Ухвала

від 02.11.2020 по справі 922/3219/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

"02" листопада 2020 р.Справа № 922/3219/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

розглянувши матеріали

позовної заявиЗаступника керівника Лозівської місцевої прокуратури Харківської області, 64602, Харківська обл., м. Лозова, вул. Богданівська, 17 до 1. Головного управління Держгеокадастру у Харківської області, 61145, м. Харків, вул. Космічна, буд 21, 8-9 поверх 2. Фермерського господарства "Гаврилівське", 64701, Харківська обл., м. Барвінкове, вул. Скрипника, 6А 3. Фермерського господарства "Подолянка", 64701, Харківська обл., м. Барвінкове, вул. Скрипника, 6А провизнання недійсними договорів, зобов`язання повернути земельні ділянки

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Лозівської місцевої прокуратури Харківської області звернувся до Господарського суду Харківської області до відповідачів: 1. Головного управління Держгеокадастру у Харківської області; 2.Фермерського господарства "Гаврилівське"; 3.Фермерське господарство "Подолянка" визнання незаконними та скасування наказу, визнання недійсними договорів оренди і суборенди земельних ділянок та повернення земель, згідно з вимогами якого, прокурор просить суд:

- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагенства у Харківській області № 241-СГ від 28.04.2014 року "Про передачу в оренду земельних ділянок";

- визнати недійсним, укладений між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області та Селіховим Сергієм Олексійовичем , договір оренди землі від 06.05.2014 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6320481500:03:000:0931 площею 52,9 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 03.06.2014 року за № 5928381;

- визнати недійсним, укладений між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області та Селіховим Сергієм Олексійовичем , договір оренди землі від 06.05.2014 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6320481500:03:000:0932 площею 45,3415 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 02.06.2014 року за №5899156;

- визнати недійсним, укладений між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області та Селіховим Сергієм Олексійовичем , договір оренди землі від 06.05.2014 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6320481500:03:000:0933 площею 60,6566 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 03.06.2014 року за №5926024;

- визнати недійсним, укладений між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області та Селіховим Сергієм Олексійовичем , договір оренди землі від 06.05.2014 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6320481500:03:000:0934 площею 34,8 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 03.06.2014 року за №5925553;

- визнати недійсним, укладений між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області та Селіховим Сергієм Олексійовичем , договір оренди землі від 06.05.2014 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6320481500:03:000:0935 площею 19,9 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 04.06.2014 року за №5935398;

- визнати недійсним, укладений між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області та Селіховим Сергієм Олексійовичем , договір оренди землі від 06.05.2014 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6320481500:03:000:0936 площею 28,6 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 04.06.2014 року за №5937707;

- визнати недійсним, укладений між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області та Селіховим Сергієм Олексійовичем , договір оренди землі від 06.05.2014 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6320481500:03:000:0937 площею 45,5 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 02.06.2014 року за №5905201;

- визнати недійсним, укладений між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області та Селіховим Сергієм Олексійовичем , договір оренди землі від 06.05.2014 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6320481500:03:000:0938 площею 27,5 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 04.06.2014 року за №5936477;

- визнати недійсним, укладений між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області та Селіховим Сергієм Олексійовичем , договір оренди землі від 06.05.2014 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6320481500:03:000:0939 площею 51,2 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 02.06.2014 року за № 5888766;

- визнати недійсним, укладений між головою Фермерського господарства "Гаврилівське" Селіховим Сергієм Олексійовичем та Фермерським господарством "Подолянка", договір суборенди землі від 01.07.2017 року року щодо передачі в суборенду земельної ділянки з кадастровим номером 6320481500:03:000:0931 площею 52,9 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 03.07.2014 року за №6262503;

- визнати недійсним, укладений між головою Фермерського господарства "Гаврилівське" Селіховим Сергієм Олексійовичем та Фермерським господарством "Подолянка", договір суборенди землі від 01.07.2017 року щодо передачі в суборенду земельної ділянки з кадастровим номером 6320481500:03:000:0932 площею 45,3415 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 08.07.2014 року за №6294881;

- визнати недійсним, укладений між головою Фермерського господарства "Гаврилівське" Селіховим Сергієм Олексійовичем та Фермерським господарством "Подолянка", договір суборенди землі від 01.07.2017 року щодо передачі в суборенду земельної ділянки з кадастровим номером 6320481500:03:000:0933 площею 60,6566 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 08.07.2014 року за №6293836;

- визнати недійсним, укладений між головою Фермерського господарства "Гаврилівське" Селіховим Сергієм Олексійовичем та Фермерським господарством "Подолянка", договір суборенди землі від 01.07.2017 року щодо передачі в суборенду земельної ділянки з кадастровим номером 6320481500:03:000:0934 площею 34,8 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 07.07.2014 року за №6277860;

- визнати недійсним, укладений між головою Фермерського господарства "Гаврилівське" Селіховим Сергієм Олексійовичем та Фермерським господарством "Подолянка", договір суборенди землі від 01.07.2017 року щодо передачі в суборенду земельної ділянки з кадастровим номером 6320481500:03:000:0935 площею 19,9 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 09.07.2014 року за № 6315833;

- визнати недійсним, укладений між головою Фермерського господарства "Гаврилівське" Селіховим Сергієм Олексійовичем та Фермерським господарством "Подолянка", договір суборенди землі від 01.07.2017 року щодо передачі в суборенду земельної ділянки з кадастровим номером 6320481500:03:000:0936 площею 28,6 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 09.07.2014 року за №6304829;

- визнати недійсним, укладений між головою Фермерського господарства "Гаврилівське" Селіховим Сергієм Олексійовичем та Фермерським господарством "Подолянка", договір суборенди землі від 01.07.2017 року щодо передачі в суборенду земельної ділянки з кадастровим номером 6320481500:03:000:0937 площею 45,5 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 09.07.2014 року за № 6305178;

- визнати недійсним, укладений між головою Фермерського господарства "Гаврилівське" Селіховим Сергієм Олексійовичем та Фермерським господарством "Подолянка", договір суборенди землі від 01.07.2017 року щодо передачі в суборенду земельної ділянки з кадастровим номером 6320481500:03:000:0938 площею 27,5 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 03.07.2014 року за №6260307;

- визнати недійсним, укладений між головою Фермерського господарства "Гаврилівське" Селіховим Сергієм Олексійовичем та Фермерським господарством "Подолянка", договір суборенди землі від 01.07.2017 року щодо передачі в суборенду земельної ділянки з кадастровим номером 6320481500:03:000:0939 площею 51,2 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 07.07.2014 року за №6276694;

- зобов`язати Фермерське господарство "Гаврилівське" в особі голови Селіхова Сергія Олексійовича та Фермерське господарство "Подолянка" повернути державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області земельні ділянки загальною площею 366,3981 га (кадастрові номери 6320481500:03:000:0931 площею 52,9 га, 6320481500:03:000:0932 площею 45,3415 га, 6320481500:03:000:0933 площею 60,6566 га, 6320481500:03:000:0934 площею 4,8 га, 6320481500:03:000:0935 площею 19,9 га, 6320481500:03:000:0936 площею 28,6 га, 6320481500:03:000:0937 площею 45,5 га, 6320481500:03:000:0938 площею 27,5 га та 6320481500:03:000:0939 площею 51,2 га). Також до стягнення заявлені судові витрати.

Крім того, прокурор, просить суд:

- залучити до розгляду Харківську обласну прокуратуру для забезпечення участі у розгляді справи.

- залучити до розгляду справи Селіхова С.О. , як третю особу на стороні відповідачів.

- витребувати у Фермерського господарства "Гаврилівське" в особі Селіхова С.О. та Фермерського господарства "Подолянка" оспорювані договори суборенди землі від 01.07.2014 року, що зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 6262503 від 03.07.2014 року, № 6294881 від 08.07.2014 року, № 6293836 від 08.07.2014 року, № 6277860 від 07.07.2014 року, № 6315833 від 09.07.2014 року, № 6304829 від 09.07.2014 року, № 6305178 від 09.07.2014 року, № 6360307 від 03.07.2014 року, № 6276694 від 07.07.2014 року, сторонами якого вони являються.

Ухвалою суду від 12.10.2020 року заяву про самовідвід судді Жиляєва Є.М. у справі № 922/3219/20 задоволено. Матеріали справи № 922/3219/20 передано на повторний автоматизований розподіл для визначення складу суду.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.10.2020 року, визначено головуючого суддю (суддю-доповідача): Ємельянову О.О.

Ухвалою суду від 19.10.2020 року позовну заяву Заступника керівника Лозівської місцевої прокуратури (вх. № 3219/20) залишено без руху. Встановлено Заступнику керівника Лозівської місцевої прокуратури строк на усунення недоліків позовної заяви - п`ять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Встановлено Заступнику керівника Лозівської місцевої прокуратури спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду: - докази в підтвердження повноважень Заступника керівника Лозівської місцевої прокуратури - Д. Нестєрова; - доказів в підтвердження повноважень Карпушева Н.Л. ; - обґрунтування позовних вимог у відповідності до вимог пунктів 4, 5 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України, а саме: - способу (способи) захисту прав або інтересів, передбачених законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову; - письмові пояснення щодо пункту 3 прохальної частини позовної заяви із урахуванням вимог Господарського процесуального кодексу України; - письмові пояснення та докази в обґрунтування щодо пункту 4 прохальної частини позовної заяви із урахуванням вимог статті 81 Господарського процесуального кодексу України.

28.10.2020 року від прокурора через канцелярію суду надійшов лист (вх. № 25165) про усунення недоліків позовної заяви.

У заяві про усунення недоліків, прокурор на виконання вимог ухвали суду від 19.10.2020 року зокрема зазначає, що звернення прокурора до суду в цих спірних правовідносинах спрямоване саме на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільного значимого питання про повернення державі земельних ділянок з урахуванням принципу справедливої рівності між суспільними інтересами та необхідністю дотримання прав користувачів. Також зазначає, що враховуючи те, що Головне управління Держгеокадастру у Харківській області є органом, уповноваженим державою на здійснення державного нагляду (контролю) а агропромисловому комплексу в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, у тому числі законності укладання цивільно-правових угод з цих питань, являється відповідачем у даній справі та у нього відсутні повноваження та обов`язок щодо звернення до суду з позовами даної категорії. прокурор звертається з цим позовом самостійно у якості позивача.

Як вбачається із наданої прокурором до суду позовної заяви, останній із посиланням на практику Великої Палати Верховного суду у справах № 587/430/16- ц від 26.06.2019 року, № 698/119/18 від 15.01.2020 року зазначив, що якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Тобто, суд самостійно перевіряє, чи справді відсутній орган, що мав би для захисту інтересів держави звернутися до суду з таким позовом як заявив прокурор. Процедура передбачена абзацами 3 та 4 частини 4 статті 23 Закону України Про прокуратуру застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави у суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту.

За твердженнями прокурора, іншими словами, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює.

Також зазначає, що Головне управління Держгеокадастру у Харківській області є органом, уповноваженим державою на здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, у тому числі законності укладання цивільно-правових угод з цих питань, являється відповідачем у даній справі та у нього відсутні повноваження та обов`язок щодо звернення до суду з позовами даної категорії, прокурор самостійно звернувся у якості позивача .

Суд не приймає вищевикладені посилання прокурора, з огляду на наступне.

Статтею 188 Земельного кодексу України встановлено, що державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

За приписами статті 5 Закону України Про державний контроль за використанням і охороною земель державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Відповідно до статті 15-2 Земельного кодексу України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у сфері земельних відносин, належить організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за:

-дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю;

-дотриманням вимог земельного законодавства органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування з питань передачі земель у власність та надання у користування, у тому числі в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах.

Згідно з Положенням про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року № 15, Держгеокадастр є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Основними завданнями Держгеокадастру є: реалізація державної політики у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; дотриманням органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства з питань передачі земель у власність та надання у користування, зокрема в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах; за проведенням землеустрою; виконанням заходів, передбачених проектами землеустрою, зокрема за дотриманням власниками та користувачами земельних ділянок вимог, визначених у проектах землеустрою; дотриманням порядку визначення та відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Держгеокадастр в межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України та наказів Мінагрополітики видає накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує та контролює їх виконання.

Враховуючи викладене, органи Держгеокадастру можуть виконувати, зокрема, дві абсолютно різні функції, а саме:

- функції розпорядника земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності від імені власника, яким є держава Україна, з усіма повноваженнями власника на захист права власності;

- функції органу державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

У вказаному висновку колегія суддів звертається до правової позиції, що викладена у постановах Верховного Суду від 13.11.2018 року у справі № 920/1/18, від 05.02.2019 року у справі № 910/7813/18.

Відповідно до статті 28 Закону України Про центральні органи виконавчої влади міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

З огляду на вищевикладене, органом уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр), яка самостійно має право звертатися до суду з метою здійснення захисту прав та охоронюваних законом інтересів держави, оскільки Головне управління Держгеокадастру у Харківській області є органом державної влади та одночасно територіальним підрозділом Держгеокадастру.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 922/990/19 від 29.10.2019 року.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що у справі № 922/990/19, яка була розглянута Верховним Судом, у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, прокурором заявлені аналогічні позовні вимоги, з предметом спору, що і у даній справі № 922/3219/20.

