Постанова

від 27.10.2020 по справі 640/19974/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/19974/19 Суддя (судді) першої інстанції: Шрамко Ю.Т.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Степанюка А.Г., секретар судового засідання Гордієнко Л.М., за участі представника позивача Лайтаренка О.В., представника відповідача-1Яцишена Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства культури та інформаційної політики України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 липня 2020 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДГРУППРОЕКТІНВЕСТ-1" до Міністерства культури та інформаційної політики України та Міністерства культури України про визнання протиправним та скасування припису

В С Т А Н О В И В :

18.10.2019 Товариства з обмеженою відповідальністю "Будгруппроектінвест-1" (надалі - ТОВ "Будгруппроектінвест-1") звернулося до суду з позовом до Міністерства культури, молоді та спорту України, правонаступником якого є Міністерство культури та інформаційної політики України (відповідач 1) про визнання протиправним та скасування припису відповідача №1/22-18 від 19.07.2018, яким Міністерство культури України вимагає негайно припинити проведення земляних та будь-яких інших будівельних робіт на об`єкті Будівництво багатофункціонального комплексу по вул. Старонаводницька, 42-44 у Печерському районі м. Києва , які виконуються в межах Центрального історичного ареалу м. Києва, як таких, що ведуться з порушенням вимог ч. 3 ст. 32, ст. 35 Закону України Про охорону культурної спадщини без відповідного дозволу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини (Міністерства культури України), та вжити заходів із приведення діяльності у відповідність до вимог законодавства у сфері охорони культурної спадщини.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що межі історичного ареалу міста Києва Міністерством культури України станом день прийняття спірного припису не затверджені, а тому відсутні підстави вважати, що будівництво здійснюється у межах історичного ареалу м. Києва, внаслідок чого оскаржуваний припис підлягає визнанню як протиправний та скасуванню .

Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 13.01.2020 до участі у справі залучено другого відповідача Міністерство культури України (відповідач 2).

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.07.2020 позовні вимоги задоволено у повному обсязі: визнано протиправним та скасовано припис Міністерства культури України №1/22-18 від 19.07.2018 р.

Приймаючи рішення у справі суд першої інстанції зазначив, що межі та режими використання історичних ареалів м. Києва не затверджено у встановленому законом порядку, а також те, що положення частини 1 ст. 35 Закону України Про охорону культурної спадщини не поширюються на позивача, тому висновки Міністерства культури України, які викладені в акті обстеження від 21.06.2018 та у приписі №1/22-18 від 19.07.2018, що земельна ділянка по вул. Старонаводницька, 42-44 у Печерському районі м. Києва розташована в межах Центрального історичного ареалу м. Києва, є безпідставними, внаслідок чого вимоги щодо необхідності отримання в Міністерстві культури України дозвілу на проведення земляних робіт на об`єкті будівництва за вказаною адресою також є безпідставними.

У зв`язку з вищевикладеним суд першої інстанції зробив висновок, що у Міністерства культури України не було законних підстав для винесення спірного припису №1/22-18 від 19.07.2018, у зв`язку з чим такий припис є протиправним та підлягав скасуванню.

Відповідач 1, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить через неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, скасувати судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що земельна ділянка за адресою вулиця Старонаводницька 42-44 у Печерському районі м.Києва згідно з історико-містобудівним опорним планом міста Києва, який входить до складу Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 , затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.202 № 370/1804, розташовується в Центральному історичному ареалі міста Києва. Правомірність оскаржуваного припису підтверджується Містобудівними умовами та обмеженнями забудови земельної ділянки №1780/16/012/009-16 від 28.12.2016, тому що пунктом 12 передбачено, що ТОВ Фін-Інвест Менеджмент зобов`язаний виконати вимоги Закону України Про охорону культурної спадщини , зокрема отримати в Міністерстві культури України відповідний дозвіл. Крім того, апелянт наголосив, що наявність історичного ареалу м. Києва підтверджується постановою Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №826/12524/18, яке відповідно до ч.4 ст.78 КАС України підлягає прийняттю до уваги судами при прийнятті рішень. Також апелянт зазначив, що рішення Київської міської ради від 28.03.202 № 370/1804, яким визначені межі історичного ареалу м.Києва в судовому порядку не оскаржувалось і не скасовувалось, отже є чинним. На підстав вказаного, апелянт вважає, що при винесенні оскаржуваного припису діяв відповідно до вимог чинного законодавства, оскільки позивачем не погоджено у встановленому порядку науково-проектну документацію та не отримано від Міністерства належні дозволи на виконання робіт.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому погоджується з висновками суду першої інстанції, і наголошує, що ст.35 Закону України Про охорону культурної спадщини на яку посилається відповідач, вимагає отримання дозволу на проведення археологічних розвідок, розкопок, інших земляних робіт на території пам`ятки, охоронюваній археологічній території, в зонах охорони, в історичних ареалах населених місць для фізичних осіб - виконавців відповідних робіт, отже вказана норма не покладає обов`язок отримання такого дозволу на юридичних осіб - замовників будівництва або підрядників. Вказана правова позиція висловлена в рішенні Верховного суду у справі 826/5755/17.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги з огляду на таке.

Судом встановлено, що 08.10.2007 Київською міською радою (Орендодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фін-Інвест Менеджмент (Орендарем) (надалі ТОВ Фін-Інвест Менеджмент ) укладено Договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мисаном В.І. 08.10.2007 за реєстровим №3487 та зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 15.10.2007 за №82-6-00454 (т.1 а.с.59).

Згідно умов цього договору в оренду ТОВ Фін-Інвест Менеджмент передано земельну ділянку кадастровий номер - 8000000000:82:068:0061, площею 5984 кв.м., що розташована за адресою: вул. Старонаводницька, 42-44 у Печерському районі м. Києва. Строк дії договору оренди - 10 років.

21.12.2016 ТОВ Фін-Інвест Менеджмент та позивач уклали договір про будівництво багатофункціонального комплексу за адресою: м. Київ, вул. Старонаводницька, 42-44, відповідно до якого (п.2.1) передбачено, що ТОВ Фін-Інвест Менеджмент зобов`язується передати частину прав замовника будівництва об`єкта та надати Земельну ділянку під Будівельний майданчик для здійснення будівництва об`єкту ТОВ Будгруппроектінвест-1 , а останній зобов`язується збудувати на земельній ділянці об`єкт з дотриманням розробленої проектно-кошторисної документації (т.1 а.с.68).

Згідно п. 2.2 цього договору, реалізація вказаного договору наступна: ТОВ Фін-Інвест Менеджмент передає, а ТОВ Будгруппроектінвест-1 приймає частину функцій замовника, обсяг прав та обов`язків, що передаються ТОВ Будгруппроектінвест-1 для виконання функцій замовника будівництва об`єкту, визначеного цим Договором.

28.12.2016 Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видано ТОВ Фін-Інвест Менеджмент Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки №1780/16/012/009-16 від 28.12.2016 по вул. Старонаводницька, 42-44 у Печерському районі для будівництва багатофункціонального комплексу (т.1 а.с.79).

01.12.2017 Київською міською радою (орендодавцем) та ТОВ Фін-Інвест Менеджмент (орендарем) укладено Договір про поновлення договору оренди земельної ділянки, який посвідчений Кравченко Н.П., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 01.12.2017 за реєстровим №368 (т.1 а.с.98).

Згідно пункту 1 вказаного договору, сторони вирішили поновити на 10 років договір оренди земельної ділянки, укладений 08.10.2007 Київською міською радою та ТОВ Фін-Інвест Менеджмент .

30.03.2018 Державною архітектурно-будівельною інспекцією України видано ТОВ Фін-Інвест Менеджмент Дозвіл на виконання будівельних робіт №ІV 113180890305 від 30.03.2018 на об`єкті Будівництво багатофункціонального комплексу на вул. Старонаводницька, 42-44 у Печерському районі м. Києва , вид будівництва - нове будівництво, клас наслідків (відповідальності) - значні наслідки (СС3) (т.1 а.с.104).

21.06.2018 завідувачем сектору контролю та нагляду за дотриманням законодавства про охорону культурної спадщини Управління охорони культурної спадщини Міністерства культури України проведено візуальне спостереження та фотофіксацію містобудівної ситуації по вул. Старонаводницька, 42-44 у Печерському районі м. Києва, про що складено акт обстеження містобудівної ситуації на території Центрального історичного ареалу м. Києва від 21.06.2018 (т.1 а.с.108).

У вказаному акті зроблені висновки: земельна ділянка по вул. Старонаводницька, 42-44 у Печерському районі м. Києва, згідно з історико-містобудівним опорним планом міста Києва, який входить до складу Генерального плану м. Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року , затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 №370/1804, розташовується в Центральному історичному ареалі міста Києва. Отже, здійснення робіт з будівництва на території Центрального історичного ареалу міста Києва за відсутності відповідного дозволу центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державну політику у сфері охорони культурної спадщини містить ознаки порушень ч.3 ст.6-1, ч.3 ст.32 і ч.1 ст.35 Закону України Про охорону культурної спадщини .

