Рішення

від 02.11.2020 по справі 509/4341/18

ОВІДІОПОЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 509/4341/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2020 року Овідіопольський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді - Козирського Є.С.

при секретарі - Лисенко О.Д.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в смт. Овідіополь, цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про витребування безпідставно набутих грошових коштів,-

ВСТАНОВИВ:

21.09.2018 року ТОВ Південьангарбуд в особі представника Лебедіна Юрія Ілліча звернулось до суду із вказаним позовом обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що у період з вересня по грудень місяці 2015 року позивачем було помилково перераховано на рахунок ФОП ОСОБА_4 грошові кошти у загальному розмірі 1 390 000,00 грн. У вказаній позовній заяві позивач просив стягнути з ОСОБА_4 безпідставно набуті кошти у загальному розмірі 1 390 000,00 грн., проценти за користування безпідставно набутими коштами у загальному розмірі 846 571,87 грн., інфляційні збитки у загальному розмірі 470 331,00 грн. та витрати на професійну допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

02.11.2018 року представник позивача направив до суду заяву про збільшення позовних вимог в якій просив суд стягнути з відповідача безпідставно набуті кошти у загальному розмірі 1 490 000,00 грн., проценти за користування безпідставно набутими коштами у загальному розмірі 910 041,00 грн., інфляційні збитки у загальному розмірі 510 831,00 грн. та витрати на професійну допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

18.02.2019 року представник позивача направив до суду уточнену позовну заяву в якій просив суд стягнути з відповідача безпідставно набуті кошти у загальному розмірі 1 490 000,00 грн., проценти за користування безпідставно набутими коштами у загальному розмірі 1 097 591,14 грн., інфляційні збитки у загальному розмірі 712 456,00 грн., три проценти річних від простроченої суми у загальному розмірі 149 671,23 грн., та витрати на професійну допомогу у розмірі 9 000,00 грн.

12.03.2019 року ОСОБА_1 надав до суду клопотання, в якому просив залучити до участі у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Південьангарбуд до ОСОБА_4 , про витребування безпідставно набутих коштів в якості правонаступника позивача - ОСОБА_3 .

21 березня 2019 року ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області залучено до участі у справі за позовною заявою ТОВ «Південьангарбуд» як правонаступника ОСОБА_3

31 травня 2019 року представник відповідача звернувся до суду із клопотанням про призначення почеркознавчої експертизи документів.

01.06.2019 року ОСОБА_1 у якості представника ОСОБА_3 направив до суду уточнену позовну заяву в якій просив суд стягнути з відповідача безпідставно набуті кошти у загальному розмірі 1 490 000,00 грн., проценти за користування безпідставно набутими коштами у загальному розмірі 1 153 209,82 грн., інфляційні збитки у загальному розмірі 718 794,00 грн., три проценти річних від простроченої суми у загальному розмірі 157 256,00 грн., та витрати на професійну допомогу у розмірі 9 000, 00 грн.

12 липня 2019 року ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області провадження по справі було зупинено у зв`язку із призначенням почеркознавчої експертизи.

23 червня 2020 року на адресу суду надійшло повідомлення про неможливість надання висновку судово-почеркознавчої експертизи №19-4747 від 12.06.2020 року та матеріали цивільної справи.

16 вересня 2020 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні у приміщенні Овідіопольського районного суду.

16 жовтня 2020 року в рамках розгляду справи по суті були надані пояснення представниками позивача та відповідача по суті спору та заявлених вимог.

Так, в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав свій позов, який просив задовольнити. На думку представника позивача підставою для задоволення позовних вимог є те, що за період з 24.09.2015 року по 22.12.2015 року ТОВ «Південьангарбуд» помилково перерахувало кошті на рахунок ФОП ОСОБА_5 згідно платіжних доручень № 552 від 24.09.2015 року, № 587 від 25.11.2015 року, № 589 від 27.11.2015 року, № 605 від 10.12.2015 року, № 607 від 14.12.2015 року, № 610 від 14.12.2015 року, № 612 від 14.12.2015 року, № 618 від 22.12.2015 року з призначенням платежів «сплата за оренду буд.обл.зг.дог. 00№07\09-15 від 07.09.2015р» , на загальну суму більш чим один мільйон гривень України. Помилку перерахування коштів бухгалтером ТОВ «Південьангарбуд» на рахунок ФОП ОСОБА_4 було встановлено через три роки.

