Постанова

від 31.03.2021 по справі 761/6888/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2021 року місто Київ

справа № 761/6888/19

провадження №22-ц/824/2608/2021

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання - Онопрієнко К.С.,

сторони:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - Національний медичний університет ім.О.О.Богомольця

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Клян Анастасією Федорівною,

на рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 15 вересня 2020 року, ухвалене у складі судді Юзькової О.Л.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до Національного медичного університету ім..О.О.Богомольця, третя особа: Первинна профспілкова організація співробітників Національного медичного університету імені О.О.Богомольця про визнання звільнення незаконним, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати незаконним та скасувати наказ Національного медичного університету імені О.О.Богомольця № 77-л від 15 січня 2019 року Про звільнення , поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді завідувача кафедри хірургії № 4 НМУ імені О.О.Богомольця, стягнути з НМУ імені О.О.Богомольця на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16 січня 2019 року по день ухвалення рішення судом, стягнути з НМУ імені О.О.Богомольця на користь ОСОБА_1 10000 грн. в якості компенсації завданої моральної шкоди у зв`язку із його незаконним звільненням.

Позов обґрунтовано тим, що позивач працював в НМУ імені О.О.Богомольця з 1988 року. 15 січня 2019 року відповідачем було видано наказ № 77-л Про звільнення , відповідно до якого відповідач 15 січня 2019 року звільнив позивача з посади завідувача кафедри хірургії № 4 за вчинення аморального проступку, несумісного з продовженням даної роботи, відповідно до п.3 ст.41 КЗпП України.

Позивач із зазначеним наказом не погоджується, вважає його незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню. Так, позивачу на день подачі позову невідомо в чому полягає проступок, який став підставою для звільнення, пояснення щодо аморального проступку від нього не відбиралися. Професор ОСОБА_1 є лікарем - хірургом вищої категорії, лікар кардіохірург вищої категорії, лікар онкохірург вищої категорії. Позивач має непересічні звання, кваліфікації, світове визнання та багато дипломів та міжнародних нагород. Отже, зважаючи на бездоганну позитивну характеристику позивача в усіх сферах життя його звільнення за невідомим йому самому аморальним проступком є абсурдним, необґрунтованим і таким, що не відповідає дійсності. Крім того, наказ про звільнення підписаний неповноважною особою - ОСОБА_2 , так як його повноваження були зупинені ухвалою Окружного адміністративного суду Києва 5 вересня 2018 року і ОСОБА_2 не мав права виконувати обов`язки ректора Університету. Крім того, ОСОБА_1 є членом профспілки Національного медичного університету імені О.О.Богомольця, проте відповідачем не було отримано згоду профспілки на звільнення позивача з посади з підстав визначених п.3 ст.41 КЗпП України. Також в порушення вимог ст.47 КЗпП України позивачу не було видано трудову книжку. Такі дії відповідача спричинили позивачу моральну шкоду.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 15 вересня 2020 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Не погоджуючись з таким рішенням, представник ОСОБА_1 - адвокат Клян А.Ф. подала апеляційну скаргу, в який просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі апелянт посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи, а також на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Зокрема посилається на те, що висновок службової перевірки складений відповідачем виключно на загальній оцінці ситуації, яка склалася у ректораті НМУ імені О.О.Богомольця 14 січня 2019 року, та не містить жодних підтверджених доказами фактів аморальної поведінки позивача. Факт вчинення позивачем аморального проступку встановлено судом першої інстанції на підставі доказів, які не є належними, достовірними та достатніми в розумінні ЦПК України, будь-які інші підстави для визнання факту вчинення позивачем аморального проступку відсутні в матеріалах справи. Також посилається на те, що ОСОБА_2 видав оскаржуваний Наказ № 77-л, не маючи жодних на те повноважень. Роботодавцем при звільненні позивача порушені положення ч.1 ст.47 КЗпП України, на що суд першої інстанції уваги не звернув. Крім того, апелянт посилається на те, що НМУ імені О.О.Богомольця не було дотримано вимог КЗпП України щодо отримання згоди профспілки на звільнення позивача за вчинення аморального проступку, несумісного з виконанням подальшої роботи. Крім того, посилається на те, що судом першої інстанції були порушені вимоги ч.2, 8 ст.83 ЦПК України, зокрема, суд прийняв подані представником відповідача докази з порушенням строку їх подання.