На підставі вищевказаного акту Міністерством культури України винесено припис №1/22-18 від 19.07.2018, згідно якого Міністерство культури України вимагає негайно припинити проведення земляних та будь-яких інших будівельних робіт на об`єкті Будівництво багатофункціонального комплексу по вул. Старонаводницька, 42-44 у Печерському районі м. Києва , які виконуються в межах Центрального історичного ареалу м. Києва, як таких, що ведуться з порушенням вимог ч. 3 ст. 32, ст. 35 Закону України Про охорону культурної спадщини без відповідного дозволу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини (Міністерства культури України). Також, у вказаному приписі Міністерство культури України вимагає вжити заходів із приведення діяльності у відповідність до вимог законодавства у сфері охорони культурної спадщини (т.1 а.с.112).

Вказаний припис був адресований на адресу ТОВ Фін-Інвест Менеджмент .

В свою чергу, ТОВ Фін-Інвест Менеджмент листом №06-09 від 16.09.2019 повідомило ТОВ Будгруппроектінвест-1 про складення 21.06.2018 Міністерством культури України акту візуального спостереження містобудівної ситуації по вул. Старонаводницька, 42-44 у Печерському районі м. Києва та про припис щодо негайного припинення проведення земляних та будь-яких інших будівельних робіт на об`єкті Будівництво багатофункціонального комплексу по вул. Старонаводницька, 42-44 у Печерському районі м. Києва (т.1 а.с.106).

Наведені обставини підтверджені належними, достатніми та допустимими доказами, та не є спірними.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України Про охорону культурної спадщини (надалі - Закон № 1805) регулює правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь.

В статті 1 Закону № 1805 визначені поняття наступних термінів:

культурна спадщина - сукупність успадкованих людством від попередніх поколінь об`єктів культурної спадщини;

об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність;

зони охорони пам`ятки - встановлювані навколо пам`ятки охоронна зона, зона регулювання забудови, зона охоронюваного ландшафту, зона охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання;

історичне населене місце - населене місце, яке зберегло повністю або частково історичний ареал і занесене до Списку історичних населених місць України;

історичний ареал населеного місця - частина населеного місця, що зберегла об`єкти культурної спадщини і пов`язані з ними розпланування та форму забудови, які походять з попередніх періодів розвитку, типові для певних культур або періодів розвитку.

Згідно ч. 1 та ч.3 ст.32 Закону № 1805 з метою захисту традиційного характеру середовища окремих пам`яток, їх комплексів (ансамблів), історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій навколо них мають встановлюватися зони охорони пам`яток: охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару.

Межі та режими використання зон охорони пам`яток визначаються відповідною науково-проектною документацією і затверджуються відповідним органом охорони культурної спадщини.

Порядок визначення та затвердження меж і режимів використання зон охорони пам`яток та внесення змін до них встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.

З метою захисту традиційного характеру середовища населених місць вони заносяться до Списку історичних населених місць України.

Список історичних населених місць України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини затверджується Кабінетом Міністрів України.

Межі та режими використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на територіях історичних ареалів населених місць визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, відповідною науково-проектною документацією, яка затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини або уповноваженими ним органами охорони культурної спадщини.

Відповідно до ч. 4 цієї ж статті, на охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам`яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, забороняються містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 №318 затверджено Порядок визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць (надалі - Порядок №318).

Відповідно до п. 1 Порядку №318, історичні ареали визначаються тільки в населених місцях, що занесені до Списку історичних населених місць України, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Місто Київ внесено до Списку історичних населених місць України (міста і селища міського типу), який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 №878.

Відповідно до п. 4 Порядку №318, відповідальними за визначення меж та режимів використання історичних ареалів є Мінкультури та уповноважені ним органи охорони культурної спадщини.

Пунктом 5 Порядку №318 передбачено, що межі історичних ареалів визначаються спеціальною науково-проектною документацією під час розроблення історико-архітектурних опорних планів цих населених місць.

Пунктом 10 Порядку №318 передбачено, що історичний ареал є спеціально виділеною у населеному місці територією історико-культурного значення із затвердженими межами, яка повинна фіксуватися в усіх землевпорядних і містобудівних документах та розглядатися як специфічний об`єкт містобудівного проектування.

Відповідно до п. 12 Порядку №318, визначені науково-проектною документацією межі історичних ареалів погоджуються відповідним органом місцевого самоврядування та затверджуються Мінкультури.

Отже, межі історичних ареалів міста Києва, як історичного населеного місця України, визначаються науково-проектною документацією, погодженою відповідним органом місцевого самоврядування та затвердженою Мінкультури.

Відповідно до ч. ч. 1, 10 ст. 17 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

Генеральні плани населених пунктів та зміни до них розглядаються і затверджуються відповідними сільськими, селищними, міськими радами на чергових сесіях протягом трьох місяців з дня їх подання.