Представник відповідача позов не визнав, вважаючи його безпідставним і необґрунтованим з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов, поясненнях та додаткових поясненнях, наданих письмових доказів. На думку представника відповідача позивач приховує обставини того, що всі платіжні доручення, на які посилається позивач та його представник, є авансовими платежами, які були зроблені на підставі договору оренди техніки 00№07\09-15 від 07.09.2015р. який був укладено між ТОВ «Південьангарбуд» та ФОП ОСОБА_5 . Факт укладення договору та його виконання сторонами, проведення авансових платежів № 552 від 24.09.2015 року, № 587 від 25.11.2015 року, № 589 від 27.11.2015 року, № 605 від 10.12.2015 року, № 607 від 14.12.2015 року, № 610 від 14.12.2015 року, № 612 від 14.12.2015 року, № 618 від 22.12.2015 року з призначенням платежів «сплата за оренду буд.обл.зг.дог. 00№07\09-15 від 07.09.2015р» , знайшов своє підтвердження в постанові Апеляційного суду Одеської області суду від 12.06.2018 року по справі № 509/2743/16-ц та в рішенні Овідіопольського районного суду Одеської області від 27.09.2018 року по справі № 509/3101/17 (рішення набрало законної чинності 21.10.2019 року). Таким чином, на думку відповідача та його представника судами надавалась оцінка всім вищезазначеним платіжним дорученням раніше, та надавалась оцінка обставинам їх проведення. ОСОБА_4 визнає факт укладення договору оренди техніки 00№07\09-15 від 07.09.2015р.

Заслухавши пояснення представників сторін по справі, дослідивши матеріали справи, докази, та додаткові пояснення сторін суд вважає, що в задоволені позову позов слід відмовити з наступних підстав.

Правом на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів наділена кожна особа (ст. 4 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Судом при розгляді справи було встановлено, що 21 вересня 2018 року представник ТОВ «Південьангарбуд» звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просив суд, стягнути з ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВ Південьангарбуд (код ЄДРПОУ: 38696491) безпідставно набуті нею грошові кошти у загальному розмірі 1390000,00 грн.; стягнути з ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВ Південьангарбуд (код ЄДРПОУ: 38696491) проценти за користування безпідставно набутими грошовими коштами у загальному розмірі 846 571,87 грн.; стягнути ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВ Південьангарбуд (код ЄДРПОУ: 38696491) інфляційні збитки у загальному розмірі 470331,00 грн.; стягнути з ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВ Південьангарбуд (код ЄДРПОУ: 38696491) 40603,53 грн. для відшкодування витрат на сплату судового збору при поданні позовної заяви про витребування безпідставно набутого майна; стягнути з ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВ Південьангарбуд (код ЄДРПОУ: 38696491) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн., посилаючись на те, що ТОВ Південьангарбуд у період з вересня по грудень місяці 2015 року помилково перераховано на рахунок ФОП ОСОБА_4 кошти у загальному розмірі 1390000,00 грн. (позовні вимоги позивача в частині розміру інфляційних збитків неодноразово уточнювались).

З 24.09.2015 року по 22.12.2015 року ТОВ «Південьангарбуд» перерахувало кошті на рахунок ФОП ОСОБА_5 згідно платіжних доручень № 552 від 24.09.2015 року, № 587 від 25.11.2015 року, № 589 від 27.11.2015 року, № 605 від 10.12.2015 року, № 607 від 14.12.2015 року, № 610 від 14.12.2015 року, № 612 від 14.12.2015 року, № 618 від 22.12.2015 року з призначенням платежів «сплата за оренду буд.обл.зг.дог. 00№07\09-15 від 07.09.2015р» , на загальну суму більш чим один мільйон гривень України.

Судом встановлено, що позивач ТОВ «Південьангарбуд» двічі звертався до суду з позовом до ФОП ОСОБА_4 про повернення авансових платежів. Перший раз ТОВ «Південьангарбуд» зверталось до суду 02.08.2016 року (справа 509/2743/16-ц) і в друге 11 серпня 2017 року (справа № 509/3101/17). В кожному разі згідно рішень суду по вищезазначеним справам позивач ТОВ «Південьангарбуд» (представник ОСОБА_1 ) наполягав на стягненні авансових платежів проведених згідно платіжних доручень № 552 від 24.09.2015 року, № 587 від 25.11.2015 року, № 589 від 27.11.2015 року, № 605 від 10.12.2015 року, № 607 від 14.12.2015 року, № 610 від 14.12.2015 року, № 612 від 14.12.2015 року, № 618 від 22.12.2015 року визнаючи ці документи та операції як авансовими та наполягаючи на поверненні суми авансових платежів. При цьому ТОВ «Південьангарбуд» зазначалось в кожному разі звернення до суду, що підставами для перерахування коштів як авансових платежів був саме договір оренди техніки 00№07\09-15 від 07.09.2015р. Обставини повного виконання договору оренди техніки 00№07\09-15 від 07.09.2015р. сторонами були вивчені та зазначені в рішенні Овідіопольського районного суду Одеської області від 27.09.2018 року по справі № 509/3101/17 (рішення набрало законної чинності 21.10.2019 року).

