Постанова

від 26.10.2020 по справі 675/2417/19

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 675/2417/19

Провадження № 22-ц/4820/1453/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2020 року м. Хмельницький

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

П`єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І.

секретар судового засідання Садік Н.Д.

за участю: представників учасників справи

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу №675/2417/19за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Ізяславська державна нотаріальна контора, Приватне акціонерне товариство Зернопродукт МХП , про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за заповітом, скасування державної реєстрації права власності за апеляційними скаргами ОСОБА_2 , Ізяславської державної нотаріальної контори на рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 01 липня 2020 року та на додаткове рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 09 липня 2020 року (суддя Трасковський С.Л.).

Заслухавши доповідача, пояснення представників учасників справи, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційних скарг, суд

в с т а н о в и в:

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за заповітом.

В обґрунтування позову зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер рідний брат позивача ОСОБА_3 , після смерті якого в Ізяславській державній нотаріальній конторі була відкрита спадкова справа. Вказує, що з заявами про прийняття спадщини звернувся він та відповідач ОСОБА_2 .

З матеріалів спадкової справи позивачу стало відомо про наявність заповіту, за яким ОСОБА_3 на випадок своєї смерті належні йому земельні ділянки, що знаходяться на території Білогородської сільської ради і належать йому на підставі сертифікатів НОМЕР_1 та НОМЕР_2, заповідав ОСОБА_2

17.01.2019 нотаріусом Ізяславської державної нотаріальної контори було відмовлено ОСОБА_2 у видачі свідоцтва на право на спадщину на підставі вказаного заповіту в зв`язку із тим, що в заповіті не конкретизовано земельні ділянки,, якими розпорядився спадкодавець на випадок своєї смерті та на підставі яких документів.

Разом з тим, 22.08.2019 державним нотаріусом Козубцю В.С. було видано оспорювані в даній справі два свідоцтва про право на спадщину за заповітом на дві земельні ділянки, належні ОСОБА_3 на день його смерті, кадастровий номер 6822180700:03:002:0206, площею 2,7898 га, та кадастровий номер 6822180700:03:006:0247, площею 1,3935 га, право власності на які підтверджуються державними актами про право власності на земельну ділянку.

При цьому, нотаріус не з`ясувала причин розбіжностей у двох листах відділу в Ізяславському районі ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області, які суперечать один одному, щодо виникнення права власності у ОСОБА_3 на земельні ділянки саме на підставі сертифікатів на право на земельну частку (пай) НОМЕР_1 та НОМЕР_2.

Позивач вважає, що на день написання заповіту ОСОБА_3 належали права на земельну частку (пай) на підставі сертифікатів про право на земельну частку (пай), і не належали земельні ділянки на праві власності, державні акти на які спадкодавець отримав у 2010 та 2011 роках. Право на земельну частку (пай) ОСОБА_3 , як співвласника земель колишнього колективного сільськогосподарського підприємства припинилось після виділу частки (паю) в натурі (на місцевості) та отримання державних актів на право власності на земельні ділянки. Відтак, оскільки державні акти на право власності на земельні ділянки ОСОБА_3 отримав за життя після написання заповіту в інтересах відповідача, розпорядження щодо отриманих у власність земельних ділянок, кадастрові номери 6822180700:03:002:0206 та 6822180700:03:006:0247, на час своєї смерті на користь відповідача не зробив, відповідач не мав права на спадкування за заповітом зазначених земельних ділянок.

А тому, вважає видані 22.08.2019 державним нотаріусом Козубцю В.С. свідоцтва про право на спадщину за заповітом такими, що не відповідають закону та волі спадкодавця, а тому підлягають скасуванню.

Ухвалою Ізяславського районного суду Хмельницької області від 13.12.2019 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Ізяславську державну нотаріальну контору.

В ході розгляду справи позивач збільшив позовні вимоги та просив скасувати державну реєстрацію права власності відповідача на земельні ділянки з кадастровим номером 6822180700:03:002:0206, площею 2,7898 га, та з кадастровим номером 6822180700:03:006:0247, площею 1,3935 га, які належали на праві власності спадкодавцю ОСОБА_3 , та які отримав відповідач ОСОБА_2 у спадщину на підставі заповіту.

Ухвалою Ізяславського районного суду Хмельницької області від 13.12.2019 року від 25.03.2020 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача ПрАТ Зернопродукт МХП .

Рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 01 липня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 22 серпня 2019 року (зареєстроване в реєстрі за №856), видане ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 6822180700:03:002:0206, площею 2,7898 га, яка належала ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №951060. Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 , на земельну ділянку з кадастровим номером 6822180700:03:002:0206, площею 2,7898 га (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 48352171 від 22.08.2019 року). Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 22 серпня 2019 року (зареєстроване в реєстрі за №857), видане ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 6822180700:03:006:0247, площею 1,3935 га, яка належала ОСОБА_3 ,, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №951076. Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 6822180700:03:006:0247, площею 1,3935 га (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 48351923 від 22.08.2019 року).

Додатковим рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 09 липня 2020 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 3073,60 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 не погоджується з судовими рішеннями суду першої інстанції, просить їх скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. Посилається на порушення та неправильне застосування судом норм матеріального права. Вказує, що оскаржуваним рішенням суду було порушено права відповідача, оскільки судом проаналізовано складений заповіт, як підставу для видачі оспорюваних свідоцтв про право на спадщину по заповіту, та здійснено неправильні висновки щодо складу спадкового майна вказаного у заповіті. У такий спосіб, на думку апелянта, ухвалюючи рішення, суд змінив зміст заповіту та волю заповідача. Крім того, судом не було встановлено будь-яких порушень нотаріуса при видачі свідоцтв про право на спадщину за заповітом.

Не погоджуючись з судовими рішеннями суду першої інстанції, Ізяславська державна нотаріальна контора подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи. Вказує, що чинним законодавством не передбачена необхідність перевірки належності заповідачеві предмета заповіту при його складанні. Зазначає, що п. 1.5 гл. 3 розділу Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачено, що при посвідченні заповіту від заповідача не вимагається подання доказів, які підтверджують його право на майно, що заповідається. Вважає, що в заповіті чітко вказано земельні ділянки, що належать заповідачеві на підставі сертифікатів, а посилання позивача на те, що право власності на вказані земельні ділянки виникло у спадкодавця вже після складання ним заповіту є необґрунтованим. На думку апелянта, суд безпідставно послався в оскаржуваному рішенні на висновок Верховного Суду у постанові від 24.07.2019 року по справі №587/591/16-ц.

Позивачем ОСОБА_1 через представника ОСОБА_4 подано відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в якому позивач посилається на правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та дотримання норм процесуального права та відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_5 , представник третьої особи Ізяславської державної нотаріальної контори Єфендієва А.П. підтримали апеляційні скарги.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про день, місце і час слухання справи повідомлені належним чином.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції правильно встановив та виходив з того, що позивач ОСОБА_1 є рідним братом ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 66 на звороті, 74 т. 1).

Після його смерті за заявою ОСОБА_1 Ізяславською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу №342/2016. Із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 звернулись також ОСОБА_2 та ОСОБА_6 (а.с. 66, 110, 118 т. 1).

За життя, 28.08.2008 року, ОСОБА_3 склав заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Ізяславського районного нотаріального округу, за яким заповів належні йому земельні ділянки, що знаходяться на території Білогородської сільської ради і належать йому на підставі сертифікатів НОМЕР_1, НОМЕР_2, ОСОБА_2 (а.с. 75 т. 1).

Крім того, ОСОБА_3 17.11.2014 року складено заповіт, посвідчений секретарем Білогородської сільської ради Ізяславського району, згідно з умовами якого заповів ОСОБА_6 земельну ділянку, площею 3,3929 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Білогородської сільської ради та належала останньому на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК №679783 (а.с. 82 т. 1).

Також, матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_3 після смерті матері ОСОБА_7 отримав у спадщину право на земельні частки (паї) у землі, що перебувала у колективній власності КСП 13-річчя Жовтня , с.Білогородка Ізяславського району у розмірі 3,82 умовних кадастрових гектара кожен, та належали матері ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1, виданого Ізяславською районною державною адміністрацією 16.12.1996 року, та батькові ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , спадщину після смерті якого прийняла ОСОБА_7 та не оформила своїх спадкових прав, на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_2, виданого Ізяславською районною державною адміністрацією 19.12.1996 року (а.с. 19-20 т. 1).