Щодо звернення прокурора з відповідним позовом до суду, суд зазначає наступне.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

Положення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України Про прокуратуру .

Законом України Про прокуратуру від 14.10.2014 року, який набрав чинності з 15.07.2015 року, визначено правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України. Зокрема, за змістом статті 1 зазначеного Закону прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Статтею 23 Закону України Про прокуратуру передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Відповідно до частини першої, абзацу 1 частини третьої та абзацу 1 частини четвертої статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Враховуючи вищевикладене, прокурор має право звернутися до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або в інтересах держави з позовом, в якому зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або з позовом в інтересах держави, зазначивши про відсутність у відповідного органу повноважень щодо звернення до господарського суду. При цьому у будь-якому разі наявність підстав для представництва інтересів держави має бути обґрунтована прокурором у позовній заяві відповідно до приписів наведених норм.

За змістом частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

У разі відсутності суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави, а також у разі представництва інтересів громадянина з метою встановлення наявності підстав для представництва прокурор має право: 1) витребовувати за письмовим запитом, ознайомлюватися та безоплатно отримувати копії документів і матеріалів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ і організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, що знаходяться у цих суб`єктів, у порядку, визначеному законом; 2) отримувати від посадових та службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ та організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування усні або письмові пояснення. Отримання пояснень від інших осіб можливе виключно за їхньою згодою.

Аналіз положень частин 3-5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у взаємозв`язку зі змістом частини 3 статті 23 Закону України Про прокуратуру дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

Нездійснення захисту має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

При цьому захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено, зокрема у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 року у справі № 924/1237/17).

Підстави представництва прокурором інтересів держави з`ясовуються насамперед судом першої інстанції, який має досить широкий розсуд (дискрецію) в оцінці підстав звернення прокурора.

Про необхідність обґрунтування прокурором підстав представництва у суді зазначено і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц.

Таким чином, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Зазначену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 року у справі №912/2385/18.

При цьому, дотримання вимог щодо підтвердження підстав для представництва передбачених статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" є обов`язковим (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.09.2020 року у справі № 922/708/19).

Крім того, аналогічна правова позиція міститься і постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 року у справі № 698/119/18 (провадження № 14-350цс19), а саме, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци перший і другий частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру у редакції, чинній на час звернення до суду).

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци перший - третій частини четвертої статті цього ж Закону).

Судом встановлено, що прокурором не наведено обставин та не надано доказів на підтвердження того, що Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастру) не здійснювало чи неналежним чином здійснювало захист інтересів держави в даному випадку, а саме прокурором не надано доказів дотримання процедури, встановленої частинами 3 та 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом.

Частина 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України визначає, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність.

Статтею 7 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

Частинами 1 та 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частинами 4, 6 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою. Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Враховуючи вищевикладене та те, що прокурором не усунуто у строк встановлений судом, та не виконано вимог ухвали від 19.10.2020 року, а саме в частині обґрунтування позовних вимог у відповідності до вимог пунктів 4, 5 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України, а саме: - способу (способи) захисту прав або інтересів, передбачених законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову; зокрема щодо дотримання процедури, встановленої частинами 3 та 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", суд дійшов висновку, що позовну заяву Заступника керівника Лозівської місцевої прокуратури Харківської області (вх. № 3219/20 від 06.10.2020 року) та додані до неї документи слід повернути позивачеві разом із заявою про усунення недоліків (вх. № 25165 від 28.10.2020 року) без розгляду.

Також суд звертає увагу позивача, що відповідно до частини 8 статті 174 Господарського процесуального кодексу України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.

Керуючись частинами 4, 6 та 8 статті 174, статтями 234, 235, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

Керуючись стяттями 174, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Повернути позовну заяву (вх. № 3219/20 від 06.10.2020 року) Заступнику керівника Лозівської місцевої прокуратури Харківської області разом із доданими до неї документами та заяву про усунення недоліків (вх. № 25165 від 28.10.2020 року) без розгляду.

Роз`яснити позивачу, що відповідно до частини 8 статті 174 Господарського процесуального кодексу України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, а саме 02.11.2020 року.

Ухвала підлягає оскарженню в порядку, передбаченому статтями 255-256 Господарського процесуального кодексу України.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суд Харківської області протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили з врахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Інформація у справі може бути одержана зі сторінки на офіційномувеб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Ухвалу підписано 02.11.2020 року.

Суддя О.О. Ємельянова