Постанова

від 06.04.2021 по справі 914/1720/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" квітня 2021 р. Справа №914/1720/20

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді Кордюк Г.Т.

суддів Кравчук Н.М.

Плотніцького Б.Д.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , вих. №39/5-3450-20 від 24.11.2020 (вх. №01-05/3512/20 від 01.12.2020),

на рішення Господарського суду Львівської області від 12.10.2020 ( повний текст рішення складено 19.10.2020)

у справі №914/1720/20 (суддя Трускавецький В.П.)

за позовом: Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , м. Київ

до відповідача: Міського комунального підприємства «Жидачівтеплокомуненерго» , м. Жидачів Львівської області

про: стягнення 63 460,25 грн., з яких: 46 642,24 грн. - пені, 9 508,99 грн. - три відсотки річних, 6 316,56 грн. - інфляційні втрати та 992,46 грн. - збитки

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" ( далі - АТ "НАК "Нафтогаз України") звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з Міського комунального підприємства «Жидачівтеплокомуненерго» ( далі - МКП «Жидачівтеплокомуненерго» ) заборгованості на загальну суму 63 460,25 грн., з яких: 46 642,24 грн. - пеня, 9 508,99 грн. - три відсотки річних, 6 316,56 грн. - інфляційні втрати та 992,46 грн. - збитки.

Підставою для звернення з позовом слугувало порушення відповідачем зобов`язань за договором постачання природного газу №6521/18-БО-21 від 08.10.2018 ( далі - Договір).

Рішенням Господарського суду Львівської області від 12.10.2020 у справі №914/1720/20 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з МКП «Жидачівтеплокомуненерго» на користь АТ "НАК "Нафтогаз України" 23 321,12 грн. - пені, 9 508,99 грн. - три відсотки річних, 6 316,56 грн. - інфляційних втрат та 2 069,21 грн. - відшкодування витрат на оплату судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Приймаючи вказане рішення у справі, місцевий господарський суд виходив з того, що матеріалами справи підтверджено факт поставки позивачем на виконання Договору природного газу відповідачеві у період з жовтня 2018 року по квітень 2019 року на загальну суму 1 280 897,37 грн. та порушення відповідачем передбачених Договором строків оплати поставленого природного газу. З огляду на наведене, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, інфляційних втрат та пені суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є підставними та обгрунтованими.

Разом з тим, з врахуванням обставин справи та наданих сторонами доказів, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав, визначених ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України, для зменшення розміру пені на 50 %.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача збитків мотивоване тим, що:

- позивачем не дотримано встановленого у Договорі досудового порядку врегулювання спору (відповідачу надсилались акт-претензія та лист щодо перерахунку по акту-претензії без розрахунків збитків; таблиці, з вихідними даними, які зазначені у вказаних вище документах не є тим розрахунком з якого вбачається, яким чином і на підставі чого позивачем нараховано збитки; ці таблиці є відмінними від того розрахунку збитків, який наданий позивачем суду);

- закріплене у пп. 1 п. 1 розділу VI постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2495 (в редакції чинній на час спірних правовідносин), право постачальника вимагати від споживача відшкодування збитків за недовикористання останнім замовленого об`єму природного газу не звільняє заявника від тягару доказування понесених збитків, що передбачено як Цивільним так і Господарським кодексами України. Однак, позивачем не доведено факту понесення збитків у зв`язку з недовикористанням замовленого об`єму природного газу відповідачем у березні 2019 року.

Додатково, суд звернув увагу учасників процесу, що як і станом на час розгляду справи, так і на час складення даної позовної заяви, Регулятором (НКРЄКП) внесено зміни у постанову № 2496 від 30.09.2015, згідно з пп. 1 п. 1 розділу VII Правил постачання природного газу.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 12.10.2020 у справі №914/1720/20 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 23 321,12 грн. пені та 992,46 грн. збитків та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.

