Постанова

від 03.11.2020 по справі 826/15362/14

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/15362/14 Суддя (судді) першої інстанції: Літвінова А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Оксененка О.М.,

суддів: Коротких А.Ю.,

Лічевецького І.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Моноліт на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 червня 2020 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Моноліт про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Моноліт , в якому просило: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Моноліт заборгованості у розмірі 7 382 361,49 грн.

Позов обґрунтовано тим, що відповідачем у добровільному порядку не було сплачено заборгованість, яка утворилась з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.01.2015 №826/15362/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2015, позовні вимоги задоволено.

Стягнуто податковий борг з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Моноліт у сумі 7 382 361 (сім мільйонів триста вісімдесят дві тисячі триста шістдесят одну) грн. 49 коп. на користь Державного бюджету України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.09.2015 скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.01.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2015 №826/15362/14, а справу №826/15362/14 направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції виходив з того, що для правильного вирішення справи слід встановити, чи зменшувався податковий борг відповідача саме з дати скасування податкових повідомлень-рішень від 07.03.2013 № 0000042204, від 15.06.2014 № 0002742207, № 0002752207 до дати узгодження податкових повідомлень-рішень від 28.11.2011 № 0005032311, від 23.03.2012 № 0000092201, чи переривався податковий борг позивача за спірною податковою вимогою, чи зараховувались відповідачем сплачені ТОВ ВКФ Моноліт в період з 18.04.2014 по 26.03.2015, суми в рахунок погашення податкового боргу, встановити наявну суму податкового боргу на момент звернення контролюючого органу до суду.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 червня 2020 року позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Моноліт податковий борг у сумі 7 382 361 (сім мільйонів триста вісімдесят дві тисячі триста шістдесят одну) грн. 49 копійок.

Відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що з 05 листопада 2013 року податкова вимога №771-19 від 22 квітня 2013 року була відкликана, а нова податкова вимога не надсилалась, відтак податковий борг було перервано.

Таким чином, апелянт вважає, що підстави для стягнення з нього податкового боргу на даний час відсутні.

Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач перебуває на обліку як платник податків та як вказує позивач, останній має непогашений узгоджений податковий борг у сумі 7 382 361,49 грн. з податку на додану вартість та по авансовим внескам з податку на прибуток.

Вказана заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Моноліт з податку на додану вартість у сумі 7 378 090,68 грн. виникла на підставі:

1) податкового повідомлення-рішення:

- від 28.11.2011 №0005032311, яким нараховано 3 170 876,00 грн. основного зобов`язання та 1,00 грн. штрафних санкцій.

Дане грошове зобов`язання стало узгодженим згідно ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2014 у справі № 2а-4542/12/2670, якою залишено без змін постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.08.2013 про відмову у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Моноліт про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 28.11.2011 №0005032311.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.06.2014 залишено без змін постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.08.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2014.

- податкового повідомлення-рішення від 23.03.2012 №0000092201, яким нараховано 2 804 586, 00 грн. основного зобов`язання та 1 402 293,00 грн. штрафних санкцій.

Дане грошове зобов`язання також було узгоджене згідно ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2013 у справі №2а-9771/12/2670, якою залишено без змін постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.09.2012 про відмову у адміністративному позові Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Моноліт про скасування податкового повідомлення-рішення від 23.03.2012 №0000092201.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.04.2014 залишено без змін вищевказані рішення у справі №2а-9771/12/2670 залишено без змін.

2) податкових декларацій: за лютий 2014 року, березень 2014 року, квітень 2014 року, травень 2014 року, червень 2014 року, липень 2014 року;

3) нарахованої контролюючим органом пені у сумі 149,66 грн.

При цьому, контролюючим органом було направлено на адресу позивача податкову вимогу №771-19 від 22.04.2013 на суму податкового боргу 4 485 299,49 грн.

Наявність заборгованості у позивача у розмірі 7 382 361,49 грн. і стала підставою для звернення у жовтні 2014 року контролюючого органу до суду із даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки станом на 14.05.2013 та 27.02.2014 спірний борг був узгодженим, внаслідок визнання у судовому порядку правомірними податкових повідомлень-рішень від 28.11.2011 №0005032311 та від 23.03.2012 №0000092201, на підставі яких виник податковий борг, а також самостійного декларування товариством податкових зобов`язань, які не були сплачені у строки, визначені законом, тому наявні підстави для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

У силу вимог частини другої ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема: визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України.

Згідно підпункту 14.1.175 пункту 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Пунктом 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України передбачено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

У той же час, згідно з пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відповідно до п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, за своїм змістом податкова вимога є документом, яким контролюючий орган повідомляє платника податків про невиконання ним свого податкового обов`язку та виникнення у нього податкового боргу.

При цьому, у відповідності до п.59.5 ст.59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

З матеріалів справи вбачається, що на адресу позивача було надіслано податкову вимогу від 22.04.2013 №771-19 про сплату податкового боргу у сумі 4 485 299,49 грн.

Колегія суддів враховує, що згідно постанови Окружного адміністративного суду від 15 червня 2018 року у справі №826/8895/15 адміністративний позов ТОВ ВКФ Моноліт задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, що полягає у не проведенні коригування облікових даних Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Моноліт у базах даних контролюючого органу у зв`язку з тим, що вимога від 22.04.2013 №771-19 вважається відкликаною в силу закону.

Зобов`язано Державну податкову інспекцію у Солом`янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві провести коригування облікових даних Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Моноліт у базах даних контролюючого органу у зв`язку з тим, що вимога від 22.04.2013 №771-19 вважається відкликаною в силу закону.

Приймаючи рішення у вказаній справі, суд виходив з того, що Державною податковою інспекцією у Солом`янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві 23.04.2013 направлено Товариству з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Моноліт податкову вимогу від 22.04.2013 №771-19, яка складається з податкового боргу: у сумі 3 802 869,09 грн. - податок на прибуток приватних підприємств, яка виникла на підставі податкових повідомлень-рішень від 15.06.2012 №0002742207 та від 07.03.2013 №0000042204; у сумі 682 430,40 грн. - податок на додану вартість, яка виникла на підставі податкового повідомлення-рішення від 15.06.2012 №0002752209.

За результатами оскарження зазначених рішень у судовому порядку податкові повідомлення-рішення від 15.06.2012 №0002742207, №0002752209 були скасовані постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.11.2012 у справі №2а-12942/12/2670.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2013 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.11.2012 скасовано. У задоволенні позовних вимог - відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.11.2013 постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2013 - скасована, а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.11.2012 - залишена в силі.

Окрім того, податкове повідомлення-рішення від 07.03.2013 №0000042204 скасовано постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2014 у справі №826/9918/13-а, яка залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.10.2014.

Відтак, суд дійшов до висновку, що з урахуванням встановлених обставин щодо скасування податкових повідомлень-рішень, у зв`язку з яким утворилась заборгованість, що визначена спірною податковою вимогою, та набрання законної сили відповідними судовими рішеннями, податкова вимога від 22.04.2013 №771-19 вважається відкликаною в силу закону.

На вказані обставини апелянтом було звернено увагу та зазначено, що нова податкова вимога на адресу позивача не направлялась.

У той же час, контролюючим органом наголошено на тому, що податкова вимога виставлена відповідачу на податковий борг, що є не погашений, та чинним законодавством не передбачено необхідності повторного відправлення платнику податків податкової вимоги у разі збільшення податкового боргу.

Як свідчать матеріали справи, на час виставлення податкової вимоги від 22.04.2013 №771-19, борг у розмірі 7 382 361,49 грн., що є предметом у даній справі, був неузгодженим через процедуру судового оскарження податкових повідомлень-рішень від 28.11.2011 №0005032311 та від 23.03.2012 №0000092201.

Вказаний борг, лише станом на 14.05.2013 та 27.02.2014 став узгодженим, згідно судових рішень у справах №2а-4542/12/2670 та №2а-9771/12/2670, тобто після виставлення податкової вимоги, а також згідно самостійного декларування товариством податкових зобов`язань, які не були сплачені у строки, визначені податковим кодексом.

При цьому, відповідач не заперечує факту несплати таких грошових зобов`язань у добровільному порядку.

Відтак, враховуючи, що сума узгодженого податкового зобов`язання не була сплачена своєчасно, вона набула статусу податкового боргу.

Пунктами 88.1 та 88.2 статті 88 ПК України визначено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

За приписами пункту 89.1 статті 89 вказаного Кодексу, право податкової застави виникає: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Пунктами 95.1 та 95.2 статті 95 ПК України встановлено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Зміст наведених законодавчих положень дає підстави для висновку, що факт узгодження податкового зобов`язання має наслідком обов`язок платника податку сплатити таке зобов`язання у встановлений законом строк. Невиконання обов`язку зі сплати узгодженого податкового зобов`язання призводить до набуття таким зобов`язанням статусу податкового боргу, процедура стягнення якого визначається законом.

Оскільки податковий борг згідно податкових повідомлень-рішень від 07.03.2013 №0000042204, від 15.06.2012 №0002742207, №0002752207 жодним чином не входить до податкового боргу, який є предметом у даній справі, тому вимоги контролюючого органу до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Моноліт про стягнення заборгованості у розмірі 7 382 361,49 грн. є правомірними.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Моноліт - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 червня 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Оксененко

Судді А.Ю. Коротких

І.О. Лічевецький