Рішення

від 15.09.2020 по справі 761/6888/19

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/6888/19

Провадження № 2/761/962/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2020 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Юзькової О.Л.

при секретарях Пірак М.В., Буцан Р.О.,

за участі

представника позивача ОСОБА_19,

представника відповідача Олейнікової Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця, третя особа: Первинна профспілкова організація співробітників Національного медичного університету імені О.О. Богомольця про визнання звільнення незаконним, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Представник ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи заявлені вимоги наступним. ОСОБА_1 працював у Національному медичному університеті імені О.О. Богомольця з 1988 року. 15.01.2019 р. відповідачем було видано наказ № 77-л Про звільнення відповіднодо якого позивача було звільнено з посади завідувача кафедри хірургії № 4 за вчинення аморального проступку, несумісного з продовженням даної роботи, відповідно до п. 3 ст. 41 КЗпП України. Позивач із зазначеним наказом не погоджується, вважає його незаконним, необгрунтованим та таким, що підлягає скасуванню. Так, ОСОБА_1 на день подачі позову не відомо в чому полягає проступок, який став підставою для звільнення, пояснень щодо аморального проступку не відбиралися. Професор ОСОБА_1 є лікарем - хірургом вищої категорії , лікар кардіохірург вищої категорії, лікар онкохірург вищої категорії. Позивач має непересічні звання, кваліфікації, світове визнання та багато дипломів та міжнародних нагород. Отже, зважаючи на бездоганну позитивну характеристику позивача в усіх сферах життя його звільнення за невідомим йому самому аморальним проступком є абсурдним, необгрунтованим і таким, що не відповідає дійсності. Крім того, наказ про звільнення підписаний неповноважною особою - ОСОБА_2 , так як його повноваження були зупиненні ухвалою Окружного адміністративного суду .Києва 05.09.2018 р. і ОСОБА_2 не мав права виконувати обов`язки ректора Університету. Крім того, ОСОБА_1 є членом профспілки Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, проте відповідачем не було отримано згоду профспілки на звільнення позивача з посади з підстав визначених п. 3 ст. 41 КЗпП України. Також в порушення вимог ст. 47 КЗпП України позивачу не було видано трудову книжку. Такі дії відповідача спричинили позивачу моральну шкоду. Внаслідок неправомірного звільнення у ОСОБА_1 погіршився психологічний стан, що виразилось у постійному відчутті роздратованості, пригніченості. Незадоволеності своїм життєвим становищем , хронічною втомою. Крім того, протиправний характер рішення КМУ імені О.О. Богомольця завдав шкоди діловій репутації ОСОБА_3 , яка напрацьовувалась безперервною 30-літньою діяльністю в медицині. За таких обставин представник позивача просить суд визнати незаконним та скасувати наказ Національного медичного університету імені О.О. Богомольця № 77-л від 15.01.2019 року Про звільнення , згідно якого звільнено з посади завідувача кафедри хірургії № 4 ОСОБА_1 ; поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді завідувача кафедри хірургії № 4 Національного медичного університету імені О.О. Богомольця; стягнути з Національного медичного університету імені О.О. Богомольця на користь ОСОБА_1 середні заробіток за час вимушеного прогулу з 16 січня 2019 року по день ухвалення судом рішення; стягнути з Національного медичного університету імені О.О.Богомольцяна користь ОСОБА_1 10 000,00 грн. в якості компенсації завданої моральної шкоди у зв`язку із звільненням.

Провадження у справі відкрито 20.02.2019 р., відповідно до приписів ст.ст. 19, 274 ЦПК України вирішено питання про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву де зазначено наступне. На підставі доповідної записки заступника ректора з адміністративно-господарської роботи НМУ імені О.О. Богомольця Поливача В.М. від 14.01.2019 р. наказом відповідача № 15 начальнику відділу кадрів доручено провести службове розслідування за фактом порушення порядку та етичних норм поведінки завідувачем кафедри хірургії № 4 НМУ імені О.О. Богомольця ОСОБА_1 . За висновком службового розслідування встановлено, що позивач та інші особи 14.01.2019 р. почали порушувати порядок у вестибюлі ректорату, вчинили штовханину та бійку з працівниками охорони та ректорату при примусовому виконання рішень виконавчої служби. ОСОБА_1 та інші особи на неодноразові зауваження працівників охорони припинити протиправні дії не реагували. ОСОБА_1 кидався в бійку, висловлювався ненормативною лексикою, провокував працівників охорони університету та ректорату, чим порушував громадський порядок. Під час сутички позивач штовхав та наносив удари старшому зміни охорони ОСОБА_4 та пошкодив його верхній одяг. Протиправні дії ОСОБА_1 та інших осіб були припинені працівниками поліції, які прибули за викликом охоронця. Такі дії позивача не відповідають п. 3.3. контракту від 30.12.2015 р. № 230 завідувача кафедри хірургії № 4 та посадовій інструкції завідувача кафедри хірургії № 4 від 21.11.2010 р. та від 13.06.2014 р. Позивач викликався до ректорату з метою відібрання пояснень , проте виклики проігнорував та на телефонні дзвінки не реагував, про що свідчать службові записки. За таких обставин, начальник кадрової роботи та юридичної служби прийшли до висновку, що дії позивача суперечать загальноприйнятим нормам і правилам, порушують моральні устої суспільства, суперечать змісту трудового законодавства, дискредитують службово-виховні, посадові повноваження завідувача кафедри, тобто - аморальним проступком. 15.01.2019 р. винесено наказ про звільнення.16.01.2019 р. здійснено заходи щодо ознайомлення ОСОБА_1 з наказом , проте останній відмовився від його отримання, про що було зроблено відповідний акт. 16.01.2019 р. за № 120/5-71 позивачу направлено лист про необхідність з`явитися до Університету для отримання трудової книжки у зв`язку зі звільненням. Так, наказ про звільнення підписано ОСОБА_2 у повній відповідності до вимог законодавства - у встановленому законом порядку першому проректору з науково-педагогічної роботи та післядипломної освіти надано право у разі відсутності ректора здійснювати його повноваження. Рішенням суду заборона на здійснення такого права не встановлювалась. Доводи позивача щодо відсутності погодження звільнення з відповідною профспілковою організацією не є обгрунтованими за відсутності доказів його членства.

У відповіді на відзив представник ОСОБА_1 зазначив, що незрозуміло чому службове розслідування призначено саме відносно ОСОБА_1 , хоча у доповідній зазначено про декількох представників Університету, які прибули 14.01.2019 р. до ректорату. Позивач вважає, що це є упередженим ставленням до нього. При цьому сам наказ № 15 не долучався. Висновок було затверджено не уповноваженою на це особою і не може бути підставою для звільнення позивача з посади. Крім того, до виковку не долучено жодних доказів, які б підтверджували вчинення позивачем неправомірних дій. Отже, висновок складено виключно на загальній оцінці ситуації, яка склалась у ректораті. Не підтверджено і виклик позивача для надання пояснень. Враховуючи упереджене ставлення до позивача зміст акту про відмову від ознайомлення є сумнівним та не відповідають дійсності. Крім того, документи на які посилається представник відповідача ( накази Університету) не надають ОСОБА_2 право на підписання наказу про звільнення позивача з посади. При цьому Законом України Про вищу освіту та Статутом відповідача не перебачено повноваження ректора щодо призначення в.о. ректора. Позивач на щомісячний основі сплачує членські внески до профспілки, а отже є її членом такої організації та відповідач мав погодити звільнення позивача з посади.

У запереченнях на відзив представником відповідача вказано, що твердження про упереджене ставлення через те, що у доповідній записці вказано декілька осіб не має жодного значення для вирішення справи і не входить до предмету доказування. Службову перевірку було ініційовано у встановленому законом порядку. Строк проведення самої перевірки законодавством не визначено. Висновок службового розслідування - це внутрішній службовий документ відповідача та засвідчує виявлені факти та н вимагає долучення до нього доказових матеріалів. Також на день надання заперечень позивач отримав трудову книжку. Повноваження ОСОБА_2 на підписання наказу цілком узгоджуються з із положеннями Статуту університету щодо делегування частини повноважень та вимогам ч. 12 ст. 55 Закону України Про вищу освіту . Також у відповідача існує Порядок взаємозаміщення ректора та проректорів на час їх тимчасової відсутності.

20.11.2019 року до участі в справі в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору було залучено Первинну профспілкову організацію співробітників Національного медичного університету імені О.О. Богомольця.

Також 20.11.2019 р. у Первинній профспілковій організації співробітників Національного медичного університету імені О.О. Богомольця витребувано належним чином завірені документи, які підтверджують членства ОСОБА_1 у профспілковій організації.

20.07.2020 р. залишено без задоволення клопотання представника відповідача про поновлення процесуальних строків на подачу доказів.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги, просив задовольнити.

Представник відповідача заперечував щодо задоволення заявлених вимог в повному обсязі.

Представник третьої особи про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, просив розглянути справу за його відсутності.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши надані докази та надавши їм відповідну оцінку суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Встановлено і не заперечується сторонами, що ОСОБА_1 , завідувач кафедри № 4 Національного медичного університету імені О.О. Богомольця був звільнений з займаної посади 15.01.2019 р. за вчинення аморального проступку несумісного з продовженням даної роботи, п. 3 ст. 41 КЗпП України.

Підстава для звільнення зазначена у наказі № 77-л від 15.01.2019 р. - висновок службового розслідування за 15.01.2019 р.

За приписами п. 3 ст. 41 КЗпП України крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи.

Так, як свідчить матеріали справи, заступником ректора з адміністративно-господарської роботи НМУ імені О.О. Богомольця 14.01.2019 р. повідомлено першого проректора науково-педагогічної роботи та післядипломної освіти Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця ОСОБА_2 про те, що 14.01.2019 р. до ректорату Національного медичного університету імені О.О. Богомольця прийшов головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровець А.Т. з метою довести ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва. Разом з ним до вестибюлю ректорати зайшли: колишній ректор НМУ ім. О.О. Богомольця ОСОБА_6 колишні проректори, завідувач кафедри № 4 ОСОБА_1 , завідувач кафедри оперативної хірургії та топографічної анатомії ОСОБА_7 , старші лаборанти кафедри хірургії № 4 ОСОБА_8 та ОСОБА_9 та інші невідомі особи та почали порушувати порядок у вестибюлі ректорату, вчинили штовханину та бійку з працівниками охорони та ректорату.

Також судом встановлено, що 14.01.2019 р. відповідачем винесено наказ № 15 Про службове розслідування, яким начальнику відділу кадрів доручено провести службове розслідування за фактом порушення порядку та етичних норм поведінки завідувачем кафедри хірургії № 4 ОСОБА_1 та іншими працівниками НМУ ім. О.О. Богомольця, з`ясувати причини та відібрати пояснення у завідувача кафедри хірургії № 4 ОСОБА_10 , завідувача кафедри оперативної хірургії та топографічної анатомії ОСОБА_7 , старших лаборантів кафедри хірургії № 4 ОСОБА_8 та ОСОБА_9 письмові пояснення з даного приводу. Копія наказу міститься в матеріалах справи.

15.01.2019 р. першим проректором науково-педагогічної роботи та післядипломної освіти Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця ОСОБА_2 було затверджено висновки службового розслідування за фактом порушення порядку та етичних норм поведінки завідувачем кафедри хірургії № ОСОБА_1 .

Так, з Висновків вбачається, що під час того, як державний виконавець 14.01.2019 р. за адресою ректорату МНУ ім. О.О. Богомолець почав зачитувати ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва, ОСОБА_1 надав команду невідомим особам заходити в приміщення ректорату, незважаючи на вимогу працівників охорони університету показати дозволяючи документи, які під заклики ОСОБА_1 почали відштовхувати працівників охорони університету ламаючи обмежувачі та турнікети.

Також у висновку вказано, що на неодноразові зауваження працівників охорони університету припинити протиправні дії ОСОБА_1 та невідомі особи не реагували. ОСОБА_1 кидався в бійку штовхаючись та висловлюючись ненормативною лексикою, провокував працівників охорони університету та ректорату, чи порушив громадський порядок. Під час сутички ОСОБА_1 штовхав та наносив удари старшому зміни ОСОБА_11 , та пошкодив його верхній одяг. Протиправні дії були припинені працівниками поліції, які прибули за викликом охоронця.