Обґрунтовуючи подану апеляційну скаргу, позивач зазначає, що суд першої інстанції безпідставно зменшив розмір належної до стягнення з відповідача на користь позивача пені на 50%, оскільки: підписавши Договір, відповідач погодився з тим, що за неналежне виконання умов Договору на нього буде покладено відповідальність відповідно до умов Договору; боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за будь-яких обставин; виконання умов договору не ставиться в залежність від виконання будь-яких зобов`язань з боку третіх осіб, зокрема споживачів, держави; нараховані штрафні санкції не є надмірно великими порівняно з зобов`язаннями за Договором зі сплати поставленого природного газу, яке виконувалось неналежним чином протягом дії Договору; несвоєчасність оплати контрагентів погіршує фінансове становище позивача, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу; збитковість підприємства не є винятковою обставиною для зменшення розміру неустойки; неналежне планування своєї господарської діяльності відповідачем не повинно порушувати права інших господарюючих суб`єктів, які належними чином виконали свої обов`язки; ризики від власної господарської діяльності відповідача не можуть покладатись на інших учасників господарських відносин, оскільки це порушує принцип розумності та справедливості.

Окрім того, апелянт вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача збитків з огляду на те, що:

- висновок суду про недотримання позивачем досудового порядку врегулювання спору спростовується наявним в матеріалах справи актом-претензією вих. №26-726-19 від 15.05.2019, зміненим в частині розрахунку суми збитків листом від 20.11.2019 вих. №26-3716-19, а сума збитків, зазначена в наданому до суду розрахунку, відповідає сумі збитків, зазначеній в листі від 20.11.2019 вих. №26-3716-19;

- позивачем доведено факт порушення відповідачем п.3.13. Договору - недовикористання природного газу в березні 2019 року більш ніж на 5%, що є підставою для відшкодування позивачу збитків відповідно до пп. 1 п. 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2495 (в редакції, чинній на час існування правовідносин);

- суд безпідставно застосував до спірних правовідносин редакцію пп. 1 п. 1 розділу VI Правил постачання природного газу, що набрала чинності 12.10.2019.

Автоматизованою системою документообігу суду справу №914/1720/20 розподілено до розгляду судді доповідачу Кордюк Г.Т. Введено до складу судової колегії суддів Кравчук Н.М. та Плотніцького Б.Д., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.12.2020.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 07.12.2020 апеляційну скаргу АТ «НАК «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Львівської області від 12.10.2020 у справі №914/1720/20 залишено без руху та встановлено скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги ( подання доказів сплати судового збору у встановленому Законом України «Про судовий збір» порядку та розмірі) - протягом 10 днів з дня отримання цієї ухвали.

21.12.2020 до суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги у встановленому Законом України «Про судовий збір» порядку та розмірі.

З огляду на усунення скаржником недоліків апеляційної скарги ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 28.12.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ «НАК «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Львівської області від 12.10.2020 у справі №914/1720/20 та ухвалено здійснити розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Окрім того, ухвалою суду встановлено строк для подачі відповідачем відзиву на апеляційну скаргу - до 25.01.2021.

22.01.2021 до суду від МКП «Жидачівтеплокомуненерго» поступив відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить рішення Господарського суду Львівської області від 12.10.2020 у справі №914/1720/20 залишити без змін з підстав його законності та обгрунтованості, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Зокрема, відповідач зазначає, що: основною причиною несвоєчасних розрахунків з позивачем було те, що МКП «Жидачівтеплокомуненерго» працює за регульованими тарифами і різницю в тарифах підприємству компенсували не щомісячно, а одноразово, практично під кінець року; одразу після отримання різниці в тарифах відповідач погасив усю заборгованість перед позивачем; вирішуючи клопотання МКП «Жидачівтеплокомуненерго» про зменшення пені на 85% суд врахував майнові інтереси обох сторін, оскільки зменшив пеню лише на 50%.

21.01.20.21 до суду від АТ "НАК "Нафтогаз України" надійшли додаткові пояснення, в яких позивач зазначає, зокрема, що незалежно від викладення загальних правил відшкодування збитків в положеннях Цивільного та Господарського кодексів України, порядок відшкодування збитків, завданих суб`єктам ринку природного газу у правовідносинах між постачальником та споживачами природного газу імперативно регулюються Розділом VI Правил постачання природного газу, застосування яких є обов`язковим до даного виду правовідносин.

Відповідно до ч.1 ст. 273 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

З огляду на наведене вище, враховуючи перебування у відпустці та тимчасову непрацездатність суддів - членів колегії Кравчук Н.М. та Плотніцького Б.Д. у період з 25.02.2021 по 05.04.2021, перебування у відпустці головуючого судді Кордюк Г.Т. з 19.03.2021 по 02.04.2021, суд розглядає апеляційну скаргу у даній справі поза межами процесуального строку, визначеного ч. 1 ст.273 ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права зазначає наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, 08.10.2018 між ПАТ «НАК «Нафтогаз України» ( постачальник) та МКП «Жидачівтеплокомуненерго» ( споживач) укладено Договір № 6521/18-БО-21 постачання природного газу (Договір).

У період з 22.10.2018 до 22.04.2019 між сторонами у справі було укладено 8 (вісім) Додаткових угод до Договору, що частково змінювали його умови.

Відповідно до п. 1.1. Договору постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2018 році природній газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.

Природній газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями (п. 1.2. Договору).

Відповідно до п.п. 3.8, 3.8.1 Договор, в редакції Додаткової угоди від 23.11.2018 № 4, приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу. Споживач в акті приймання-передачі природного газу зазначає той обсяг, який був фактично використаний споживачем у відповідному розрахунковому періоді.

Відповідно до абзацу 2 пункту 5.1 Договору, в редакції Додаткової угоди від 23.11.2018 № 4, остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 8.2 Договору (з урахуванням п. 7.2. Договору в редакції Додаткової угоди від 23.11.2018 № 4) визначено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1 Договору, він зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 15,3 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

На виконання взятих на себе зобов`язань, позивач поставив, а відповідач прийняв природній газ у період з жовтня 2018 року по квітень 2019 року на загальну суму '280 897,37 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу та не заперечується сторонами.

Відповідач свій обов`язок з повної оплати за поставлений природний газ виконав 04.10.2019, що підтверджується наданою позивачем довідкою та не заперечується МКП «Жидачівтеплокомуненерго» .

Відповідно до п. 3.13.1 Договору, в редакції Додаткової угоди № 4 від 23.11.2018, якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного споживачем природного газу більше ніж на 5 % відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений в п. 2.1. цього Договору), споживач зобов`язаний відшкодувати постачальнику збитки в порядку визначені наступним чином: якщо фактично спожитий об`єм (обсяг) використаного природного газу буде менший від замовленого обсягу природного газу, Споживач зобов`язаний відшкодувати Постачальнику збитки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітній (розрахунковий) період.

Згідно з п. 5.7. Договору, в редакції Додаткової угоди № 4 від 23.11.2018, відшкодування постачальнику вартості збитків, розрахованих відповідно до умов п. 3.13 Договору, здійснюється наступним чином:

- Постачальник на підставі даних, зазначених в акті приймання-передачі (якщо споживач порушив п. 3.9 Договору та не надав акт приймання передачі, то використання газу за відповідний період приймається 0 куб.м.) та замовлених обсягів, визначених п. 2.1 Договору, розраховує збитки відповідно до підпунктів 3.13.1 або 3.13.2 п.3.13 Договору;

- Постачальник після 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, надає споживачу акт-претензію щодо відшкодування збитків та розрахунок збитків;

- споживач протягом 20 (двадцяти) робочих днів з моменту отримання акту-претензії, зобов`язаний відшкодувати постачальнику вартість збитків на рахунок, визначений в акті-претензії.

Відповідно до п. 2.1 Договору, в редакції Додаткової угоди № 6 від 20.03.2019, постачальник передає споживачу у березні 2019 року замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу в кількості 29,000 тис.куб.м.

Відповідно до наявного в матеріалах справи акту приймання-передачі природного газу від 31.03.2019 МКП «Жидачівтеплокомуненерго» було використано у березні 2019 року 24,662 тис.куб.м.

З огляду на наведене, 20.05.2019 позивач скерував на адресу відповідача акт-претензію №26-726-19 від 15.05.2019 про відшкодування збитків в розмірі 11 685,44 грн.

Відповідач у відповіді на акт-претензію від 15.05.2019 № 26-726-19 зазначив, що враховуючи дату укладення Додаткової угоди № 6 від 20.03.2019, підприємство не могло скоригувати обсяг спожитого газу за березень місяць і вкластись в ± 5 % відхилень у зв`язку з обставинами незалежними від підприємства (погодні умови, відключення споживачів від центрального опалення), і тому КП не визнає даного акту-претензії і сплачувати збитки не буде.

22.11.2019 позивач скерував на адресу відповідача лист № 26-3716-19 від 20.11.2019 щодо перерахунку по акту-претензії від 15.05.2019 № 26-726-19, відповідно до якого розмір збитків становить 992,46 грн.

У липні 2020 року АТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з МКП «Жидачівтеплокомуненерго» заборгованості на загальну суму 63 460,25 грн., з яких: 46 642,24 грн. - пеня, 9 508,99 грн. - три відсотки річних, 6 316,56 грн. - інфляційні втрати та 992,46 грн. - збитки.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 12.10.2020 у справі №914/1720/20 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з МКП «Жидачівтеплокомуненерго» на користь АТ "НАК "Нафтогаз України" 23 321,12 грн. - пені, 9 508,99 грн. - три відсотки річних, 6 316,56 грн. - інфляційних втрат та 2 069,21 грн. - відшкодування витрат на оплату судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що суд першої інстанції безпідставно зменшив розмір належної до стягнення з відповідача на користь позивача пені на 50% та відмовив у стягненні збитків.

Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оцінивши матеріали справи та докази, що містяться у ній, в межах доводів та вимог апеляційної скарги колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне:

Згідно з ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора (правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України від 11 липня 2013 року №7-рп/2013).

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна за змістом позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 19.03.2019 у справі №908/856/18).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач просив суд зменшити розмір заявленої до стягнення пені на 85%.

При розгляді клопотання відповідача судом враховано, що:

- за 2018 рік МКП «Жидачівтеплокомуненерго» отримало 189,0 тис. грн збитків, за перше півріччя 2019 року - 644,9 тис. грн збитків, і за перше півріччя 2020 року - 334,5 тис. грн. збитків. Відповідно до консолідованої фінансової звітності за 2019 рік, довгострокові зобов`язання АТ «НАК «Нафтогаз України» складають 79285 млн. грн (в порівнянні за 2018 рік - 69007 млн. грн); короткострокові зобов`язання складають 108721 млн. грн (в порівнянні за 2018 рік - 120847 млн. грн), з яких 10471 млн. грн - заборгованість з податку на прибуток (в порівнянні за 2018 рік - 6306 млн. грн);

- засновником комунального підприємства є орган місцевого самоврядування - Жидачівська міська рада і таке працює за регульованим тарифом, його діяльність є збитковою. Обов`язком НАК «Нафтогаз України» є постачання природного газу виробникам теплової енергії, які здійснюють виробництво теплової енергії для всіх категорій споживачів, на умовах та у порядку, що визначені Положенням про ПСО. Як вказує Позивач, Несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на нього державою обов`язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу;

- МКП «Жидачівтеплокомуненерго» у запереченнях на відповідь на відзив зазначає, що причиною несвоєчасної оплати за поставлений газ, окрім несвоєчасних розрахунків за теплову енергію бюджетних установ і організацій, є також те, що різницю в тарифах на послуги теплопостачання в сумі 1 550 000,00 грн підприємство отримало тільки 01 жовтня 2019 року, одразу ж 04.10.2019 погасивши всю заборгованість перед позивачем;

- відповідач зазначає, що найбільша сума пені нарахована на заборгованість у 500'000,00 грн, яка тривала майже впродовж півроку і була погашена за рахунок різниці у тарифах. Заборгованість, що виникла, викликана у зв`язку із тим, що різницю в тарифах підприємству компенсували не щомісячно, а одноразово, практично під кінець року, коли у міської ради появились на це кошти, на що підприємство вплинути змоги не мало;

- щодо отримання кредиту для погашення заборгованості за спожитий газ підприємство зазначає, що відповідних дій вчинити не могло, враховуючи його нерентабельну збиткову діяльність, пов`язану не із поганим плануванням господарської діяльності, а через соціальну значимість тих послуг, яке надає підприємство

З огляду на вищенаведене, беручи до уваги інтереси сторін, позиції позивача на ринку постачання природного газу та відповідача на ринку виробництва та постачання теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями, враховуючи заперечення позивача, зважаючи на відсутність будь-яких доказів на підтвердження завдання йому суттєвої шкоди порушенням зобов`язання, враховуючи ступінь вини відповідача у виникненні заборгованості, невідповідність розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінка винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення), отримання різниці в тарифах на послуги теплопостачання в сумі 1 550 000,00 грн 01.04.2019 та повне погашення заборгованості 04.10.2019 перед позивачем, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені, що підлягає стягненню на 50%.

Виходячи з того, що можливість використання судом права на зменшення розміру штрафних санкцій і визначення розміру, до якого вони підлягають зменшенню, законодавством віднесено на розсуд суду, враховуючи встановлені судом першої інстанції обставини, а також те, що станом на день звернення позивача з даним позовом до суду відповідачем в повному обсязі здійснена оплата отриманого за Договором природного газу і заборгованість відповідача відсутня, позивачем не надано доказів понесення ним збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором або погіршення матеріального стану Товариства саме у зв`язку з порушенням відповідачем умов договору, окрім стягнення штрафних санкцій, позивачем було застосовано до відповідача також таку міру відповідальності, як стягнення 3% річних, які є платою за користування коштами, що не були своєчасно оплачені боржником, та інфляційних нарахувань, які за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, що не передбачено умовами договору, однак передбачено нормами чинного законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно скористався наданим ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України правом щодо зменшення розміру пені на 50%.

Суд апеляційної інстанції вважає, що таке зменшення розміру пені є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

Щодо висновку суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача збитків за недовикористання останнім у березні 2019 року замовленго об`єму природного газу, суд апеляційної інстанції зазначає наступне:

Відповідно до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Стаття 626 ЦК України передбачає свободу договору. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків (ст. 611 ЦК України).

Відповідно до п. 3.13.1 Договору, в редакції Додаткової угоди № 4 від 23.11.2018, якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного споживачем природного газу більше ніж на 5 % відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений в п. 2.1. цього Договору), споживач зобов`язаний відшкодувати постачальнику збитки в порядку визначені наступним чином: якщо фактично спожитий об`єм (обсяг) використаного природного газу буде менший від замовленого обсягу природного газу, Споживач зобов`язаний відшкодувати Постачальнику збитки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітній (розрахунковий) період.

Згідно з п. 5.7. Договору, в редакції Додаткової угоди № 4 від 23.11.2018, відшкодування постачальнику вартості збитків, розрахованих відповідно до умов п. 3.13 Договору, здійснюється наступним чином:

- Постачальник на підставі даних, зазначених в акті приймання-передачі (якщо споживач порушив п. 3.9 Договору та не надав акт приймання передачі, то використання газу за відповідний період приймається 0 куб.м.) та замовлених обсягів, визначених п. 2.1 Договору, розраховує збитки відповідно до підпунктів 3.13.1 або 3.13.2 п.3.13 Договору;

- Постачальник після 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, надає споживачу акт-претензію щодо відшкодування збитків та розрахунок збитків;

- споживач протягом 20 (двадцяти) робочих днів з моменту отримання акту-претензії, зобов`язаний відшкодувати постачальнику вартість збитків на рахунок, визначений в акті-претензії.

