Вирок

від 03.11.2020 по справі 462/1156/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 462/1156/17 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/811/161/18 Доповідач: ОСОБА_2

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі :

головуючого-судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретарів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

розглянувши в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження про обвинувачення:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 4 ст. 190 КК України,

з участю прокурора ОСОБА_8 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

та його захисника адвоката ОСОБА_9 ,

за апеляційною скаргою заступника прокурора Львівської області ОСОБА_10 на вирок Залізничного районного суду м. Львова від 31 жовтня 2017 року,

в с т а н о в и л а :

вироком Залізничного районного суду м. Львова від 31 жовтня 2017 року ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України, і призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання із випробуванням протягом іспитового строку тривалістю три роки.

Зобов`язано ОСОБА_7 , відповідно до ст. 76 КК України, періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання і роботи та не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід обраний ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою скасовано та звільнено його негайно з-під варти в залі судового засідання.

Цивільний позов потерпілого Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітекс» задоволено.

Стягнено із Приватного підприємства «Конкорд-Захід» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітекс» 1571 131,81 грн.

Цивільний позов потерпілого Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр-Ресурс» задоволено.

Стягнено із ОСОБА_7 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр-Ресурс» 768 113,76 грн.

Цивільний позов потерпілого сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Терра» - задоволено.

Стягнено із ОСОБА_7 на користь сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Терра» 1243658,00 грн.

Цивільний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліферант» до Приватного товариства «Конкорд-Захід про відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином залишено без розгляду.

Вирішено питання щодо процесуальних витрат.

Згідно з вироком суду, 16 грудня 2015 року ОСОБА_7 , будучи директором ПП «Конкорд-Захід», маючи умисел спрямований на заволодіння чужим майном шляхом обману, за попередньою змовою із групою невстановлених осіб, матеріали щодо яких виділено в окреме провадження, переконавши директора ТОВ «Ліферант» ОСОБА_11 у доцільності укладення із ПП ««Конкорд-Захід» договору поставки зернових та олійних культур, переслідуючи корисливий мотив та мету незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх діянь, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, уклав із ТОВ «Ліферант», в особі директора ОСОБА_11 , договір поставки № 324 від 16 грудня 2015 р. щодо поставки (передання у власність) ПП «Конкорд-Захід» окремим партіями зернових та олійних культур, наперед не маючи наміру здійснювати оплату за поставку вказаних культур.

Відповідно до товарно-транспортних накладних та специфікації № 1 та № 2 від 17 грудня 2015 року, оформлених від імені директора ПП «Конкорд-Захід» ОСОБА_7 , та Договору поставки № 324 від 16 грудня 2015 року, сою у кількості 272,64 тонни ТОВ «Ліферант», у період часу з 19 грудня 2015 року по 23 грудня 2015 року, поставлено на елеватор ТОВ «Україна 2001» за адресою: Хмельницька область, Теофіпольський район, смт. Теофіполь, вул. Леніна, 37 «В» на суму 2 млн. 590 тис. 80 грн. (вартість тонни сої 9500 грн.) та сою у кількості 192,86 тонни у період часу з 22 грудня 2015 року по 24 грудня 2015 року поставлено на елеватор ПП «Зернопромтрейд» за адресою: Львівська область, м. Кам`янка-Бузька, вул. Ярослава Мудрого, 56, на суму 1 млн. 861 тис. 99 грн. (вартість тонни сої 9650 грн.), які у подальшому вивезено та реалізовано представниками ПП «Конкорд-Захід».

Водночас, згідно зі Специфікацією №1 та №2 від 17 грудня 2015 року до договору поставки №324 від 16 грудня 2015р року оплата 95% вартості товару повинна була здійснитись протягом трьох банківських днів з дати поставки товару, тобто до 28 грудня 2015 року, однак ПП «Конкорд-Захід» не перерахувало на ТОВ «Ліферант» кошти за вищевказану продукцію, таким чином завдавши потерпілому збитків на загальну суму 4 млн. 451 тис. 179 грн.

