Рішення

від 12.10.2020 по справі 914/1720/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2020 справа № 914/1720/20

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Трускавецького В. П., секретаря судового засідання Марінченко Р. І., розглянув по суті у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу

за позовом: акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , м. Київ, до відповідача:Міського комунального підприємства Жидачівтеплокомуненерго , м. Жидачів Львівської області, про: стягнення 63'460,25 грн (з яких: 46'642,24 грн - пені, 9'508,99 грн - три відсотки річних, 6'316,56 грн - інфляційні втрати та 992,46 грн - збитки). За участю представників сторін: позивача:Орел С. С. - адвокат, відповідача:Возний І. В. - керівник. 1. Судові процедури.

1.1. На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України до Міського комунального підприємства Жидачівтеплокомуненерго про стягнення 63'460,25 грн (з яких: 46'642,24 грн - пені, 9'508,99 грн - три відсотки річних, 6'316,56 грн - інфляційні втрати та 992,46 грн - збитки).

1.2. Ухвалою суду від 03.08.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи по суті на 17.08.2020.

Розгляд справи по суті відкладався на 17.08.2020, на 28.09.2020 та на 12.10.2020, що відображено в попередніх ухвалах та протоколах суду.

1.3. 05 серпня 2020 року Відповідачем подано відзив на позовну заяву.

12 серпня 2020 року Позивачем подано відповідь на відзив.

Також, 17.08.2020 МКП Жидачівтеплокомуненерго подало клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

1.4. У судовому засіданні 12.10.2020, заслухавши позиції сторін щодо предмету спору, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, враховуючи наданий процесуальним законом час для розгляду відповідної справи за правилами спрощеного позовного провадження та розумність строків розгляду справи для ухвалення законного і обґрунтованого рішення, за відсутності підстав для відкладення розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість вирішення спору по суті у даному судовому засіданні

У судовому засіданні 12.10.2020 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

2. Аргументи сторін.

2.1. У позовній заяві АТ НАК Нафтогаз України (Позивач у справі) вказує про неналежне виконання (прострочення виконання грошового зобов`язання) МКП Жидачівтеплокомуненерго (Відповідач у справі) своїх договірних зобов`язань щодо оплати за поставлений товар, у зв`язку із чим останньому нараховано 46'642,24 грн - пені, 9'508,99 грн - три відсотки річних, 6'316,56 грн - інфляційних втрат та 992,46 грн - збитків відповідно до умов укладеного між сторонами Договору.

2.2. Відповідач - МКП Жидачівтеплокомуненерго у поданому відзиві на позов вказує, що причиною невчасної оплати є несвоєчасні розрахунки бюджетних установ та організацій через їх недофінансування.

Окрім того, Відповідач вказує, що нарахована пеня у сумі 46'642,24 грн є надмірно високою порівняно із втратами (нарахованими інфляційними втратами, трьома відсотками річних та збитками), які поніс Позивач через несвоєчасні розрахунки Відповідача.

Так, КП вказує, що розмір пені справедливо було б зменшити на 83 - 85 відсотків. Вказане обґрунтовує тим, що за 2018 рік МКП Жидачівтеплокомуненерго отримало 189,0 тис. грн збитків, за перше півріччя 2019 року - 644,9 тис. грн збитків, і за перше півріччя 2020 року - 334,5 тис. грн. збитків. Відтак, примусове стягнення з підприємства штрафних санкцій може паралізувати роботу підприємства та значно погіршити складний фінансовий стан Відповідача.

Окрім того, втрати (збитки), які поніс Позивач через несвоєчасні розрахунки Відповідача, складаються із інфляційних нарахувань (6'316,56 грн) та трьох відсотків річних (9'508,99 грн), що в сукупності становить 15'825,55 грн. натомість пеня, про стягнення якої просить Позивач, становить 46'642,24 грн, тобто майже в тричі (2,95 рази) більше розміру цих збитків.

Також, Підприємство зазначає, що його засновником є орган місцевого самоврядування - Жидачівська міська рада і таке працює за регульованим тарифом, його діяльність є збитковою. А тому, враховуючи вказане у сукупності, комунальне підприємство просить зменшити на 85 відсотків розмір заявленої пені.

2.3. АТ НАК Нафтогаз України у відповіді на відзив, вказує про те, що Відповідачем не наведено у відзиві на позовну заяву обґрунтованих підстав, які б спростовували аргументи, викладені у позовній заяві, а відтак останній не спростовує заявлених НАК Нафтогаз України позовних вимог.

Позивач зазначає, що саме по собі клопотання про зменшення заявлених до стягнення сум свідчить про визнання Відповідачем факту порушення умов Договору, оскільки представник Відповідача просить зменшити розмір нарахованих сум, що має наслідком визнання правильності застосування Позивачем положень ЦК України, ГК України і умов Договору.

Щодо зменшення розміру пені, Позивач вказує про необхідність врахування наступного. Відповідно до консолідованої фінансової звітності за 2019 рік, довгострокові зобов`язання АТ НАК Нафтогаз України складають 79285 млн. грн (в порівнянні за 2018 рік - 69007 млн. грн); короткострокові зобов`язання складають 108721 млн. грн (в порівнянні за 2018 рік - 120847 млн. грн), з яких 10471 млн. грн - заборгованість з податку на прибуток (в порівнянні за 2018 рік - 6306 млн. грн).

Фінансова звітність АТ НАК Нафтогаз України є загальнодоступним документом, який публікується на веб-сторінці Позивача відповідно до ст. 14 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Згідно пп. 1 п. 3 Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (надалі - ПСО), затвердженого постанова Кабінету Міністрів України від 19.10.2018 року № 867, обов`язком НАК Нафтогаз України є постачання природного газу виробникам теплової енергії, які здійснюють виробництво теплової енергії для всіх категорій споживачів, на умовах та у порядку, що визначені Положенням про ПСО.

Несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на Позивача державою обов`язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу.

Також, Позивач звертає увагу, на тому, що збитковість підприємства не є винятковою обставиною для зменшення розміру неустойки, неналежне планування своєї господарської діяльності не повинно порушувати права інших господарюючих суб`єктів, які належним чином виконали свої обов`язки. Ризики від власної господарської діяльності Відповідача не може покладатися на інших учасників господарських відносин, оскільки це порушує принцип розумності та справедливості.

З огляду на наведене, беручи до уваги ті обставини, що відсутність вини Відповідача у виникненні боргу, його важкий фінансовий стан не є винятковим випадком, відтак і підставою для зменшення пені.

2.4. МКП Жидачівтеплокомуненерго у запереченнях на відповідь на відзив зазначає, що причиною несвоєчасної оплати за поставлений газ, окрім несвоєчасних розрахунків за теплову енергію бюджетних установ і організацій, є також те, що різницю в тарифах на послуги теплопостачання в сумі 1'550'000,00 грн підприємство отримало тільки 01 жовтня 2019 року, відтак, одразу Підприємство 04.10.2019 погасило всю заборгованість перед Позивачем.

Також, Відповідач зазначає, найбільша сума пені нарахована на заборгованість у 500'000 грн, яка тривала майже впродовж півроку і була погашена за рахунок різниці у тарифах. Заборгованість, що виникла, викликана у зв`язку із тим, що різницю в тарифах підприємству компенсували не щомісячно, а одноразово, практично під кінець року, коли у міської ради появились на це кошти, на що підприємство вплинути змоги не мало.

Щодо отримання кредиту для погашення заборгованості за спожитий газ Підприємство зазначає, що відповідних дій вчинити не могло, враховуючи його нерентабельну збиткову діяльність, пов`язану не із поганим плануванням господарської діяльності, а через соціальну значимість тих послуг, яке надає підприємство.

Таким чином, із урахуванням всіх обставин справи, МКП Жидачівтеплокомуненерго вважає, що розмір пені може бути зменшений судом на 85 відсотків.

3. Обставини справи.

3.1. 08 жовтня 2018 року між публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України та Міським комунальним підприємством Жидачівтеплокомуненерго укладено Договір № 6521/18-БО-21 постачання природного газу (надалі - Договір). За умовами цього Договору, Постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2018 році природній газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору (п. 1.1. Договору). Природній газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями (п. 1.2. Договору).

3.2. У період з 22.10.2018 до 22.04.2019 між сторонами у справі було укладено 8 (вісім) Додаткових Угод до Договору, що частково змінювали його умови.