Висновки суду в межах доводів апеляційної скарги.

Спірним у цій справі є правомірність застосування відповідачем положень ч.1 ст.35 Закону України Про охорону культурної спадщини , зокрема, необхідність отримання позивачем дозволу на земляні роботи.

Системний аналіз вищенаведених правових норм надає підстави вважати, що місто Київ постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 №878 внесено до Списку історичних населених місць України, отже, межі історичних ареалів міста Києва (як історичного населеного місця України), повинні бути визначені науково-проектною документацією і погоджені відповідним органом місцевого самоврядування і затверджені Міністерством культури.

Проте, матеріалами справи підтверджено, що межі та режими використання історичних ареалів м. Києва у встановленому законом порядку не затверджено.

Вказане підтверджено офіційною інформацією з офіційного веб-сайту Міністерства культури України, з якої вбачається, що дію наказу Мінкультури від 21.10.2011 №912/0/16-11 щодо затвердження меж зон охорони пам`яток та історичних ареалів м. Києва зупинено.

Крім того, вказане представник відповідача у судовому засіданні підтвердив, належні та допустимі докази щодо спростування цього відповідач суду не надав.

Також, вказана обставина підтверджена правовими висновками Верховного Суду висловлених у справах № 826/5755/17, 640/21505/18, які приймаються до уваги колегією суддів, відповідно до положень ч.4 ст.78 та ч.5 ст.242 КАС України.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що земельна ділянка по вулиці Старонаводницькій 42-44 у Печерському районі м.Києва не входить до меж історичних ареалів міста Києва, оскільки межі та режими використання історичних ареалів м. Києва не затверджено у встановленому законом порядку.

Крім того, колегія суддів зазначає, що частина 1 статті 35 Закону України Про охорону культурної спадщини , вимагає отримання дозволу на проведення археологічних розвідок, розкопок, інших земляних робіт на території пам`ятки, охоронюваній археологічній території, в зонах охорони, в історичних ареалах населених місць для фізичних осіб - виконавців відповідних робіт. Вказана норма не покладає обов`язок отримання такого дозволу на юридичних осіб - замовників будівництва або підрядників.

Таким чином, враховуючи статус позивача (замовник), колегія вважає правильним висновок суду першої інстанції, що положення частини 1 ст. 35 Закону України Про охорону культурної спадщини на позивача не поширюються.

З приводу застосування ст.35 Закону України Про охорону культурної спадщини колегія суддів приймає до уваги правові висновки Верховного Суду у справі 826/5755/17.

Отже, у зв`язку з вищевикладеним колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив правильний висновок, що у Міністерства культури України не було законних підстав для винесення спірного припису №1/22-18 від 19.07.2018, у зв`язку з чим такий припис є протиправним та підлягав скасуванню.

Щодо доводів апелянта, що наявність історичного ареалу м. Києва підтверджується постановою Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №826/12524/18, колегія суддів зазначає наступне.

Предметом спору у справі №826/12524/18 було недотримання відповідачем процедури перевірки визначеної Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", зокрема те, що позивач не був перед початком перевірки і після її проведення попереджений про проведення перевірки, внаслідок чого був позбавлений надати свої пояснення щодо перевірки.

Предметом спору у цій справі є, як вже зазначалось, правомірність застосування відповідачем положень ч.1 ст.35 Закону України Про охорону культурної спадщини , зокрема, необхідність отримання позивачем дозволу на земляні роботи на конкретну земельну ділянку по вулиці Старонаводницькій 42-44 у Печерському районі м.Києва.

Таким чином, доводи апелянта про необхідність прийняття до уваги правових висновків Верховного Суду, зроблені у справі №826/12524/18, колегіє суддів не приймаються до уваги.

Надаючи оцінку всім іншим доводам апелянта, судова колегія також приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі Ґарсія Руіз проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що …хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід… .

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги є обґрунтованими, доводи апелянта не заслуговують уваги, оскільки не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, відповідачем не надано належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження правомірності прийнятого ним рішення.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно до вимог ст. 242 КАС України.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, оскільки судом апеляційної інстанції не здійснено зміни або скасування рішення суду, то відповідно до ст. 139 КАС України, понесені відповідачем у цій справі судові витрати перерозподілу не підлягають.

Повний текст постанови виготовлено 02.11.2020 р.

Керуючись статтями 308, 309, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Міністерства культури та інформаційної політики України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 липня 2020 р.- залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 липня 2020 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДГРУППРОЕКТІНВЕСТ-1" до Міністерства культури та інформаційної політики України та Міністерства культури України про визнання протиправним та скасування припису - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

О.В. Епель

А.Г. Степанюк