Постанова

від 03.11.2020 по справі 1.380.2019.002189

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03 листопада 2020 року

справа № 1.380.2019.002189

адміністративне провадження № К/9901/26234/20, № К/9901/26234/20

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Ханової Р.Ф.,

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянув у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемберг-Плаза Сервіс" до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито за касаційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю Лемберг-Плаза Сервіс , Головного управління ДПС у Львівській області на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року у складі судді Грень Н. М. та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2020 року в частині залишення без змін додаткового рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2020 року у складі суддів Обрізко І. М., Іщук Л. П., Онишкевича Т. В..

УСТАНОВИВ:

Рух справи

Товариство з обмеженою відповідальністю Лемберг-Плаза Сервіс (далі - Товариство, позивач у справі) звернулося з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило визнати протиправними дії, що полягають у невнесенні до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість даних щодо сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, що підлягають поверненню Товариству у розмірі 3 426 287 грн, згідно податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2018 року, зареєстрованої за №9225968708; зобов`язати внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (в частину 2 Інформація про узгодження органом ДФС суми бюджетного відшкодування (формує ДФС) в колонки Узгоджена сума бюджетного відшкодування з урахуванням відшкодованих сум, результатів перевірок, поточних грошових зобов`язань та зменшень відповідно до уточнюючих розрахунків тощо , Дата узгодження органом ДФС суми бюджетного відшкодування ) дані щодо сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, що підлягають поверненню Товариству у розмірі 3426287 грн згідно податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2018 року, зареєстрованої за № 9225968708; стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства у зв`язку з несвоєчасним відшкодуванням бюджетної заборгованості з податку на додану вартість пеню за період з 15 квітня 2019 року по 27 червня 2019 року в розмірі 120% облікової ставки Національного банку України у сумі 146 494,89 грн.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року позов задоволено повністю.

26 лютого 2020 року представник позивача звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з заявою про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, в якій просить суд стягнути на користь Товариства судові витрати в розмірі 30000,00 грн.

1 квітня 2020 року від представника Головного управління ДПС у Львівській області надійшли письмові заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції

Додатковим рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2020 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2020 року, заяву позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково, стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області на користь Товариства понесені судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу на суму 10 000 грн. У стягненні судових витрат на професійну правничу допомогу на суму 20 000 грн відмовлено.

Ухвалюючи додаткове рішення, суди попередніх інстанцій врахували те, що має місце нескладність предмету позову, відсутність репутаційних ризиків та публічного інтересу до справи та з огляду на принцип співмірності і розумності судових витрат, пропорційності до ціни позову, суди визнали витрати в розмірі 10000 грн такими що підлягають відшкодуванню.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

Не погодившись з додатковим рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції позивач і відповідач подали касаційні скарги, в яких посилаються на порушення судами норм процесуального права.

Відповідач в касаційній скарзі зазначає, що надане представником Товариства платіжне доручення не є належним доказом в розумінні частини першої статті 73 КАС України оплати правової допомоги саме в межах даного адміністративного спору.

Податковий орган просить скасувати додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 2 квітня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 2 вересня 2020 року в частині задоволення витрат на правничу допомогу, ухвалити нове рішення, яким відмовити Товариству у відшкодуванні витрат на правову допомогу.

Позивач вказує на наявність у нього доказів щодо факту надання професійної правової допомоги скаржнику у цій справі, що відповідають ознакам належності, достатності, достовірності та допустимості, зокрема, договору про надання правничої допомоги № 01/19 від 09 січня 2019 року, протоколу узгодження гонорару від 15 квітня 2019 року, розрахунку витрат на правничу допомогу від 21 лютого 2019 року, акта приймання-передачі послуг № 21/02/20 від 21 лютого 2020 року, платіжного доручення № 182 від 26 червня 2019 року, які підтверджують факт понесення Товариством витрат на професійну правову допомогу у розмірі 30000,00 грн за розгляд справи у суді першої інстанції.

Позивач доводить, що дії відповідача порушили право позивача на бюджетне відшкодування узгоджених сум податку на додану вартість у розмірі 3426287 грн, а тому справа була дуже важливою для позивача і мала особливо великий вплив на подальше здійснення ним господарської діяльності. Ця справа не віднесена до справ незначної складності і розглядалася судом в загальному позовному провадженні.

Щодо репутаційних ризиків скаржник (позивач у справі) зазначає, що у зв`язку з незаконними діями і бездіяльністю відповідача, у позивача виникли фінансові труднощі в розрізі виконання ним грошових зобов`язань перед третіми особами під час здійснення господарської діяльності, а сам факт наявності у суб`єкта господарювання судових спорів з податковими органами викликають недовіру в контрагентів.

Щодо публічного інтересу справи скаржник послався на постанову Великої Палати Верховного Суду у справі № 826/2793/18 від 30 січня 2019 року, в якій зазначено, що публічний інтерес є ні чим іншим як певною сукупністю приватних інтересів. Позивач наголошує на наявності публічного інтересу, вказуючи на ряд негативних наслідків для Товариства і третіх осіб, які потягли неправомірні дії та бездіяльність податкового органу.

В касаційній скарзі серед іншого містяться доводи щодо складності справи та виконаних адвокатом робіт, часу витраченого адвокатом, обсягу наданих послуг, ціни позову та значення справи для сторони.

Позивач просить скасувати додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 2 квітня 2020 року в цілому та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 2 вересня 2020 року в частині вирішення питання щодо розміру відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, ухвалити нове рішення, яким відшкодувати витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30000 грн.

Процесуальна історія справи в суді касаційної інстанції

22 вересня 2020 року Верховний Суд ухвалою відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства та витребував справу № 1.380.2019.002189 з суду першої інстанції.

15 жовтня 2020 року Верховний Суд ухвалою відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу.

21 жовтня 2020 року справа № 1.380.2019.002189 надійшла до Верховного Суду.

Позивач надав відзив на касаційну скаргу відповідача, в якому просить залишити скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Відповідач не скористався правом надати відзив на касаційну скаргу Товариства.

Розгляд справи проведено у порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в частині відшкодування витрат на правову допомогу в межах доводів та вимог касаційних скарг та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм процесуального права, вбачає підстави для часткового задоволення касаційних скарг.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення частково не відповідають.

Обґрунтування заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та докази на підтвердження їх понесення.

Суди попередніх інстанцій встановили, що Товариство в підтвердження понесених витрат надало суду: договір від 09 січня 2019 року між адвокатським об`єднанням Юридична фірма Марусяк і партнери про надання правничої допомоги №01/19, протокол узгодження гонорару від 09 січня 2019 року, протокол узгодження гонорару від 15 квітня 2019 року, розрахунок витрат на правничу допомогу у справі №1.380.2019.002189, акт приймання передачі послуг 21/02/20, платіжне доручення №128 від 26 червня 2019 року (том 1 а. с. 247-253).

Джерела права

Кодекс адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 року № 2747-IV

Частини перша, третя статті 252. Додаткове судове рішення

Суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Частини перша та третя статті 132

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

на професійну правничу допомогу;

сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Стаття 134. Витрати на професійну правничу допомогу

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частина перша статті 139. Розподіл судових витрат

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Положення частин першої та другої статті 134 КАС України кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

Закон України Про адвокатуру і адвокатську діяльність від 5 липня 2012 року №5076-VI

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Статтею 30 Закону № 5076-VI передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі Баришевський проти України (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі Двойних проти України (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі Меріт проти України (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Позиція Верховного Суду

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (частина перша статті 72 КАС України).

За правилами оцінки доказів, встановлених статтею 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд визнає, що суди попередніх інстанцій у своїх рішеннях, перелічивши надані Товариством докази в підтвердження понесених витрат, не надали оцінки документам на предмет їх належності, допустимості, достатності, достовірності, кожного доказу окремо, а також не оцінили взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Зокрема, суди не досліджували обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, зазначений в тому числі в акті приймання передачі послуг, складність та якість складених документів, співмірність розміру витрат витраченому адвокатом часу, ціні позову.

Суди попередніх інстанцій зауважили про нескладність предмету позову, відсутність репутаційних ризиків та публічного інтересу до справи, жодним чином не обґрунтовуючи ці висновки.

За правилами частини сьомої статті 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач надав заперечення щодо заяви про розподіл витрат на професійну правничу допомогу (том 2, а. с. 15 - 16), проте суд першої інстанції не дослідив цей документ на предмет наявності/відсутності обґрунтованих доводів щодо неспівмірності витрат.

VI. Висновки

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Лемберг-Плаза Сервіс , Головного управління ДПС у Львівській області задовольнити частково.

Додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 2 квітня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 2 вересня 2020 року в частині залишення без змін додаткового рішення Львівського окружного адміністративного суду від 2 квітня 2020 року скасувати.

Справу № 1.380.2019.002189 в частині вирішення питання про відшкодування витрат на правову допомогу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіР.Ф. Ханова І.А. Гончарова І.Я.Олендер