Продовжуючи свою діяльність, 16 грудня 2015 року ОСОБА_7 , являючись директором ПП «Конкорд-Захід», повторно, маючи умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом обману, за попередньою змовою із групою невстановлених осіб, матеріали щодо яких виділено в окреме провадження, переконавши директора ТОВ «ВітЕкс» ОСОБА_12 у доцільності укладення із ПП «Конкорд-Захід» договору поставки зернових та олійних культур, переслідуючи корисливий мотив та мету незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх діянь, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, уклав із ТОВ «ВітЕкс», в особі директора ОСОБА_12 , договір поставки №246 від 16 грудня 2015 року щодо поставки (передання у власність) ПП «Конкорд-Захід» окремим партіями зернових та олійних культур, наперед не маючи наміру здійснювати оплату за поставку вказаних культур.

Відповідно до видаткової накладної та специфікації № 1 від 16 грудня 2015 року, оформлених від імені директора ПП «Конкорд-Захід» ОСОБА_7 , та Договору поставки №246 від 16 грудня 2015 року, сою у кількості 117,839 тонни у період часу з 17 по 18 грудня 2015 року поставлено на елеватор ТОВ «Україна 2001», що за адресою Хмельницька область, Теофіпольський район., смт.Теофіполь, вул.Леніна, 37-В на суму 1 млн. 119 тис. 470 грн. 50 коп. (вартість тонни сої 9500 грн.), які у подальшому вивезено із вищевказаного елеватора та реалізовано представниками ПП «Конкорд-Захід».

Водночас, згідно зі Специфікацією №1 від 16 грудня 2015 року до договору поставки №246 від 16 грудня 2015року оплата 95% вартості товару повинна була здійснитись протягом трьох банківських днів з дати поставки товару, однак ПП «Конкорд-Захід», не перерахувало на ТОВ «Вітекс» кошти за вищевказану продукцію, таким чином завдавши потерпілому збитків на загальну суму 1 млн. 119 тис. 470 грн. 50 коп.

Крім цього, 17 грудня 2015 року ОСОБА_7 , являючись директором ПП «Конкорд-Захід», повторно, маючи умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом обману, за попередньою змовою із групою невстановлених осіб, матеріали щодо яких виділено в окреме провадження, переконавши директора ТОВ «Укр-Ресурс» ОСОБА_13 у доцільності укладення із ПП ««Конкорд-Захід» договору поставки зернових та олійних культур, переслідуючи корисливий мотив та мету незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх діянь, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, уклав із ТОВ «Укр-Ресурс», в особі директора ОСОБА_13 , договір поставки №326 від 17 грудня 2015 року щодо поставки (передання у власність) ПП «Конкорд-Захід» окремим партіями зернових та олійних культур, наперед не маючи наміру здійснювати оплату за поставку вказаних культур.

Відповідно до видаткових накладних та специфікації №1 від 17 грудня 2015 року, оформлених від імені директора ПП «Конкорд-Захід» ОСОБА_7 , та Договору поставки №326 від 17 грудня 2015 року, сою у кількості 71,220 тонн ТОВ «Укр-Ресурс», у період часу з 17 грудня 2015 року по 18 грудня 2015р року, поставлено на елеватор ТОВ «Україна 2001» за адресою: Хмельницька область, Теофіпольський район, смт. Теофіполь, вул. Леніна, 37 «В» на суму 676 тис. 590 грн. 29 коп. (вартість тонни сої 9500 грн.), які у подальшому вивезено та реалізовано представниками ПП Конкорд-Захід.

Водночас, згідно зі Специфікацією №1 від 17 грудня 2015 року до договору поставки №326 від 17 грудня 2015 року оплата 95% вартості товару повинна була здійснитись протягом трьох банківських днів з дати поставки товару, однак, ПП «Конкорд-Захід» не перерахувало на ТОВ «Укр-Ресурс» кошти за вищевказану продукцію, таким чином завдавши потерпілому збитків на загальну суму 676 тис. 590 грн. 29 коп.

Крім цього, 18 грудня 2015 року ОСОБА_7 , являючись директором ПП «Конкорд-Захід», повторно, маючи умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом обману, за попередньою змовою із групою невстановлених осіб, матеріали щодо яких виділено в окреме провадження, переконавши директора СГ ТОВ «Терра» ОСОБА_14 у доцільності укладення із ПП ««Конкорд-Захід» договору поставки зернових та олійних культур, переслідуючи корисливий мотив та мету незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх діянь, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, уклав із СГ ТОВ «Терра», в особі директора ОСОБА_14 , договір поставки №328 від 18. Грудня 2015 року щодо поставки (передання у власність) ПП «Конкорд-Захід» окремим партіями зернових та олійних культур, наперед не маючи наміру здійснювати оплату за поставку вказаних культур.

Відповідно до видаткових накладних та специфікації №1 від 18 грудня 2015 року, оформлених від імені директора ПП «Конкорд-Захід» ОСОБА_7 , та Договору поставки №328 від 18 грудня 2015 року, сою у кількості 131,964 тонни у період часу з 21 по 22 грудня 2015 року поставлено на елеватор ТОВ «Україна 2001», що за адресою Хмельницька область, Теофіпольський р-н., смт. Теофіполь, вул. Леніна, 37-В на суму 1 млн. 253 тис. 658 грн. (вартість тонни сої 9500 грн.), які у подальшому вивезено із вищевказаного елеватора та реалізовано представниками ПП «Конкорд-Захід».

Водночас, згідно зі Специфікацією № 1 від 18 грудня 2015 року до договору поставки № 328 від 18 грудня 2015 року оплата 95% вартості товару повинна була здійснитись протягом трьох банківських днів з дати поставки товару, однак ПП «Конкорд-Захід» не перерахувало на СГ ТОВ «Терра» кошти за вищевказану продукцію, таким чином завдавши потерпілому збитків на загальну суму 1 млн. 253 тис. 658 грн.

Не погоджуючись із даним вироком, заступник прокурора Львівської області ОСОБА_10 подав апеляційну скаргу, в якій, не оспорюючи фактичних обставин справи, вказує на неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного ОСОБА_7 покарання тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок безпідставного застосування ст. 75 КК України та просить ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Покликається на те, що суд першої інстанції не врахував тяжкості вчиненого ОСОБА_7 діяння, а також особливостей конкретного злочину, обставин його вчинення та наслідків, а саме те, що ОСОБА_7 шляхом обману, за попередньою змовою групою осіб, умисно, з корисливих мотивів, переслідуючи мету незаконного збагачення, вчинив чотири епізоди особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, внаслідок чого суб`єктам господарювання заподіяно шкоду в особливо великих розмірах на суму понад сім мільйонів гривень.

Крім того, як обставину, що врахована при звільненні обвинуваченого від відбування покарання, судом зазначено часткове відшкодування шкоди потерпілим. Разом з тим, не вказано, яку саме суму від заподіяної шкоди відшкодовано. Згідно з долученими до матеріалів провадження квитанціями, обвинуваченим відшкодовано лише 14 тисяч гривень. Водночас з вироку вбачається, що ОСОБА_7 визнано цивільні позови ТзОВ «Укр-Ресурс» та ТзОВ «Терра» на суму, відповідно, 768113,76 грн та 1243658,00 грн. Щодо поданих цивільних позовів ТзОВ «Вітекс» та ТзОВ «Ліферант», то у вирішенні таких обвинувачений поклався на розсуд суду, відтак не визнав їх, що ставить під сумнів визнання ним вини у вчиненні злочинів та щирість його каяття.

