Постанова

від 02.11.2020 по справі 804/6173/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 804/6173/17

адміністративне провадження № К/9901/11964/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області,

треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 7 листопада 2017 року (прийняту у складі головуючого судді Дєєва М.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2019 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Прокопчук Т.С., суддів Кругового О.О., Шлай А.В.),

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

6 жовтня 2017 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (далі також - відповідач), в якому просив:

визнати протиправними дії відповідача щодо визначення значення коефіцієнта 2,0, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), відносно земельної ділянки площею 1,1518 га (кадастровий номер 1210100000:09:311:0038), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

зобов`язати відповідача застосувати (Кф) зі значенням 1,0 відносно вищезазначеної земельної ділянки, виходячи з Класифікації видів цільового призначення земель, секції В Землі житлової та громадської забудови, КВЦПЗ 02.04 Для будівництва і обслуговування будівель тимчасового проживання .

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 7 листопада 2017 року позов задоволено.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем подавався запит від 20 вересня 2017 року до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про надання листа щодо можливості визначення цільового призначення земельної ділянки. Таким чином, суд першої інстанції вважає, що позивачем було вчинено всі необхідні дії у порядку, що встановлений законом, однак жодних змін з боку відповідача, які б усунули порушення прав позивача останнім зроблено не було.

З урахуванням встановлених обставин справи та норм чинного законодавства України, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо визначення значення коефіцієнта 2, який характеризує функціональне використання земельної ділянки площею 1.1518 га та наявності підстав для задоволення позову.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Дніпровська міська рада звернулася з апеляційною скаргою, в якій просила постанову суду першої інстанції скасувати, а у задоволенні позовних вимог відмовити.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2019 року апеляційну скаргу Дніпровської міської ради задоволено, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 7 листопада 2017 року скасовано та прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Постановляючи зазначене судове рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що під час розгляду справи 6 листопада 2017 року представник відповідача - Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області звертався до суду із клопотанням про залучення до участі в справі в якості третьої особи Дніпропетровську міську раду як власника спірної земельної ділянки, що передана в оренду позивачу на певний час, оскільки міськрадою затверджена технічна документація з нормативної грошової оцінки земель м. Дніпропетровська, згідно з якою здійснюється нарахування орендної плати за користування спірною земельною ділянкою, яка надходить до місцевого бюджету (т. 1, а.с. 79-80).

Суд першої інстанції протиправно ухвалою відмовив в задоволенні клопотання про залучення до участі в справі в якості третьої особи Дніпропетровську міську раду, що підтверджено журналом судового засідання від 7 листопада 2017 року (т. 1, а.с. 98), чим порушив право міськради на участь у справі, та виніс в цей день рішення.

Дніпровська міська рада як суб`єкт владних повноважень, незалучений до участі в справі, на права якого впливає судове рішення, звернулася до суду із заявою про отримання рішення. Після отримання 10 жовтня 2018 року копії оскаржуваного рішення суду першої інстанції, відповідно до пункту 13 частини першої розділу V11 Перехідних положень КАС України, в межах передбаченого частиною другою статті 186 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) строку, використала своє право на подачу апеляційної скарги, яка в силу викладеного є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення норм процесуального права, позивач звернувся з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суд апеляційної інстанції неправильно встановив обставини справи, а саме, дату коли Дніпровська міська рада дізналася про існування оскаржуваного рішення суду першої інстанції. На думку скаржника, суд апеляційної інстанції дійшов помилкових висновків про те, що Дніпровська міська рада дізналася про прийняття постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 7 листопада 2017 року лише 10 жовтня 2018 року, оскільки з листа Лівобережного управління ГУ ДФС у Дніпропетровській області вбачається, що Дніпровська міська рада повинна була знати про існування оскаржуваного судового рішення ще 22 травня 2018 року під час формування витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №7/280528/03-07 та №3/180518/03-07.

Зазначене, на думку скаржника, свідчить про пропуск Дніпровською міською радою строків на апеляційне оскарження постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 7 листопада 2017 року та безпідставне відкриття апеляційного провадження.

Також скаржник зазначає, що під час апеляційного перегляду справи судом безпідставно був залучений до участі у справі відповідач - Головне управління Держгеокадастру Дніпропетровської області, який безпосередньо приймав участь у справі та надавав пояснення, при тому, що відповідач не оскаржував постанову суду першої інстанції в апеляційному порядку, чим, на думку скаржника, порушені його права в частині рівності всіх учасників перед законом.

Крім того, скаржник вказує на те, що судом апеляційної інстанції безпідставно залишено без розгляду його скаргу про зловживання процесуальними правами.

Позиція інших учасників справи

Від інших учасників справи відзиву або заперечень на касаційну скаргу позивача не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.

Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

Касаційна скарга надійшла до суду 26 квітня 2019 року.

Ухвалою Верховного Суду від 11 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі №804/6173/17, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати відзив на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду від 30 жовтня 2020 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 2 листопада 2020 року.

При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2019 року, якою скасовано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 7 листопада 2017 року, відповідає, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.

З вимог касаційної скарги вбачається, що скаржник, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, у зв`язку із цим колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до частини другої, третьої статті 353 КАС України (в редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо:

1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або

2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або;

3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи;

4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо:

1) справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду;

2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави його відводу обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою;

3) справу розглянуто адміністративними судами за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою;

4) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі;

5) судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені в судовому рішенні;

6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу;

7) судове рішення ухвалено судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтями 20, 22, 25-28 цього Кодексу.

Водночас, скаржником в касаційної скарги не наведено жодної з підстав, передбаченої частиною другою, третьою статті 353 КАС України для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, а тому суд касаційної інстанції вважає безпідставними та необґрунтованими вимоги скаржника про скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий розгляд.

Крім того, скаржник просить скасувати рішення суду першої інстанції та направити справу на новий розгляд до цього суду, при цьому в касаційні скарзі не наводить жодного доводу в чому полягає порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а тому такі вимоги касаційної скарги задоволенню не підлягають.

З приводу доводів касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, в касаційні скарзі скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно встановив обставини справи, а саме, дату коли Дніпровська міська рада дізналася про існування оскаржуваного рішення суду першої інстанції. На думку скаржника, суд апеляційної інстанції дійшов помилкових висновків про те, що Дніпровська міська рада дізналася про прийняття постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 7 листопада 2017 року лише 10 жовтня 2018 року, оскільки з листа Лівобережного управління ГУ ДФС у Дніпропетровській області вбачається, що Дніпровська міська рада повинна була знати про існування оскаржуваного судового рішення ще 22 травня 2018 року під час формування витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №7/280528/03-07 та №3/180518/03-07.

Зазначене, на думку позивача, свідчить про пропуск Дніпровською міською радою строків на апеляційне оскарження постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 7 листопада 2017 року та безпідставне відкриття апеляційного провадження.

Колегія суддів Верховного Суду критично ставиться до таких доводів касаційної скарги, оскільки вони фактично зводяться до незгоди скаржника із рішенням суду апеляційної інстанції щодо відкриття апеляційного провадження, водночас предметом касаційного перегляду є постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2019 року. При цьому, суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що статтею 329 КАС України не передбачено право учасників справи, а також осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, на оскарження в касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції про відкриття апеляційного провадження.

З приводу доводів касаційної скарги про те, що під час апеляційного перегляду справи судом апеляційної інстанції безпідставно був залучений до участі у справі відповідач - Головне управління Держгеокадастру Дніпропетровської області, при тому, що він не оскаржував постанову суду першої інстанції в апеляційному порядку, і цим, на думку скаржника (позивача) порушено норми процесуального права, а саме, рівності всіх учасників перед законом, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 42 КАС України учасниками справи є сторони, треті особи.

Згідно з частинами першою, другою, четвертою статті 46 КАС України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.

Позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб`єкти владних повноважень.

Відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що позивач - ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії, тобто позивач самостійно визначив відповідача за його позовом, і судами попередніх інстанцій інші відповідача не залучалися.

З приводу участі представника відповідача в судових засіданнях суду апеляційної інстанції, під час апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції за апеляційною скаргою інших осіб, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 44 КАС України учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.

Учасники справи мають право, зокрема, подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Згідно з частинами першою, другою статті 194 КАС України розгляд справи відбувається в судовому засіданні.

Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

Відповідно до частини першої статті 306 КАС України (в редакції, чинній на момент апеляційного перегляду справи) суддя-доповідач в порядку підготовки справи до апеляційного розгляду:

1) з`ясовує склад учасників судового процесу;

2) з`ясовує обставини, на які посилаються учасники справи як на підставу своїх вимог і заперечень;

3) з`ясовує, які обставини визнаються та які заперечуються учасниками справи;

4) пропонує учасникам справи подати нові докази, на які вони посилаються, або витребовує їх за клопотанням особи, яка подала апеляційну скаргу, або з власної ініціативи;

5) вирішує питання щодо поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції;

6) за клопотанням учасників справи вирішує питання про виклик свідків, призначення експертизи, судових доручень щодо збирання доказів, залучення до участі у справі спеціаліста, перекладача; вирішує інші письмово заявлені клопотання учасників справи;

7) вирішує питання про можливість письмового провадження за наявними у справі матеріалами у суді апеляційної інстанції;

8) вирішує інші питання, необхідні для апеляційного розгляду справи.

Згідно зі статтею 307 КАС України після проведення підготовчих дій суддя-доповідач доповідає про них колегії суддів, яка вирішує питання про проведення додаткових підготовчих дій у разі необхідності та призначення справи до розгляду.

Про дату, час та місце розгляду справи повідомляються учасники справи, якщо справа відповідно до цього Кодексу розглядається з їх повідомленням.

З аналізу зазначених вище норм процесуального закону вбачається, що учасники справи мають право користуватися процесуальними правами, визначеними КАС України, зокрема, подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб. Вказаними процесуальними правами учасники справи мають право користуватися незалежно від того чи оскаржували вони рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку чи таке оскарження було здійснено іншими учасниками справи, або особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.

При цьому, зі змісту статей 194, 307 КАС України вбачається, що суд, який призначає справу до розгляду в судове засідання зобов`язаний повідомити учасників справи про місце, дату і час судового засідання.

Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду зазначає, що незалежно від того хто подає апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зобов`язаний повідомити усіх учасників справи про місце, дату і час судового засідання та надати можливість скористатися визначеними КАС України процесуальними правами.

Тому, суд касаційної інстанції критично ставиться до доводів скаржника про те, що суд апеляційної інстанції, повідомивши учасників справи, які не подавали апеляційну скаргу (у даному випадку відповідача) про місце, дату і час судового засідання порушив норми процесуального права та поставив позивача у нерівне становище у порівнянні з іншими учасниками справи чи особою, яка подала апеляційну скаргу - Дніпровську міську раду. Навпаки, якщо б суд апеляційної інстанції провів апеляційний перегляд цієї справи тільки за участі позивача та особи, яка подала апеляційну скаргу (про що вказує скаржник), то зазначені дії свідчили б про порушення цим судом принципів, на яких базується адміністративне судочинство, зокрема, верховенства права; рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі; відкритості інформації щодо справи.

З приводу доводів касаційної скарги про те, що судом апеляційної інстанції безпідставно залишено без розгляду скаргу позивача про зловживання процесуальними правами, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.

Відповідно до статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

З урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства.

З аналізу вказаної норми процесуального закону вбачається, що визначати ті чи інші дії учасників справи зловживанням процесуальними правами належить до дискреційних повноважень адміністративного суде, тому судом апеляційної інстанції обґрунтовано залишено без розгляду скаргу позивача про зловживання процесуальними правами.

Таким чином, доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи.

Касаційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведені висновки суду. У ній також не зазначено інших міркувань, які б не були предметом перевірки апеляційного суду та щодо яких не наведено мотивів відхилення такого аргументу.

Згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

У відповідності до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З урахуванням вищезазначеного колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку про те, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд апеляційної інстанції ухвалив судове рішення, не допустивши порушень норм процесуального права, тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанцій - без змін.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення апеляційного суду, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2019 року, якою скасовано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 7 листопада 2017 року, залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач Я.О. Берназюк

Судді: І.В. Желєзний

Н.В. Коваленко