Ухвала

від 28.10.2020 по справі 974/2/18

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

УХВАЛА

"28" жовтня 2020 р. Справа № 974/2/18

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд, в особі:

головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,

секретар судового засідання Харів М.Ю.,

явка учасників справи:

від ДВС - не з`явився;

від позивача (стягувач) - не з`явився;

від відповідача (боржник) - не з`явився;

розглянув матеріали скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Молочна компанія «Галичина» вих. № 14/09-01 від 14.09.2020

на бездіяльність Державного виконавця Печерського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Петрухно Сергій Олександрович, м. Київ

по виконанню наказу Львівського апеляційного господарського суду від 04.04.2018 у справі № 974/2/18

про примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Західній універсальній товарній біржі від 15.12.2017

у третейській справі №03-02/1117

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Молочна компанія «Галичина» , м. Львів

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Баклажан» , м. Київ

про стягнення 6406,68 грн. заборгованості, 309,47 грн 15% річних, 1922,00 грн штрафу, 145,45 грн. інфляційних та 373,09 грн. пені,

ВСТАНОВИВ:

17.09.2020 до Західного апеляційного господарського суду від стягувача ТОВ Молочна компанія Галичина надійшла скарга, в якій він просить:

1)визнати неправомірною та скасувати постанову Петрухно С.О., державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 28.08.2020 ВП №62619058 про повернення виконавчого документа стягувачеві;

2)визнати неправомірною бездіяльність Петрухно С.О., державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у ВП №62619058, яка полягає у невжитті передбачених п.п. 3, 14, 16, 18, 19, 21, 22 ч. 3 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження`заходів для виконання наказу Львівського апеляційного господарського суду від 04.04.2018 у справі №974/2/18 та несвоєчасному надсиланні постанови про повернення виконавчого провадження всупереч ч. 1 ст. 28 Закону України Про виконавче провадження ;

3)зобов`язати Петрухно С.О., державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) вжити всіх заходів передбачених п.п. 3, 6, 7, 14, 16, 18, 19, 21, 22 ч. 3 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження для виконання наказу Львівського апеляційного господарського суду від 04.04.2018 у справі №974/2/18.

Вказану скаргу мотивовано тим, що в порушення п.п. 3, 6, 7, 14, 16, 18, 19, 21, 22 ч. 3 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження державний виконавець неповністю реалізував надані йому права, оскільки не застосував усіх можливих (передбачених законом) заходів для виконання судового рішення.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 24.09.2020 у справі №974/2/18 прийнято до розгляду вищезазначену скаргу ТОВ Молочна компанія Галичина №14/09-01 від 14.09.2020, справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 28.10.2020, боржнику та органу ДВС надано п`ятиденний строк з дня вручення ухвали суду для подачі відзиву на скаргу.

В судове засідання 28.10.2020 представники учасників справи не з`явились, причин неявки суду не повідомили, хоча належним чином повідомлені про час, дату та місце слухання справи, а тому в силу ч. 2 ст. 342 ГПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи. З цих підстав суд ухвалив розглянути скаргу за наявними в матеріалах справи доказами за відсутності представників учасників справи.

Учасники справи не скористались правом на подання відзиву.

Дослідивши доводи і заперечення, які наведені в скарзі ТОВ Молочна компанія Галичина №14/09-01 від 14.09.2020, з`ясувавши обставини, на які скаржник посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд доходить до висновку про часткове задоволення скарги, з наступних підстав.

Судом встановлено, що ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 15.03.2018 у справі №974/2/18 (а.с.55-58,т.1) задоволено заяву ТОВ Молочна компанія Галичина про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Західній універсальній товарній біржі від 15.12.2018 у третейській справі №03-02/1117.

На виконання зазначеної ухвали Львівського апеляційного господарського суду видано відповідний наказ від 04.04.2018 у справі №974/2/18 (а.с.65,т.1) про стягнення з ТОВ Баклажан на користь ТОВ Молочна компанія Галичина 250,00 грн. - штрафу, 750,00 грн. - на відшкодування сплаченого третейського збору, 881,00 грн. - витрат по сплаті судового збору за подання заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення.

За змістом статті 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу , порушено їхні права.

Згідно зі статтями 326, 327 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

В силу п. 1-1 ч. 1 ст. 3 Закону України Про виконавче провадження (в редакції Закону №2147-VIII від 03.10.2017) судовий наказ підлягає примусовому виконанню відповідно до цього Закону.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України , цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону , а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина 1 статті 18 цього Закону).

Постановою Петрухно С.О., державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 24.07.2020 у ВП №62619058 (а.с.172,т.1) відкрито виконавче провадження з виконання наказу Львівського апеляційного господарського суду від 04.04.2018 у справі №974/2/18 на підставі заяви №08/07-02 від 08.07.2020 (а.с.106,т.1) стягувача, що надійшла 17.07.2020.

З огляду на це, державний виконавець, відкривши виконавче провадження, з метою примусового виконання рішення суду вчиняє відповідні заходи, які передбачені ч. 1 ст. 10 Закону України Про виконавче провадження .

Правовий аналіз Закону України Про виконавче провадження свідчить, що з метою неупередженого, ефективного, своєчасного вчинення виконавчих дій виконавець наділений відповідними правами.

Як обґрунтовує скаржник бездіяльність державного виконавця полягає у тому, що ним не вчинено відповідного переліку дій, які передбачені п.п. 3, 6, 7, 14, 16, 18, 19, 21, 22 ч. 3 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження , які державний виконавець має право вчиняти для виконання судового рішення.

Під бездіяльністю розуміється певна форма поведінки, у даному випадку посадової особи державної виконавчої служби, пов`язана з невиконанням такою особою дій, які вона була зобов`язана вчинити в силу покладених на неї обов`язків та згідно з чинним законодавством України. Ухилення суб`єкта владних повноважень від вчинення дій, які він зобов`язаний вчинити у певних випадках, є бездіяльністю, протиправність її може мати місце лише у тому випадку, якщо внаслідок неї порушуються права, інтереси чи свободи інших осіб.

Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з`ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Відповідно до частини восьмої статті 48 Закону України Про виконавче провадження , виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше, ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника; не рідше, ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Отже, зі змісту наведеної норми, вбачається, що перевірка майнового стану боржника як обов`язок державного виконавця, полягає в систематичному здійсненні ним необхідних заходів, з метою повного виявлення його рахунків, рухомого чи нерухомого майна, майнових прав, інформації про його доходи за вказаним виконавчим провадженням.

Судом установлено, що державний виконавець після відкриття виконавчого провадження з метою виявлення майна боржника 24.07.2020 звернувся до Державної фіскальної служби України із запитом та цього ж дня отримав відповідь (а.с.175,т.1) з зазначенням відкритих у банках та інших фінансових установах рахунків боржника.

Також державним виконавцем 24.07.2020 направлено запит до Міністерства внутрішніх справ України та цього ж дня отримано відповідь (а.с.176,т.1) про відсутність зареєстрованих за боржником транспортних засобів.

У подальшому перевірки майнового стану боржника державним виконавцем не здійснювались.

Окрім того, відсутні докази, які б свідчили про вчинення заходів державним виконавцем щодо виявлення нерухомого майна боржника (відсутні запити до Державного реєстру прав на нерухоме майно тощо) або його інших майнових прав отримання інформації про доходи боржника.

Враховуючи вищезазначене державним виконавцем не спростовано, а матеріали справи не містять доказів, що державним виконавцем вживалися усі передбачені законом заходи, спрямовані на вчасне і повне виконання рішення суду у цій справі, шляхом розшуку майна, на яке можна звернути стягнення, а також доказів про направлення до всіх органів влади запитів, які відповідно до законодавства володіють інформацією про наявність майна.