Таким чином, суд ставитися критично до позиції позивача про те, що платежі № 552 від 24.09.2015 року, № 587 від 25.11.2015 року, № 589 від 27.11.2015 року, № 605 від 10.12.2015 року, № 607 від 14.12.2015 року, № 610 від 14.12.2015 року, № 612 від 14.12.2015 року, № 618 від 22.12.2015 року є помилковими.

Крім того, суд вважає, що постанова Апеляційного суду Одеської області суду від 12.06.2018 року по справі № 509/2743/16-ц та рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 27.09.2018 року по справі № 509/3101/17 (рішення набрало законної чинності 21.10.2019 року) мають ПРЕЮДЕЦІАЛЬНЕ ЗНАЧЕННЯ.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який набрав законної сили.

Суть преюдиції полягає і в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності. Тобто, преюдиціальні факти слід відрізняти від оцінки іншим судом певних обставин.

Згідно ч. 4, 5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

В постанові Апеляційного суду Одеської області суду від 12.06.2018 року по справі № 509/2743/16-ц та рішенні Овідіопольського районного суду Одеської області від 27.09.2018 року по справі № 509/3101/17 (рішення набрало законної чинності 21.10.2019 року) було встановлено, що:

1.Між сторонами ТОВ «Південьангарбуд» та ФОП ОСОБА_4 було укладено договір оренди техніки 00№07\09-15 від 07.09.2015р. якій було виконано кожної із сторін у повному обсязі.

2. Встановлено, що на підставі укладеного договору оренди техніки 00№07\09-15 від 07.09.2015р. ТОВ «Південьангарбуд» було переховано ФОП ОСОБА_4 платежі за платіжними дорученнями № 552 від 24.09.2015 року, № 587 від 25.11.2015 року, № 589 від 27.11.2015 року, № 605 від 10.12.2015 року, № 607 від 14.12.2015 року, № 610 від 14.12.2015 року, № 612 від 14.12.2015 року, № 618 від 22.12.2015 року та згідно проведених авансових платежів ФОП ОСОБА_4 виконала певні договірні обов`язки.

Таким чином, суд вважає, що виходячи з змісту зазначених преюдиціальних судових рішень безпідставно вважати помилковими платежі ТОВ «Південьангарбуд» , які були зроблені за платіжними дорученнями № 552 від 24.09.2015 року, № 587 від 25.11.2015 року, № 589 від 27.11.2015 року, № 605 від 10.12.2015 року, № 607 від 14.12.2015 року, № 610 від 14.12.2015 року, № 612 від 14.12.2015 року, № 618 від 22.12.2015 року.

Крім того, суд вважає, виходячи з обставин та фактів встановлених в постанові Апеляційного суду Одеської області від 12.06.2018 року по справі № 509/2743/16-ц, рішенні Овідіопольського районного суду Одеської області від 27.09.2018 року по справі № 509/3101/17 (рішення набрало законної чинності 21.10.2019 року), теперішніх обставин справи, що всі платежі ТОВ «Південьангарбуд» які були зроблені за платіжними дорученнями № 552 від 24.09.2015 року, № 587 від 25.11.2015 року, № 589 від 27.11.2015 року, № 605 від 10.12.2015 року, № 607 від 14.12.2015 року, № 610 від 14.12.2015 року, № 612 від 14.12.2015 року, № 618 від 22.12.2015 року, є авансовими.

Відповідно до ч.1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з ч. 1 ст. 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Відповідно до постанови Верховного Суду України від 02.10.2013 року № 6-88цс13 предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однiєю особою (набувачем) за рахунок iншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у iншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Постанова Верховного Суду України від 26 вересня 2018 року по справі № 442/4210/15-ц роз`яснює положення статті 1212 ЦК України, та вказує на те що, при відсутності об`єктивних вимог виникнення зобов`язань відсутнє право на повернення майна.

З матеріалів справи вбачається, що спірні грошові кошти перераховані позивачем на рахунок відповідача за його власною ініціативою, в призначенні платежу зазначено за оренду буд. обл. зг. дог. №00 №07\09-15 від 07.09.2015р. , що вбачається із наданих позивачем платіжних доручень.