3.3. Так, на виконання взятих на себе зобов`язань, Позивач поставив, а Відповідач прийняв природній газ у період з жовтня 2018 року по квітень 2019 року на загальну суму 1'280'897,37 грн, що підтверджується долученими до матеріалів справи актами приймання-передачі природного газу за вказані періоди, які (акти) підписані та скріплені печатками обох учасників справи і вказані факти не оспорюються.

Cвій обов`язок з повної оплати за поставлений природний газ виконав 04.10.2019, що підтверджується наданою Позивачем довідкою та не заперечується МКП Жидачівтеплокомуненерго .

3.4. Актом-претензією № 26-726-19 від 15.05.2019 (а.с. 52-53) Позивач звернувся до Відповідача з проханням відшкодувати 11'685,44 грн збитків за березень 2019 року. Докази надіслання долучено до матеріалів справи (а.с. 54-56).

Відповідач Відповіддю на акт-претензію від 15.05.2019 № 26-726-19, заперечуючи проти вказаних нарахувань, зазначило, що враховуючи дату укладення Додаткової угоди № 6 від 20.03.2019, підприємство не могло скоригувати обсяг спожитого газу за березень місяць і вкластись в ± 5 % відхилень у зв`язку з обставинами незалежними від підприємства (погодні умови, відключення споживачів від центрального опалення), і тому КП не визнає даного акту-претензії і сплачувати збитки не буде.

Листом № 26-3716-19 від 20.11.2019 щодо перерахунку по акту-претензії від 15.05.2019 № 26-726-19, Позивачем вказано, що ним здійснено перерахунок суми збитків та до відшкодування підлягає сума 992,46 грн (а.с. 58). Докази надіслання долучено до матеріалів справи (а.с. 59-62).

3.5. Згідно з Розрахунком суми збитків (а.с. 51), яка підлягає відшкодуванню МКП Жидачівтеплокомуненерго згідно Акту-претензії, складеному у відповідності до п. 3.13 та 5.7 Договору, пункту 1 розділу VI правил постачання природного газу, станом на 08.05.2020,

- за підсумками березня 2019 року за актом-претензією від 15.05.2019 № 26-726-19 із врахуванням перерахунку від 20.11.2019 № 26-3716-19 нараховано 992,46 грн.

Доказів надіслання Відповідачу вказаного розрахунку, долученого до матеріалів позовної заяви (а.с. 51), до матеріалів справи не долучено.

3.6. Таким чином, враховуючи, що Відповідачем залишено без задоволення надіслані останньому претензії, Позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення пені, трьох відсотків річних та збитків.

4. Позиція суду.

4.1. Між сторонами у справі виникли зобов`язання на підставі Договору в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України. Згідно зі статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною 1 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України: суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (статті 655 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

4.2. Правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору, за змістом якого Позивач взяв на себе зобов`язання поставляти природний газ Відповідачу, а останній взяв на себе обов`язок прийняти та сплатити отриманий природній газ на умовах та в строки встановлені договором.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до абзацу 2 пункту 6.1 Договору, остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Так, як з`ясовано судом, Позивач взяті на себе зобов`язання з поставки природного газу виконав, а Відповідач свій обов`язок з повної оплати за поставлений газ виконав лише 04.10.2019, що підтверджується матеріалами справи та було встановлено у п. 3.3. даного рішення.

Таким чином, враховуючи встановлений у Договорі порядок розрахунків, закріплені нормами чинного законодавства правила обчислення строків Позивачем доведено факт неналежного виконання Відповідачем грошових зобов`язань за Договором.

4.3. Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, суд розглянувши заявлені вимоги про стягнення 9'508,99 грн - трьох відсотків річних та 6'316,56 грн - інфляційних втрат, перевіривши надані Позивачем розрахунки, встановив, що такі здійснено правильно, а тому заявлені вимог підлягають задоволенню.