У відзиві на апеляційну скаргу представник Національного медичного університету імені О.О.Богомольця просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. У відзиві, зокрема, посилається на те, що суд першої інстанції дав вірну оцінку доказам, як усним, так і письмовим, кожному окремо та сукупності. Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що неможливо стверджувати про відсутність у ОСОБА_2 повноважень на підписання наказу про звільнення, з урахуванням виданих по університету та не скасованих наказів. Університет жодним чином не порушив закріплений трудовим законодавством порядок звільнення позивача, про що суд першої інстанції зробив правильні висновки. При прийняття доказів суд першої інстанції дотримався усіх вимог законодавства, не порушив права та інтереси учасників справи під час вирішення даного спору, приєднав подані стороною відповідача докази до матеріалів справи.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Клян А.Ф. апеляційну скаргу підтримала і просила її задовольнити.

Представники Національного медичного університету імені О.О.Богомольця адвокати Пащенко О.О., Олєйнікова Т.В. проти доводів апеляційної скарги заперечували і просили рішення як законне і обґрунтоване залишити без змін.

Представник третьої особи Первинної профспілкової організації співробітників Національного медичного університету імені О.О.Богомольця в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлений, подав суду заяву, в який просив розглядати справи у його відсутність.

Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., вислухавши пояснення особи, яка з`явилася в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Установлено, що ОСОБА_1 завідувач кафедри № 4 Національного медичного університету імені О.О.Богомольця був звільнений з займаної посади 15 січня 2019 року за вчинення аморального проступку несумісного з продовженням даної роботи, п.3 ст.41 КЗпП України. Підстава для звільнення зазначена у наказі № 77-л від 15 січня 2019 року - висновок службового розслідування за 15 січня 2019 року.

Судом першої інстанції також установлено, що заступником ректора з адміністративно-господарської роботи НМУ імені О.О.Богомольця 14 січня 2019 року повідомлено першого проректора науково-педагогічної роботи та післядипломної освіти Національного медичного університету ім..О.О.Богомольця ОСОБА_2 про події, які мали місце 14 січня 2019 року у приміщенні ректорату Національного медичного університету імені О.О.Богомольця.

14 січня 2019 року відповідачем винесено наказ № 15 Про службове розслідування, яким начальнику відділу кадрів доручено провести службове розслідування за фактом порушення порядку та етичних норм поведінки завідувачем кафедри хірургії № 4 ОСОБА_1 та іншими працівниками НМУ ім..О.О.Богомольця, з`ясувати причини та відібрати пояснення у завідувача кафедри хірургії № 4 ОСОБА_1 , завідувача кафедри оперативної хірургії та топографічної анатомії ОСОБА_3 , старших лаборантів кафедри хірургії № 4 ОСОБА_4 та ОСОБА_5 письмові пояснення з даного приводу.

15 січня 2019 року першим проректором з науково-педагогічної роботи та післядипломно освіти Національного медичного університету імені О.О.Богомольця ОСОБА_2 було затверджено висновки службового розслідування за фактом порушення порядку та етичних норм поведінки завідувачем кафедри хірургії № 4 ОСОБА_1 .

Згідно висновку службового розслідування, 14 січня 2019 року за адресою ректорату МНУ імені О.О.Богомольця під час того, як державний виконавець почав зачитувати ухвалу Окружного адміністративного суду м.Києва, ОСОБА_1 надав команду невідомим особам заходити в приміщення ректорату, незважаючи на вимогу працівників охорони університету показати дозволяючи документи, які під заклики ОСОБА_1 почали відштовхувати працівників охорони університету, ламаючи обмежувачі та турнікети. На неодноразові зауваження працівників охорони університету припинити протиправні дії ОСОБА_1 та невідомі особи не реагували. ОСОБА_1 кидався в бійку, штовхаючись та висловлюючись ненормативною лексикою, провокував працівників охорони університету та ректорату, порушив громадський порядок. Під час сутички ОСОБА_1 штовхав та наносив удари старшому зміни ОСОБА_6 , та пошкодив його верхній одяг Протиправні дії були припинені працівниками поліції, які прибули за викликом охоронця. Також у висновку зазначено про те, що з метою опитати ОСОБА_1 та відібрати письмові пояснення, останній викликався до ректорату, але ОСОБА_1 виклики проігнорував на телефонні дзвінки не реагував. Як повідомила інженер першої категорії ОСОБА_7 вона зробила протягом дня 6 дзвінків: 5 на мобільний телефон ОСОБА_1 та один на каферу хірургії №4, на жодний телефонний дзвінок відповіді не отримала.