Вказує на те, що суд першої інстанції, врахувавши щире каяття як обставину, що пом`якшує покарання, не мотивував належним чином, у яких саме діях виражалось відповідне ставлення ОСОБА_7 до скоєного. Щире каяття повинно ґрунтуватись на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, бажанні виправити ситуацію, що склалася. З огляду на заподіяння злочином шкоди в особливо великих розмірах та часткове її відшкодування, не має підстав стверджувати про щирість каяття обвинуваченого.

З урахуванням наведеного, вказує, що висновок суду про можливість виправлення ОСОБА_7 без ізоляції від суспільства не можна визнати обґрунтованим, а тому просить вирок суду у цій частині скасувати.

Заслухавши виступ прокурора на підтримання доводів апеляційної скарги, пояснення обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника адвоката ОСОБА_9 на заперечення доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст.190 КК України, та правильність кваліфікації його діяння за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та підтверджуються наявними в ньому доказами, що ніким не оспорюється.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги прокурора щодо неправильного застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність та м`якості призначеного обвинуваченому покарання, яке, на думку прокурора,не відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого, колегія суддів доходить такого висновку.

Відповдінодо загальних засад призначення покарання, визначенихст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, зокрема, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно з вироком, суд першої інстанції, вирішуючи питання про призначення виду та розміру покарання ОСОБА_7 , врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є особливо тяжким злочином, вчиненим умисно, з корисливих мотивів; особу винного, який раніше не притягався до кримінальної відповідальності, неодружений, до затримання, обіймав посаду директора ПП «Конкорд-Захід», на обліках в наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебуває, позитивно характеризується за місцем проживання, має матір, яка хворіє вірусним гепатитом «С» та є її єдиною дитиною; обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання, зокрема: обставинами, що пом`якшують покарання визнано щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено, та призначив ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі в межах строку, передбаченого санкцією відповідного закону України про кримінальну відповідальність, у виді п`яти років позбавлення волі.

Одночасно, з урахуванням обставин справи, а також щирого каяття та активного сприяння розкриттю злочину як обставин, що пом`якшують відповідальність, суд першої інстанції дійшов висновку про доцільність призначення ОСОБА_7 покарання із застосуваннямст. 75 КК України.

Разом з тим, колегія суддів вважає слушними доводи прокурора про безпідставне звільнення обвинуваченого на підставіст. 75 КК Українивід відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням.

Так, згідно зіст. 50 КК Українипокарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до вимогст. 75 КК Україниякщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Цих вимог закону суд першої інстанції не дотримався і, звільняючи ОСОБА_7 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, не навів переконливих доводів на підтвердження прийнятого рішення про можливість його виправлення без відбування покарання, зазначивши як підставу звільнення від відбування покарання лише обставини справи та те, що ОСОБА_7 частково відшкодував завдану злочином матеріальну шкоду.

Проте судом першої інстанції недостатньо врахована особа обвинуваченого, який вчинив чотири епізоди особливо тяжкого злочину, внаслідок чого суб`єктам господарювання заподіяно шкоду в особливо великих розмірах на суму понад 7 мільйонів гривень. При цьому шкода була відшкодована ОСОБА_7 лише частково у розмірі 14 тисяч гривень, що є неспівмірним із розміром заподіяної шкоди.

Крім того, визнавши щире каяття обвинуваченого у вчинених злочинних діях обставиною, яка пом`якшує покарання, суд першої інстанції досить формально віднісся до визначення щирості каяття, фактично ототожнив його з визнанням вини.

Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочинних дій, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в визнанні негативних наслідків злочину для потерпілої особи, намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження. Однак, у матеріалах кримінальної справи стосовно ОСОБА_7 наявні дані про те, що він визнав лише цивільні позови ТзОВ «Укр-Ресурс» та ТзОВ «Терра» на суму, відповідно, 768113,76 грн та 1243658,00 грн. Стосовно цивільних позовів, поданих ТзОВ «Вітекс» та ТзОВ «Ліферант», то у вирішенні таких обвинувачений поклався на розсуд суду. З огляду на наведене, неможливо дійти висновку про те, що ОСОБА_7 визнав вину у цій частині, а також щиро розкаявся у вчиненому.