4.4. Відповідно до вимог статті 611 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 8.2 Договору (з урахуванням п. 7.2. Договору в редакції Додаткової угоди від 23.11.2018 № 4) визначено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1 Договору, Він зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 15,3 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Розглянувши заявлені вимоги про стягнення 46'642,24 грн - пені, здійснивши перевірку наданого Позивачем розрахунку, суд вказує, що такий розрахунок здійснено правильно, а тому заявлені вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

4.5. Щодо заявленого Відповідачем клопотання про зменшення заявленого розміру пені, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 233 Господарського кодексу України закріплено право суду зменшувати розмір штрафних санкцій у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Виходячи з конкретних обставин справи, суд має право зменшити розмір штрафних санкцій, але не звільняти повністю боржника від їх сплати. При цьому, право суду на зменшення, зокрема пені, застосовується в залежність від співвідношення її розміру і збитків.

Вимогами ч. 3 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Пунктом 3.17.4 постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції передбачено, вирішуючи питання, в тому числі й з власної ініціативи, про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд об`єктивно оцінює: чи є даний випадок винятковим, ступінь виконання зобов`язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначність прострочення виконання, наслідки порушення зобов`язання, невідповідність розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінка винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення).

Правовий аналіз зазначених статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків, враховує інтереси обох сторін.

Одночасно, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Так, суд аналізуючи описану вище ситуацію, яка виникла між сторонами спору, оцінює ступінь виконання зобов`язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, наслідки порушення зобов`язання, невідповідність розміру стягуваної неустойки (пені) таким наслідкам, поведінка винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання у термін визначений договором, негайне добровільне усунення нею порушення).

Зокрема, судом враховано, що за 2018 рік МКП Жидачівтеплокомуненерго отримало 189,0 тис. грн збитків, за перше півріччя 2019 року - 644,9 тис. грн збитків, і за перше півріччя 2020 року - 334,5 тис. грн. збитків. Відповідно до консолідованої фінансової звітності за 2019 рік, довгострокові зобов`язання АТ НАК Нафтогаз України складають 79285 млн. грн (в порівнянні за 2018 рік - 69007 млн. грн); короткострокові зобов`язання складають 108721 млн. грн (в порівнянні за 2018 рік - 120847 млн. грн), з яких 10471 млн. грн - заборгованість з податку на прибуток (в порівнянні за 2018 рік - 6306 млн. грн).

Також, як з`ясовано, засновником комунального підприємства є орган місцевого самоврядування - Жидачівська міська рада і таке працює за регульованим тарифом, його діяльність є збитковою. Обов`язком НАК Нафтогаз України є постачання природного газу виробникам теплової енергії, які здійснюють виробництво теплової енергії для всіх категорій споживачів, на умовах та у порядку, що визначені Положенням про ПСО. Як вказує Позивач, Несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на нього державою обов`язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу.

МКП Жидачівтеплокомуненерго у запереченнях на відповідь на відзив зазначає, що причиною несвоєчасної оплати за поставлений газ, окрім несвоєчасних розрахунків за теплову енергію бюджетних установ і організацій, є також те, що різницю в тарифах на послуги теплопостачання в сумі 1'550'000,00 грн підприємство отримало тільки 01 жовтня 2019 року, одразу ж 04.10.2019 погасивши всю заборгованість перед Позивачем.

Також, Відповідач зазначає, найбільша сума пені нарахована на заборгованість у 500'000,00 грн, яка тривала майже впродовж півроку і була погашена за рахунок різниці у тарифах. Заборгованість, що виникла, викликана у зв`язку із тим, що різницю в тарифах підприємству компенсували не щомісячно, а одноразово, практично під кінець року, коли у міської ради появились на це кошти, на що підприємство вплинути змоги не мало.

Щодо отримання кредиту для погашення заборгованості за спожитий газ Підприємство зазначає, що відповідних дій вчинити не могло, враховуючи його нерентабельну збиткову діяльність, пов`язану не із поганим плануванням господарської діяльності, а через соціальну значимість тих послуг, яке надає підприємство

Згідно з правовою позицією, викладеною у рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013 про те, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

При цьому, зменшення суми неустойки є правом, а не обов`язком суду, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів (позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі №904/4071/18, від 30.05.2019 у справі № 916/2268/18).

З огляду на вищенаведене, беручи до уваги інтереси сторін, позиції позивача на ринку постачання природного газу та відповідача на ринку виробництва та постачання теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями, враховуючи заперечення позивача, зважаючи на відсутність будь-яких доказів на підтвердження завдання йому суттєвої шкоди порушенням зобов`язання, враховуючи ступінь вини відповідача у виникненні заборгованості, невідповідність розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінка винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення), отримання різниці в тарифах на послуги теплопостачання в сумі 1'550'000,00 грн 01.04.2019 та повне погашення заборгованості 04.10.2019 перед Позивачем, суд вважає за необхідне зменшити розмір пені, що підлягає стягненню на 50%, частково задовольнивши заявлене Відповідачем клопотання. Таким чином стягнення підлягає 23'321,12 грн пені.

4.6. Щодо стягнення заявлених збитків, суд розглянувши та заслухавши позицію як Позивача, так і Відповідача, оцінивши наявні у матеріалах справи письмові докази, дійшов висновку про необґрунтованість заявлених вимог, враховуючи наступне.

Між сторонами виникли зобов`язання з поставки природного газу за плату, які регулюються Договором, Цивільним кодексом України, спеціальним законом тощо. Порядок відшкодування збитків, передбачений як умовами Договору, так і нормами ЦК України.

4.6.1. Як закріплено умовами Договору, в редакції Додаткової угоди № 4 від 23.11.2018, якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного Споживачем природного газу більше ніж на 5 % відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений в п. 2.1. цього Договору, Споживач зобов`язаний відшкодувати Постачальнику збитки в порядку визначені наступним чином: 3.13.3 якщо фактично спожитий об`єм (обсяг) використаного природного газу буде менший від замовленого обсягу природного газу, Споживач зобов`язаний відшкодувати Постачальнику збитки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітній (розрахунковий) період (п. 3.13.1 Додаткової угоди № 4 від 23.11.2018).

Згідно з пунктом 5.7. Договору, в редакції Додаткової угоди № 4 від 23.11.2018, відшкодування постачальнику вартості збитків, розрахованих відповідно до умов п. 3.13 Договору, здійснюється наступним чином: - Постачальник на підставі даних, зазначених в акті приймання-передачі (якщо споживач порушив п. 3.9 Договору та не надав акт приймання передачі, то використання газу за відповідний період приймається 0 куб.м.) та замовлених обсягів, визначених п. 2.1 Договору, розраховує збитки відповідно до підпунктів 3.13.1 або 3.13.2 п.3.13 Договору; - Постачальник після 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, надає споживачу акт-претензію щодо відшкодування збитків та розрахунок збитків; споживач протягом 20 (двадцяти) робочих днів з моменту отримання акту-претензії, зобов`язаний відшкодувати постачальнику вартість збитків на рахунок, визначений в акті-претензії.

Таким чином, у Договорі встановлено досудовий порядок врегулювання спору. Як встановлено із матеріалів справи, такий Позивачем не дотримано, адже Відповідачу надсилались акт-претензія та лист щодо перерахунку по акту-претензії без розрахунків збитків. Таблиці, з вихідними даними, які зазначені у вказаних вище документах не є тим розрахунком з якого вбачається, яким чином і на підставі чого позивачем нараховано збитки. Окрім того, ці таблиці є відмінними від того розрахунку збитків, який наданий позивачем суду (а.с. 51) (І-ий пункт, яким керувався суд при ухваленні рішення щодо заявлених вимог).

4.6.2. Статтею 623 Цивільного кодексу України встановлено, що Боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Згідно із ч.ч. 1 - 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Способами захисту прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. При цьому ст. 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків, у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками ж, у свою чергу, є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч. 4 вказаної статті на вимогу особині, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосібзокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі худе).

Аналізуючи наведені норми у їх сукупності, а також саму назву ст. 22 ЦК України - Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди - можна дійти висновку, що, по-перше відшкодування збитків - це один із способів відшкодування майнової шкоди; по-друге підставою для відшкодування збитків та шкоди є порушення цивільного права особи. При цьому, як права, що випливає із договору (право на отримання товару, результату виконаної роботи, тощо), так і абсолютного права особи - тобто права, якому протистоїть обов`язок усіх утримуватися від дій, які порушують це право (право власності, право господарського віддання, тощо). Іншими словами, як при порушенні права, встановленого правочином, так і при порушенні права, наданого та гарантованого законом особа має підстави вимагати відшкодування збитків, завданих таким порушенням.

