Рішення

від 13.01.2021 по справі 926/2556/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2021 року м. ЧернівціСправа № 926/2556/20

За позовом Акціонерного товариства "Таскомбанк". М. Київ

до відповідача №1 Товариства з обмеженою відповідальністю торгова компанія "ВІЛЛА-ФАРМ", м. Чернівці,

відповідача №2 ОСОБА_1 , с. Замостя Вижницького району Чернівецької області

відповідача №3 ОСОБА_2 , с. Корнич Коломийського району Івано-Франківської області

про стягнення кредитної заборгованості - 141184,31 грн

Суддя О.В. Гончарук

Секретар судового засідання - Вівчарюк І.Б.

Представники:

від позивача - Ємчук А.В., довіреність №80 від 19.03.2020;

від відповідачів - не з`явилися.

Обставини справи: Акціонерне товариство "Таскомбанк" звернулось до Господарського суду Чернівецької області з позовом до відповідача №1 Товариства з обмеженою відповідальністю торгова компанія "ВІЛЛА-ФАРМ", відповідача №2 ОСОБА_1 та відповідача №3 ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, в якому просить суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за заявою-договором про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів від 14.08.2018 у розмірі 141184,31 грн, з яких: 91658,00 грн заборгованості за тілом кредиту, 0,05 грн заборгованості за відсотками, 39683,00 грн заборгованості з комісії, 2965,61 грн штрафу та 6877,65 грн пені.

Позовна вимога обґрунтовуються неналежним виконанням відповідачем №1 зобов`язань за заявою-договором про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів від 14.08.2018 в частині повного та своєчасного повернення кредиту.

В обґрунтування позовної вимоги до відповідачів №№2, 3 позивач посилається на невиконання ними умов договорів поруки № НІ 5860 від 20.08.2018 та № Т 11.03.2014 І 5859 від 20.08.2018.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 04.11.2020 відкрито провадження у справі з призначенням її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження на 23.11.2020.

Ухвалою суду від 04.11.2020 відмовлено у задоволенні заяви Акціонерного товариства "Таскомбанк" про вжиття заходів забезпечення позову (вх. №2559 від 02.11.2020).

Ухвалою суду від 23.11.2020 відмовлено у задоволенні заяви відповідача №3 (вх. № 3424) про перехід до розгляду справи в порядку загального позовного провадження та відкладено судове засідання на 08.12.2020.

Ухвалою від 08.12.2020 продовжено відповідачу №3 процесуальний строк на подання відзиву на позов та відкладено розгляд справи на "21" грудня 2020 року.

Ухвалою від 21.12.2020, за клопотанням представника позивача, відкладено розгляд справи 13.01.2021.

На день розгляду справи, 13.01.2021, відповідачі або їх представники у судове засідання не з`явилися, що не перешкоджає розгляду справи без їх участі, оскільки відповідачів належним чином повідомлено про дату, час та місце судового засідання.

Присутній у судовому засіданні 13.01.2021 представник позивача наполягає на задоволенні позову з підстав, зазначених у позовній заяві.

Заслухавши представника позивача, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини у справі, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, дослідивши та оцінивши в сукупності надані докази, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив наступне.

20 серпня 2018 року між Акціонерним товариством "Таскомбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю торгова компанія "ВІЛЛА-ФАРМ" (надалі - відповідач №1, позичальник) укладено заяву-договір № ID5092598 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "Таскомбанк" (продукт "Кредит на розвиток бізнесу"), відповідно до п. 1.1., 1.2. договору за умови наявності вільних коштів банк зобов`язується надати позичальникові кредит у розмірі та на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використати та повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі відповідно до умов цього договору. Кредит надається у формі зарахування грошових коштів у сумі кредиту на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_1 , відкритий у АТ "Таскомбанк" з цільовим використанням на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів позичальника, та на придбання основних засобів та інших інвестицій в бізнес.

Розділом 2 договору передбачено: розмір кредиту - 200 000,00 грн.; валюта кредиту - гривня; вартість кредиту - розмір процентної ставки за користування кредитом - 0,0001% річних; розмір комісійної винагороди - 1,75% від суми виданого кредиту (щомісячно); тип процентної ставки - фіксована; терміни і порядок погашення кредиту - згідно графіку погашення кредиту, зазначеного в додатку 1 до цього договору; термін повернення кредиту: 20.08.2020 року.

Згідно п. 3.2. договору остаточне погашення за кредитом позичальник повинен здійснити не пізніше дати, зазначеної в п. 2.6. цього договору, тобто до 20.08.2020 року.

Пунктом 3.3. договору передбачено, що у випадку порушення позичальником будь-якого із грошових зобов`язань та при реалізації права банку позичальник сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен календарний день прострочення.

В розділі 4 договору визначено, що цей договір, Правила обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "Таскомбанк" та цінові параметри продукту є кредитним договором. Цей договір є договором приєднання у визначений ст. 634 Цивільного кодексу України, в зв`язку із чим: умови цього договору визначаються банком та доводяться до загалу шляхом розміщення його на офіційному сайті банку http://www.taskombank.com.ua та укладається лише шляхом приєднання до договору в цілому.

Також, 20.08.2018 року між AT "Таскомбанк" та Фізичною особою ОСОБА_1 (надалі - відповідач №2, поручитель) укладено договір поруки № НІ 5860, відповідно до умов якого поручитель зобов`язався відповідати перед кредитором, на засадах солідарного боржника, за виконання в повному обсязі Товариством з обмеженою відповідальністю торгова компанія "ВІЛЛА-ФАРМ" зобов`язань, що виникли або можуть виникнути в майбутньому на підставі Заяви-договору № ID5092598 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "Таскомбанк" (продукт "Кредит на розвиток бізнесу") від 20 серпня 2018 року, що укладений між кредитором та боржником, зі всіма можливими змінами та доповненнями до нього, включаючи також ті, що можуть бути укладені в майбутньому.

Крім того, 20.08.2018 року між AT "Таскомбанк" та Фізичною особою ОСОБА_2 (надалі - відповідач №3, поручитель) укладено договір поруки № Т 11.03.2014 І 5859, відповідно до умов якого поручитель зобов`язався відповідати перед кредитором, на засадах солідарного боржника, за виконання в повному обсязі Товариством з обмеженою відповідальністю торгова компанія "ВІЛЛА-ФАРМ" зобов`язань, що виникли або можуть виникнути в майбутньому на підставі Заяви-договору № ID5092598 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "Таскомбанк" (продукт "Кредит на розвиток бізнесу") від 20 серпня 2018 року, що укладений між кредитором та боржником, зі всіма можливими змінами та доповненнями до нього, включаючи також ті, що можуть бути укладені в майбутньому.

Відповідачі №№2, 3 на підставі Закону України "Про електронний цифровий підпис" вчинили правочин, підписавши договір поруки № НІ 5860 та № Т 11.03.2014 І 5859 від 20.08.2018 року електронним цифровим підписом, що підтверджується копією відповідного електронного сертифікату та відображенням ЕЦП на самому договорі.

Згідно з п. 3.1. договорів поруки від 20.08.2018, у випадку невиконання боржником будь-яких зобов`язань за кредитним договором, або невиконання зобов`язань у строки, визначені кредитним договором, кредитор звертається з письмовою вимогою на адресу поручителя, зазначену в розділі 7 цього договору та копію надсилає боржнику.

Поручитель не пізніше 5-ти робочих днів з дати відправлення вимоги кредитора зобов`язаний погасити суму в розмірі, визначеному у вимозі. Неотримання поручителем вимоги кредитора не звільняє останнього від обов`язку виконати умови цього договору (п. 3.3. договору поруки).

Згідно з умовами 1.2. договорів поруки від 20.08.2018, поручитель відповідає перед кредитором за виконання боржником усіх зобов`язань за кредитним договором, в тому числі: повернути кредитору кредит у розмірі 200 000,00 грн., у терміни (строки), визначені кредитним договором та додатком № 1 до кредитного договору, але в будь-якому випадку не пізніше 20 серпня 2020 року (п. 1.2.1.); щомісячно сплачувати кредитору проценти за користування кредитом в розмірі 0,0001% річних з урахуванням порядку та розміру їх зміни згідно умов кредитного договору, та в строки, що встановлені кредитним договором (п. 1.2.2.); щомісячно сплачувати комісію за управління кредитом в розмірі 1,75% від суми виданого кредиту в порядку, встановленому кредитним договором (п. 1.2.3.); сплатити кредитору неустойку, пеню, штрафи, та понад суму неустойки, пені, штрафів відшкодувати збитки, заподіяні кредитору невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов`язань за кредитним договором (п. 1.2.4.).

З матеріалів справи також вбачається, що позивачем було направлено відповідачам повідомлення-вимоги від 27.12.2019 про дострокове повернення кредиту та сплату нарахованих процентів, а також штрафних санкцій, у зв`язку з неналежним виконання зобов`язань за кредитним договором, які були отримані останніми, докази чого наявні в матеріалах справи.

Також позивачем долучено до матеріалів справи виписку по особовому рахунку відповідача №1 за період з 20.08.2018 по 15.09.2020. З вказаної виписки вбачається, що позивач перерахував відповідачу №1 кредитні кошти у розмірі 200 000, 00 грн, що відповідачем №1 не спростовано.

Приписами ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що цивільні права й обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Матеріали справи свідчать, що між позивачем та відповідачем №1 у справі виникли зобов`язання, які мають ознаки кредитного договору.

Частиною 1 статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Таким чином, укладення АТ Таскомбанк та відповідачем №1 кредитного договору було спрямоване на отримання останнім кредиту та обов`язку у встановлений строк повернути кредит та сплатити проценти за його користування.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Статтею 638 ЦК України унормовано, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору полягає передусім у вільному волевиявленні волі сторін на вступ у договірні відносини. Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента або інших осіб.

Згідно ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець, в даному випадку позивач.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.

У зв`язку з чим, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Як вбачається з матеріалів справи, Анкета-заява про надання кредиту юридичній особі від 20.08.2018 року, заява-договір № ID5092598 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "Таскомбанк" (продукт "Кредит на розвиток бізнесу"), а також договорів поруки № НІ 5860 та № Т 11.03.2014 І 5859 від 20.08.2018 року не містять підпису відповідача №1 та відповідачів №№ 2, 3, однак, наявна відмітка про накладення клієнтом електронно-цифрового підпису.

У відповідності до ст. 1 Закону України Про електронний цифровий підпис (в редакції на час формування анкети-заяви) електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа; Підписувач - особа, яка на законних підставах володіє особистим ключем та від свого імені або за дорученням особи, яку вона представляє, накладає електронний цифровий підпис під час створення електронного документа.

Згідно ст. 3 названого Закону електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті.

Статтями 4, 7 Закону України Про електронний цифровий підпис визначено, що електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Підписувач, зокрема, зобов`язаний зберігати особистий ключ у таємниці .

Беручи до уваги те, що до матеріалів справи доказів неправомірного накладення електронного цифрового підпису відповідача, або звернення останнього до правоохоронних органів з підстав його незаконного викрадення не представлено, суд вважає, що відповідач №1 та відповідачі №№2, 3 ознайомились з умовами вказаних правочинів та уклали їх з позивачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як визначено ч. 2 ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

В силу ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем в підтвердження факту надання відповідачу кредитних коштів в сумі 200 000, 00 грн, зокрема, представлено виписку з особового рахунку відповідача №1 за період з 20.08.2018 по 15.09.2020.

Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч.ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність" Національний банк встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів і бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.

Відповідно до п.п. 1.10., 4.1. - 4.3. Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 254 від 18.06.2003, (далі - Положення) операційна діяльність банку - це сукупність технологічних процесів, пов`язаних з документуванням інформації за операціями банку (далі - операції), проведенням їх реєстрації у відповідних регістрах, перевірянням, вивірянням та здійсненням контролю за операційними ризиками.

Безпосередньо після її закінчення в паперовій та/або в електронній формі. Первинний документ - документ, який містить відомості про операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.п. 5.1. - 5.5. Положення інформація, що міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку, які ведуться на паперових носіях або в електронній формі. Банки обов`язково мають складати на паперових та/або електронних носіях такі регістри: особові рахунки та виписки з них; аналітичні рахунки з обліку внутрішньобанківських операцій; книги реєстрації відкритих рахунків; оборотно-сальдовий баланс; інші регістри відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку.

Особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня; їх форма затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Особові рахунки та виписки з них мають містити такі обов`язкові реквізити: номер особового рахунку; дату здійснення останньої (попередньої) операції; дату здійснення поточної операції; код банку, у якому відкрито рахунок; код валюти; суму вхідного залишку за рахунком; код банку-кореспондента; номер рахунку кореспондента; номер документа; суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку; суму вихідного залишку.

Згідно з п.п. 5.6, 5.8. Положення виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Інформація про стан особових рахунків клієнтів може надаватись їх власникам, уповноваженим власниками рахунків особам та державним органам, які мають право на отримання такої інформації згідно із законодавством України.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст. 74 ГПК України.

Отже, за загальним правилом, обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами тягаря доказування визначається предметом спору.

У відповідності до ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням викладеного, суд вважає доведеним позивачем факт отримання відповідачем №1 кредитних коштів в сумі 200000,00 грн.

Згідно з п. 18.1.13 Правил обслуговування корпоративних клієнтів в AT "Таскомбанк" при укладанні договорів та угод, або вчинення інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до цих Правил (у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк "ТАС24/БІЗНЕС", або у формі обміну паперовою/електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через веріфікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів та угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Відповідно до п. 18.2.23.8. Правил обслуговування корпоративних клієнтів в AT "ТАСКОМБАНК", банк, незалежно від настання строків виконання зобов`язань клієнтом за цим договором, має право вимагати дострокового повернення суми кредиту, сплати процентів та винагород, право банку на отримання яких передбачено цим договором, при настанні умов, передбачених п. 18.2.2.2.5 цього договору, або порушення клієнтом вимог у частині цільового використання кредитних коштів.

За змістом п. 18.2.2.2.5 Правил, клієнт доручає банку списувати кошти з усіх своїх поточних рахунків у валюті кредиту для виконання зобов`язань з погашення кредиту, сплати комісії за його використання, а також з усіх своїх поточних рахунків у гривні для виконання зобов`язань з погашення штрафів та неустойки, в межах сум, що підлягають сплаті банку, при настанні строку здійснення платежу згідно з заявою (здійснювати договірне списання). Списання грошових коштів здійснюється відповідно до встановленого порядку, при цьому оформлюється меморіальний ордер. У разі відсутності на поточних рахунках клієнта суми коштів достатньої для оплати чергового платежу за кредитом, клієнт доручає банку встановити овердрафт на поточний рахунок на суму, необхідну для сплати чергового платежу або використати кошти надані банком згідно та у порядку зазначеному в розділі 18.1 цих Правил.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Таким чином, у зв`язку із порушенням клієнтом графіку повернення кредитних коштів, у позивача виникло право вимагати повернення усієї суми кредиту достроково на підставі ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України.

Згідно з п. 3.1. договорів поруки від 20.08.2018, у випадку невиконання боржником будь-яких зобов`язань за кредитним договором, або невиконання зобов`язань у строки, визначені кредитним договором, кредитор звертається з письмовою вимогою на адресу поручителя, зазначену в розділі 7 цього договору та копію надсилає боржнику.

Поручитель не пізніше 5-ти робочих днів з дня відправлення вимоги кредитора зобов`язаний погасити суму в розмірі, визначеному у вимозі. Неотримання поручителем вимоги кредитора не звільняє останнього від обов`язку виконати умови цього договору (п. 3.3. договору).

Як було зазначено, позивачем направлено відповідачам повідомлення-вимоги від 27.12.2019 року про дострокове повернення кредиту та сплату нарахованих процентів, а також штрафних санкцій, у зв`язку з неналежним виконання зобов`язань за кредитним договором, які були отримані останніми докази чого наявні в матеріалах справи.

Однак, вимоги банку відповідачами були залишені без виконання.

Матеріали справи містять також розрахунок позовних вимог.

Суд перевіривши надані позивачем розрахунки заборгованості, дійшов висновку, що розрахунок заборгованості за кредитом у розмірі 91658,00 грн, процентів за користування кредитними коштами у розмірі 0,05 грн та комісії у розмірі 39683,00 грн. є правильним.

Таким чином, враховуючи те, що належними засобами доказування позивачем в порядку ст. 74 ГПК України доведено обставини надання банком суми кредиту, її отримання та використання відповідачем, суд вважає обґрунтованими позов в частині стягнення кредитної заборгованості, процентів за користування кредитними коштами та комісії.

При цьому, частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Закон не забороняє укладання договору поруки на забезпечення виконання зобов`язання, яке може виникнути в майбутньому.

З урахуванням абзацу першого частини другої статті 207, частини першої статті 547 та статті 553 ЦК України договір поруки є чинним за умови його укладення у письмовій формі та підписання кредитором і поручителем.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч. 1 ст. 554 ЦК України).

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. 2 ст. 554 ЦК України).

Відтак, судом встановлено, що договорами поруки № НІ 5860 та № Т 11.03.2014 І 5859 від 20.08.2018 року забезпечено виконання ТОВ торгова компанія "ВІЛЛА-ФАРМ" зобов`язання за кредитним договором № ID5092598 від 20.08.2018 року.

За таких обставин, позовні вимоги про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за кредитом у розмірі 91658,00 грн., процентів за користування кредитними коштами у розмірі 0,55 грн. та комісії у розмірі 39683,00 грн. є обґрунтованими.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З положень п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

В п. 3.3. кредитного договору встановлено, що у випадку порушення позичальником будь-якого із грошових зобов`язань та при реалізації права банку позичальник сплачує Банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен календарний день прострочення.

У разі порушення клієнтом будь-якого із зобов`язань щодо сплати процентів та комісії за користування кредитом, передбачених цим розділом Правил, або строків повернення кредиту, клієнт сплачує банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Сплата пені здійснюється у гривні (п. 18.2.5.1 Правил).

З огляду на вищевикладене, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 6877,65 грн та відмову у задоволенні вимоги про стягнення штрафу в розмірі 2965,61 грн, оскільки нарахування позивачем штрафу не передбачено ні умовами кредитного договору, ні умовами правил.

Таким чином, судом встановлено наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення 138218,70 грн, з яких: 91658,00 грн заборгованості за кредитом, 0,55 грн процентів за користування кредитними коштами, 39683,00 грн комісії та 6877,65 грн пені.

При цьому відповідачами не зазначено конкретних підстав, що свідчили б про необґрунтованість заявленого до них позову, тобто, не спростовано у встановленому законом порядку позовну вимогу позивача у цій справі.

Суд наголошує, що принцип змагальності сторін, закріплений у частині 3 статті 13та частині 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У справі №6-1746цс16 Верховний Суд України та у справі №904/8902/17 в постанові Верховного Суду міститься посилання на пункт 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, відповідно до якого банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Однак, постанова Національного банку України №168 від 10.05.2007 року втратила чинність 10.06.2017, а тому не може прийматися до уваги судом на правовідносини у даній справ, які виникли 20.08.2018.

Жодних належних доказів на спростування доводів та заперечень позивача, відповідачами суду не надано.

Судовий збір, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідачів.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 4, 5, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути в солідарному порядку з Товариства з обмеженою відповідальністю торгова компанія "ВІЛЛА-ФАРМ" (58018, м. Чернівці, вул. Ентузіастів, б. 3, оф. 88, код ЄДРПОУ 39793954) на користь Акціонерного товариства "ТАСКОМБАНК" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, код ЄДРПОУ 09806443) 138218,70 грн (91658,00 грн заборгованості за кредитом, 0,55 грн процентів за користування кредитними коштами, 39683,00 грн комісії, 6877,65 грн пені) та 2073,51 грн судового збору.

3. Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 , паспорт серії НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства "ТАСКОМБАНК" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, код ЄДРПОУ 09806443) 138218,70 грн (91658,00 грн заборгованості за кредитом, 0,55 грн процентів за користування кредитними коштами, 39683,00 грн комісії, 6877,65 грн пені) та 2073,51 грн судового збору.

4. Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_4 , паспорт серії НОМЕР_5 ) на користь Акціонерного товариства "ТАСКОМБАНК" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, код ЄДРПОУ 09806443) 138218,70 грн (91658,00 грн заборгованості за кредитом, 0,55 грн процентів за користування кредитними коштами, 39683,00 грн комісії, 6877,65 грн пені) та 2073,51 грн судового збору.

5. У задоволенні позову в іншій частині - відмовити.

6. З набранням судовим рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду , або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.

Повне рішення складено 22.01.2021.

Суддя О.В. Гончарук