідно до умов договору №2/20 від 07.02.2020. Про вказані обставини свідчить факт укладення між позивачем та ТОВ "Охорона-30" договору №1106/1Ж на охорону пультом центрального спостереження і реагування з виїздом мобільної групи реагування від 01.03.2020. З листа ТОВ "Охорона-30" №13 від 15.09.2020 вбачається також, що протягом дії вищезазначених договорів позивачем неодноразово здійснювалась постановка на охорону та зняття із охорони орендованого приміщення.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що умовами п. 6.5 договору №2/20 від 07.02.2020 передбачено, що його дія припиняється, зокрема, за ініціативою однієї із сторін у випадках, передбачених цим договором або чинним законодавством України. Відповідно до п. 4.1.12 договору суборендар зобов`язаний у разі дострокового припинення дії договору попередньо повідомити про свій намір орендаря за 60 (шістдесят) календарних днів до запланованої дати припинення договору.

Як вже зазначалось, 05.04.2020 позивач листом повідомив відповідача про відмову від договору в односторонньому порядку.

Таким чином, за умовами договору суборенди нежитлових приміщень, його дострокове припинення за ініціативою суборендаря могло відбутися не раніше ніж через 60 (шістдесят) календарних днів з моменту відповідного повідомлення, що в свою чергу також свідчить про безпідставність вимог позивача про повернення попередньої оплати за перший та останній місяць оренди у розмірі 150000,00 грн. у відповідності до ст. 1212 ЦК України.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст.74 ГПК України).

Згідно ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення - без змін.

Керуючись статтями 269, 275, 281-284 ГПК України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бігдроп" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 27.10.2020 у справі №922/2731/20 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 22.02.2021.

Головуючий суддя О.О. Крестьянінов

Суддя І.В. Тарасова

Суддя В.О. Фоміна