У певній мірі аналогічний припис містить і ст. 49 ГК України, яка встановлює загальний для всіх підприємців обов`язок - не порушувати права та законні інтереси інших суб`єктів господарювання, а в разі їх порушення - нести майнову та іншу встановлену законодавством відповідальність за завдані шкоду і збитки.

Згідно з положеннями частини 2 статті 224 Господарського кодексу України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходь, які управнена сторона взяла б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правив здійснення господарської діяльності іншою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб' єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів худе), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання іншою стороною;

- не отриманий прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання іншою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ч. 1 ст. 225 ГК України).

Таким чином, ані ст. 22 ЦК України, ані ст. ст. 224- 225 ГК України не встановлюють виключного правового зв`язку поняття збитки із зобов`язаннями, підставою виникнення яких є правочин. Враховуючи викладене, чинне законодавство хоча однозначно і не надає, проте й прямо не забороняє потерпілій стороні вимагати стягнення збитків, однак розмір таких збитків повинен бути доведеним заінтересованою особою (наявність складу правопорушення), а у випадку спростування - відсутність вини доведена (опонентом) відповідачем.

Відтак, під час розгляду справи по суті, суд звертав увагу представників сторін на обставини та докази, якими повинні обґрунтовуватись/заперечуватись вимоги про стягнення збитків, однак сторонами належного обґрунтування суду не надавалось (ІІ - пункт, яким керувався суд при ухваленні рішення щодо заявлених вимог).

4.6.3. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг постановою від 30.09.2015 № 2495 (в редакції чинній на час спірних правовідносин), у пп. 1 п. 1 розділу VI закріпила, що Відшкодування збитків споживачем, що не є побутовим, постачальнику здійснюється таким чином та в таких випадках:

1) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків у розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період;

Так, суд звертає увагу Постачальника, що закріплення вказаної норми у постанові НКРЄКП не звільняє заявника від тягару доказування понесених збитків, що передбачено як Цивільним так і Господарським кодексами України. Проте, АТ НАК Нафтогаз України жодних доказів понесення збитків за недовикористання замовленго об`єму природного газу Відповідачем у березні 2019 року суду не надано. МКП Жидачівтеплокомуненерго повідомило, що причиною не відібрання попередньо замовленого газу слугували погодні умови та відключення споживачів від центрального опалення (зупинення опалювального періоду у зв`язку з потеплінням), а тому вина Відповідача відсутня (ІІІ - пункт, яким керувався суд при ухваленні рішення щодо заявлених вимог).

Отже, заявлені вимоги Позивача про стягнення з Відповідача збитків є необґрунтованими.

4.6.4. Додатково, суд звертає увагу учасників процесу, що як і станом на час розгляду справи, так і на час складення даної позовної заяви, Регулятором (НКРЄКП) внесено зміни у постанову № 2496 від 30.09.2015, згідно з пп. 1 п. 1 розділу VII Правил постачання природного газу, і відповідності до якого відшкодування збитків споживачем, що не є побутовим (крім споживачів, постачання яким здійснюється в рамках виконання спеціальних обов`язків, покладених Кабінетом Міністрів України на суб`єктів ринку природного газу на підставі статті 11 Закону України Про ринок природного газу ), постачальнику здійснюється таким чином та в таких випадках: якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків у розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період.

Так, Відповідач у справі, виконує покладені на нього спеціальні обов`язки встановлені чинними нормативно-правовими актами України, та які можуть і не впливати із власних інтересів.

4.7. Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

5. Судові витрати.

5.1. Пунктом 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, з Відповідача підлягає до стягнення 2'069,21 грн відшкодування витрат на оплату судового збору.

Керуючись ст.ст. 2, 10, 12, 13, 20, 73, 74, 75, 76, 79, 123, 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Міського комунального підприємства Жидачівтеплокомуненерго (81700, Львівська область, місто Жидачів, вулиця Грушевського, будинок 28А; ідентифікаційний код 13812691) на користь акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України ( 01601, місто Київ, вулиця Б. Хмельницького, будинок 6; ідентифікаційний код 20077720) 23'321,12 грн - пені, 9'508,99 грн - три відсотки річних, 6'316,56 грн - інфляційних втрат та 2'069,21 грн - відшкодування витрат на оплату судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 19.10.2020.

Суддя В.П. Трускавецький