Факт укладення Договору оренди №00№07\09-15 від 07.09.2015 року та додаткових угод до нього та те, що всі платежі які мали місце за договором оренди №00№07\09-15 від 07.09.2015 року між Південьангарбуд та ФОП ОСОБА_4 є авансовими платежами визнається відповідачем і цей факт повністю узгоджується з висновками Апеляційного суду Одеської області в постанові від 12.06.2018 року по справі № 509/2743/16-ц та в рішенні Овідіопольського районного суду Одеської області від 27.09.2018 року по справі № 509/3101/17 (рішення набрало законної чинності 21.10.2019 року).

Також не вбачається, що гроші були перераховані помилково, оскільки перерахування здійснювалось не один раз. Отримання відповідачем коштів відбулось в не заборонений цивільним законодавством спосіб. Доказів звернення до відповідача з вимогою про повернення вказаних коштів суду не надано.

У даному спорі позивач повинен довести наявність трьох умов, які б підтверджували зобов`язання з безпідставного набуття майна, а саме: набуття або збереження майна; набуття або збереження за рахунок iншої особи; вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України), проте такі факти позивачем не доведені належними та допустимими доказами.

Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зч.1 ст. 76 ЦПК України , доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року Про судове рішення у цивільній справі під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Відповідно до п. 6постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 Про судове рішення у цивільній справі , враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі Ващенко проти України (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю змагальні документ, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 19 квітня 1993 року у справі Краска проти Швейцарії встановлено: Ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважать важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті , тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами .

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Виходячи з матеріалів справи, обставин які були встановлені судом, доказів, об`єктивних умов для повернення ОСОБА_3 (правонаступник ТОВ «Південьангарбуд» ) грошових коштів ОСОБА_4 не має. ОСОБА_4 не набула та не зберігала майно за рахунок іншої (потерпілого); не спричинила шкоду у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); не мала обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача; не мала відсутність правової підстави.

Позивач не надав суду доказів які б спростовували ці висновки.

Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності та співставленні, належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також їх достатності та взаємному зв`язку, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 9 ст. 158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову

Керуючись ст. 3, 4, 5, 10, 12, 13, 17, 18, 76-81, 258-259, 263-265, 352, 354-355 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про витребування безпідставно набутих грошових коштів - відмовити.

Заходи забезпечення позову, які були застосовані ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 24 жовтня 2020 року у вигляді арешту на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_4 ; арешту на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_4 - скасувати.

Заходи забезпечення позову, які були застосовані ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 20 липня 2020 року у вигляді заборони ОП СУ-463 ОДО Черноморгидрострой (м. Одеса, вул. Івана Франка, 27, 65049, тел:705-71-91) та ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Овідіопольським РВ УМВС України в Одеській області 15.10.2004) вчиняти будь-які дії щодо розпорядження майном та майновими правами на об`єкти нерухомості, а саме машиномісця: № НОМЕР_3 , загальною площею 17,9 кв.м. АДРЕСА_3 ,; № НОМЕР_4 , загальною площею 17,9 кв.м. АДРЕСА_3 ; заборони ТОВ Фінансова компанія ТАЛІНОФФ (вул. Пироговська, буд. 3/а, м. Одеса, 65044, тел.: +38 (0482) 33-74-29, www.fbu.com.ua) діючому на підставі Ліцензії (серії AB № 472919 від 22.06.2009), ОП СУ-463 ОДО Черноморгидрострой (м. Одеса, вул. Івана Франка, 27, 65049, тел:705-71-91) та ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Овідіопольським РВ УМВС України в Одеській області 15.10.2004) вчиняти будь-які дії щодо розпорядження майном та майновими правами, в тому числі, підписувати акти приймання-передачі на об`єкт нерухомості, а саме, однокімнатну квартиру АДРЕСА_4 , які виникають за договором № 125/04 від 11.04.2014; заборони суб`єктам, які здійснюють повноваження в сфері державної реєстрації прав, здійснювати державну реєстрацію речових прав на машиномісце № НОМЕР_3 , загальною площею 17,9 кв. АДРЕСА_5 , загальною площею 17,9 кв. АДРЕСА_3 , однокімнатну квартиру АДРЕСА_6 , загальною площею і 71,88 кв.м., житлова площа - 38,92 кв.м., за адресою: АДРЕСА_7 - скасувати.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

У випадку, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 05.11.2020 року.

Суддя: Є. С. Козирський