Крім того у висновку зазначено, що з метою опитати ОСОБА_1 та відібрати письмові пояснення, він викликався до ректорат, але ОСОБА_1 виклики проігнорував та на телефонні дзвінки не реагував. Як повідомила інженер І-ї категорії ОСОБА_12 вона зробила протягом дня 6 дзвінків: 5 на мобільний телефон ОСОБА_1 та один на кафедру хірургії № 4 на жоден телефонний дзвінок відповіді не отримала.

За висновками службового розслідування - дії ОСОБА_1 суперечать загальноприйнятим нормам і правилам, порушують моральні устої суспільства, суперечать змісту трудового законодавства, дискредитують службово-виховні, посадові повноваження завідувача кафедри, є аморальним проступком.

Так, представник позивача зазначає, що дії МНУ ім. О.О. Богомольця щодо звільнення не відповідали вимогам чинного законодавства.

З іншого боку представником відповідача зазначено, що права ОСОБА_1 порушено не будо.

Доказами, в розумінні положень ст. 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними, відповідно до вимог ст. 77 ЦПК України, є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Так, за положеннями ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Як вбачається з матеріалів справи, Інженером І-ї категорії відділу кадрів ОСОБА_12 на виконання доручення начальника відділу кадрів телефонувала завідувачу кафедри хірургії № 4 ОСОБА_1 щоб запросити останнього на співбесіду. На протязі дня зроблено телефонні дзвінки, відповіді не отримано.

Зазначені обставини викладені службовою запискою 15.01.2019 р. на ім`я першого проректора з науково-педагогічної роботи та післядипломної освіти МНУ імені О.О. Богомольця ОСОБА_2 .

Так, зважаючи на вищенаведене роботодавець зажадав отримати від позивача пояснення подіям, які відбулись 14.01.2019 р.

За положеннями ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Як свідчать матеріали справи, 16.01.2016 р. працівникам НМУ ім. О.О. Богомольця складено акт о те, що начальник відділу кадрів ОСОБА_20 повідомив ОСОБА_1 про його звільнення з посади завідувача кафедри хірургії № 4 також йому було повідомлено про необхідність прибути до відділу кадрів для отримання своєї трудової книжки. ОСОБА_1 відмовився ознайомлюватись з наказом під особистий підпис.

Дана обставина підтверджується відеозаписом, який було досліджено під час розгляду справи.

Також як свідчать надані представником відповідача докази, листом НМУ ім. О.О. Богомольця від 15.01.2015 р. за № 120/5-71 ОСОБА_1 також повідомлено про необхідність з`явитися до університету для отримання трудової книжки.

Вищенаведене спростовує твердження представника позивача щодо порушення відповідачем положень ст. 47, 149 КЗпП України.

За приписами ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

З іншого боку положеннями ст. 43-1 КЗпП України передбачено, що розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у випадку, зокрема, звільнення працівника, який не є членом первинної профспілкової організації, що діє на підприємстві, в установі, організації.

Так, положеннями ст. 1 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності визначено термін члена профспілки, як особи, яка входить до складу профспілки, визнає її статут та сплачує членські внески.

Разом з тим, підставою для вступу до профспілки є заява громадянина (працівника), подана в первинну організацію профспілки. При створенні профспілки прийом до неї здійснюється установчими зборами, відповідно до ст. 7 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності .

Як свідчать матеріали справи, 15.01.2019 р. Первинна профспілкова організація співробітників Національного медичного університету імені О.О. Богомольця листом № 120/18-10 повідомила відповідача, що станом на 14.01.2019 р. у третьої особи відсутня заява ОСОБА_1 про членство в профспілці.

На виконання ухвали Шевченківського районного суду м. Києва про витребування доказів Первинна профспілкова організація співробітників Національного медичного університету імені О.О. Богомольця повідомила, що особиста заява ОСОБА_1 для вступу в ППО відсутня; заява ОСОБА_1 на перерахування профспілкових внесків відсутня.

До відповіді третьої особи долучено повідомлення відповідача про здійснення перерахування членських профспілкових внесків з заробітної плати ОСОБА_1 , проте в бухгалтерській службі НМУ імені О.О. Богомольця відсутня письмова заява ОСОБА_1 .