Після чого, до Книги реєстрації сертифікатів на земельну частку (пай) КСП 13-річчя Жовтня було внесено відповідні записи під порядковими номерами 443 та 900 (а.с. 16-17 т. 1).

18.09.2009 року ОСОБА_3 звернувся до голови Ізяславської державної адміністрації із заявою про виділення в натурі земельних часток (паїв) відповідно до свідоцтв про право на спадщину від 12.12.2006 року , виготовлених на бланках ВЕМ №187720 та ВЕМ №187721, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель, розташованих за межами населених пунктів на території Білогородської сільської ради (а.с. 54 т. 1).

За розпорядженням голови Ізяславської районної державної адміністрації №611/2009р від 16.10.2009 року виділено в натурі (на місцевості) ОСОБА_3 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельні частки (паї) на підставі вказаних свідоцтв про право на спадщину (а.с. 51 т. 1).

Ухвалою Ізяславського районного суду Хмельницької області від 22.12.2009 року по справі №2-953/09 було визнано мирову угоду, укладену 22.12.2009 року між представником ОСОБА_1 ОСОБА_9 та ОСОБА_3 , за умовами якої визнавалось право ОСОБА_1 на Ѕ земельної частки (паю), яка перебуває у колективній власності КСП 13-річчя Жовтня , с.Білогородка Ізяславського району, яка належала батькові ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , на підставі сертифікату серії НОМЕР_2 (а.с. 172-173 т. 1).

На підставі зазначених розпорядження голови Ізяславської районної державної адміністрації №611/2009р від 16.10.2009 року, ухвали Ізяславського районного суду Хмельницької області від 22.12.2009 року по справі №2-953/09р., якою затверджено мирову угоду, укладену 22.12.2009 року, було виготовлено проект землеустрою щодо передачі земельних ділянок в натурі та складенню документів, що посвідчують право на земельну ділянку власникам земельних сертифікатів на території Білогородської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області. Згідно вказаного проекту ОСОБА_3 було передано земельні частки (паї) в натурі площею 1,3935 га, кадастровий номер 6822180700:03:006:0247, та площею 2, 7898 га, кадастровий номер 6822180700:03:002:0206, а ОСОБА_1 - площею 1,5160 га, кадастровий номер 6822180700:03:006:0367 (а.с. 25-40 т. 2).

30.11.2011 року ОСОБА_3 було отримано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №951060 на земельну ділянку площею 2,7898 га, кадастровий номер 6822180700:03:002:0206, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а також державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №951076 від 26.07.2010 року на земельну ділянку площею 1,3935 га, кадастровий номер 6822180700:03:006:0247, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 97, 101 т. 1).

Згідно повідомлення відділу в Ізяславському районі ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області без номеру та дати, наявного в матеріалах спадкової справи №342/2016, ОСОБА_3 було видано державні акти на право власності на земельні ділянки ЯЖ №951076, площею 1,3935 га, та ЯЖ №951060, площею 2,7898 га. Відомості про те, чи видавались вказані державні акти на підставі сертифікатів на право на земельну частку (пай) НОМЕР_1 та НОМЕР_2, відсутні (а.с. 105 на звороті т. 1).

Листом №95/02/14 від 17.01.2019 року державний нотаріус Ізяславської державної нотаріальної контори відмовив ОСОБА_2 видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельні ділянки, в зв`язку із тим, що в заповіті не вказано конкретні земельні ділянки, що заповідані ОСОБА_2 , і на підставі яких документів (а.с. 110 т. 1).

Водночас, в матеріалах спадкової справи наявний лист відділу в Ізяславському районі ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області №97-22-0.25-577/161-19 від 29.03.2019 року, яким повідомляється про те, що ОСОБА_3 на підставі сертифікатів на право на земельну частку (пай) НОМЕР_1 та НОМЕР_2 отримав державні акти на право приватної власності на землю ЯЖ №951076 та ЯЖ №951060 (а.с. 119 на звороті т. 1).

22.08.2019 року державний нотаріус Ізяславської районної державної нотаріальної контори у спадковій справі №342/2016 р. на підставі заповіту, складеного ОСОБА_3 та посвідченого 28.08.2008 року приватним нотаріусом Ізяславського районного нотаріального округу, видала ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку з кадастровим номером 6822180700:03:002:0206, площею 2,7898 га, яка належала ОСОБА_3 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №951060, а також свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку з кадастровим номером 6822180700:03:006:0247, площею 1,3935 га, яка належала ОСОБА_3 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №951076 (а.с. 124, 126 т. 1).

Право власності ОСОБА_2 на вказані дві земельні ділянки також було зареєстровано державним нотаріусом Ізяславської районної державної нотаріальної контори в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6822180700:03:002:0206 - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 48352171 від 22.08.2019 року, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6822180700:03:006:0247 - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 48351923 від 22.08.2019 року.

Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Положеннями статті 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належати спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У статті 1233 ЦК України зазначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно з частиною першою статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу, тобто згідно визначеної законом черговості спадкоємців.

Статтею 1236 ЦК України передбачено, що заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини. Якщо заповідач розподілив між спадкоємцями у заповіті лише свої права, до спадкоємців, яких він призначив, переходить та частина його обов`язків, що є пропорційною до одержаних ними прав. Чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини.

У відповідності до роз`яснень пункту 11 Постанови Пленуму Про судову практику у справах про спадкування від 30 травня 2008 року №7, при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай), основним документом, що посвідчує таке право є сертифікат про право на земельну частку (пай). А згідно з пунктом 17 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року, сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам таких часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Відповідно до статті 2 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину.

Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю (пункт 17 розділу Х Перехідні положення ЗК України).

Таким чином, суд першої інстанцій правильно виходив з того, що ОСОБА_3 у заповіті від 28.08.2008 заповів ОСОБА_2 право на земельні частки (паї), але за життя після складення заповіту отримав державні акти на право власності на земельні ділянки, площею 1,3935 га, кадастровий номер 6822180700:03:006:0247, та площею 2, 7898 га, кадастровий номер 6822180700:03:002:0206, проте розпорядження щодо цих земельних ділянок на час своєї смерті на користь відповідача спадкодавець не зробив, а тому дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову та визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за заповітом, оскільки після виділу частки (паю) в натурі (на місцевості) припинилось право спадкодавця як власника земель колишнього сільськогосподарського підприємства на частку (пай), а спадкодавець набув право власності на індивідуально визначені земельні ділянки, щодо яких і відкрилась спадщина, відповідно, ОСОБА_2 не набув права спадкування земельних ділянок площею 1,3935 га, кадастровий номер 6822180700:03:006:0247, та площею 2, 7898 га, кадастровий номер 6822180700:03:002:0206 за заповітом від 28.08.2008.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що суд невірно встановив склад спадкового майна та судовим рішенням підмінив зміст заповіту, оскільки на час складення заповіту ОСОБА_3 був власником земельних часток (паїв), як часток в спільній (колективній) частковій власності на землі колишнього сільськогосподарського підприємства члена цього підприємства, право на які підтверджуються сертифікатами. Тому, розпорядження у заповіті на користь ОСОБА_2 , складеному 28.08.2008, ОСОБА_3 зробив щодо своїх земельних часток (паїв) в спільній частковій власності, оскільки виділених в натурі (на місцевості) земельних ділянок на той час не існувало, як і державних актів на право власності на землю.

Безпідставним є доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що суд не встановив будь-яких порушень нотаріуса при видачі свідоцтв про право на спадщину за заповітом, оскільки правомірність дій нотаріуса не є предметом спору у даній справі.

Доводи апеляційної скарги Ізяславської державної нотаріальної контори також не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду і впливали на їх законність, а зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновком суду щодо їх оцінки стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом.

Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційних скарг не вбачається.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та Ізяславської державної нотаріальної контори залишити без задоволення.

Рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 01 липня 2020 року та додаткове рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 09 липня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 02 листопада 2020 року.

Суддя-доповідач І.В. П`єнта

Судді: А.П. Корніюк

О.І. Талалай