За висновками службового розслідування: дії ОСОБА_8 суперечать загальноприйнятим нормам і правилам, порушують моральні устої суспільства, суперечать змісту трудового законодавства, дискредитують службово-виховні, посадові повноваження завідувача кафедри, є аморальним проступком.

Також судом установлено, що 15 січня 2019 року Первинна профспілкова організація співробітників Національного медичного університету імені О.О.Богомольця листом № 120/18-10 повідомила відповідача, що станом на 14 січня 2019 року у третьої особи відсутні заяви ОСОБА_1 про членство в профспілці.

16 січня 2019 року працівниками НМУ імені О.О.Богомольця складено акт про те, що начальник відділу кадрів Драпей І.П. повідомив ОСОБА_1 про його звільнення з посади завідувача кафедри хірургії № 4, також йому було повідомлено про необхідність прибути до відділу кадрів для отримання своєї трудової книжки. ОСОБА_1 відмовився ознайомлюватися з наказом під особистий підпис.

Крім того, судом установлено, що наказом НМУ імені О.О.Богомольця від 14 листопада 2018 року № 120-к Про делегування прав першому проректору з науково-педагогічної роботи та післядипломної освіти професору ОСОБА_2 делеговано право підпису наказів про звільнення науково-допоміжного персоналу всіх підрозділі.

Наказом НМУ імені О.О.Богомольця від 19 листопада 2018 року №146-к Про затвердження Порядку взаємозаміщення керівного складу НМУ імені О.О.Богомольця затверджено Порядок взаємозаміщення ректора університету та проректорів на час їх тимчасової відсутності. Цим наказом встановлено, що у разі відсутності ректора його обов`язки виконуються першим проректором з науково-педагогічної роботи та післядипломної освіти МНУ імені О.О.Богомольця.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 є науково-педагогічним працівником, який приймає участь у навчальному і виховному процесі, участь його у подія, які відбулись 14 січня 2019 року в ректораті НМУ імені О.О.Богомольця, дають підстави для звільнення за підстав, зазначених у п.3 ч.1 ст.41 КЗпП України, за вчинення аморального проступку. Звільнення ОСОБА_1 відбулось з дотриманням вимог трудового законодавства.

Такий висновок суду першої інстанції ґрунтується на встановлених судом обставинах і відповідає вимогам матеріального права.

Статтею 21 КЗпП України визначено, що трудовий договір - угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно із ч.1 ст.54 Закону України Про освіту педагогічною діяльністю можуть займатися особи з високими моральними якостями, які мають відповідну освіту, професійно-практичну підготовку, фізичний стан яких дозволяє виконувати службові обов`язки.

За змістом ст.56 Закону України Про освіту педагогічні працівники зобов`язані постійно підвищувати професійний рівень, педагогічну майстерність, загальну культуру; настановленням та особистим прикладом утверджувати повагу до принципів загальнолюдської моралі (правди, справедливості, відданості, патріотизму, гуманізму, доброти, стриманості, працелюбства, поміркованості, інших доброчинностей); виховувати у дітей повагу до батьків, жінки, старших за віком.

Така підвищена відповідальність педагогічних працівників обумовлена тим, що вони перебувають в особливих відносинах та виконують специфічні функції, які не обмежуються лише формальним виконанням трудових обов`язків вчителя, а й здійснюють виховну функцію, не властиву іншим категоріям працівників.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.41 КЗпП України вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи, є підставою для розірвання трудового договору з працівником.

З підстав вчинення аморального проступку, несумісного з продовженням такої роботи, можуть бути звільнені лише ті працівники, які займаються виховною діяльністю, наприклад, вихователі, вчителі, викладачі, практичні психологи, соціальні педагоги, майстри виробничого навчання, методисти, педагогічні працівники позашкільних закладів.

Звільнення не може бути визнано правильним, якщо воно проведено лише внаслідок загальної оцінки поведінки працівника, не підтвердженої конкретними фактами.

Звільнення працівника, який виконує виховні функції та який вчинив аморальний проступок, допускається за наявності двох умов: 1) аморальний проступок повинен бути підтверджений фактами; 2) вчинення проступку несумісне з продовженням роботи, що має виховну функцію.

Таке звільнення допускається за вчинення аморального проступку як при виконанні трудових обов`язків, так і не пов`язаного з ними (вчинення такого проступку в громадських місцях або в побуті).