А тому, судом зроблено висновок про порушення державним виконавцем приписів Закону Про виконавче провадження на час розгляду скарги та наявності бездіяльності в частині своєчасності та періодичності перевірки майнового стану боржника, відсутності запитів щодо виявлення нерухомого майна, майнових прав тощо, а звідси і порушення права скаржника щодо своєчасного виконання рішення третейського суду.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 37 Закону України Про виконавче провадження виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Висновок щодо безрезультатності або неможливості розшуку майна боржника може бути обґрунтованим лише тоді, коли державний виконавець, повністю реалізував надані йому права, передбачені в ст.18 Закону України Про виконавче провадження та застосував усі можливі (передбачені законом) заходи для досягнення необхідного позитивного результату. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.08.2018 у справі № 910/25970/14 та від 18.03.2019 у справі №21/303-08, яка в силу ч. 4 ст. 236 ГПК України враховується судом.

Наявність запитів державного виконавця до Державної фіскальної служби України щодо рахунків боржника та до Міністерства внутрішніх справ України щодо наявності зареєстрованих транспортних засобів за боржником, не спростовують бездіяльність щодо перевірки майнового стану, а тому свідчать про формальне виконання вимог закону без додержання основної мети виконавчого провадження.

Разом з тим, постановою Петрухно С.О. державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 28.08.2020 у ВП №62619058 (а.с.169,т.1) стягувачу повернуто виконавчий документ - наказ Львівського апеляційного господарського суду від 04.04.2018 у справі №974/2/18.

При цьому сам факт здійснення окремих дії щодо виявлення майна та коштів боржника, без встановлення та дослідження обставин, що державним виконавцем проводилась перевірка майнового стану боржника з відповідною періодичністю, встановленою частиною восьмою статті 48 Закону України Про виконавче провадження , не свідчить про належне виконання державним виконавцем своїх обов`язків щодо розшуку майна боржника та здійснення заходів, необхідних для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення.

Таким чином, згідно проведеної оцінки судом дій державного виконавця висновок державного виконавця про відсутність такого майна у боржника, та як результат - повернення виконавчого документу стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України Про виконавче провадження є передчасним.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18.07.2018 у справі № 915/1294/13, яка враховується судом у силу ч. 4 ст. 236 ГПК України.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 05.07.2012 у справі Глоба проти України зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (див., наприклад, рішення від 19 березня 1997 року у справі Горнсбі проти Греції , Reports 1997-II, п. 40; рішення у справі Бурдов проти Росії , заява N 59498/00, п. 34, ECHR 2002-III, та рішення від 6 березня 2003 року у справі Ясюнієне проти Литви , заява N 41510/98, п. 27). Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (див. рішення від 7 червня 2005 року у справі Фуклев проти України , заява N 71186/01, п. 84). Також Європейський суд з прав людини в цьому рішенні зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.

Оскільки судом встановлено, що постанова Петрухно С.О. державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 28.08.2020 ВП №62619058 про повернення виконавчого документа стягувачеві винесена передчасно, без дотримання вимог Закону України Про виконавче провадження щодо періодичності, своєчасності та повноти вчинення виконавчих дій, а тому підлягає визнанню неправомірною.

Що стосується вимоги скарги про зобов`язання державного виконавця вчинити конкретні дії передбачені п.п. 3, 6, 7, 14, 16, 18, 19, 21, 22 ч. 3 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження для виконання наказу Львівського апеляційного господарського суду від 04.04.2018, то суд задовольняє цю вимогу частково без вказівки вчинення конкретних дій.

Суд зобов`язує вчинити дії, які направлені на своєчасну та періодичну перевірку майнового стану боржника у порядку та строки визначені Законом України Про виконавче провадження .

Що стосується вимоги скаржника про визнання протиправної бездіяльності державного виконавця, яка полягає у несвоєчасному надсиланні постанови про повернення виконавчого провадження всупереч ч. 1 ст. 28 Закону України Про виконавче провадження , то суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 28 Закону України Про виконавче провадження (в редакції Закону №2475-VIII від 03.07.2018) документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Як встановлено судом постанова від 28.08.2020 про повернення виконавчого документа надіслана державним виконавцем на адресу стягувача 08.09.2020, що підтверджується поштовим конвертом за №0101132835528 (а.с.169,т.1) та інформацією про відстеження цього поштового відправлення (а.с.170,т.1).

Тобто, виходячи з положень ч. 1 ст. 28 Закону України Про виконавче провадження (в редакції Закону №2475-VIII від 03.07.2018) державний виконавець надіслав цю постанову стягувачу зі спливом 11 днів.

Будь-яких доказів, які б підтверджували доведення до відома стягувача або надсилання йому постанови від 28.08.2020 про повернення виконавчого документа іншими способами, матеріали справи не містять. Окрім того, орган ДВС не заперечив проти даного факту.

Таким чином, суд доходить до висновку, що державний виконавець несвоєчасно надіслав стягувачу постанову 28.08.2020 про повернення виконавчого документа, внаслідок чого порушив ч. 1 ст. 28 Закону України Про виконавче провадження (в редакції Закону №2475-VIII від 03.07.2018).

Разом з тим, ч. 1 ст. 339 ГПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 ГПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Системний аналіз статей 339, 343 ГПК України дає підстави для висновку, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, порушено їхні права чи свободи, і у разі обґрунтованості такої скарги, суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби усунути порушення (поновити порушене право заявника).

За змістом зазначених норм обов`язковими підставами визнання рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця є фактичне порушення прав сторони виконавчого провадження, а не лише саме по собі недотримання ним вимог Закону України Про виконавче провадження .

Подана скарга ТОВ Молочна компанія Галичина не містить жодного обґрунтування, які саме його права чи інтереси були порушені внаслідок надіслання постанови про повернення виконавчого документа, тобто зі спливом 11 днів після її винесення державним виконавцем.

Оскільки оскаржувані дії були вчинені з порушенням вимог закону, проте при цьому права заявника порушено не було, тому суд доходить до висновку, що правові підстави для задоволення скарги в цій частині вимог відсутні.

З урахуванням викладеного та встановлених судом фактичних обставин справи, суд вважає, що наявні правові підстави для часткового задоволення скарги стягувача у цій справі.

Керуючись ст. ст. 235, 236, 342-345 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Молочна компанія Галичина за №14/09-01 від 14.09.2020 - задоволити частково.

Визнати неправомірною та скасувати постанову Петрухно С.О. державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 28.08.2020 ВП №62619058 про повернення виконавчого документа стягувачеві.

Визнати неправомірною бездіяльність Петрухно С.О., державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у ВП №62619058 щодо своєчасності та періодичності перевірки майнового стану боржника у порядку та строки визначені Законом України Про виконавче провадження , на виконання наказу Львівського апеляційного господарського суду від 04.04.2018 у справі №974/2/18.

Зобов`язати Петрухно С.О. державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) здійснити дії, які направлені на своєчасну та періодичну перевірку майнового стану боржника у порядку та строки визначені Законом України Про виконавче провадження , на виконання наказу Львівського апеляційного господарського суду від 04.04.2018 у справі №974/2/18.

У задоволенні решти скарги товариства з обмеженою відповідальністю Молочна компанія Галичина за №14/09-01 від 14.09.2020 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом десяти днів з дня її проголошення згідно з ст.ст. 256-259 ГПК України.

Зобов`язати Петрухно С.О. державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у порядку ст.345 Господарського процесуального кодексу України повідомити суд і заявника про виконання ухвали не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.

Головуючий (суддя-доповідач): С.М. Бойко

Повний текст ухвали складено та підписано 02.11.2020.