Крім того, як уже зазначалося колегією суддів, відшкодування 14 тисяч гривень шкоди при заподіяння збитків у розмірі 7 мільйонів гривень не може розцінюватися як намагання обвинуваченого відшкодувати завдані злочином збитки та його бажанні виправити наслідки вчиненого. При цьому заподіяна ОСОБА_7 шкода залишається невідшкодованою.

Аналогічну позицію висловив Верховний Суд у своїй постанові від 18 вересня 2019 року у справі №166/1065/18.

Факт захворювання матері ОСОБА_7 та те, що він є її єдиною дитиною, не може враховуватись як підстава для звільнення останнього від відбування покарання з випробуванням.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про відсутністьпередбачених законом підстав для звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням на підставіст. 75 КК України, а, відтак, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги прокурора про неправильне застосування судом першої інстанції закону України при призначенні обвинуваченому покарання.

Згідно зіст. 409 КПК Українипідставою для скасування судового рішення прирозгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

З огляду на обставини, встановлені під час апеляційного розгляду, внаслідок неправильного застосування закону України судом першої інстанції при призначенні обвинуваченому покарання, вирок суду в частині призначеного обвинуваченому покарання підлягає скасуванню та відповідно до вимог ст.ст.413,420 КПК Україниє підставою для ухвалення нового вироку судом апеляційної інстанції в цій частині.

При призначенні обвинуваченому покарання колегія суддів відповідно до вимог ст. 65 КК Українивраховує загальні засади призначення покарання, які враховані судом першої інстанції,те, що обвинувачений вчинив особливо тяжкий злочин, а заподіяна ОСОБА_7 шкода цивільним позивачам не відшкодована, та доходить висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання такого ж виду і на той самий строк, як його призначив суд першої інстанції, яке, однак, належить відбувати реально, із конфіскацією всього особистого належного йому майна.

Саме таке покарання, на переконання колегії суддів, буде відповідати вимогам ст. 65 КК Україниза своїм видом та буде необхідним для досягнення його мети, тобто необхідним й достатнім для виправлення ОСОБА_7 та запобігання вчиненню нових злочинів як ним, так і іншими особами.

З огляду на обставини, встановлені під час апеляційного розгляду, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає до задоволення, а вирок суду в частині призначення ОСОБА_7 покарання із звільненням від відбування покарання - скасуванню з ухваленням свого вироку в цій частині.

Крім того, відповідно до ч. 5ст. 72 КК Українизарахування судом строку попереднього ув`язнення провадиться з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Враховуючи зазначені вимоги при ухваленні вироку на підставі ч. 5ст. 72 КК Українислід зарахувати ОСОБА_7 у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 15 грудня 2016 року по 31 жовтня 2017 року включно (час перебування у ДУ «Львівська установа виконання покарань № 19», у зв`язку з розглядом даного провадження) з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

У решті вирок суду першої інстанції слід залишити без зміни.

Керуючись ст.ст. 405,407,409,419,420КПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_10 задовольнити.

Вирок Залізничного районного суду м. Львова від 31 жовтня 2017 року щодо ОСОБА_7 в частині призначення покарання із звільненням від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України- скасувати.

Призначити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання за ч. 4ст. 190 КК Україниу виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років із конфіскацією всього особистого належного йому майна.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК Українизарахувати ОСОБА_7 у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 15 грудня 2016 року по 31 жовтня 2017 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Відбуття покарання ОСОБА_7 рахувати з часу звернення вироку до виконання.

У решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня його проголошення, обвинуваченим - в той же строк з дня вручення копії судового рішення.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4