Відповідно до пп. 1 п. 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2495 (в редакції, чинній на час існування правовідносин), відшкодування збитків споживачем, що не є побутовим, постачальнику здійснюється таким чином та в таких випадках: якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків у розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період.

Тобто, Правила постачання природного газу та Договір передбачають право постачальника вимагати від споживача відшкодування збитків за недовикористання останнім замовленого об`єму природного газу.

Разом з тим, стаття 623 ЦК України конкретизує положення по відшкодуванню збитків, завданих порушенням зобов`язання. Так, боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Стаття 22 ЦК України дає загальне для цивільного законодавства визначення збитків. Так, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією з форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил ст. 22 ЦК України, оскільки частиною 1 цієї статті визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Визначення поняття збитків наводиться також у ч. 2 ст. 224 ГК України, відповідно до якої під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Стаття 225 ГК України конкретизує, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Отже, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.

Реальні збитки - це втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Упущена вигода - це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.

Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що закріплення постановою НКРЄКП №2495 від 30.09.2015 права постачальника вимагати від споживача відшкодування збитків за недовикористання останнім замовленого об`єму природного газу не звільняє позивача від тягару доказування понесених збитків, що передбачено як Цивільним так і Господарським кодексами України.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Позивачем не надано суду належних і допустимих доказів на підтвердження факту збитків (реальних чи упущеної вигоди), спричинених недовикористанням відповідачем у березні 2019 року замовленого об`єму природного газу. Не подано таких доказів позивачем і суду апеляційної інстанції.

За встановлених обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог в частині стягнення 992,46 грн. збитків.

Окрім того, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції що позивачем не дотримано встановлений договором порядок досудового врегулювання спору в цій частині.

Зокрема, в акті-претензії за вих. № 26-726-19 від 15.05.2019, на який покликається скаржник, наведено розрахунок збитків на суму 11 685,44грн. ( а.с. 52-53), а до стягнення заявлено суму збитків в розмірі 992,46 грн., проведену на підставі іншого розрахунку (а.с.51).

Оскільки відповідно до п.5.7 Договору (з врахуванням додаткової угоди № 4), розрахунок збитків обов`язково надається з актом-претензією, суд вважає, що позивачем, в порушення вимог Договору, не надано відповідачу акт-претензію та розрахунок збитків на суму 992,46 грн., стягнення яких є предметом спору у цій справі.

Доводи апелянта про застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин редакції пп. 1 п. 1 розділу VI Правил постачання природного газу, що набрала чинності 12.10.2019, судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки при вирішенні спору у даній справі суд керувався пп. 1 п. 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЄКП №2495 від 30.09.2015, в редакції, чинній на час існування правовідносин, однак додатково звернув увагу учасників процесу, що як і станом на час розгляду справи, так і на час складення даної позовної заяви, Регулятором (НКРЄКП) внесено зміни у постанову № 2496 від 30.09.2015.

З огляду на все викладене вище в сукупності, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 12.10.2020 у справі №914/1720/20 відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, не можуть слугувати підставою для скасування або зміни оскаржуваного рішення суду.

Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покласти на скаржника в порядку ст.ст.129, 282 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, -

Західний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ :

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 12.10.2020 у справі №914/1720/20 залишити без змін, апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття.

3. Порядок і строк оскарження встановлені ст.ст. 288-289 ГПК України.

Головуючий суддя Кордюк Г.Т.

Суддя Кравчук Н.М.

Суддя Плотніцький Б.Д.