Ухвала

від 04.01.2021 по справі 826/15362/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

04 січня 2021 року

м. Київ

справа № 826/15362/14

адміністративне провадження № К/9901/34586/20

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Яковенка М. М. , перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Моноліт на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 червня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2020 року у справі № 826/15362/14 за позовом Головного управління ДФС у місті Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Моноліт про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Моноліт , в якому просило: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Моноліт заборгованості у розмірі 7 382 361,49 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2020 року, позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Моноліт податковий борг у сумі 7 382 361 грн. 49 копійок.

23 листопада 2020 року до Верховного Суду вперше надійшла касаційна скарга відповідача на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 червня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2020 року у справі № 826/15362/14, яку ухвалою Верховного Суду від 09 грудня 2020 року повернуто особі, яка її подала на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки у касаційній скарзі не було викладено підстав для касаційного оскарження судових рішень відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України. Так, повертаючи вперше подану касаційну скаргу, суд звернув увагу на те, що заявником викладено обставини справи, норми Податкового кодексу України з абстрактним зазначенням, що судами попередніх інстанцій рішення ухвалені з порушенням норм матеріального права, а також те, що наведені скаржником доводи стосуються здебільшого оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.

15 грудня 2020 року до Верховного Суду повторно надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Моноліт на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 червня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2020 року у справі № 826/15362/14.

Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

При цьому, варто зауважити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

Звертаючись із цією касаційною скаргою, скаржник аналогічно попередній касаційній скарзі, у поданій вдруге касаційній скарзі, як на підставу касаційного оскарження, зазначає пункти 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України зазначивши судами попередніх інстанцій було порушено норми матеріального права, а саме: підпункт 3, 4 та 5 пункту 1 та 5 статті 60 Податкового кодексу України.

При цьому, скаржник конкретно не визначає висновку щодо правильного застосування якої норми права, яка б врегульовувала конкретний спір, ще не сформульовано Верховним Судом.

Суд звертає увагу, що при поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення у ній норми права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на цій підставі скаржник повинен обґрунтувати у чому саме полягає неправильне застосування відповідної норми матеріального права судами (частина третя статті 351, абзац 1 частини четвертої статті 328 КАС України).

На підставі викладеного, касаційна скарга повинна містити посилання на відповіді норми (норму) права стосовно якої відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування цієї норми права у подібних правовідносинах. Скаржник повинен навести аргументи в обґрунтування своєї позиції .

Щодо зазначеної скаржником підстави - пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України, варто зазначити, що скаржник зовсім не зазначає підстави для скасування судових рішень - пункт 1 і 2 частини другої статті 353 КАС України, а також не зазначено конкретні докази, які він вважає недопустими, та у чому він їх вважає недопустимими та не наводить аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Враховуючи те, що скаржником не наведено належного обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень, про що зазначено вище, ця умова не може бути перевірена.

Зазначене свідчить, що скаржник формально підійшов до питання належного оформлення касаційної скарги. Фактично, її доводи зводяться до незгоди із судовими рішеннями у цій справі, натомість, з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Моноліт підлягає поверненню як така, що не містить підстави касаційного оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 червня 2020 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2020 року у справі № 826/15362/14.

Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351 - 354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно , а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Моноліт на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 червня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2020 року у справі № 826/15362/14 - повернути скаржнику.

Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко