Ухвала

від 04.11.2020 по справі 926/2556/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

04 листопада 2020 року Справа № 926/2556/20

За позовом Акціонерного товариства "Таскомбанк". М. Київ

до відповідача №1 Товариства з обмеженою відповідальністю торгова компанія "ВІЛЛА-ФАРМ", м. Чернівці,

відповідача №2 ОСОБА_1 , с. Замостя Вижницького району Чернівецької області

відповідача №3 ОСОБА_2 , с. Корнич Коломийського району Івано-Франківської області

про стягнення кредитної заборгованості - 141184,31 грн

Суддя О.В. Гончарук

Без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Акціонерне товариство "Таскомбанк" звернулось до Господарського суду Чернівецької області з позовом до відповідача №1 Товариства з обмеженою відповідальністю торгова компанія "ВІЛЛА-ФАРМ", відповідача №2 ОСОБА_1 та відповідача №3 ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, в якому просить суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за заявою-договором про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів від 14.08.2018 у розмірі 141184,31 грн, з яких: 91658 грн заборгованості за тілом кредиту, 0,05 грн заборгованості за відсотками, 39683 грн заборгованості з комісії, 2965,61 грн штрафу та 6877,65 грн.

Позовна вимога обґрунтовуються неналежним виконанням відповідачем №1 зобов`язань за заявою-договором про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів від 14.08.2018 в частині повного та своєчасного повернення кредиту.

В обґрунтування позовної вимоги до відповідачів №№2, 3 позивач посилається на невиконання ними договорів поруки №НІ5860 від 20.08.2018 та №Т 11.03.2014 1 5859 від 20.08.2018, предметом яких є надання поруки поручителями перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІЛЛА-ФАРМ" (відповідачем-1) своїх обов`язків за заявою-договором про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "Таскомбанк" (продукт "Кредит на розвиток бізнесу") №ID5092598 від 20.08.2018.

Одночасно з позовною заявою, позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить суд в якості забезпечення позову накласти арешт: - на кошти в межах суми заборгованості у розмірі 141184,31 грн, які знаходяться на банківських рахунках ТОВ ВІЛЛА-ФАРМ ; на нерухоме майно, яке належить Відповідачу-1 ТОВ ВІЛЛА-ФАРМ : нежитлову будівлю - склад, загальною площею 413,4 кв.м, який знаходиться за адресою: Чернівецька область, Новоселицький р-н, с.Котелеве, вул.Фермерів, будинок 4 , в межах суми заборгованості у розмірі 141184,31 грн; на кошти в межах суми заборгованості у розмірі 141184,31 грн, які знаходяться на банківських рахунках відповідача-2 ОСОБА_1 ; - на кошти в межах суми заборгованості у розмірі 141184,31 грн, які знаходяться на банківських рахунках відповідача - 3 ОСОБА_2 ; - на нерухоме майно, яке належить на праві приватної власності солідарному Відповідачу-3 ОСОБА_2 : земельна ділянка за кадастровим № 2623282800:01:001:0065, площею 1,1943 га, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за адресою: Івано-Франківська область, Коломийський р-н, с. Корнич, в межах суми заборгованості у розмірі 141184,31 грн.

Заява про забезпечення позову обґрунтована невиконанням відповідачем-1 обов`язків з повернення кредитних коштів у встановлені договором строки. Заявник вказує, що відповідачі повністю уникають своїх обов`язків з повернення кредиту, хоча при цьому, за наявності отриманих від інших осіб коштів, зазначені кошти знімались готівкою через банкомат та на погашення заборгованості не використовувались.

Таким чином, з огляду на розмір заборгованості, що утворилась і зазначена в позові, існує обґрунтована ймовірність неможливості виконання рішення суду про стягнення коштів із боржника за рахунок наявного у нього майна через недобросовісність позичальника.

У відповідності до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується, в тому числі, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Частинами 1, 3 статті 138 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; 2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа. У разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред`явити позов протягом десяти днів, а у разі подання заяви про арешт морського судна - тридцяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.

За змістом статті 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Тобто, за приписами чинного господарського процесуального законодавства таку процесуальну дію, як забезпечення позову, може бути вчинено як до пред`являння позову так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При вирішенні питання про забезпечення позову слід здійснювати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Так, згідно зі статтями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Разом з тим, позивачем не наведено достатніх належних та допустимих, у розумінні вищенаведених положень Господарського процесуального кодексу України, доказів наявності обставин, які б дійсно могли призвести до ускладнення виконання можливого (за умови задоволення позову повністю чи частково) судового рішення у справі про стягнення кредитної заборгованості.

При цьому, посилання позивача на те, що відповідачем знімалися кошти з власного банківського рахунку з метою максимального виведення коштів всупереч необхідності погашення кредитної заборгованості, не можуть бути достатнім обґрунтуванням наявності дійсних підстав для забезпечення позову у спосіб, який визначено позивачем у заяві, а саме накладення арешту на рахунки і майно усіх відповідачів.

Крім цього, позивач у прохальній частині заяви не конкретизує, які саме рахунки відповідачів, їх номери з прив`язкою до банківських установ у яких вони відкриті.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 136, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви Акціонерне товариство "Таскомбанк" про вжиття заходів забезпечення позову (вх.№2559 від 02.11.2020).

Згідно з частиною 2 статті 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її підписання.

Ухвалу підписано 04.11.2020.

Суддя О.В. Гончарук