Термін аморальний проступок є оціночним поняттям, оскільки не конкретизований законодавцем, а тому суду, як правозастосовному органу, надано можливість на свій розсуд надавати оцінку на підставі встановлених обставин справи щодо того, чи є ті чи інші діяння аморальним проступком. Зокрема, аморальним проступком можна вважати діяння, що суперечить загальноприйнятим нормам і правилам. Порушує моральні устої суспільства, моральні цінності, які склалися в суспільстві, і суперечить змісту трудової функції конкретного працівника.

Установивши обставини вчинення ОСОБА_1 під час подій, які мали місце 14 січня 2019 року у приміщенні ректорату Національного медичного університету імені О.О.Богомольця, аморального проступку, що суперечить загальноприйнятим нормам і правилам, порушує моральні устої суспільства, дискредитує службово-виховні, посадові повноваження завідувача кафедри, суд дійшов правильного висновку про те, що він звільнений з посади з дотриманням вимог трудового законодавства, а тому правові підстави для задоволення позову відсутні.

Звільнення позивача відбулось внаслідок загальної оцінки його поведінки як завідувача кафедри, яка ґрунтується на аналізі доповідної записки заступника ректора з адміністративно-господарської діяльності ОСОБА_9 , пояснень свідка ОСОБА_6 , що в свою чергу було відображено у висновку службового розслідування, проведення якого було призначено наказом № 15 від 14 січня 2019 року. Обставини, викладені у висновку службового розслідування, в судовому засіданні підтвердив, допитаний в якості свідка ОСОБА_6 , а також ці обставини підтверджуються скрін-шотами із інтернет ресурсів засобів масової інформації.

Доводи апеляційної скарги про неналежність, недостовірність та недостатність цих доказів є безпідставними та необґрунтованими.

Відповідно до ч.1 ст.77, ч.1 ст.79, ч.1 ст.80 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування; достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи; достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Показання свідка ОСОБА_10 , доповідна записка ОСОБА_9 , відомості із статей інтернет-ресурсів, зокрема на сайті Радіо Свобода , в їх сукупності, дають підстави для висновку про доведеність відповідачем обставин, за яких звільнення позивача ОСОБА_1 відбулося без порушення законодавства про працю.

Оскільки факт аморального поступку є доведеним, сам по собі факт не надання ОСОБА_1 пояснень щодо подій, які мали місце 14 січня 2019 року, при цьому з урахуванням спроб працівника відділу кадрів отримати від позивача такі пояснення, не дають підстав для визнання незаконним наказу про звільнення ОСОБА_1 .

Доводи апеляційної скарги в тій частині, що наказ про звільнення позивача є незаконним, оскільки підписаний особою, у якої були відсутні повноваження на підписання такого наказу, також не можуть бути прийняті в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення. Наказ про звільнення ОСОБА_1 був підписаний першим проректором з науково-педагогічної роботи та післядипломної освіти ОСОБА_2 , який діяв на підставі Наказу № 146-к від 19 листопада 2018 року Про затвердження порядку взаємозаміщення керівного складу НМУ імені О.О.Богомольця на час їх тимчасової відсутності та наказу № 374-з від 13 листопада 2018 року Про переведення , яким ОСОБА_2 переведено на посаду першого проректора з науково-педагогічно роботи та післядипломної освіти. Зазначені накази бали чинними і в установленому законом порядку не оскаржувалися.

Доводи апеляційної скарги в тій частині, що звільнення ОСОБА_1 є незаконним, оскільки проведено без отримання згоди профспілкового комітету також є безпідставними, оскільки ОСОБА_1 не є членом Первинної профспілкової організації співробітників Національного медичного університету імені О.О.Богомольця.. Сам по собі факт вирахування із заробітної плати ОСОБА_1 профспілкових внесків, за відсутності заяви останнього про вступ до ППО, що за Законом України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності , є необхідною підставою для вступ до профспілки, не дає підстав вважати, що звільнення ОСОБА_1 мало відбутись за згодою профспілкової організації.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції порядку отримання доказів, не заслуговують на увагу, оскільки поданий представником відповідача як доказ Наказ № 15 Про службове розслідування був прийнятий судом з дотриманням вимог, передбачених ст.83 ЦПК України.

Інші доводи апеляційної скарги на законність рішення суду першої інстанції не впливають, а зводяться до незгоди позивача із висновками суду.

За змістом ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до ст.375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Клян Анастасією Федорівною, залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 15 вересня 2020 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повна постанова складена 15 квітня 2021 року.

Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна

Судді Л.Д. Поливач

А.М. Стрижеус