За таких обставин, суд не може покласти в основу рішення твердження представника позивача, та з урахуванням вищенаведених положень Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності , що звільнення ОСОБА_1 мало відбуватись за згодою профспілкової організації.

Також суд не може взяти до уваги доводи представника позивача щодо відсутності у першого проректора з науково-педагогічної роботи та післядипломної освіти МНУ імені О.О. Богомольця ОСОБА_2 повноважень на підписання наказу про звільнення, з огляду на наступне.

За приписами ст. 27 Закону України Про вищу освіту заклад вищої освіти діє на підставі статуту.

Безпосереднє управління діяльністю закладу вищої освіти здійснює його керівник (ректор, президент, начальник, директор тощо). Його права, обов`язки та відповідальність визначаються законодавством і статутом закладу вищої освіти, відповідно до вимог ст. 34 Закону України Про вищу освіту .

В свою чергу за положеннями ч. 12 ст. 55 Закону України Про вищу освіту в окремих випадках, у разі неможливості забезпечення освітнього процесу наявними штатними працівниками, вакантні посади науково-педагогічних працівників можуть заміщуватися за трудовим договором до проведення конкурсного заміщення цих посад у поточному навчальному році.

Так, наказом НМУ імені О.О. Богомольця від 14.11.2018 р. № 120-к Про делегування прав першому проректору з науково-педагогічної роботи та післядипломної освіти професору ОСОБА_2 делеговано право підпису наказів про звільнення науково-допоміжного персоналу всіх підрозділів.

Наказом НМУ імені О.О. Богомольця від 19.11.2018 р. № 146-к Про затвердження Порядку взаємозаміщення керівного складу НМУ ім. О.О. Богомольця затверджено Порядок взаємозаміщення ректора університету та проректорів на час їх тимчасової відсутності.

Так, з даного наказу вбачається, що у разі відсутності ректора його обов`язки виконуються першим проректором з науково-педагогічної роботи та післядипломної освіти МНУ імені О.О. Богомольця.

Під час розгляду справи не було встановлено обставин, які б свідчили про втрату чинності, скасування зазначених наказів, також відсутні підстави вважати що такі накази прийняті всуперечь вимогам чинного законодавства України.

Крім того, слід зазначити, що ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.09.2015 р., постановленою в порядку забезпечення позову у справі за адміністративним позовом ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 до Міністерства охорони здоров`я , треті особи: Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця, ОСОБА_2 про визнання протиправними дії щодо винесення наказу, зупинено дію наказу Міністерства охорони здоров`я України від 14.08.2018 р. № 42-о Про покладення обов`язків та заборонено Міністерству охорони здоров`я України призначати виконуючого обов`язки ректора НМУ імені О.О. Богомольця.

Наявність даного процесуального документу не є підставою вважати відсутність у першого проректора з науково-педагогічної роботи та післядипломної освіти права підпису з урахуванням вищенаведених наказів НМУ імені О.О. Богомольця.

Так, представником позивача зазначалось, що висновки про наявність підстав для звільнення ОСОБА_1 з посади відповідно до п. 3 чт. 41 КЗпП України зроблені виключно на загальній оцінці ситуації, яка склалась у ректораті ННМУ імені О.О. Богомольця 14.01.2019 р. і є необгрунтованими оскільки, жодними доказами не що ОСОБА_1 вчиняв будь - які протиправні дії.

Разом з тим, опитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 , який на час події працював охоронцем НМУ ім. О.О. Богомольця, пояснив суду, що 14.01.2019 р. позивач ОСОБА_1 керував діями невідомих осіб в кількості 20-30 осіб і все відбувалось на очах у студентів.

Не спростовано в установленому законом порядку під час розгляду справи і обставини викладені в доповідній записці заступника ректора з адміністративно-господарської роботи ОСОБА_18 .

Події, які відбувались в НМУ імені О.О. Богомольця 14.01.2019 р. на теренах інтернет ресурсів і зокрема на сайті Радіо Свобода (скрін шоти наявні в матеріалах справи).

