Постанова

від 24.11.2020 по справі 1.380.2019.002189

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24 листопада 2020 року

справа №1.380.2019.002189

адміністративне провадження №К/9901/28723/20

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Ханової Р.Ф.,

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянув у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемберг-Плаза Сервіс" до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемберг-Плаза Сервіс" на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року у складі суддів Обрізко І. М., Іщук Л. П., Онишкевича Т. В.

УСТАНОВИВ:

Рух справи

Товариство з обмеженою відповідальністю Лемберг-Плаза Сервіс (далі - Товариство, позивач у справі) звернулося з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило визнати протиправними дії, що полягають у невнесенні до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість даних щодо сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, що підлягають поверненню Товариству у розмірі 3 426 287 грн, згідно податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2018 року, зареєстрованої за №9225968708; зобов`язати внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (в частину 2 Інформація про узгодження органом ДФС суми бюджетного відшкодування (формує ДФС) в колонки Узгоджена сума бюджетного відшкодування з урахуванням відшкодованих сум, результатів перевірок, поточних грошових зобов`язань та зменшень відповідно до уточнюючих розрахунків тощо , Дата узгодження органом ДФС суми бюджетного відшкодування ) дані щодо сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, що підлягають поверненню Товариству у розмірі 3426287 грн згідно податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2018 року, зареєстрованої за № 9225968708; стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства у зв`язку з несвоєчасним відшкодуванням бюджетної заборгованості з податку на додану вартість пеню за період з 15 квітня 2019 року по 27 червня 2019 року в розмірі 120% облікової ставки Національного банку України у сумі 146 494,89 грн.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року позов задоволено повністю.

Додатковим рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2020 року, заяву позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково, стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області на користь Товариства понесені судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу на суму 10 000 грн. У стягненні судових витрат на професійну правничу допомогу на суму 20 000 грн відмовлено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2020 року рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року та додаткове рішення від 02 квітня 2020 року у справі №1.380.2019.002189 залишені без змін.

Товариство звернулося до апеляційного суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, на обґрунтування якої зазначило, що при прийнятті постанови судом апеляційної інстанції не було вирішено питання про розподіл судових витрат, понесених сторонами в апеляційному провадженні. Звертає увагу, що у пункті 3 прохальної частини відзиву на апеляційну скаргу Товариством заявлено про відшкодувати витрат на правничу допомогу. Просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 40000 грн.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року відмовлено в задоволенні заяви Товариства про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу.

Постановляючи ухвалу, суд апеляційної інстанції вказав про відсутність підстав для ухвалення додаткового рішення, оскільки у постанові суду від 02 вересня 2020 року вирішено питання про судові витрати, а заява Товариства про ухвалення додаткового рішення і докази про розмір витрат, які сторона сплатила у зв`язку із апеляційним розглядом справи подано засобами поштового зв`язку 09 вересня 2020 року, тобто зі спливом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

Не погодившись з ухвалою суду апеляційної інстанції від 23 вересня 2020 року позивач подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм процесуального права.

Позивач зазначає, що Товариство при розгляді справи в суді апеляційної інстанції понесло судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000 гривень, а також дотрималось усіх вимог чинного процесуального законодавства для відшкодування понесених судових витрат, зокрема положень частини сьомої статті 139 КАС України.

Товариство доводить, що Восьмий апеляційний адміністративний суд постановив незаконну та необґрунтовану ухвалу від 23 вересня 2020 року, при цьому допустив численні порушення норм процесуального права, а саме статті 139 КАС України, якою передбачено право позивача на відшкодування судових витрат, у разі прийняття рішення на його користь, а також статті 322 КАС України, яка встановлює зміст постанови суду апеляційної інстанції.

Позивач просить скасувати ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року у справі № 1.380.2019.002189 повністю, ухвалити нове рішення яким задовольнити заяву Товариства про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

Процесуальна історія справи в суді касаційної інстанції

4 листопада 2020 року Верховний Суд ухвалою відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства.

Відповідач не скористався правом надати відзив на касаційну скаргу Товариства.

Розгляд справи проведено у порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону ухвала суду апеляційної інстанції відповідає.

Джерела права

Відповідно до статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.

Додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Згідно зі статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

За змістом статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною шостої цієї статті встановлено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина сьома статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Пунктами б , в частини четвертої статті 322 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, зокрема, що резолютивна частина постанови суду апеляційної інстанції складається з нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення та розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Позиція Верховного Суду

Матеріали справи свідчать про те, що Товариство пунктом 3 прохальної частини відзиву на апеляційну скаргу податкового органу просить стягнути з Головного управління ДПС у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства судові витрати, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу, а також зазначає, що на виконання частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги буде наданий згодом.

Шостий апеляційний адміністративний суд, залишаючи без змін рішення та додаткове рішення суду першої інстанції, в постанові від 2 вересня 2020 року правильно зауважив, що судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оскільки на час ухвалення судом апеляційної інстанції постанови від 2 вересня 2020 року позивач не надав докази понесених адвокатом витрат на правничу допомогу, суд апеляційної інстанції, враховуючи право позивача надати відповідні докази протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, не мав можливості вирішити питання про відшкодування витрат на правничу допомогу в день прийняття постанови.

Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі зазначає, а також підтверджують матеріали справи, що докази про розмір витрат, які сторона сплатила у зв`язку із апеляційним розглядом справи подано позивачем засобами поштового зв`язку 9 вересня 2020 року, одночасно із заявою про видачу додаткового рішення (том 2, а. с. 170 - 181).

Суд, зважаючи на положення частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, а також правила обчислення процесуального строку, встановлені статтею 120 цього Кодексу, зазначає, що останній день п`тиденного строку після ухвалення судового рішення припадає на 7 вересня 2020 року (понеділок), який не є ані вихідним, ані святковим днем.

Відтак Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що докази про розмір витрат, які сторона сплатила у зв`язку із апеляційним розглядом справи подано Товариством зі спливом п`яти днів після ухвалення рішення суду. За правилами частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України заява сторони про відшкодування судових витрат залишається без розгляду у разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку.

Однак враховуючи те, що позивач звернувся із заявою про видачу додаткового рішення, в якому просив стягнути судові витрати на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції, зважаючи на спеціальні норми статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відмовив у її задоволенні.

Суд визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм процесуального права при постановленні ухвали від 23 вересня 2020 року.

Суд також звертає увагу на те, що постановою Верховного Суду від 3 листопада 2020 року скасовані додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 2 квітня 2020 року та постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 2 вересня 2020 року в частині залишення без змін додаткового рішення Львівського окружного адміністративного суду від 2 квітня 2020 року, а справа в цій частині направлена на новий розгляд до суду першої інстанції. Зазначене дає можливість скаржнику, за умови дотримання вимог статей 134, 139 Кодексу адміністративного судочинства України, реалізувати своє право на відшкодування витрат на правову допомогу в процесі нового розгляду справи.

Висновки

Суд, переглянувши ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів касаційної скарги, перевіривши дотримання судом норм процесуального права, не вбачає підстав для задоволення вимог касаційної скарги Товариства, внаслідок чого скарга залишається без задоволення, а судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемберг-Плаза Сервіс" залишити без задоволення.

Ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року у справі 1.380.2019.002189 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіР.Ф. Ханова І.А. Гончарова І.Я.Олендер