Рішення

від 03.11.2020 по справі 910/9952/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.11.2020Справа №910/9952/20

Суддя Господарського суду міста Києва Бойко Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма - "Юрг Галичина"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр охорони здоров`я" Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення 111 356,87 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю фірма - "Юрг Галичина" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр охорони здоров`я" про стягнення 111 356,87 грн.

В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю фірма - "Юрг Галичина" вказує, що на підставі укладеного у спрощений спосіб договору ним було поставлено згідно видаткової накладної №702 від 08.05.2019 Львівській клінічній лікарні на залізничному транспорті філії "Центр охорони здоров`я" Акціонерного товариства "Українська залізниця" товар вартістю 111 356,87 грн., проте відповідачем свого обов`язку із оплати такого товару не виконано, у зв`язку з чим наявні правові підстави для стягнення заборгованості у розмірі 111 356,87 грн. в судовому порядку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.08.2020 (постановленою після усунення позивачем недоліків позовної заяви, встановлених ухвалою суду від 15.07.2020) відкрито провадження у справі №910/9952/20; вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначено сторонам у справі строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

18.09.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов з доказами його направлення позивачу, в якому Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центр охорони здоров`я" вказує, що видаткова накладна №702 від 08.05.2019 була підписана особою, яка не була уповноважена Акціонерним товариством "Українська залізниця" на укладення правочинів та підписання договорів від імені товариства. Крім того, відповідач стверджує, що всі документи від імені філії "Центр охорони здоров`я" повинні були скріплюватись двома підписами, а тому даний правочин є недійсним, у зв`язку з чим у відповідача відсутній обов`язок зі сплати на користь позивача спірної суми коштів.

07.10.2020 засобами електронного поштового зв`язку від Товариства з обмеженою відповідальністю фірма - "Юрг Галичина" надійшли додаткові пояснення, на які не було накладено електронний цифровий підпис, у зв`язку з чим суд, керуючись приписами ст.ст. 6, 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" та ст.ст. 42, 170 Господарського процесуального кодексу України, повертає їх заявнику без розгляду.

12.10.2020 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю фірма - "Юрг Галичина" надійшли додаткові пояснення у справі №910/9952/20 з доказами їх направлення відповідачу, в яких позивач вказує, що відсутність договору не є підставою для неоплати одержаного відповідачем товару.

Будь-яких інших заяв, клопотань, пояснень від сторін до суду не надходило.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

Як вбачається із долученої позивачем до позовної заяви видаткової накладної №702 від 08.05.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю фірма - "Юрг Галичина" було поставлено Львівській клінічній лікарні на залізничному транспорті філії "Центр охорони здоров`я" Акціонерного товариства "Українська залізниця" товар загальною вартістю 111 356,87 грн.

Вказана видаткова накладна скріплена підписом представника та печаткою Львівської клінічної лікарні на залізничному транспорті філії "Центр охорони здоров`я" Акціонерного товариства "Українська залізниця".

Також позивачем на підтвердження обґрунтованості своїх позовних вимог було надано товарно-транспортну накладну №702 від 08.05.2019, яка підписана від імені Товариства з обмеженою відповідальністю фірма - "Юрг Галичина" Антощуком І.Д., від імені Львівської клінічної лікарні на залізничному транспорті філії "Центр охорони здоров`я" Акціонерного товариства "Українська залізниця" - Гасій В., підписи яких скріплені печатками сторін, а також водієм Кец Р.В.

Крім того, позивачем було надано суду акти звіряння взаємних розрахунків за період з 01.05.2019 по 16.09.2019 та за період з 01.05.2019 по 01.06.2020, які скріплені підписами представників та печатками сторін, в яких зафіксовано наявність у Львівської клінічної лікарні на залізничному транспорті філії "Центр охорони здоров`я" Акціонерного товариства "Українська залізниця" перед Товариством з обмеженою відповідальністю фірма - "Юрг Галичина" заборгованості у розмірі 111 356,87 грн. з оплати поставленого згідно видаткової накладної №702 від 08.05.2019 товару.

Спір у справі виник у зв`язку з твердженнями позивача про невиконання відповідачем свого обов`язку за укладеним у спрощений спосіб договором поставки з оплати поставлено згідно видаткової накладної №702 від 08.05.2019 товару, у зв`язку з чим наявні правові підстави для стягнення із відповідача заборгованості у розмірі 111 356,87 грн.

В той же час, відповідач заперечує обставини укладення з позивачем у спрощений спосіб договору поставки та вказує про відсутність у нього обов`язку зі сплати на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма - "Юрг Галичина" заборгованості у розмірі 111 356,87 грн.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 202, ст. 203 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграммах, якими обмінялися сторони.

За приписами ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторонни (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 638 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України зазначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідач заперечуючи укладення з позивачем договору поставки у спрощений спосіб стверджує про відсутність повноважень у особи, яка підписала видаткову накладну, на укладення такого правочину.

Водночас, судом враховано, що відповідач у своєму відзиві не заперечував обставин прийняття Львівською клінічною лікарнею на залізничному транспорті філії "Центр охорони здоров`я" Акціонерного товариства "Українська залізниця" від Товариства з обмеженою відповідальністю фірма - "Юрг Галичина" товару, перелік якого наведений у спірній видатковій накладній.

За приписами частини 4 статті 165 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Судом також враховано, що на підтвердження обставин передання позивачем відповідачу товару за видатковою накладною №702 від 08.05.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю фірма - "Юрг Галичина" було надано товарно-транспорту накладну №702 від 08.05.2019 та акти звіряння взаємних розрахунків за період з 01.05.2019 по 16.09.2019 та за період з 01.05.2019 по 01.06.2020. При цьому, всі ці документи підписані представниками та скріплені печаткою відповідача, зокрема, акт звіряння взаємних розрахунків за період 01.05.2019 по 01.06.2020 підписаний від імені Львівської клінічної лікарні на залізничному транспорті філії "Центр охорони здоров`я" Акціонерного товариства "Українська залізниця" головним бухгалтером.

Визначення поняття доказів, вимоги щодо доказів, властивостей доказів та порядку їх оцінки урегульовано у главі 5 "Докази та доказування" Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

17.10.2019 набув чинності Закон України №132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 25.06.2020 у справі №924/233/18).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") Суд наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні Європейського суду з прав людини від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому Суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Відповідно до частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.

Оцінюючи надані сторонами докази, суд вважає за необхідне застосовуючи стандарт "balance of probabilities" ("баланс ймовірностей"), за яким факт є доведеним, якщо після оцінки доказів внутрішнє переконання судді каже йому, що факт скоріше був, а ніж не мав місце, та приходить до висновку, що дійсно, між сторонами виникли договірні правовідносини, на виконання яких одна сторона (позивач) здійснив доставку товару за видатковою накладною №702 від 08.05.2019, а інша сторона (відповідач) прийняла цей товар.

Оскільки видаткова накладна №702 від 08.05.2019 на загальну суму 111 356,87 грн. містить найменування товару, його кількість, ціну та загальну вартість, а також враховуючи прийняття відповідачем поставленого згідно вказаної накладної товару (що відповідачем у відзиві не заперечується), суд дійшов висновку, що сторонами було досягнуто згоди щодо істотних умов договору поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Щодо тверджень відповідача про перевищення повноважень особою, яка від імені Львівської клінічної лікарні на залізничному транспорті Філії "Центр охорони здоров`я" Акціонерного товариства "Українська залізниця" підписала видаткову накладну №702 від 08.05.2019 (уклала з позивачем у спрощений спосіб договір поставки), то суд відзначає, що, по-перше, статтею 204 Цивільного кодексу України гарантується презумпція правомірності правочину, тобто правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

По-друге, питання визначення обсягу повноважень виконавчого органу товариства та добросовісність його дій є внутрішніми відносинами між юридичною особою та її органом, тому сам лише факт учинення виконавчим органом товариства протиправних, недобросовісних дій, перевищення ним своїх повноважень не може слугувати єдиною підставою для визнання недійсними договорів, укладених цим органом від імені юридичної особи з третіми особами.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.06.2019 у справі №908/3568/16, а також у постановах Верховного Суду України від 13.03.2017 у справі №760/8121/16-ц та від 20.06.2018 у справі №910/15832/17.

За приписами частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Суд відзначає, що нормою ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, між іншим, можливість виникнення обов`язку негайного виконання; такий обов`язок випливає, наприклад, з припису частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу.

З огляду на те, що сторонами не надано доказів погодження строків оплати товару, поставленого за видатковою накладною №702 від 08.05.2019 на суму 111 356,87 грн., суд прийшов до висновку щодо необхідності застосування до спірних правовідносин положень норми ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України.

За приписами статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Отже, відповідач повинен був оплатити товар, поставлений позивачем за видатковою накладною №702 від 08.05.2019, до 10.05.2019 включно (згідно приписів ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, оскільки день виконання зобов`язання перепадав на святковий день - 9 травня).

Позивач стверджує, а відповідачем не спростовано таких тверджень, що Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі філії "Центр охорони здоров`я" не виконано свої грошові зобов`язання з оплати поставленого товару, у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість у розмірі 111 356,87 грн.

Доказів сплати коштів за поставлений Товариством з обмеженою відповідальністю фірма - "Юрг Галичина" товар згідно видаткової накладної №702 від 08.05.2019 на суму 111 356,87 грн. станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.

Частинами 1 та 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).

Аналогічні приписи закріплені у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись наведеними нормами процесуального закону, суд приходить до висновку, що відповідачем не спростовано тверджень позивача щодо наявності у нього заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю фірма - "Юрг Галичина" у розмірі 111 356,87 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Наявність та обсяг заборгованості відповідача у розмірі у розмірі 111 356,87 грн. (за видатковою накладною №702 від 08.05.2019) підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, та відповідачем не були спростовані, у зв`язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю фірма - "Юрг Галичина" підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача у зв`язку з задоволенням позову в повному обсязі.

Керуючись статтями 13, 74, 79, 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю фірма - "Юрг Галичина" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма - "Юрг Галичина" (79017, Львівська обл., м. Львів, вул. Студентська, буд. 2; ідентифікаційний код 32262779) суму боргу у розмірі 111 356 (сто одинадцять тисяч триста п`ятдесят шість) грн. 87 коп. та судовий збір у розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.17.5 ч.1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду або через Господарський суд міста Києва.

Повний текст рішення складено 03.11.2020.

Суддя Р.В. Бойко