При цьому слід взяти до уваги, що перебування ОСОБА_1 на місті події фактично не заперечувалось стороною позивача.

За положеннями ст. 52 Закону України Про освіту учасниками освітнього процесу є, серед інших, педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники.

Приписами ст. 54 Закону України Про вищу освіту в редакції, що діяла на час спірних правовідносин) визначено, що педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники зобов`язані настановленням і особистим прикладом утверджувати повагу до суспільної моралі та суспільних цінностей, зокрема правди, справедливості, патріотизму, гуманізму, толерантності, працелюбства.

Аморальним проступком є винне діяння, що суперечить загальноприйнятим нормам і правилам, порушує моральні устої суспільства, моральні цінності, які склалися в суспільстві, і суперечить змісту трудової функції, тим самим дискредитуючи службово-виховні, посадові повноваження відповідного кола осіб.

Аналіз положень пункту 3 статті 41 КЗпП України та Закону України Про освіту дає підстави для висновку про те, що працівники, які виконують виховну функцію, - вчитель, педагог, вихователь - зобов`язані бути людиною високих моральних переконань та бездоганної поведінки. Унаслідок цього, якщо педагог недостойною поведінкою скомпрометував себе перед учнями, іншими особами, порушив моральні норми, втратив тим самим авторитет, дискредитував себе як вихователь, він може бути звільнений з роботи за пунктом 3 статті 41 КЗпП України.

Таку позицію висловив Верховний Суд під час розгляду справи № 712/1998/17 в постанові від 29.08.2018 р.

Аналогічна позиція міститься і в постанов Верховного Суду від 16.05.2018 р., справа № 1519/2-667/11.

З підстав вчинення аморального проступку, несумісного з продовженням даної роботи (п.3 ст.41 КЗпП), можуть бути звільненні лише ті працівники, які займаються виховною діяльністю, наприклад, вихователі, вчителі, викладачі, практичні психологи, соціальні педагоги, майстри виробничого навчання, методисти, педагогічні працівники позашкільних закладів. Таке звільнення допускається як за вчинення аморального проступку при виконанні трудових обов`язків, так і не пов`язаного з ними (вчинення такого проступку в громадських місцях або в побуті). Звільнення не може бути визнано правильним, якщо воно проведено лише внаслідок загальної оцінки поведінки працівника, не підтвердженої конкретними фактами.

Так підсумовуючи вищенаведене можна зробити висновок, що з урахуванням того, що ОСОБА_1 є науково-педагогічним працівником, який приймає участь у навчальному і виховному процесі, участь у подіях які відбулись 14.01.2019 р. в ректораті НМУ імені О.О. Богомольця, дають підстави для звільнення ОСОБА_1 з підстав зазначених у п. 3 ст. 41 КЗпП України.

За приписами ч.ч 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

В свою чергу за положеннями ч.ч. 1,2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Приймаючи рішення по суті справи суд, з урахуванням доказів, отриманих у встановленому законом порядку, приходить до висновку, що під час розгляду справи не було встановлено обставин, з якими законодавець передбачає визнання звільнення працівника незаконним, поновлення на роботі та стягнення, відповідно до приписів ст. 235 КЗпП України, середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Також відсутні підстави і для задоволення вимог ОСОБА_1 в частині стягнення моральної шкоди, з огляду на наступне.

Відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, як це визначено положеннями ст. 237-1 КЗпП України.

З огляду на те, що під час розгляду справи не було встановлено обставин, які свідчать про порушення прав позивача з боку НМУ імені О.О. Богомольця при звільненні, відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 було завдано моральну шкоду відсутні.

Розподіляючи судові витрати, суд керується положеннями ст. 141 ЦПК України.

Виходячи з наведеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-83, 89, 141, 229, 263-265, 267, 354 ЦПК України, Законом України Про освіту , ст. ст.41,235,237-1 КЗпП України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Національного медичного університету ім. О.О.Богомольця, третя особа: Первинна профспілкова організація співробітників Національного медичного університету імені О.О. Богомольця про визнання звільнення незаконним, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, алишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду, в порядку ст.ст. 353-357 ЦПК України з урахуванням п. 15.5. Перехідних положень цього Кодексу протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення .

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: